16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/16708/21 пров. № А/857/23393/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Кухтея Р.В.,
Шевчук С.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Друзенко Н.В.) з питань забезпечення позову, постановлену в м.Рівне 09 грудня 2021 року, повне судове рішення складено 09 грудня 2021 року, у справі №460/16708/21 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору,
09 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), просила визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 18.11.2021 по ВП № 67558425.
Також 09.12.2021 ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження, яка мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів заявника.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що вжиття заходів забезпечення позову доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача. Суд першої інстанції вказав, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. Суд першої інстанції зазначив, що мотиви, наведені у заяві, не є підставами для забезпечення позову, оскільки такі мотиви не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам заявниці до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов'язані із цим наслідки.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року та постановити нову, якою задовольнити заяву. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті такої ухвали суд першої інстанції не врахував позицію Верховного Суду у справі №360/4369/19 від 26.08.2020 щодо оскарження постанови про стягнення саме виконавчого збору, а не постанови про відкриття виконавчого провадження. Скаржник вказує, що не вжиття судом заходів забезпечення позову саме шляхом зупинення виконавчого провадження унеможливить ефективний захист прав та законних інтересів позивача. Скаржник зазначає, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень статтей 229, 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ґрунтується на тому, що на примусовому виконанні Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №67558425, відкрите на підставі виконавчого листа №569/2864/20, виданого Рівненським апеляційним судом 16.11.2021, за постановою старшого державного виконавця від 18.11.2021.
Також 18.11.2021 старшим державним виконавцем винесено оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 12000 гривень по ВП № 67558425, що, на переконання ОСОБА_1 , дає державному виконавцю правові підстави для звернення стягнення на отримувану нею заробітну плату або для накладення арешту на відповідні рахунки.
Вважаючи, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких Кисельова М.І. звернулась до суду, ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Таким чином інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову, у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятий Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, у випадку задоволення заяви про забезпечення позову, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також, вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Так, апелянт вказує, що невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, тоді як відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень.
Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів.
Слід звернути увагу на те, що апелент не вказав, в чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому та не додано жодних доказів на підтвердження цього.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що в силу приписів статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про стягнення виконавчого збору виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, тоді як фактичне стягнення сум такого відбувається за наслідком завершення примусового виконання. Посилання ж заявника на можливе порушення його прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених ним доводів та обставин цієї справи.
Водночас, сам факт звернення позивача до суду з даним позовом не може бути автоматичною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Наявність ознак протиправності оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
Враховуючи вищезазначене, оскільки у матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тоді як зупинення виконавчого провадження не може вважатися допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову у спірному випадку, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
За таких обставин, з врахуванням положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої з питань забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 230, 241, 243, 308, 310, 312, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду з питань забезпечення позову від 09 грудня 2021 року у справі №460/16708/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Р. В. Кухтей
С. М. Шевчук
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.02.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України