ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ №640/27941/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати позивачу щорічної разової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити позивачеві щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- стягнути з Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на користь позивача 4000 грн. витрат на правову допомогу та 1000 грн моральної шкоди.
В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачена йому у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Після звернення до відповідача з проханням здійснити перерахунок та виплатити недоплачену частину допомоги, отримав відмову, що й стало підставою для подання позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній зазначив, що обсяги видатків на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня на 2021 рік відповідають розмірам, визначеним постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року №325, а тому правові підстави для виплати спірної допомоги позивачу в іншому розмірі відсутні.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 10 лютого 2015 року.
Позивач звернувся до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з заявою з питань нарахування та надання разової грошової допомоги до 5 травня.
Листом від 30 серпня 2021 року №051-044-С-1894-14 відповідач повідомив позивача про нарахування та виплату щорічної допомоги у розмірі 1491,00 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Згідно із частиною третьою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Як зазначено в постанові Великої палати Верховного Суду від 13 січня 2021 у справі №440/2722/20 правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон №3551-XII. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетний кодекс України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини четвертої статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється в розмірі 1491,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено статтею 12 цього Закону. Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій/особам з інвалідністю внаслідок війни у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Відтак, із урахуванням встановлених обставин та правової позиції Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд доходить висновку, що виплачуючи позивачу оспорювану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року №325, відповідач допустив порушення норм статті 12 Закону від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (у редакції Закону від 25 грудня 1998 року №367-XIV), яка передбачала виплату учасникам бойових дій допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Отже, позов в цій частині слід задовольнити.
В той же час, однією з вимог позивача є стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 1000 грн.
Стосовно позовної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пунктах 4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що позивач повинен зазначити у чому полягає моральна шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо.
Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, у той час як моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами.
На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в цій частині.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з положеннями статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Частиною третьою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт; 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: - копію договору №45 від 06 серпня 2021 року про надання правничої допомоги, копію додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 06 серпня 2021 року, - копію додатку до договору «детальний опис робіт виконаних адвокатом від 09 вересня 2021 року; - ордер серії КВ №478975 від 14 липня 2021 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6309 від 24 січня 2019 року - копію квитанції до прибуткового касового ордера №45 від 06 серпня 2021 року на суму 4000,00 грн..
Проте, з урахуванням вищенаведених норм законодавства, суд зазначає, що надання клієнту консультацій і роз'яснень з правових питань, правової інформації з питань звернення до суду, вивчення матеріалів справи, складення та подання заяви до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат не пов'язанні з розглядом справи у суді, а тому витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. не підлягають відшкодуванню.
З наведеного вище слідує, що витрати ОСОБА_1 на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені на суму 2500,00 грн. належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з урахуванням часткового задоволення позовних вимог - у розмірі 1666,67 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
3. Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (03165, м. Київ, бул. Любомира Гузара, буд.7, код ЄДРПОУ 22886300) понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 1666,67 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко