09 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 460/3538/21 пров. № А/857/20292/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Обрізка І.М.,
Сеника Р.П.,
секретаря судового засідання Смолинця А.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дудар О.М.), ухвалене у письмовому провадженні у м.Рівне 07 жовтня 2021 року, повне судове рішення складено 07 жовтня 2021 року, у справі №460/3538/21 за позовом ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, Вараської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
16.04.2021 ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, Вараської районної державної адміністрації, просила: визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15 березня 2021 року №12-к; поновити на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді у Вараській районній державній адміністрації з 16 березня 2021 року; стягнути з Вараської районної державної адміністрації середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2021 року по дату прийняття судом рішення у справі, в розмірі 92800 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах дійсно виникла обставина, що уможливила припинення державної служби за ініціативи роботодавця (суб'єкта призначення) - реорганізація державного органу - як це й передбачено п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VIII. Суд першої інстанції вказав, що сама по собі наявність підстав для звільнення працівника не може повністю виправдовувати наступне звільнення, оскільки його правомірність перебуває також у прямій залежності від дотримання встановленої процедури звільнення, у даному випадку, державного службовця, що підлягає перевірці в судовому порядку. Суд першої інстанції зазначив, що вжите у ч.3 ст.87 Закону № 889-VIII слово «може», означає, що на суб'єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов'язок з працевлаштування працівників, що вивільняються, вирішення питання щодо пропозиції державному службовцю вакантної посади законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення. Суд першої інстанції вказав, що керівник мав лише право, а не обов'язок, пропонувати за наявності посаду в тому самому органі. Суд першої інстанції вказав, що як випливає зі змісту застосовної до спірних правовідносин редакції ст.87 Закону №889-VIII, при звільненні державного службовця та припиненні державної служби з підстав реорганізації державного органу на той час не вимагалося й обов'язкового погодження таких дій із виборним органом первинної профспілкової організації. Суд першої інстанції зазначив, що оскаржуване розпорядження підписано уповноваженою на те особою. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивача звільнено з підстави реорганізації державного органу за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, то розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15.03.2021 №12-к прийняте відповідачем-1 правомірно та скасуванню не підлягає.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що позивачу не надали можливості перевестись до правонаступника. Скаржник вказує, що на день прийняття спірного розпорядження діяла частина 3 статті 87 Закону України «Про державну службу» в редакції Закону №1285-ІХ від 23.02.2021, згідно з якою державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини 1 цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі відмови від переведення на запропоновану посаду. Скаржник зазначає, що жодної вакантної посади як під час попередження так і до моменту звільнення з посади запропоновано не було, що не відповідає частині 3 статті 87 Закону України «Про державну службу». Скаржник вказує, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Скаржник зазначає, що не було проведено передбачених законом заходів і консультацій з профспілками, не отримано згоди профспілки на звільнення позивача, а тому оскаржуване розпорядження вважає протиправним. Скаржник вказує, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими.
Вараською районною державною адміністрацією подано відзив на апеляційну скаргу, вказано, що суд першої інстанції правильно застосував законодавство, позивача попереджено про наступне вивільнення, попередження отримано 19.01.2020. Зазначає, що якщо державного службовця в установленому порядку повідомлено про звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» і таке звільнення не відбулось до 06 березня 2021 року, суб'єкт призначення або керівник державної служби не має обов'язку пропонувати цьому державному службовцю іншу посаду відповідно до чинної частини 3 статті 87 Закону України «Про державну службу». Також вказує, що згода профспілки на звільнення держслужбовця не отримується.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень статтей 229, 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06.11.2019 у справі №460/1129/19, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 08 травня 2019 року № 49-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області з 09 травня 2019 року. Стягнуто з Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 51 461,90 грн (п'ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня дев'яносто копійок) (сума вказана без урахування податків та обов'язкових платежів, які підлягають утриманню під час їх виплати). Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 120 грн. (десять тисяч сто двадцять) підлягало негайному виконанню. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 19378 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 10 коп. відмовлено (а.а.с.16-25).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №460/540/20 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі №460/540/20 та прийнято постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано розпорядження Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області «Про звільнення ОСОБА_1 » № 1-к від 02.01.2020. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області «Про призначення ОСОБА_1 » № 2-к від 02.01.2020.
Розпорядженням голови Зарічненської районної державної адміністрації від 19.08.2020 №54-к «Про скасування розпоряджень голови районної державної адміністрації» (а.с.31) скасовано розпорядження голови районної державної адміністрації від 02.01.2020 №1-к «Про звільнення ОСОБА_1 », від 02.01.2020 № 2-к «Про призначення ОСОБА_1 ». Відділ фінансово-господарського забезпечення та управління персоналом апарату районної державної адміністрації зобов'язано: 1) забезпечити ознайомлення ОСОБА_1 з даним розпорядженням; 2) внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про визнання недійсними записів №24, 25; 3) ознайомити ОСОБА_1 з правилами внутрішнього службового розпорядку; 4) визначити ОСОБА_1 робоче місце - кабінет № 10 в приміщені Зарічненської районної державної адміністрації; 5) забезпечити ведення обліку робочого часу ОСОБА_1 .
Розпорядженням голови Зарічненської районної державної адміністрації від 06.01.2020 №2-к «Про попередження керівників структурних підрозділів райдержадміністрації» на виконання розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 31.12.2020 №138-к «Про затвердження граничної чисельності працівників апарату обласної державної адміністрації, її структурних підрозділів та районних державних адміністрацій» попереджено керівника апарату райдержадміністрації та керівників її структурних підрозділів про наступне звільнення згідно з додатком, в якому серед переліку осіб є ОСОБА_1 .
Керівнику апарату райдержадміністрації та керівникам її структурних підрозділів доручено забезпечити організацію здійснення заходів щодо попередження про наступне звільнення працівників очолюваних структурних підрозділів райдержадміністрації.
Розпорядженням голови Зарічненської районної державної адміністрації від 15.03.2021 №12-к «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації (поза штатом) 15 березня 2021 року у зв'язку з реорганізацією районної державної адміністрації із виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат та грошової компенсації за 52 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки.
Не погоджуючись з вказаним розпорядженням, вважаючи таке протиправним і таким, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного розпорядження (далі - Закон №889-VIII).
Відповідно до статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється за ініціативою суб'єкта призначення (статті 87 цього Закону).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до Розпорядження Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 15.03.2021 №12-к ОСОБА_1 звільнена у зв'язку з реорганізацією районної державної адміністрації, яка здійснена відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р.
На час винесення Розпорядження Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області від 06.01.2021 №2-к «Про попередження керівників структурних підрозділів райдержадміністрації» частиною 3 статті 87 Закону №889-VIII встановлювалось, що суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Згідно з частиною 6 статті 49-2 Кодекс законів про працю України, в редакції чинній на час винесення зазначеного розпорядження, (далі - КЗпП України) встановлювалось, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Частиною такого змісту статтю 49-2 КЗпП України доповнено Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 № 378-IX, який набрав чинності 02.02.2020.
З аналізу вказаних положень статті 49-2 КЗпП України вбачається персоналізований характер попередження працівників про наступне вивільнення, що зумовлено необхідністю забезпечення правового захисту працівників. При цьому, законодавцем не передбачена форма та спосіб повідомлення працівника про наступне вивільнення, однак таке попередження має бути адресована саме конкретному працівнику та мати певну документальну форму вираження, що виключатиме, в подальшому, будь-які спори щодо недотримання процедури вивільнення працівника та переліку пропонованих йому посад.
Водночас, підпункт 4 пункт 21 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року №1074, дотримання порядку звільнення працівників пов'язує з письмовим попередженням про таке звільнення працівників, що покладається як обов'язок на Голову комісії з припинення органу виконавчої влади або територіального органу.
При цьому, у відповідності до частини 3 статті 87 Закону №889-VІІІ, частини 6 статті 49-2 КЗпП України, в редакціях, чинних на час попередження позивача про вивільнення, працівника, який має статус державного службовця, керівник державної служби (суб'єкт призначення) при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі реорганізації, попереджає письмово про наступне звільнення не пізніше ніж за 30 календарних днів. При звільненні не застосовуються так звані «захищені статті» КЗпП України щодо звільнення працівника лише у випадках неможливості переведення, за його згодою, на іншу роботу та переважності права залишення на роботі. Не потрібно було також отримання згоди від профспілок. Положеннями частини 3 статті 87 Закону №889-VІІІ, законодавець закріпив саме право керівника державної служби (суб'єкта призначення) запропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду у тому самому державному органі (за наявності).
Правомірними підставами для припинення державної служби та звільнення державного службовця відповідно до вказаних положень є: - скорочення чисельності або штату державних службовців; - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; - реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу.
Тобто, при наявності будь-якої з цих обставин у керівника, суб'єкта призначення виникає право звільнити державного службовця, і, в тому числі, це право не поставлено в залежність від того, чи відбувається реальне зменшення чисельності або штату державних службовців.
Разом з тим, відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби» від 23.02.2021 № 1285-IX частину 3 статті 87 Закону №889-VІІІ викладено в такій редакції: « 3. Суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини 1 цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду».
Вказана норма набрала чинності 06.03.2021, тобто у період з 06.03.2021 до 15.03.2021 Зарічненська районна державна адміністрація Рівненської області мала обов'язок запропонувати позивачу як державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, тоді як можливість звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VІІІ законодавцем безпосередньо пов'язана з відсутністю можливості запропонувати відповідні посади, а також у разі відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду.
При цьому, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи статтею 5-1 КЗпП України віднесено до гарантій забезпечення права громадян на працю.
Таким чином, саме на Зарічненську районну державну адміністрацію Рівненської області в період між попередженням позивача про звільнення та самим звільненням покладено обов'язок працевлаштувати позивача у спосіб, достатній для відновлення прав останнього, що передбачає можливість подальшого використання позивача на службі, шляхом поновлення на посаді.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Оскільки докази пропонування позивачу вакантних посад у зазначений вище період, відмови позивача від подальшого проходження служби, а також щодо відсутності можливості подальшого використання позивача на службі відповідачами суду першої та апеляційної інстанцій не надано, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не вжито заходів для реального фактичного працевлаштування позивача.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
При цьому, листи, роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби, на які покликається позивач, не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а отже не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх доказів на спростовування аргументів апеляційної скарги, а подані скаржником докази в своїй сукупності вказують на те, що позивач звільнений не у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення розпорядження про звільнення ОСОБА_1 та правильного застосування відповідачем норм Закону України «Про державну службу» та КЗпП України, що є підставою визнання протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15 березня 2021 року №12-к.
Відповідно до статті 235 Кодексу Законів про працю України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).
Відповідно до положень абзацу 3 пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Абзацом 3 пункту 4 Порядку №100 встановлено, що якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Згідно з п.5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з частиною 3 статті 51 Закону №889-VІІІ мінімальний розмір посадового окладу у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом.
Відповідно до Схеми посадових окладів на посадах державної служби з урахуванням категорій, підкатегорій та рівнів державних органів у 2021 році, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 січня 2021 року № 15) розмір посадових окладів керівника самостійного відділу, служби державного органу, юрисдикція якого поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення становить 7400 грн.
Статтею 52 Закону №889-VІІІ встановлено, що надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу. Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.
Таким чином, розмір середньомісячної заробітної плати позивача становить 11600 грн.
Так як днем звільнення позивача вважається останній день роботи (п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників), позивача слід поновити на посаді начальника відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації з 16 березня 2021 року, оскільки згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення Зарічненська районна державна адміністрація перебуває у процесі припинення, і комісії з припинення надано законодавчі повноваження щодо виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді з подальшим законодавчим обов'язком запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
З цих же підстав не підлягає задоволенню вимога позивача про поновлення його на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді у Вараській районній державній адміністрації з 16 березня 2021 року.
Проте, з врахуванням періоду вимушеного прогулу (з 16.03.2021 по 09.02.2022), вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2022» щодо фінансування місцевих державних адміністрацій, слід стягнути на користь позивача з Вараської районної державної адміністрації Рівненської області як правонаступника Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області 123 436 грн. (сто двадцять три тисячі чотириста тридцять шість гривень) середнього заробітку за час вимушеного.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів.
Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, висловленим у постанові від 18 липня 2018 року (справа 359/10023/16-ц).
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст.317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що висновки суду першої інстанції щодо правомірності винесення розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15 березня 2021 року №12-к не відповідають обставинам справи, такі зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Щодо судових витрат, то з врахуванням ст.139 КАС України такі не належить стягувати з сторін спору.
Керуючись статтями 229, 241, 243, 250, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №460/3538/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, Вараської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Зарічненської районної державної адміністрації «Про звільнення ОСОБА_1 » від 15 березня 2021 року №12-к.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу у справах сім'ї, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації з 16 березня 2021 року.
Стягнути з Вараської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 123 436 грн. (сто двадцять три тисячі чотириста тридцять шість гривень) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 березня 2021 року.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді І. М. Обрізко
Р. П. Сеник
Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 18.02.2022 згідно з ч.3 ст.321 КАС України