09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 308/12620/21 пров. № А/857/23079/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Шевчук С.М.,
секретаря судового засідання Смолинця А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Яцик Наталії Іванівни на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (головуючий суддя Логойда І.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Ужгород 29 листопада 2021 року, повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року, у справі №308/12620/21 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
22.09.2021 ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, просила скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності №495-ДК/0113По/08/01/-21 від 01.06.2021 та похідні від такої правозастосовчі акти.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2021 року в задоволенні позову про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовлено, провадження у справі в частині скасування похідних правозастосовчих актів закрито.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні підтвердився факт порушення позивачем вимог земельного законодавства, а тому остання правомірно притягнута до адміністративної відповідальності згідно зі статтею 53-1 КУпАП, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Суд першої інстанції вказав, що позивачем заявлено вимогу про скасування похідних від постанови правозастосовчих актів, що суперечить вимогам ст. 286 КАС України, якою передбачено оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, які за своєю природою та змістом не являються рішеннями суб'єкта владних повноважень та не спричиняють зміни прав чи обов'язків особи, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 10.07.2020 у справі №420/647/19, що є підставою закриття провадження у справі і цій частині вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2021 року в частині відмови в позові та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що матеріали картографічно-геодезичного знімання є недопустимим доказом. Скаржник вказує, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, що є підставою для визнання такого недопустимим та недостовірним доказом. Скаржник зазначає, що відповідачем не виконано обов'язку доказування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень статтей 229, 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння, що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:63:001, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка використовується для обслуговування відповідного домоволодіння.
07.05.2021 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області надійшло звернення гр. ОСОБА_4 від 07.05.2021 щодо самовільного захоплення земельної ділянки із земель комунальної власності (землі загального користування) за кадастровим номером 2110100000:63:001:0336, що розташована на АДРЕСА_1 .
26.05.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області видано наказ № 495-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів», на виконання якого старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Великоберезнянському, Ужгородському, Перечинському районах та м. Ужгород Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Дякун Нелею Василівною проведено позапланову перевірку стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:63:001:0336, що розташована на АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 01.06.2021 №495-ДК/468/АП/09/01/-21.
Відповідно до вказаного акта у результаті перевірки встановлено, що відомості про земельну ділянку площею 0,0841 га (кадастровий номер 2110100000:63:001:0336) внесено до Державного земельного кадастру 29.07.2016 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:63:001:0336 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровано.
При огляді об'єкту перевірки встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 2110100000:63:001:0336 по периметру огороджена парканом та сіткою, включно із самовільно зайнятою частиною земель комунальної власності (землі загального користування АДРЕСА_2 ). Згідно з матеріалами геодезичного знімання земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_3 , які виконано ФОП ОСОБА_6 , площа самовільно зайнятої земельної ділянки, яку ОСОБА_2 використовує для власних потреб, складає 0,0219 га. На час проведення перевірки будь-які документи, що підтверджують право власності чи користування вищезгаданою ділянкою у ОСОБА_2 відсутні.
На підставі вказаного у акті, зроблено висновок щодо самовільного зайняття ОСОБА_2 частини земельної ділянки комунальної власності (землі загального користування АДРЕСА_2 ) площею 0,0219 га, яка прилягає до земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:63:001:0336 по АДРЕСА_3 , що є порушенням вимог земельного законодавства, відповідальність за яке передбачено пунктом «б» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України та тягне за собою адміністративну відповідальність за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
У період з 28.05 по 01.06.2021 посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області складено акт обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на АДРЕСА_3 (кадастровий номер 2110100000:63:001:0336) у зв'язку з необхідністю розрахувати розмір заподіяної шкоди, внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки та відповідно до проведеного розрахунку встановлено, що розмір заподіяної шкоди становить 4541,71 грн.
Також 01.06.2021 посадовою особою Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення №495-ДК/0119П/07/01/-21, відповідно до якого при перевірці вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за кадастровим номер 2110100000:63:001:0336, що розташована на АДРЕСА_2 правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду (збитки). Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 45 хв. 01.06.2021 у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області.
01.06.2021 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області - начальником відділу контролю за використанням та охороною земель у Великоберезнянському, Ужгородському, Перечинському районах та м. Ужгород Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Дякун Нелею Василівною, розглянувши протокол від 01.06.2021 №495-ДК/0119П/07/01/-21 встановлено, що ОСОБА_2 порушила вимоги пункту «б» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України та частину 1 статті 53 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме самовільно зайнято частину земельної ділянки комунальної власності - землі загального користування вул.Механізаторів площею 0,0219 га, яка прилягає до земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:63:001:0336, розташованої на АДРЕСА_3 , а тому винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №495-ДК/0113По/08/01/-21, якою визнано ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн.
Вважаючи вказану постанову та похідні від неї правозастосовчі акти протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_2 звернулась із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.
Статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - КУпАП) встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення виражається у самовільному зайнятті земельної ділянки, суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Винна особа усвідомлює відсутність у неї права на конкретну земельну ділянку, однак бажає її захопити.
Поняття самовільного зайняття земельної ділянки міститься у статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-IV та визначається як «будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними».
Таким чином, самовільному зайняттю земельних ділянок притаманні такі юридичні ознаки, як: - з об'єктивної сторони - це будь-які дії особи, які свідчать про фактичне заволодіння чи використання земельної ділянки; - відсутність при цьому відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її відчуження або надання у користування; - відсутність вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки; - такі дії є неправомірними, тобто їх правомірність не закріплена жодним нормативно-правовим актом України; - з суб'єктивної сторони - такі дії є винними.
Відповідно до частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Порядок оформлення матеріалів у разі виявлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель порушень вимог земельного законодавства, їх обліку, розгляду, а також оскарження та контролю за провадженням у справах про адміністративні правопорушення визначено Інструкцією з оформлення державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 19.01.2017 № 6 (далі - Інструкція № 6).
Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Інструкції № 6 у протоколі зазначаються: дата та місце його складання; посада, прізвище, ім'я та по батькові державного інспектора, який склав протокол (указуються повністю, без скорочень); відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (прізвище, ім'я та по батькові, день, місяць та рік народження, місце народження, сімейний стан, у тому числі кількість утриманців (у разі наявності інформації), фактичне місце проживання/реєстрації (поштова адреса), посада та місце роботи або навчання (повне найменування юридичної особи та її місцезнаходження); якщо особа не працює, про це робиться відмітка); місце, час вчинення та суть адміністративного правопорушення. Суть правопорушення описується якомога точніше згідно з вимогами відповідної статті КУпАП, на підставі якої складається протокол; нормативно-правові акти, вимоги яких порушено та які встановлюють відповідальність за вчинене правопорушення (з обов'язковим зазначенням статей (їх частин), пунктів, абзаців тощо; прізвища, імена та по батькові, місця проживання/реєстрації свідків та потерпілих (за наявності); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (можуть бути викладені в протоколі або на окремому аркуші з відміткою про це в протоколі). Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право надати в протоколі пояснення та зауваження щодо його змісту, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від надання пояснень у протоколі чи від його підписання, про це обов'язково робиться відповідний запис; інші відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад, відомості про наявність актів обстеження земельної ділянки, відмітки про наявність документів і речей, які підтверджують правопорушення, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності); про заподіяну правопорушенням матеріальну шкоду земельним ресурсам, що призвело до втрат сільськогосподарського або лісогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом 6 Розділу ІІ Інструкції № 6 у протоколі обов'язково робиться відмітка про роз'яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, її прав і обов'язків, передбачених статтею 268 КУпАП, а також про повідомлення її про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу їй обов'язково направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення (додаток 2) із зазначенням часу і місця розгляду справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Інструкції № 6 справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справа розглядається у 15-денний строк з дня одержання державним інспектором, правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів. Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Фіксація правопорушення у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення є наслідком відповідних дій посадових осіб з перевірки наявності в діях особи складу правопорушення та наявності підстав для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Ці дії посадових осіб можуть вчинятися лише після виявлення правопорушення, тобто встановлення певного факту та загальних ознак вчиненого діяння.
Відповідно до частини 2 статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок та важливість доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).
Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем при складанні протоколу від 01.06.2021 №495-ДК/0119П/07/01/-21, який в подальшому став основою для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення №495-ДК/0113По/08/01/-21 не дотримано законодавчо встановлених вимог щодо опису якомога точніше суті адміністративного правопорушення, фабула протоколу про адміністративне правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу такого, не зазначена інформація щодо пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи відмови давати такі пояснення, не зазначено відомості, необхідні для вирішення справи (наприклад, відомості про наявність актів обстеження земельної ділянки, відмітки про наявність документів і речей, які підтверджують правопорушення, клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності) що, на переконання суду апеляційної інстанції, вказує на не дотримання відповідачем вимог щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, вимог та принципів, передбачених статтею 2 КАС України.
За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо доведеності факту вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.53-1 КУпАП, а тому наявні правові підстави для скасування оскаржуваної позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття справи про адміністративне правопорушення.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В силу приписів ст.308 КАС України, оскільки учасники справи не оскаржують рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення в частині відмови в позові неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового в цій частині.
Щодо судових витрат, то в силу приписів статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на користь ОСОБА_2 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, відповідно до квитанції №62566 від 29.09.2021 та 681 грн. (шістсот вісімдесят одну гривню) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, відповідно до квитанції №84889 від 08.12.2021.
Керуючись статтями 230, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Яцик Наталії Іванівни задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 листопада 2021 року у справі №308/12620/21 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити.
Скасувати постанову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення №495-ДК/0113По/08/01/-21 від 01.06.2021 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (місце знаходження: пл.Народна,4, м.Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 39766716) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, відповідно до квитанції №62566 від 29.09.2021, та 681 грн. (шістсот вісімдесят одну гривню) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, відповідно до квитанції №84889 від 08.12.2021.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
С. М. Шевчук
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.02.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України