ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/9577/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період роботи в МКП «Фортуна К» з 01.09.1994 по 23.03.1995, в Київському СМУ з 28.03.1995 по 31.08.1995, в ТОВ «Система-М» з 14.09.1995 по 25.05.1998 та в ПП «Райдуга» з 01.06.1998 по 31.07.1999;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування період роботи в МКП «Фортуна К» з 01.09.1994 по 23.03.1995, в Київському СМУ з 28.03.1995 по 31.08.1995, в ТОВ «Система-М» з 14.09.1995 по 25.05.1998 та в ПП «Райдуга» з 01.06.1998 по 31.07.1999 з дати призначення пенсії - з 30.03.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком протиправно не включено періоди роботи з 01.09.1994 по 23.03.1995, з 28.03.1995 по 31.08.1995, з 14.09.1995 по 25.05.1998 та з 01.06.1998 по 31.07.1999.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності дій, вказавши, що до страхового стажу позивача не враховано період роботи з 01.09.1994 по 23.03.1995, оскільки відсутні підстави звільнення, з 28.03.1995 по 31.08.1995, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства, з 14.09.1995 по 25.05.1998, оскільки запис про звільнення не завірений підписом посадової особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
ОСОБА_1 01.03.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 09.03.2021 № 2600-0303-8/38750 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що 30.03.2021 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням страхового стажу 37 р. 6 м. 27 д.
Зазначено, що не враховано до стажу період роботи з 01.09.1994 по 23.03.1995, оскільки відсутні підстави звільнення, з 28.03.1995 по 31.08.1995, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства, з 14.09.1995 по 25.05.1998, оскільки запис про звільнення не завірений підписом посадової особи, до надання уточнюючих довідок.
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування до стажу період роботи з 01.09.1994 по 23.03.1995, з 28.03.1995 по 31.08.1995, з 14.09.1995 по 25.05.1998 та з 01.06.1998 по 31.07.1999 протиправними, а свої права та охоронювані інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Так, відмовляючи у врахуванні вказаних періодів до страхового стажу позивача відповідач керувався такими висновками, як: з 01.09.1994 по 23.03.1995, оскільки відсутні підстави звільнення, з 28.03.1995 по 31.08.1995, оскільки запис про звільнення не завірений печаткою підприємства, з 14.09.1995 по 25.05.1998, оскільки запис про звільнення не завірений підписом посадової особи, до надання уточнюючих довідок, з 01.06.1998 по 31.07.1999 відповідач не включив період роботи та не зазначив у своєму листі та не навів підстав своїх дій.
Водночас, суд вважає доводи відповідача у вказаній частині помилковими, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, в тому числі і спеціальний, є трудова книжка.
Аналогічна норма передбачена пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі по тексту - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 2 Порядку №637 у разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок №58 від 29 липня 1993 року, затвердженої Міністерством праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України (далі по тексту - Інструкція №58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Судом встановлено, що на арк. 10-11 трудової книжки наявний запис про звільнення позивача з роботи з 23.03.1995 та зазначена причина звільнення - звільнений за власним бажанням.
Також, на арк. 12-13 трудової книжки наявний запис про звільнення позивача з роботи з 31.08.1995. Водночас, запис завірений печаткою.
Одночасно, на арк. 14-15 трудової книжки наявний запис про звільнення позивача з роботи з 29.05.1998. Водночас, посадова особа, яка внесла вказаний запис не зазначена та не завірено підписом посадової особи.
Також, на арк. 16-17 трудової книжки наявний запис з 01.06.1998 про прийняття на роботу та з 10.04.2008 про звільнення позивача з ПП «Райдуга».
Суд дійшов висновку, що відповідач помилково не врахував та не включив період роботи з 01.06.1998 по 31.07.1999 та не обґрунтував підстав своїх дій, оскільки позивач з 01.06.1998 по 10.04.2008 працював у ПП «Райдуга» згідно запису з трудової книжки.
Попри вищевикладене, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача в за вказані періоди, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність встановлення страхового стажу позивача в порядку, визначеному згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 № 637 «Про затвердження порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній».
Більше того, відповідно пункту 4 Постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27 квітня 1993 року № 301 (далі по тексту - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018р. у справі № 677/277/17.
Також, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
З огляду на вказане доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування періодів його роботи до страхового стажу з 01.09.1994 по 23.03.1995, з 28.03.1995 по 31.08.1995, з 14.09.1995 по 25.05.1998 та з 01.06.1998 по 31.07.1999 є помилковими та необґрунтованими.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для їх задоволення та зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період роботи в МКП «Фортуна К» з 01.09.1994 по 23.03.1995, в Київському СМУ з 28.03.1995 по 31.08.1995, в ТОВ «Система-М» з 14.09.1995 по 25.05.1998 та в ПП «Райдуга» з 01.06.1998 по 31.07.1999.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у період роботи в МКП «Фортуна К» з 01.09.1994 по 23.03.1995, в Київському СМУ з 28.03.1995 по 31.08.1995, в ТОВ «Система-М» з 14.09.1995 по 25.05.1998 та в ПП «Райдуга» з 01.06.1998 по 31.07.1999 з дати призначення пенсії - з 30.03.2021.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя С.К. Каракашьян