ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/15397/20
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діани Петрівни про визнання протиправними дій в межах виконавчого провадження ВП № 61832169,
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діани Петрівни (надалі по тексту також - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати звіт про оцінку майна №КТЗ-200518 «Визначення ринкової вартості (КТЗ: SEAT IBIZA днз НОМЕР_1 )», виконаний суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на замовлення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діна Петрівна в рамках виконавчого провадження № 61832169 щодо визначення ринкової вартості Seat Ibiza 2013 року випуску кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що належний йому автомобіль відчужують за вартістю, суттєво нижчою за ринкову, чим порушено його права.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши у відзиві, що виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого напису №691 вчиненого 13 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С. про стягнення із заставодавця - ОСОБА_1 на користь заставодержателя - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОРШЕ МОБІЛІТГ предмет застави: автомобіль марки SEAT, модель IBIZA, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , рік випуску - 2013, тип УНІВЕРСАЛ -В, реєстраційний номер НОМЕР_3 , колір БІЛИЙ. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, задовольнити вимоги ТОВ "ПОРШЕ МОБІЛІТГ на загальну суму стягнення 76 008,39 грн., вчиненні відповідно до Закону, приватним виконавцем проведені виконавчі дії у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діни Петрівни перебуває виконавче провадження № 691 з примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кірюховою Н.С., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше мобіліті» легкового автомобіля Seat Ibiza 2013 року випуску кузов № НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Приватний виконавець відповідно до постанови про призначення експерта від 18.05.2020 року призначив здійснення оцінки ринкової вартості вказаного автомобіля.
Згідно з висновком фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат № 654/19 від 18.05.2020 року) про вартість описаного та арештованого майна, яке належить ОСОБА_1 , ринкова вартість вказаного автомобіля складає 160 483 гривні.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VIII заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Частиною 1 статті 48 Закону №1404-VIII встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Відповідно до ст. 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Приписами ч. 5 ст. 56 Закону №1404-VIII передбачено, що якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира, то у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов'язково зазначаються загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди;
Згідно ч. 3 ст. 57 Закону №1404-VIII, у разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.
Також, згідно зі ст. 20 Закону №1404-VIII для проведення оцінки майна залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання. Суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання зобов'язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові.
Ураховуючи приписи п. 15 ч. 3 ст. 18 та ч. 1 ст. 20 Закону №1404-VIII залучати в установленому порядку для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання є правом приватного виконавця, що встановлене вказаними нормами.
За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-ІІІ (далі - Закон №2658-ІІІ), оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно - правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону №2658-ІІІ, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
За приписами ч. 1 та 6 ст. 9 Закон №2658-ІІІ, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Постановою Кабінету Міністрів України №1440 від 10.09.2003 затверджено Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі - Стандарт №1), відповідно до п. 1 якого Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Відповідно до п. 50 Стандарту №1, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема ознайомлення з об'єктом оцінки.
Пунктом 51 Стандарту №1 передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).
Згідно з п. 56 Стандарту №1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен, серед іншого, містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.
За приписами ст. 11 Закон №2658-ІІІ, замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Відповідно до п. 5 та 15 ч. 3 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.
Суд зазначає, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої палати Верховного Суду №914/881/17 від 13.03.2018 та постанові Верховного Суду №711/650/13-ц від 04.07.2018 звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї діяльності.
Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.
Крім того, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду №168/828/16-ц від 06.02.2019, також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постановах №910/15007/14 від 18.06.2019, №40/45-10 від 30.07.2019, №916/801/18 від 28.08.2019, а також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах у справах №826/6706/18 від 29.04.2020 та № 640/11311/19 від 09.09.2021.
Також суд звертає увагу, що позивач посилався в позові на те, що вартість об'єкту оцінки є заниженою суб'єктом оціночної діяльності - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , водночас не надано оскаржень дій виконавця в частині дотримання вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" щодо проведення оцінки майна.
Окрім цього, позивачем зазначено, що у зв'язку зі зміною обставин, що стали причиною звернення до суду з даним позовом, просив залишити позовну заяву без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.240 КАС України. Ухвалою від 17.05.2021 відмовлено у задоволенні заяви про залишення адміністративного без розгляду, оскільки позивачем пропущено процесуальний строк.
Однак, суд бере до уваги, що такий позов втратив актуальність для позивача.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Як наслідок, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241 - 246, 255, 287, 296 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
2. Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мойсеєнко Діана Петрівна (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 20/1)
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Н.М. Шевченко