15 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 140/5431/21 пров. № А/857/22246/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Юник А.А.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року про закриття провадження (головуючий суддя: Денисюк Р.С., місце ухвалення - м. Луцьк, дата складення повного тексту судового рішення - 16.11.2021) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна митна служба України про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 16.07.2021 звернулося із позовом, в якому просив стягнути ненараховану та неотриману різницю заробітної плати, незаконно звільненого працівника, у зв'язку із зростанням посадового окладу за період з 21.01.2016 по 29.05.2020 в сумі 1091223,36 грн.
Обґрунтовує позовні вимоги тим, що наказом Міністерства доходів і зборів України № 3-о від 20.01.2016 його звільнено з посади першого заступника начальника Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень, відповідно до Закону України «Про очищення влади». Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 803/172/116 його позов задоволено частково. Зокрема, визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 20 січня 2016 року № 3-о «Про звільнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України з 21.01. 2016. Стягнуто з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 645456,62 грн. В подальшому, ухвалою від 01.07.2020 внесено виправлення в судове рішення, а саме в частині стягнутої суми середнього заробітку 718850,66 грн, Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 803/172/16 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 залишено без змін. Однак, стягнуте грошове забезпечення у справі № 803/172/16 не коригувалось на коефіцієнти підвищення посадового окладу, хоча за вказаний період посадовий оклад за посадою яку він займав, неодноразово змінювалося та підвищувалося.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України, Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Державна митна служба України про стягнення коштів закрито.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення суду та направити справу для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що рішенням суду від 29.05.2020 стягнуто середню заробітну плату за час вимушеного прогулу. Однак, вказані кошти були стягнуті без врахування коригування заробітної плати у зв'язку із зміною посадових окладів. Вважає що предмет спірних правовідносин в справі № 803/172/16 та в цій справі є різними, оскільки вказане не було предметом розгляду у попередній справі, а відтак підстав для закриття провадження в справі немає.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 803/172/116 позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, Державної митної служби України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 20 січня 2016 року № 3-о Про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено його на посаді першого заступника начальника Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України з 21.01. 2016 та стягнуто з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 645456,62 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, у судове рішення суду від 29.05.2020 внесено виправлення в частині суми стягнення, а саме змінено суму стягнення за час вимушеного прогулу із 645456,62 грн на 718850,66 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі № 803/172/16 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 залишено без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у цій справі.
На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 наказом ДФС України від 30.06.2020 № 853-0 «Про виконання рішення суду», позивача поновлено на посаді першого заступника директора Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України з 21.01.2016.
Рішення в частині стягнення з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 718850,66 гривень знаходиться на виконанні.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що фактично має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які судом вже було вирішено при попередньому розгляді справи спір про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України, на думку суду апеляційної інстнації можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Відповідно до наведеної норми процесуального права, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 11-257заі18, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 у справі № 803/172/116, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, Державної митної служби України, Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити дії.
Визнано протиправними і скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 20 січня 2016 року № 3-о Про звільнення ОСОБА_1 .
Поновлено його на посаді першого заступника начальника Департаменту податкових та митних експертиз Державної фіскальної служби України з 21.01.2016.
Стягнуто з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 645456,62 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2020, у судове рішення суду від 29.05.2020 внесено виправлення в частині суми стягнення, а саме змінено суму стягнення за час вимушеного прогулу із 645456,62 грн на 718850,66 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.05.2020 в адміністративній справі № 803/172/16, залишено без змін.
Проаналізувавши вищенаведені судові рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при вирішенні справі № 803/172/16, питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.01.2016 по 29.05.2020 було вирішено судом.
При цьому, розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу було здійснено відповідно до вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, на підставі довідки про середню заробітну плату позивача від 09 березня 2016 року № 05/62.
Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2021 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду у справі № 803/172/16.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у розглядуваній судом апеляційної інстанції справі, позивач ставить питання про стягнення ненарахованох та неотриманої різниці заробітної плати, у зв'язку із зростанням посадового окладу за період з 21.01.2016 по 29.05.2020 в сумі 1091223,36 грн,
Разом з тим, при розгляді касаційної скарги у справі № 803/172/16, позивач також порушує питання щодо коригування стягненої заробітної плати за час вимушеного прогулу, у зв'язку із зростанням посадового окладу (а. с. 135-139 том 2).
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент звернення до суду із розглдяуваним позовом, було таке, що набрало законної сили, судове рішення у справі між тими ж самими сторонами, про той саме предмет і з тих самих підстав, у зв'язку з чим існували підстави для закриття провадження у справі № 140/5431/21, згідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач ставить питання про стягнення ненарахованох та неотриманої різниці заробітної плати, у зв'язку із зростанням посадового окладу, у зв'язку з неврахування при розрахунку середньої заробітної плати п. 10 постанови Кабінету Міністрів Україні від 8 лютого 1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що п. 10 постанови Кабінету Міністрів Україні від 8 лютого 1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1213 від 09.12.2020 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100», яка набрала чинності 12.12.2020.
Тобто, на момент подання позову (28.05.2021), п. 10 постанови Кабінету Міністрів Україні від 8 лютого 1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» виключено.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України, підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 313, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року про закриття провадження у справі № 140/5431/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 18.02.2022.