ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/2421/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс»
до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 642, код ЄДР: 34480636) звернулося до Головного управління ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДР: 39439980), в якому просить суд визнати нечинним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 25.01.2019 № 0067721212.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголосила на протиправності оскаржуваного рішення в частині на суму 19893,00 грн., оскільки позивач прострочив сплату сум грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на 1 день у розмірі 156139,35, а не як стверджує відповідач на 11 днів у розмірі 355069,35 грн.,
Крім того, позивач додає, що як вважає відповідач, граничним строком сплати узгодженого податкового зобов'язання за податком на прибуток за податковою декларацією за півріччя 2018 року є 19.08.2018 - неділя - вихідний день.
Додає що 20.08.2018 є понеділком, тобто робочим днем, у зв'язку з чим, 20.08.2018 позивач сплатив до бюджету дві суми 200000,00 грн. та 180 000,00 грн, що, за висновком позивача, покриває інкримінуємоє зобов'язання в сумі 355069,35 грн.
Позивач наголошує, що якщо останній день сплати узгодженого податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, то така сплата, здійснена протягом першого робочого дня, наступного за таким вихідним або святковим днем, не є податковим правопорушенням.
Відтак, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Позиція відповідача.
Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на порушення платником податків строків, визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині сплати самостійного визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 822 096,00 грн., оскільки граничним терміном сплати грошового зобов'язання було 19.08.2018, тоді як така сплата відбулась 20.08.2018 у розмірі 355069,35 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 19.02.2019 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.
Ухвалою від 12.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Відповідно до зазначеної ухвали відстрочено сплату судового збору. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як видно з матеріалів справи, податковим органом була проведена камеральна перевірка ТОВ «Будекосервіс», за результатами якої складено акт від 10.09.2018 № 6904/26-15-12-12/34480636, яким встановлено порушення термінів сплати (перерахування) узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на прибуток ТОВ Будекосервіс» по податковій декларації за півріччя 2018 року у розмірі 822 096,00 грн., оскільки граничним терміном сплати грошового зобов'язання було 19.08.2018, тоді як така сплата відбулась 20.08.2018 на суму 355069,40 грн.
На підставі зазначено податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2019 № 0067721212, яким ТОВ «Будекосервіс» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 35506,94 грн. (10% від 355069,40 грн.).
Позивач вважаючи вказане податкове повідомлення рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 20 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю та формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника, у тому числі щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 46.2 статті 46 ПК України, платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають разом з податковою декларацією за відповідний податковий (звітний) період звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати), складені до перевірки фінансової звітності аудитором. Звіт про фінансовий стан (баланс) та звіт про прибутки та збитки та інший сукупний дохід (звіт про фінансові результати) подаються платниками податку згідно з цим абзацом за формою, визначеною згідно з Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у порядку, передбаченому для подання податкової декларації з урахуванням вимог статті 137 цього Кодексу.
Фінансова звітність, що складається та подається відповідно до цього пункту платниками податку на прибуток та неприбутковими підприємствами, установами та організаціями, є додатком до податкової декларації з податку на прибуток (звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації) та її невід'ємною частиною.
Платники податку на прибуток, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов'язані оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом, подають контролюючому органу річну фінансову звітність, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом у строк не пізніше 10 червня року, наступного за звітним. У разі неподання (несвоєчасного подання) річної фінансової звітності, яка підлягає оприлюдненню разом з аудиторським звітом, застосовується відповідальність, передбачена пунктом 120.1 статті 120 цього Кодексу, для подання податкових декларацій (розрахунків).
Для частини чистого прибутку (доходу) податковими (звітними) періодами є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Для господарських товариств, корпоративні права яких частково належать державі, та господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків, що не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, який настає за звітним, податковим (звітним) періодом є календарний рік.
При цьому розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку складається наростаючим підсумком та подається до контролюючих органів разом з фінансовою звітністю у строки, передбачені статтею 49 цього Кодексу.
Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, складають та подають з відповідною податковою декларацією фінансову звітність за перше півріччя минулого звітного року, за минулий звітний рік та за перше півріччя поточного звітного року.
В силу пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Пунктом 137.4 статті 137 ПК України визначено, що податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених пунктом 137.5 цієї статті, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.
Також, підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
За приписами пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з абзацу 13 п. 57.1 ст. 57 ПК України якщо граничний строк сплати податкового зобов'язання припадає на вихідний або святковий день, останнім днем сплати податкового зобов'язання вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем, що в цілому відповідає і правозастосовній практиці обчислення строків у різних сферах суспільних відносин.
З матеріалів справи видно, що ТОВ «Будекосервіс» було сформовано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2018 року від 02.08.2018 (том 1 а.с. 67-70), з огляду на що, виходячи з положень вимог 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України, така декларація позивачем має буди подана до податкового органу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя), тобто має бути подана до 09.08.2018 включно.
Відповідно до квитанції № 1 від 07.08.2018 (том 1 а.с. 71) вказана декларація була подана до податкового органу 07.08.2018 та зареєстрована в податковому органі 07.08.2018, що підтверджується квитанцією № 2 від 07.08.2018 (том 1 а.с. 72) про прийняття такої декларації.
У поданій позивачем декларації код рядка 19 зазначено, що податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17-18) становить 822 096 грн., у зв'язку з чим, вказана сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, вважається узгодженою.
При цьому, виходячи з аналізу положень пункту 57.1 статті 57 ПК України, граничним терміном сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання за декларацією від 02.08.2018 з податку на прибуток підприємств за перше півріччя 2018 року є 19.08.2018.
В той же час, з календаря на 2018 рік вбачається, що 19.08.2018 припадає на неділю, тобто на вихідний день, з огляду на що, виходячи, з аналізу положень абзацу 13 п. 57.1 ст. 57 ПК України, граничним терміном сплати податкового зобов'язання за декларацією від 02.08.2018 з податку на прибуток підприємств за перше піврічна 2018 року, було 20.08.2018, а відтак сплата 20.08.2018 платником податків грошових зобов'язань у загальному розмірі 355069,40 грн. (180 000,00 грн. + 175069,40 грн.), на яку податковим органом сформовано штраф у розмірі 10% (35506,94 грн.), є правомірною та не свідчить про порушення ТОВ «Будекосервіс» граничного строку сплати грошового зобов'язання, передбаченого п. 57.1 ст. 57 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено законності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак, виходячи з положень ч. 2 ст. 9 КАС України, суд приходить до висновку, що з метою повного, ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, слід вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2019 № 0067721212 у повному обсязі, тобто на суму 35 606,94 грн.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1921 грн.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 642, код ЄДР: 34480636) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 25.01.2019 № 0067721212, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДР: 39439980) у повному обсязі.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекосервіс» (01133, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 642, код ЄДР: 34480636) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДР: 39439980) судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, апеляційні скарги в електронній формі подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін