ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
21 січня 2022 року м. Київ№ 640/9394/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дій зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у зменшенні розміру пенсії з надбавками позивачу визначеного на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019р. по справі № 640/2325/19, з 01.03.2018р. протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без зменшення її розміру з 01.03.2018р. визначеного на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019р. по справі № 640/2325/19, здійснити виплату позивачу суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.03.2018р. однією сумою, з урахуванням виплачених сум, з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що пенсійним органом протиправно не виконано у повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019р. у справі № 640/2325/19 та зменшено розмір пенсії з надбавками.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Крім того, зазначає, що механізм виконання рішення регламентований нормами КАС України, а відтак вказане не може бути предметом окремого спору.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищевикладеного бачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року у справі №640/15623/19.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховним Судом було зазначено, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст. 382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Так, Верховним Судом в постанові від 24.09.2020 року у справі №640/15623/19 було зазначено, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019р. у справі № 640/2325/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлену листом від 15.11.2018 №112771/03 щодо проведення перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 02.10.2018 №1-26.7-4626. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2018, виходячи з розрахунку 80 % від грошового забезпечення для обчислення пенсії, на підставі довідки від 02.10.2018 № 1-26.7-4626 виданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмеження максимального розміру пенсії.
Позивач вважаючи, що перерахунок його пенсії проведений відповідачем всупереч резолютивної частини рішення суду Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019р. у справі № 640/2325/19 звернувся з позовом до суду.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
Разом з тим, суд вважає за необхідне повторно наголосити, що порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень, здійснюється судом протягом 10 днів з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання зазначеного раніше судового рішення у справі №640/2325/19 порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки є таке, що набрало законної сили рішення суду з того самого предмету спору (перерахунок та виплата пенсії на підставі довідки уповноваженого органу, без обмеження максимальним розміром) і між тими самим сторонами, то наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Враховуючи наведене, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 238, ст. 241, 248, 294 КАС України, суд, -
1. Закрити провадження у справі № 640/9394/21.
2. Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може буде оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська