17 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 447/2522/21 пров. № А/857/890/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Матковська З.М.
секретар судового засідання Волошин М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2021 року (головуючий суддя Бачун О.І., м. Миколаїв) у справі № 447/2522/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
08.07.2021 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАО №4569204 від 01.08.2021, складеною інспектором Солтис Ю.І. якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 1700 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 01.08.2021 він отримав постанову серії серії ЕАО №4569204 від 01.08.2021 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої встановлено, що 01.08.2021 о 10:58:48 в с.Лубяна, ад Київ-Чоп, М06, 576км. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT DUSTER рухався зі швидкістю 133км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ( обмеження максимальної швидкості 50км/год). Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості Trucam LTI 20/20 tc 0008423, чим порушив п.12.4. ПДР та як наслідок, його, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн. В оскаржуваній постанові встановлено порушення ним п.12.4 Правил дорожнього руху. Просив скасувати як незаконну вказану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення, оскільки така винесена незаконно і з порушенням вимог знаку 5.70 ПДР.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2021 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову серії ЕАО №4569204 від 01.08.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 1700,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.4 ст. 122 КУпАП закрито.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про порушення поліцейськими порядку використання пристрою фіксації швидкості, оскільки, на його думку, такий пристрій конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
01.08.2021 року інспектором Солтис Ю.І. винесено постанову серії ЕАО №4569204 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. З постанови вбачається, що 01.08.2021 о 10:58:48 в с.Лубяна, ад Київ-Чоп, М06 , 576км. водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом RENAULT DUSTER рухався зі швидкістю 133км/год. в зоні дії дорожнього знаку 3.29 ( обмеження максимальної швидкості 50 км/год). Швидкість вимірювалася лазерним вимірювачем швидкості Trucam LTI 20/20 tc 0008423, чим порушив п.12.4. ПДР та як наслідок, його, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст. 122 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 грн.
Приймаючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам закону, а тому є підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного адміністративного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР).
Пунктами 1.3 та 1.9.ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год п.12.4 ПДР.
В пункті 12.9.б.ПДР зазначено, що водієві забороняється зокрема, перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4, 12.5, 12.6 та 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил.
Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч.4 ст.122 КУпАП).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В матеріалах справи наявний фотознімок, здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20, на якому зафіксовано, що автомобіль позивача рухався зі швидкістю 133 км/год.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29 серпня 2012 року № UА-МІ/1-2903-2012.
На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки "Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam", який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером УЗ 197-12.
Чинним законодавством не передбачено повторного проходження даної процедури (сертифікації) для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.
Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05 квітня 2012 року № 437 і становить 1 рік.
Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Необхідно зазначити, що можливість використання виробу "TruCam LTІ 20/20" виробництва LaserTechnologyInc, США також підтверджується наявністю виданого державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України експертного висновку.
Таким чином, обставин, які б виключали можливість застосування приладу ТruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008423) апеляційним судом не встановлено.
Як вбачається, зі змісту ст. 251 КУпАП та ч. 1ст. 72 КАС України, доказами в зазначеній справі є будь - які фактичні дані, на основі яких компетентним органом (посадовою особою) / судом встановлюється наявність чи відсутність обставин, що мають значення для справи, в тому числі винність особи, обставини, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ч. 1ст. 73 КАС України слідує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. З матеріалів справи вбачається, що предметом доказування у даній справі є протиправність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення позивачем адміністративного правопорушення та її скасування.
Колегія суддів зазначає, що пояснення позивача про правомірність його дій спростовуються наведеними вище нормами ПДР України, та дослідженими судом доказами у справі, зокрема наданою фотофіксацією події адміністративного правопорушення, якою підтверджується порушення водієм правил дорожнього руху та спростовуються зазначені в позовній заяві обставини. Позивач ж жодних переконливих доказів своєї невинуватості як на місці вчинення правопорушення так і під час судового розгляду не надав.
Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.
Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.
Санкція ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.
Так, законодавством у даній категорії справ передбачено здійснювати розгляд справи на місці вчинення правопорушення.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 вказаного Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Наданий відповідачем відеозапис, зроблений з приладу ТruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС008423) містить інформацію про обставини події, підтверджує скоєння позивачем адміністративного правопорушення, тому має розглядатись судом як доказ і оцінюватись у визначений процесуальним законом спосіб.
Зазначений доказ відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки одержаний з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містить інформацію про обставини, які мають значення для справи.
Посилання позивача на те, що використання приладу ТruCam в ручному режимі суперечить ч.1 ст. 40 Закону України "Про національну поліцію", оскільки камера повинна стояти на тринозі, а фіксація швидкості руху автомобілів здійснюватись лише в автоматичному режимі, спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.
З оглянутих відеозаписів з пристрою TruCam вбачається, що автомобіль RENAULT DUSTER, н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 133 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху на даній ділянці дороги більше ніж на 50 км., чим порушив п.12.4 ПДР.
Апеляційний суд зазначає, що позивач в поданому ним позові не довів обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, відповідач у своїй апеляційній скарзі спростовує факт, яким позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення.
За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржене рішення слід скасувати.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч.1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 317, 321, 322,325 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції задовольнити, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 жовтня 2021 року у справі № 447/2522/21 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови інспектора роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Солтиса Юрія Ігоровича серія ЕАО № 4569204 від 01.08.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. за ч.2 ст. 307 КУпАП відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська