25 січня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/7523/21 пров. № А/857/20005/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.,
суддів - Обрізка І. М., Судової-Хомюк Н.М.;
за участю секретаря судового засідання - Максим Х. Б.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 140/7523/21 (головуючий суддя Ксензюк А. Я., м. Луцьк) за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - відповідач-1, ВКДКА), Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області (далі - відповідач-2, КДКА Волинської області) в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 29.05.2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області № 83-8 від 24.10.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту;
2) визнати протиправним та скасувати рішення ВКДКА від 29.05.2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області № 84-3 від 31.10.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту;
3) визнати протиправними дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 , без його згоди, шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані позивача;
4) зобов'язати КДКА Волинської області утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення суперечать вимогам чинного законодавства України, прийняті за результатами розгляду скарг особи, яка взагалі не мала права їх подавати, із фундаментальними процесуальними порушеннями при їх винесенні. Крім того, позивач зазначає, що КДКА Волинської області здійснила поширення персональних даних позивача без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 всупереч вимог Закону України «Про захист персональних даних» та мети обробки персональних даних, згоду на яку надано одночасно із поданням заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. Позивач також вказує, що обґрунтованість та законність рішень КДКА Волинської області № 83-8 від 24.10.2019 про його допуск до складання кваліфікаційного іспиту, № 84-3 від 31.10.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту вже перевірена та встановлена рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 по справі №140/15977/20.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-010/2021 від 29 травня 2021 року про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №83-8 від 24 жовтня 2019 року про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту. Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №V-011/2021 від 29 травня 2021 року про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області №84-3 від 31 жовтня 2019 року про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Визнано протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржувані скаржником рішення КДКА Волинської області стосуються прав, обов'язків та інтересів, в тому числі, Ради адвокатів України (далі - РАУ) та Національної асоціації адвокатів України (далі - НААУ), оскільки Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» кожному гарантує право на оскарження будь-якого рішення кваліфікаційної комісії КДКА регіону. Зазначено, що для оцінки правомірності дій КДКА Волинської області з передачі особової справи позивача до ВКДКА необхідно зробити оцінку таких обставин: чи дійсно мало місце порушення права позивача внаслідок передачі особової справи позивача до ВКДКА та чи існувала у КДКА Волинської області конкретна і обґрунтована причина для передачі особової справи позивача до ВКДКА.
Ухвалами Волинського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 відмовлено в задоволенні клопотань ВКДКА про залишення позову без розгляду; про залучення третіх осіб в адміністративній справі; про передачу даної адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду; про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В апеляційній скарзі висловлено заперечення щодо відмови в задоволенні вищевказаних клопотань, та додатково заявлено аналогічні клопотання Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позову без розгляду; про залишення без розгляду частини позовних вимог що стосуються КДКА Волинської області, про залучення третіх осіб в адміністративній справі, а саме - заступника голови Ради адвокатів України Кухаря Олексія Івановича; про передачу даної адміністративної справи на розгляд іншого адміністративного суду.
Представник апелянта, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити в повному обсязі.
Інші особи, у судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача,проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що 22.10.2019 ОСОБА_1 подав до КДКА Волинської області заяву про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, за результатами розгляду якої 24.10.2019 Кваліфікаційна палата КДКА Волинської області прийняла рішення №83-8 про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
31.10.2019 Кваліфікаційною палатою КДКА Волинської області за результатами успішного складання ОСОБА_1 кваліфікаційного іспиту прийнято рішення №84-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.
Позивачем, на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області, складено присягу адвоката України та отримано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Також встановлено, що розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України ОСОБА_2 № 85 від 27.05.2020 створено робочу групу по вивченню питань, порушених у скаргах ряду адвокатів, щодо недотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту, процесу проходження стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 та ще 15 іншим колишнім військовослужбовцям органів військової прокуратури України з метою проведення відповідної перевірки на наявність порушень.
Пунктом 3 вказаного розпорядження №85 від 27.05.2020 вирішено звернутися до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарною комісії адвокатури щодо надання оцінки питанням, порушеним у скаргах окремих адвокатів, стосовно дотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту позивача та 15 інших колишніх військовослужбовців органів військової прокуратури (том 1, а. с. 84-86).
11.06.2020 до ВКДКА надійшли скарги голови робочої групи, заступника голови ради адвокатів України на рішення КДКА Волинської області про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та за вх. № 13678 на рішення КДКА Волинської області про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, до яких додано копію розпорядження голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України від 27.05.2020 №85 (том 1, а. с. 146-147, 174-175, 176).
12.06.2020 голова ВКДКА Вилков С.В., керуючись пунктом 3.39 Регламенту ВКДКА, скерував на адресу КДКА Волинської області лист за вих. №2693 з вимогою надати матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 (том 1, а. с. 81).
У відповідь на вказаний вище лист, голова КДКА Волинської області у листі від 25.06.2020 №53/20 звернув увагу на наявність правових колізій між Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 та Регламентом ВКДКА (том 1, а. с. 99).
В свою чергу, розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України № 103 від 03.07.2020 до розпорядження № 85 від 27.05.2020 внесено зміни - слова « ОСОБА_3 (заступник Голови Ради адвокатів України) - голова Робочої групи» викладено у такій редакції: «Кухар Олексій Іванович (адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 304 від 26.02.1998, видане Вінницькою обласною КДКА) - голова Робочої групи» (том 1, а. с. 86).
На виконання листа голови ВКДКА Вилкова С.В. від 12.06.2021 за вих. №2693, КДКА Волинської області листом від 05.11.2020 №93/20 на адресу ВКДКА направлено запитувані матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 (том 1, а. с. 80).
16.11.2020 головою ВКДКА Вилковим С.В. доручено члену ВКДКА Волчо В.В. провести перевірку відомостей та фактів, які викладені у скаргах на рішення КДКА Волинської області про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту (том 1, а. с. 205).
21.12.2020 представником позивача подано до ВКДКА заяву про ознайомлення з усіма наявними матеріалами за скаргами заступника голови РАУ Кухаря О. І. на рішення КДКА Волинської області про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, з якими від був ознайомлений 22.12.2020 (том 1, а. с. 208-209).
Як слідує з протоколу №127 засідання ВКДКА від 29.05.2021 (том 1, а. с. 255-262), ВКДКА за результатами розгляду скарг заступника голови РАУ ОСОБА_3 , прийняла рішення №V-010/2021 від 29.05.2021, яким скасувала рішення КДКА Волинської області №83-8 від 24.10.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та рішення №V-011/2021 від 29.05.2021 про скасування рішення КДКА Волинської області №84-3 від 31.10.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту (том 1 а. с. 239-252).
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Умови допуску до складення кваліфікаційного іспиту передбачені Статтею 8 Закону №5076-VI. Так, особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону. З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань, що зобов'язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію.
Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.
Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання.
Відповідно до статті 9 Закону №5076-VI кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону.
Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення.
Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту.
Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту. Зразок свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту затверджується Радою адвокатів України.
Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів.
Право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки (частини перша статті 36 Закону №5076 VI).
Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування (частина перша стаття 45 Закону №5076 VI).
ВКДКА є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (частина перша статті 52 Закону № 5076 VI).
Згідно з частиною четвертою статті 52 Закону № 5076-VI, ВКДКА: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Згідно із частиною п'ятою статті 52 Закону №5076 VI, ВКДКА за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії
Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується з'їздом адвокатів України (частина десята статті 52 Закону № 5076-VI).
У період між з'їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Повноваження і порядок роботи Ради адвокатів України визначаються цим Законом та положенням про Раду адвокатів України, що затверджується з'їздом адвокатів України (частина перша статті 55 Закону № 5076 VI).
Частинами першою, другою статті 56 Закону №5076-VI визначено, що Голова Ради адвокатів України за посадою є головою Національної асоціації адвокатів України. Голова Ради адвокатів України представляє Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, перед громадянами.
Відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.5, 2.3.6, 2.3.25, 2.3.36, 2.3.37 Статуту недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», затвердженого рішенням установчого з'їзду адвокатів України 17.11.2012, для виконання поставлених завдань НААУ в порядку, встановленому чинним законодавством України: забезпечує належне виконання адвокатурою її конституційних завдань (п. 2.3.2); сприяє розвитку та зміцненню адвокатури, підвищенню ролі та авторитету адвокатури у суспільстві, підвищенні статусу професії адвоката в Україні (п. 2.3.5); застосовує заходи щодо недопущення та припинення недобросовісної конкуренції в сфері адвокатської діяльності (п. 2.3.6 ); забезпечує дотримання етичних стандартів діяльності адвокатів (п. 2.3.25); сприяє розширенню можливостей впливу адвокатури на забезпечення фахового захисту прав і свобод людини в Україні (п. 2.3.26); здійснює організацію та координацію роботи органів адвокатського самоврядування (п. 2.3.27).
Згідно з пунктом 3.1.1 Регламенту Ради адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №115 від 30.08.2014, Голова РАУ представляє РАУ у відносинах з іншими органами адвокатського самоврядування, органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями, органами влади інших держав та міжнародними організаціями.
Положення про ВКДКА, затверджено 09.06.2017 рішенням звітно-виборного з'їзду адвокатів України 2017 року.
Пунктом 3.9. Регламенту ВКДКА, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 4-5.07.2014 №78, (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Регламент ВКДКА) передбачено, що ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014 (далі - Положення №120), витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.
Згідно із пунктом 3.29 Регламенту ВКДКА порушення строку на оскарження рішення КДКА без поважних причин є підставою для відхилення скарги, про що зазначається в рішенні ВКДКА про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до пункту 3.30 Регламенту ВКДКА строк на оскарження рішення КДКА, який встановлений статтею 50 Закону №5076-VI, може бути поновлено за рішенням ВКДКА згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску, про що зазначається в протоколі засідання ВКДКА.
Рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів іх прийняття і підписуються головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем засідання ВКДКА (пункт 3.36 Регламенту ВКДКА).
Відповідно до статті 1 Положення №120, це положення розроблено відповідно до Закону №5076-VI, Закону України «Про звернення громадян», Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.
Статтею 12 Положення №120 передбачено, що дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою), скарга повинна відповідати таким вимогам: заява (скарга) подається в письмовій формі особисто заявником (скаржником) або його представником. Заява (скарга) може бути надіслана поштою.
2) У заяві (скарзі) обов'язково має бути зазначено: - найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга); - П. І. Б. (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи - для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти (за наявності); - П. І. Б. адвоката, щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі; - виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку; - вимоги заявника (скаржника).
3) На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга), заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов'язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.
4) До заяви (скарги) додається її копія та копії всіх документів, що приєднуються до неї, для вручення адвокату щодо поведінки якого подається заява (скарга), а також копія платіжної квитанції банківської установи про плату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду.
5) Заява (скарга) підписується заявником (скаржником) або його представником, із зазначенням дати її подання. У разі подання заяви (скарги) представником, у ній зазначаються ПІБ представника, його поштова адреса, а також номер засобів зв'язку та адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з заявою (скаргою) подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.
6) Повноваження представників мають бути посвідчені такими документами: нотаріально-засвідченою довіреністю від імені фізичної особи; довіреністю від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, а також документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником.
Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.
7) При виникненні конфлікту між адвокатами, наслідком якого є звернення одного з них зі скаргою до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, адвокат, який ініціював звернення, зобов'язаний надати докази того, що ним вжиті заходи мирного врегулювання такого конфлікту, зокрема, документи, що свідчать про звернення останнього до Ради адвокатів регіону за робочим місцем адвоката згідно відомостей в Єдиному реєстрі адвокатів України, а стосовно адвоката іноземної держави - асоціації адвокатів чи правового товариства відповідної держави.
Відповідно до статті 15 Положення №120, заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз'ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження.
Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеного у постанові від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18, Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але і принципи та цінності; суд повинен, у першу чергу, захищати конституційні права та свободи особи, при виникненні ситуації, за якої потрібно вибирати пріоритет: вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод, варто робити вибір на користь останнього, враховуючи також дотримання балансу суспільних та приватних інтересів.
Фактично йдеться про розширювальне тлумачення прав особи та водночас обмежувальне тлумачення прав - можливостей дій держави. Норми, що визначають правовий статус держави, її органів та посадових осіб (така теза випливає зі спеціально-дозволенного типу правового регулювання діяльності державних органів, закріпленого у статті 19 Конституції України) потрібно тлумачити буквально (а то й звужено).
Разом з тим, частиною восьмою статті 50 Закону №5076-VI передбачено альтернативні можливості оскарження рішень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до ВКДКА, або до суду. Можливості захисту прав і у ВКДКА, і в суді мають бути ідентичними.
Такий висновок випливає із статей 21, 24 Конституції України, яка закріплює принципи рівності перед законом.
Фактично частиною восьмою статті 50 Закону №5076-VI законодавчо надано ВКДКА статус квазісудового органу, і в наслідок цього статусу ВКДКА зобов'язано дотримуватись принципів, закріплених статтею 6 Конвенції.
Такий обов'язок закріплено і у Регламенті ВКДКА, відповідно до пункту 3.16 якого розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури здійснюється згідно з вимогами положень Конвенції.
Отже, принципи, які застосовуються судом при оскарженні індивідуальних актів, повинні застосовуватись і ВКДКА.
Пункт дев'ятнадцять частини першої статті 4 КАС України, передбачено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов'язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб'єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов'язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб'єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб'єктивні права та/чи обов'язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов'язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
Отже, зважаючи на наведені вище положення КАС України та загальновідомі ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, рішення КДКА Волинської області №83-8 від 24.10.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та рішення КДКА Волинської області №84-3 від 31.10.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії, оскільки: не містять загальнообов'язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи; не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на припинення та виникнення конкретних правовідносин; не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують дію своїм виконанням.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Крім того, процесуальний закон вимагає належності особи, яка звернулася до суду з позовом, до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії.
Право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України»).
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Основного Закону України, у рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного рішення).
Частиною третьою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним».
Встановлено, що скарги на рішення про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту від 24.10.2019 №83-8 та про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту від 31.10.2018 №84-3 було подано скаржником - заступником Голови Ради адвокатів України Кухарем О.І., тобто особою, якої вказані рішення не стосуються.
Частиною першою статті 92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Відповідно частини третьої статті 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
З огляду на наведене, суд першої інстанції зробив вірний висновок, що скаржник - заступник голови Ради адвокатів України Кухар О.І. не є та не може бути суб'єктом оскарження вищезазначених рішень, а відтак у ВКДКА не виникає повноважень на розгляд скарг та, відповідно, прийняття будь-яких рішень за наслідками їх розгляду, окрім як відхилення скарг.
Разом з тим, з моменту допуску позивача до складення кваліфікаційного іспиту рішення КДКА Волинської області №83-8 від 24.10.2019 про допуск ОСОБА_1 до складення кваліфікаційного іспиту вичерпало свою дію та не підлягало оскарженню, що було додатковою підставою для відхилення скарги голови Ради адвокатів України ОСОБА_3 .
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження актів індивідуальної дії, висловленою у постановах від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 та від 18.12.2018 у справі №9901/657/18, а також у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №640/12695/19, від 31.03.2021 у справі №640/17408/19.
Відтак, суд вважає помилковим посилання ВКДКА на частину першу статті 36 Закону №5076-VI, з якої, на думку ВКДКА, будь-яка особа має право оскаржувати індивідуальні акти, прийняті регіональними КДКА, оскільки вказана норма стосується лише процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а не оскарження індивідуального акту.
Надаючи оцінку діям ВКДКА щодо витребовування у КДКА Волинської області матеріалів кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3.39 Регламенту, ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні №120, витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Таким чином, необхідною умовою для відповідності дій ВКДКА по витребуванню кваліфікаційної справи вимогам пункту першого частини першої статті 2 КАС України є відповідність скарги вимогам Положення №120, зокрема, і вимогам статті 12 Положення №120 щодо наявності у заяві (скарзі) відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката.
Однак, із досліджених судом скарг заступника голови ради адвокатів України ОСОБА_2 від 11.06.2020 на рішення КДКА Волинської області про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту та на рішення КДКА Волинської області про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного, вбачається, що вони не відповідають умовам, визначеним Положенням №120 з огляду на таке.
Суд не погоджується з позицією позивача про те, що ОСОБА_3 діяв як фізична особа, оскільки зі змісту та форми скарг, зареєстрованих у ВКДКА, слідує, що вони: виготовлені на офіційному бланку НААУ; підписані головою робочої групи, заступником Голови РАУ; до скарги не приєднано копію платіжної квитанції банківської установи про плату за організаційно-технічне забезпечення її розгляду, оскільки органи адвокатського самоврядування звільняються від такого платежу.
При цьому, суд вважає безпідставним посилання ВКДКА на пункти 2.3.2, 2.3.5, 2.3.6, 2.3.25, 2.3.36, 2.3.37 Статуту недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України», затвердженого рішенням установчого з'їзду адвокатів України 17.11.2012, як на підставу представництва Кухарем О.І. НААУ в особі РАУ.
На думку суду статті 45, 55, 56 Закону № 5076-VI, Положення про Раду адвокатів України, затверджене установчим з'їздом адвокатів України 17.11.2012, не наділяють повноваженнями заступника Голови РАУ представляти НААУ в особі РАУ в інших органах адвокатського самоврядування, у тому числі шляхом подання скарг до ВКДКА.
Крім того, дослідивши розпорядження Голови НААУ, РАУ від 27.05.2020 №85, суд дійшов висновку, що семантико-лінгвістичний зміст пункту третього названого розпорядження не наділяє повноваженнями голову робочої групи, заступника голови РАУ Кухаря О.І. на звернення із скаргами до ВКДКА, а також здійснювати представництво НААУ в особі РАУ у ВКДКА.
Пункти 5, 6 ст. 14 Положення №120 вимагають, щоб повноваження представників посвідчувались такими документами: нотаріально-засвідченою довіреністю від імені фізичної особи; довіреністю від імені юридичної особи за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, а також документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником.
Разом з тим, до скарг, зареєстрованих у ВКДКА не було долучено документів, які передбачені вимогами пункту шостого статті 14 Положення №120, що підтверджується переліком документів доданих та таких скарг.
Зокрема, ВКДКА не надано документів, які, відповідно до вимог пунктів 5, 6 статті 14 Положення №120, підтверджують повноваження Кухаря О.І. як представника.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії ВКДКА щодо витребування матеріалів кваліфікаційної справи ОСОБА_1 виходять за межі повноважень, що визначені законодавством України.
Відповідно до загального підходу, сформованого судовою практикою в Україні, суди мають право перевіряти лише правомірність дій державної влади, але доцільність її рішень не підпадає під судову перевірку. Водночас, у випадках, коли наявність такої доцільності передбачено нормою права, то така доцільність стає невід'ємною ознакою (умовою) правомірності дій суб'єкта владних повноважень. Дискреційні повноваження ВКДКА щодо поновлення строків на подання скарги обмежені умовою вмотивованості таких рішень, що є гарантією захисту від свавільних дій.
Враховуючи, що поновлення строків на оскарження рішень КДКА Волинської області №83-8 від 24.10.2019 та №84-3 від 31.10.2019 мало своїм наслідком втручання у право позивача на повагу до його приватного та сімейного життя, а також у стан правової визначеності останнього, то таке втручання повинно відповідати критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, у тому числі критеріям обґрунтованості та пропорційності.
У скаргах заступника голови РАУ Кухаря О.І. на офіційних бланках НААУ та зареєстрованих у ВКДКА 11.06.2020, поданих через більше ніж 8 місяців з моменту прийняття названих індивідуальних актів, в якості поважності причин пропуску строку на оскарження рішень КДКА Волинської області №83-8 від 24.10.2019 та №84-3 від 31.10.2019, скаржником зазначається, що органам адвокатського самоврядування не було відомо про їх прийняття.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пунктів 1.2, 1.4, 2.1, 2.13 Порядку ведення Єдиного реєстру адвокатів України саме РАУ забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України, який містить інформацію про допуск позивача до здійснення професійної адвокатської діяльності, координує діяльність, здійснює організаційне, методичне, інформаційне забезпечення рад адвокатів регіонів щодо внесення ними відомостей до ЄРАУ та надання витягів з нього згідно цього Порядку.
Однак в порушення вимог пункту 3.46 Регламенту ВКДКА, ВКДКА жодним чином не мотивувала поновлення строку на оскарження рішень КДКА Волинської області №83-8 від 24.10.2019, №84-3 від 31.10.2019, що підтверджується протоколом засідання ВКДКА №127 від 29.05.2021.
При вирішенні питання про поновлення строку на оскарження рішень ВДКА повинна була здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо розумності, обґрунтованості його доводів; забезпечення розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
На думку суду ОСОБА_1 у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом №5076-VI набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, а тому має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.
У пунктах 33 - 35 рішення ЄСПЛ від 28.05.2009 у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов'язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (п. 33 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05).
У пункті 34 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов'язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру. (п. 34 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05).
З огляду на наведене, у пункті 35 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява №26713/05, ЄСПЛ вказав, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява №26713/05, слід зазначити, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.
Варто зазначити, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення ОСОБА_1 іспиту КДКА Волинської області була уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстави вважати цей документ недійсним були відсутні.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Аналогічна правова позиція щодо значимості допущення порушення процедури при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18.
Зважаючи на те, що відповідач-1 допустив реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту суб'єктом, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, поновивши строк на їх оскарження, ВКДКА допустила порушення принципу юридичної визначеності, оскільки відсутність умови належного здійснення їх розгляду і дотримання вказаного принципу приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цих відносинах через можливість оскарження невизначеним колом осіб таких рішень внаслідок поновлення строків звернення на їх оскарження.
Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправними дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання ВКДКА його кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, а також зобов'язання КДКА Волинської області утриматися від поширення персональних даних позивача без його згоди суд зазначає наступне.
12.06.2020 голова ВКДКА Вилков С.В., керуючись пунктом 3.39 Регламенту ВКДКА, скерував на адресу КДКА Волинської області лист за вих. №2693 з вимогою надати матеріали кваліфікаційної справи ОСОБА_1 (том 1, а. с. 81).
У відповідь на вказаний вище лист, голова КДКА Волинської області у листі від 25.06.2020 №53/20 звернув увагу на наявність правових колізій між Положенням про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженим рішенням Ради адвокатів України №120 від 30.08.2014 та Регламентом ВКДКА (том 1, а. с. 99).
Проте, КДКА Волинської області, не отримавши відповіді на вказані питання, листом від 05.11.2020 за №93/20 на адресу ВКДКА направила запитувані матеріали кваліфікаційної справи разом із заявою про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, поданою 11.09.2019 та доданими до неї документами та копіями документів, які містять у собі персональні дані позивача (том 1, а. с. 80).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Таким чином, заява про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, подана до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області разом із доданими до нею документами та копіями документів однозначно містять відомості про позивача, як фізичну особу та дозволяють конкретно його ідентифікувати, тобто містять його персональні дані.
Зокрема, заява містить його анкетні дані, дату народження, адресу його проживання, номер засобу зв'язку. Аналогічно, анкетні дані позивача містять всі інші документи та їх копії, які надані ним до КДКА Волинської області разом із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту.
Статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем. Згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Згідно з частиною перша статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб'єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України, а відповідно до пункту 1 Розділу 2 Порядку особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.
Отже, єдиною метою надання дозволу на обробку персональних даних, в даному конкретному випадку, яка визначена в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних - КДКА Волинської області, в розумінні Закону України «Про захист персональних даних» є отримання допуску до складання кваліфікаційного іспиту, його успішне складання та подальше набуття статусу адвоката.
Крім того, враховуючи той факт, що згода на обробку персональних даних відповідно до приписів пункту 1 Розділу 2 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви є додатком до заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, яка подається особою, що бажає набути статус адвоката, то відповідно й основною метою надання такої згоди є саме допуск, складання самого іспиту і подальше набуття відповідного статусу.
Метою дозволу на обробку персональних даних позивача, наданих КДКА Волинської області, був допуск ОСОБА_1 до проведення, складання кваліфікаційного іспиту та подальшого набуття статусу адвоката, адже іншої мети, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» закони, інші нормативно-правові акти, положення, установчі чи інші документи, які регулюють діяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону з приводу проведення кваліфікаційного іспиту, не містить.
Відповідно до пункту 3.39 Регламенту ВКДКА, ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.
Таким чином, хоча положення Регламенту ВКДКА зобов'язують Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону направити витребувані матеріали до ВКДКА, однак такі положення, згідно імперативних вимог частини першої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних», не позбавляють Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону, як володільця персональних даних, обов'язку отримати згоду від суб'єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до вже зміненої мети, у разі зміни такої мети.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що ВКДКА розпочала розгляд скарги ОСОБА_3 вже на той момент, коли ОСОБА_1 набув статусу адвоката, а тому розгляд указаної скарги не був і не міг бути одним з етапів, пов'язаних з набуттям цього статусу, тобто навіть теоретично не міг бути сумісним із досягненням тієї мети, заради досягнення якої позивачем подавалася до КДКА Волинської області заява про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту та надавався дозвіл на обробку його персональних даних.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди, шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, не тільки суперечать наведеним вимогам законодавства України, але й порушують його особисті права і інтереси, а тому є протиправними.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява N 65518/01; пункт 89), “Проніна проти України” (заява N 63566/00; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 140/7523/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді І. М. Обрізко
Н. М. Судова-Хомюк
У зв'язку із перебуванням головуючого судді Носа С.П. у відпустці з 31.01.2022 по 01.02.2022 та з тимчасовою непрацездатністю та відсутністю головуючого судді Носа С.П. з 02.02.2022 по 13.02.2022, повний текст постанови складено 18 лютого 2022 року.