ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 січня 2022 року м. Київ № 826/4205/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
14.03.2018 ОСОБА_1 (позивач) звернулася до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ГУ ДФС у Київській області) із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2017 №5759053-13 і №5759051-13 та податкової вимоги від 13.12.2017 №475-56.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2018 у справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 прийнято заяву позивача про зміну предмета позову та постановлено здійснювати подальший розгляд справи №826/4205/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018 №17.2017.1038-5601-1008, №18.2017.1038-5601-1008 та податкової вимоги від 13.12.2017 №475-56.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2018 закрито провадження у даній справі в частині позову про визнання протиправною і скасування податкової вимоги від 13.12.2017 №475-56.
В обґрунтування адміністративного позову з урахуванням заяви про зміну предмету позову ОСОБА_1 зазначає, що вбачається невідповідність нарахованих розмірів сум податкового зобов'язання за вказаними рішеннями, адже відповідачем не додано до спірних рішень розрахунок податкового зобов'язання, а також іншої інформації, необхідної для визначення грошового зобов'язання, зокрема даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для задоволення позову, адже спірні рішення законні та обґрунтовані. Зазначив, що розрахунок земельного податку з фізичних осіб щодо позивача податковим органом здійснено на підставі показників нормативної грошової оцінки земельних ділянок за призначенням землі промисловості на території Бучанської міської ради, наданих відділом Держгеокадастру у м. Бучі Київської області.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд за клопотаннями представників сторін, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України), ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником земельних ділянок площею 4,2196 га, кадастровий номер 3210800000:01:139:0011, та площею 2,3815 га, кадастровий номер 3210800000:01:139:0033 із цільовим призначенням землі промисловості, комерційного призначення і громадського призначення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями державних актів на право власності на земельні ділянки.
29.05.2017 ГУ ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- №5759053-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 181060,68 грн;
- №5759051-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 320807,75 грн.
В подальшому, відповідач виявив помилки у розрахунку вказаних податкових зобов'язань та 30.05.2018 прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:
- №17.2017.1038-5601-1008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 267337,82 грн;
- №18.2017.1038-5601-1008, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у розмірі 150882,79 грн.
Позивач вважає протиправними вказані податкові повідомлення-рішення від 30.05.2018.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України) земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), а землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно пунктів 285.1 та 285.2 статті 285 базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до пункту 29.1 статті 29 Податкового кодексу України обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.
Положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно з пунктом 274.1 статті 274 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
За правилами пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
У відповідності до статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (частина друга статті 15 зазначеного Закону).
При цьому, у розумінні частини сьомої статті 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр", технічна документація з нормативної грошової оцінки земель є лише підставою для внесення до Державного земельного кадастру відомостей про таку оцінку.
Відповідно до підпункту 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.
За приписами статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.
Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов'язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель, визначає Закон України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 №1378-IV (Закон №1378).
Згідно частиною першою статті 13 Закону №1378, нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру земельного податку.
Частина друга статті 20 Закону №1378 передбачає, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону №1378 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Відтак, обов'язок по нарахуванню сум земельного податку фізичним особам земельного покладено на контролюючі органи, яким для визначення розміру вказаного податку на підставі даних державного земельного кадастру необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання. У разі визначення земельного податку за земельну ділянку нормативну грошову оцінку якої проведено, належним джерелом інформації про нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки є витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки.
Встановлено, розрахунок суми земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік, що підлягає сплаті позивачем за належні їй на праві власності земельні ділянки, контролюючим органом було здійснено на підставі листа відділу Держгеокадастру у м. Бучі Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області від 23.05.2016 №01-5/17-16, яким повідомлено, що станом на 01.01.2016 середня нормативна грошова оцінка земельних ділянок на території Бучанської міської ради становить, зокрема землі промисловості - 298,85 грн/кв.м.
При цьому наведений лист не містить інформацію про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок належних позивачу на праві приватної власності, нормативно грошову оцінку яких проведено. Натомість він містить інформацію саме про середню нормативну грошову оцінку всіх земельних ділянок на території Бучанської міської ради і на думку суду, наведена у вказаному листі середня нормативна грошова оцінка земельних ділянок може бути застосована виключно для розрахунку суми земельного податку щодо земельних ділянок, нормативно грошова оцінка яких проведена не була, що виключає можливість його застосування при розрахунку суми земельного податку з фізичних осіб за земельні ділянки, що перебувають у власності позивача.
Водночас, в матеріалах справи відсутні докази надання відділом Держгеокадастру у м. Бучі Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області інформації про земельні ділянки які належать позивачу на праві приватної власності, або ж докази подання ГУ ДФС у Київській області запиту про надання інформації щодо земельних ділянок, належних позивачу. Тобто, у 2017 році відповідач не звертався до відділу Держгеокадастру у м. Бучі Київської області ГУ Держгеокадастру у Київській області для отримання даних державного земельного кадастру, необхідних для нарахування земельного податку позивачу.
Враховуючи викладене, суд переконаний, що проведений відповідачем розрахунок не можна вважати вірним.
При цьому, відповідно до наявного у матеріалах даної справи витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №758 від 18.05.2012 належна позивачу земельна ділянка площею 4,2196 га знаходить у м. Буча, середня вартість земельної ділянки - 65,56 грн/кв.м., економіко-планувальна зона - 22, коефіцієнт Км2 - 0,86, коефіцієнт Кф - 0,5, коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки К(і) - 1,22, нормативно грошова оцінка кв.м. земельної ділянки під забудовою - 53,74 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 2770825,66 грн.
Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №б/н від 18.05.2012 належна позивачу земельна ділянка площею 2,3815 га знаходить у м. Буча, середня вартість земельної ділянки - 65,56 грн/кв.м., економіко-планувальна зона - 22, коефіцієнт Км2 - 0,86, коефіцієнт Кф - 0,5, коефіцієнт індексації нормативно грошової оцінки К(і) - 1,22, нормативно грошова оцінка кв.м. земельної ділянки під забудовою - 53,74 грн. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 1561311,40 грн.
Відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 22-28-0.222-171/2-21 від 06.01.2021 коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель становлять: 2010-й - 1,0; 2011-й - 1,0; 2012-й - 1,0; 2013-й - 1,0; 2014-й - 1,249; 2015 рік - 1,433 (крім сільськогосподарських угідь) та 1,2 - для сільськогосподарських угідь (рілля, перелоги, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження); 2016 рік - для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) - 1,0; для земель несільськогосподарського призначення - 1,06; 2017 рік - 1,0, 2018-й - 1,0 та 2019 рік - 1,0.
Разом з цим, 13.07.2015 на позачерговій 73 сесії VI скликання прийнято рішення Бучанської міської ради за №2336-73-VI «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Буча».
Отже, відсутні підстави для обчислення розміру земельного податку, який належить до сплати позивачем у 2017 році, з використанням нормативної грошової оцінки земель зазначеної у витягах №758 від 18.05.2012 та №б/н від 18.05.2012 з урахуванням зазначених коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель з огляду на можливу зміну розміру нормативної грошової оцінки належних позивачу земельних ділянок у зв'язку із прийняттям вказаного рішення Бучанської міської ради.
Також суд враховує, що Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 передбачено, що до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання.
Водночас, відповідачем всупереч Порядку №1204 не надано до спірних податкових повідомлень-рішень розрахунку щодо встановлених сум нарахованого земельного податку з фізичних осіб.
Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що позивачем доведено неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, а відповідач не довів протилежного, суд вважає, що наявні підстави для захисту прав позивача у судовому порядку шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.05.2018 №17.2017.1038-5601-1008 та №18.2017.1038-5601-1008.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно наявних у матеріалах справи квитанцій №0.0985799740.1 від 14.03.2018 та від 30.11.2016 позивачем за його подання у первинній редакції сплачено судовий збір в загальному розмірі 13828,69 грн.
Разом з цим, суд зважає, що позивач змінив позовні вимоги, а провадження в частині однієї немайнової вимоги було закрито.
Згідно частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем сплачується судовий збір в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню в межах позовних вимог на загальну суму 418 220,61 грн, позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в сумі 4182,21 грн. Решта сплаченого позивачем судового збору повертається ухвалою суду згідно статті 7 Закону України "Про судовий збір".
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.05.2018 №17.2017.1038-5601-1008 та №18.2017.1038-5601-1008.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4182,21 грн (чотири тисячі сто вісімдесят дві гривні двадцять одна копійка).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження юридичної особи: 03151, місто Київ, вулиця Народного ополчення, будинок 5А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП: 44096797).
Суддя О.М. Чудак