ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/9405/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 25 серпня 2020 року, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, у розмірі 90 відсотків від суми щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) на підставі довідок Військової прокуратури об'єднаних сил від 21.08.2020 №14-23вих-20 про розмір місячної заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за перерахунком пенсії, без обмеження граничного розміру заробітної плати та максимального розміру пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити різницю між нарахованою та фактично виплаченою пенсією за період з 25 серпня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено в проведенні перерахунку її пенсії за вислугою років на підставі довідки Військової прокуратури об'єднаних сил від 21.08.2020 №14-23вих-20 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 19.09.2013р. отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ, яка призначена виходячи з 80 % суми заробітної плати та з урахуванням постанови Печерського районного суду м. Києва від 17.10.2016р. у справі № 757/28611/16-а.
Наказом військового прокурора об'єднаних сил від 14.08.2020р. № 501 к позивача звільнено з військової служби з 21.08.2020р.
18.02.2021р. позивач подав до ГУ ПФУ в м. Києві заяву про перерахунок пенсії (згідно з довідкою Військової прокуратури об'єднаних сил від 21.08.2020 №14-23вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії) ви золячи з 90 % грошового забезпечення без обмеження максимального розміру.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 18.03.2021р. № 6486-4874/Д-02/8-2600/21 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії за вислугою років з посиланням на те, що перерахунок пенсії проведено позивачу відповідно до зави від 25.08.2020р. та довідки про заробітну плату виходячи з 60 % грошового забезпечення. Водночас, позивача повідомлено про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з огляду на що розмір пенсії позивача до виплати склав з 25.08.2020р. - 17 120, 00 грн., з 01.0.12.2020р. - 17 690, 00 грн.
Позивач вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено в проведенні перерахунку його пенсії за вислугою років на підставі довідки Військової прокуратури об'єднаних сил від 21.08.2020 №14-23вих-20 без обмеження її граничного розміру, з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати, звернувся до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Згідно із положеннями статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Базовим (рамковим) нормативно-правовим актом, який визначає права, принципи, підстави, механізм та умови призначення, перерахунку і виплати пенсії за вислугу років працівникам органів прокуратури був і є Закон України «Про прокуратуру»: до 15 липня 2015 року - Закон № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ), з цієї дати - Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).
Умови пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури до 15 липня 2015 року визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.
Так, за ч. 1 статті 50-1 прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно з ч. 13 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ч. 18 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, після 01 січня 2015 року повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури законодавець делегував Кабінету Міністрів України.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ, згідно з підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.
Частиною 20 статті 86 Закону № 1697-VІІ передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, частини 13 та 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали право на перерахунок пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність, а визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду за результатами перегляду рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зразковій справі № 825/506/18 (Пз/9901/16/18).
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру».
У свою чергу, законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Водночас, впродовж 2015-2019 років Кабінетом Міністрів України не визначалося умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Рішенням Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2019 від 13 грудня 2019 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Положення ч. 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Положення ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII зі змінами втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення від 13 грудня 2019 року.
Крім того, на момент прийняття Конституційним Судом України зазначеного рішення вже існувала суттєва різниця в оплаті праці діючих працівників прокуратури та розмірі заробітних плат, з яких розраховані пенсії прокурорських пенсіонерів, і така нерівність має усуватись Пенсійним Фондом України шляхом беззастережного (відносно дати ухвалення рішення про збільшення заробітку діючих працівників прокуратури) задоволення заяв пенсіонерів про перерахунок пенсії, поданих після 13 грудня 2019 року.
Також слід звернути увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019, має право на перерахунок пенсії, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Верховний Суд у зразковій справі №560/2120/20 звернув увагу на те, що позовні вимоги щодо обмеження відсоткового розміру пенсії та її максимального розміру є передчасними та не є спірними.
Водночас, у даній справі, оскаржувана відмова у перерахунку пенсії містить посилання на обмеження розміру пенсії та відсоткового значення.
Відтак, правові висновки Верховного Суду викладені в зразковій справі № 560/2120/20 щодо передчасності позовних вимог не підлягають застосуванню у даному спорі.
При цьому, за результатами розгляду цієї справи, з метою забезпечення ефективного правового захисту прав позивача, та з метою недопущення необхідності наступного звернення до суду з позовом щодо перерахунку пенсії у певному відсотковому розмірі відносно заробітної плати та без обмеження граничним розміром, в межах розгляду цієї справи необхідно надати відповідь (дослідити питання) щодо відсоткового розміру відносно заробітної плати та чи підлягають обмеженню граничним розміром пенсії працівників органів прокуратури.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року №3668-VІ до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону.
Водночас, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон № 213-VІІІ) внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а саме: в частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ - максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Таким чином, з моменту призначення позивачу пенсії згідно з Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ до статті 50-1 вказаного Закону неодноразово вносились зміни.
У той же час, нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 213-VІІІ, з огляду на наступне.
Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Суд наголошує, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, яка призначена виходячи з 80% складових заробітної плати.
Водночас, після призначення пенсії 19.09.2013р (80 % складових заробітної плати) і до 21.08.2020р. позивач продовжував працювати в органах прокуратури, а відтак набув право на збільшення відсоткового розміру місячного заробітку з якого обраховується пенсія.
Тобто, безпідставним, на переконання суду, є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VІІ в цій частині, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Натомість, позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером і пенсія призначена йому до набрання чинності Законом №213-VІІІ та Законом №1697-VІІ, а також Законом № 3668-VI, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені вказаними актами.
З огляду на вказане, суд вважає, що перерахунок пенсії позивача має здійснюватися виходячи з розрахунку 90 % від середнього заробітку місячної (чинної) заробітної плати та без обмеження максимального розміру пенсії.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити, що визнаючи неконституційними положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії осіб, які працюють на посадах та на умовах, передбачених, у тому числі і Законом України "Про прокуратуру", Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 вказав: «<...> обмеження максимального розміру пенсії <...> особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України».
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України (пункт 3 цього рішення).
За таких обставин, відповідач протиправно відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з посиланням на наявність підстав для зменшивши її відсоткового значення та обмеження її максимального розміру.
Окрім того, суд наголошує, що обставини щодо права позивача на отримання пенсії у без обмеження її граничного розміру встановлені у постанові Печерського ра йонного суду м. Києва від 17.10.2016р. у справі № 757/28611/16-а.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, вимоги щодо проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Військової прокуратури об'єднаних сил від 21.08.2020 №14-23вих-20 про розмір місячної заробітної плати задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається з матеріалів справи пенсія позивачу перерахована з урахуванням довідки, однак із застосуванням обмеження її граничного та відсоткового розміру.
З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов має бути задоволено частково.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо проведення перерахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 % від суми щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) без обмеження максимального розміру пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 25 серпня 2020 року, призначену відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ у розмірі 90 % від суми щомісячної заробітної плати (середнього заробітку) без обмеження максимального розміру пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська