17 лютого 2022 року справа №200/3526/21
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. у справі № 200/3526/21 (головуючий І інстанції Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
31 березня 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до з позовом до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просив суд: визнати протиправним дії відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 90% до 68% при здійсненні перерахунку за період з 19 лютого 2020 року по 1 грудня 2021 року та в подальшому довічно; скасувати рішення відповідача № 914340122040 від 27 січня 2021 року, яким позивачу було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% за період з 19 лютого 2020 року та на перспективу до 1 грудня 2021 року і довічно; зобов'язати відповідача здійснити позивачу, як судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки № 04-307 від 2 березня 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області з урахуванням вже отриманих сум грошового утриманні судді.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з вересня 2016 року перебуває на обліку в Добропільському об'єднаному управлінні Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
З лютого 2021 року управлінням було нараховано позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке йому було призначено в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року по адміністративній справі № 200/8671/20-а, а саме - у розмірі 102 157,20 грн.
Зазначене вбачається з рішення відповідача про призначення та перерахунок пенсії № 914340122040, яке було опубліковане на сайті відповідача 27 січня 2021 року та у той же день, 27 січня 2021 року, трохи пізніше було «прибрано» з сайту.
27 січня 2021 року позивач через свій особистий кабінет на сайті Пенсійного фонду дізнався, що відповідач 27 січня 2021 року прийняв інше за змістом рішення, але за тим же номером - 914340122040, яким зменшив призначене позивачу раніше грошове утримання судді у відставці в розмірі 102 157,20 грн з 90% до 68%, що у грошовому еквіваленті складає 77 185,44 коп, з 19 лютого 2020 року та на перспективу до 1 грудня 2021 року і довічно, що є безпідставним, таким, що не ґрунтується на законодавстві, та порушує права позивача (а.с. 1-9).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. у справі № 200/3526/21 у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені в позовній заяві та протягом розгляду справи в суді першої інстанції.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус судді у відставці (а.с. 20-24).
Відповідач, Добропільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 37755477, місцезнаходження: 85000 м. Добропілля, вул. Незалежності, 28А, перебуває в стані припинення, є належним відповідачем у даній справі (а.с. 38).
Судом встановлено, що наказом голови Олександрівського районного суду Донецької області від 19 вересня 2016 року № 17 к/157/16 згідно постанови Верховної Ради України від 8 вересня 2016 року № 1515-VIII «Про звільнення суддів» у зв'язку із виходом у відставку позивач був відрахований зі штату Олександрівського районного суду Донецької області (а.с. 25).
З вересня 2016 року позивач перебуває на обліку відповідача як отримувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
2 березня 2020 року ТУ ДСА в Донецькій області видало довідку позивачеві № 04-307 щодо розміру суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (113 508,00 грн), яка була подана позивачем разом із заявою про перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання до відповідача, і за результатом розгляду яких позивачу було відмовлено у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання (а.с. 11, 16).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року № 200/8671/20-а визнано протиправним рішення відповідача № 1470 від 17 березня 2020 року про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача та зобов'язано управління здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , згідно довідки ТУ ДСА від 2 березня 2020 року № 04-307 з урахуванням фактично виплачених сум з 19 лютого 2020 року (а.с. 11-14).
Як вбачається з рішення відповідача від 27 січня 2021 року (час складання рішення 9-40 год) № 914340122040 на підставі рішення суду позивачеві зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням 90% від заробітної плати (винагороди) працюючого судді, за наслідком якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача склав 102 157,20 грн (а.с. 17-18).
Як вбачається з рішення відповідача від 27 січня 2021 року (час складання рішення 9-47 год) № 914340122040 на підставі рішення суду позивачеві зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням 68% від заробітної плати (винагороди) працюючого судді, за наслідком якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача склав 77 185,44 грн (а.с. 19).
Як зазначено у листі Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України від 23 лютого 2021 року (вих. № 0573-04-8/3105) розмір довічного грошового утримання з урахуванням виконаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області від 2 березня 2020 року № 04-307, з 19 лютого 2020 року складає 77 185,44 грн (68% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці № 04-307). Зазначено, що перерахунок грошового утримання проведений виходячи з приписів ст. 142 Закону України «Про судоустрій 1 статус суддів», відповідно до якого щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, і за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді (а.с. 15).
Будучи не згодним із рішенням відповідача від 27 січня 2021 року (час складання рішення 9-47 год) № 914340122040, яким позивачеві зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням 68% від заробітної плати (винагороди) працюючого судді, за наслідком якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача склав 77 185,44 грн, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинм справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції Українигарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною 1 ст. 126 Конституції Українивизначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
За змістом п. 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIIвизнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 7 липня 2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно ч. 3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(ч. 2 цієї статті).
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом із цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п. 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16 жовтня 2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддівта деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 7 листопада 2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, якими передбачалось, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п. 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIIIвстановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх Рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, а також у Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020.
Так, Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними), положення п. 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1402-VIIIзі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абз. 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне забезпечення або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абз. 5, 6 пп. 2.2 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013). Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесяти п'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням ч. 1 ст. 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Конституційний Суд України Рішенням від 18 лютого 2020 року у справі № 2-р/2020 визнав неконституційним п. 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Згідно з ч. 1 ст. 91 Закону України від 13 червня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
З дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 єдиною нормою, яка визначає порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, здійснення її перерахунку, є стаття 142 Закону № 1402-VІІI.
Суд вважає помилковим посилання позивача на те, що такий перерахунок має бути здійснений, виходячи з 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Так, позивач, зазначаючи про необхідність проведення суддям у відставці перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, посилається на ч. 4 ст. 142 Закону № 1402-VIII, якою передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Водночас, частиною 3 цієї статті визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Вищевказана норма неконституційною не визнавалась.
Суд вважає за необхідне зазначити, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді без врахування положень ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку.
Крім того, до спірних правовідносин застосуванню підлягають норми одного Закону, а не вибірково положення з різних законів.
За приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VІІI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 2 березня 2020 року № 04-307, виданої ТУ ДСА в Донецькій області, суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 18 лютого 2020 року складає 113 508,00 грн, з яких: посадовий оклад 63 060,00 грн; доплата за вислугу років 70% 44 142,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді 10% 6 306,00 грн (а.с. 16).
Згідно рішення відповідача від 27 січня 2021 року (час складання рішення 9-47 год) № 914340122040 на підставі рішення суду позивачеві зроблено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання із застосуванням 68% від заробітної плати (винагороди) працюючого судді, за наслідком якого розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача склав 77 185,44 грн (113 508,00 * 68%) (а.с. 19).
Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 68% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 % (20 років роботи) + 18 % (9 років роботи на посаді судді понад 20 років х 2 % грошового утримання судді)).
Як наслідок, позовні вимоги позивача про визнання протиправним дій відповідача щодо зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 90% до 68% при здійсненні перерахунку за період з 19 лютого 2020 року по 1 грудня 2021 року та про скасування рішення відповідача № 914340122040 від 27 січня 2021 року, яким позивачу було зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% за період з 19 лютого 2020 року та на перспективу до 1 грудня 2021 року і довічно - задоволенню не підлягають.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату починаючи з 19 лютого 2020 року щомісячного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, згідно довідки № 04-307 від 2 березня 2020 року, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Донецькій області з урахуванням вже отриманих сум грошового утриманні судді - є похідними від позовних вимог про визнання протиправними дій та скасування рішення, зазначені позовні вимоги також не підлягають задоволенню
При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. у справі № 200/3526/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 р. у справі № 200/3526/21 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 17 лютого 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко