18 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 580/1973/20
адміністративне провадження № К/990/4462/22
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її адвокатом Лучинович Інною Віталіївною
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №580/1973/20 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №2 Офісу Генерального прокурора від 02 квітня 2020 року №116 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
- визнати протиправним на скасувати наказ прокурора Черкаської області від 28 квітня 2020 року №121-к про звільнення позивача з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області;
- поновити позивача на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Черкаської області з 01 травня 2020 року;
- стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 травня 2020 року до моменту фактичного поновлення на публічній службі;
- стягнути з Прокуратури Черкаської області на користь позивача судові витрати зі сплати витрат на професійну правову допомогу;
- рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року, залишеним без змін поставною Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулась до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
27 січня 2022 року позивачем повторно подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
Дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд зазначає таке.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
У поданій касаційній скарзі позивач зазначає підстави касаційного оскарження судового рішення передбачені пунктом 1, 2, 3, частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 жовтня 2021 року у справі №340/3563/20.
Верховний Суд роз'яснює скаржнику, що правовідносини у цих справах не є подібними.
Так, у справі №340/3563/20 позивач набрав потрібну кількість балів, але не пройшов останній етап атестації - співбесіду. Натомість, у вказаній справі позивач не пройшов перший етап атестації, а саме не набрав певної кількості балів.
Однак, обов'язковою умовою при посиланні на постанову Верховного Суду є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Проаналізувавши вказану вище постанову Верховного Суду, слід зазначити, що правовідносини між даною справою та вказаною справою не є подібними. Разом з тим, касаційна скарга не містить будь-якого обґрунтування подібності таких правовідносин.
Наведене обґрунтування підстав звернення до Верховного Суду із касаційною скаргою не є достатнім у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також позивач зазначає підставу касаційного оскарження судового рішення пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, застосованих судом апеляційної інстанції у цій справі, викладених у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20.
Посилаючись на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що є необхідність відступити від правових висновків щодо застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» для звільнення прокурора за умови настання однієї з таких підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 вказаного розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX; а також розповсюдження на правовідносини між позивачем та відповідачами Закону України «Про прокуратуру», а не КЗпП.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 200/5038/20-а викладено правовий висновок щодо питання правомірності звільнення прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону №1697-VII (ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури), у зв'язку з неуспішним проходженням прокурором атестації.
При цьому, Верховний Суд в подальшому застосуванні вважав правильними такі висновки та не вбачав підстав для відступлення від вказаної правової позиції.
Також скаржник зазначає про необхідність відступу від правових позицій, викладених у постанові від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, №160/6596/20 щодо застосовності норм Закону № 113-IX та спеціальності цього закону. Однак, скаржник не зазначає від висновку щодо якої норми права необхідно відступити у даній справі та чи застосовувався судами цей висновок при розв'язанні даного спору.
Крім того, необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини 4 статті 328 КАС України.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Водночас, скаржником не обґрунтовано належним чином необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права.
Отже підстава для відкриття касаційного провадження, передбачена пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України відсутня.
Крім того, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про необхідність уточнення висновків Верховного Суду щодо застосування положень п. 3, 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора від 19.10.2019 №223.
Разом з тим, норми, на які посилається скаржник, стосуються складу кадрових комісій та порядку ухвалення рішення про успішне чи неуспішне проходження прокурорами атестації, але наведені норми є загальними, а касаційна скарга не містить об'єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій та необхідність висновку Верховного Суду саме у цій справі щодо цих норм. Водночас зазначивши про ці норми, заявник не виклав їх у взаємозв'язку із обставинами справи. Так, у касаційній скарзі відповідач лише безсистемно цитує окремі положення Закону №113-ІХ та Порядку №221, без конкретизації норм з посиланням на обставини справи, вказує на запровадження реформування системи органів прокуратури, цитує статті Закону України "Про прокуратуру" та описує процедуру проходження прокурорами атестації, проте не зазначає у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про законність прийнятих рішень.
А тому, Суд вважає недостанім посилання позивача на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм чинного законодавства та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Також скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження. Враховуючи, що касаційна скарга підлягає поверненню на підставі пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження суд не вирішує.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану її адвокатом Лучинович Інною Віталіївною на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі №580/1973/20 за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури, Офісу генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська