ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/3913/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому в перерахунку пенсії відповідно до норми частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р (II) 2019 з врахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-р (II) 2018;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з 01.10.2017р. призначити нарахувати і виплачувати позивачу, інваліду війни ліквідатору ЧАЕС пенсію як для інваліда війни з врахуванням розміру пенсії зазначеному у до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з інвалідності, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року та виплатити різницю між належною до сплати та фактично виплаченою пенсією за період з 01.01.2017р. до моменту здійснення перерахунку без застосування формули, визначеної пунктом 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 №1210.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не враховано, що розмір пенсії, яку отримує позивач не відповідає розміру встановленому частиною 3 статті 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
22.02.2002р. позивачу видано посвідчення (категорія 1) серія НОМЕР_1 , як учаснику ліквідації Чорнобильської АЕС.
Згідно довідки виданої МОУ Святошинський районним у м. Києві військовим комісаріатом 09.09.2004 №1/205 про те, що ОСОБА_1 з 15.07.1986р. по 01.12.1986р. приймав у участь в роботах пов'язаних по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі військової частини №960 ОВТ (140 днів).
Відповідно до архівної довідки від 05.02.2009р. №46374 виданої Галузевим державним архівом України про що ОСОБА_1 по архівним документам військової частини №960 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 15.07.1986 (наказ №63) по 01.12.1986 (наказ №199).
Також, згідно довідки виданої Державним архівом МОУ по документам військовї частини №960 ОВТ встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на збори і у скалді частини приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 15.07.86 (наказ №63) по 01.12.1986 (наказ №199).
Згідно даних з військовго квитка позивача НОМЕР_2 , останній приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на пільги передбачених наказом МО СССР №47, проходив спецзбори з 14.07.1986 по 02.12.1986 в м. Чорнобиль при 960ОВТ.
Вищевикладене встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2020р. ун. № 759/11129/20, пр. № 2-о/759/684/20, яке набрало законної сили 04.11.2020р., а відтак в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує доказування.
Так, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986р та інвалідом 3 групи, що підтверджується копією посвідчення від 27.11.2020р. серії НОМЕР_3 (категорія 1) та копією посвідчення від 09.12.20220р. серії НОМЕР_4 .
Відповідно до копії акта огляду МСЕК від 09.12.2020р. позивачу встановлено 3 групу інвалідності, причина інвалідності: так, пов'язані з виконанням обов'язків в/с з ЛНА на ЧАЕС.
Так, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2020р. ун. № 759/11129/20, пр. № 2-о/759/684/20, заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Департамент з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації про встановлення факту, що має юридичне значення задоволено. Встановлено факт про те, що ОСОБА_1 був призваний на військові збори у складі військової частини № 960 ОВТ та приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 15.07.1986 по 01.12.1986.
З огляду на вказане, 28.12.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив призначити нарахувати і виплачувати пенсію відповідно до частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 28.12.2020р. № 29548/32049/М-02/8-2600/20 позивача повідомлено про необхідність подання зави встановленої форми та посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи нового зразку.
12.01.2021р. позивачем продано заву про призначення/перерахунок пенсії за формою визначеною в додатку № 3 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 05.02.2021р. № 2600-0308-8/18102 позивача повідомлено про те, що пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до вимог законодавства, а відтак підстави для перегляду розміру пенсії відсутні.
Позивач вважаючи вказану відмову протиправною, а свої права порушеними, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі по тексту - Закон № 796-XII) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Приміткою до ст. 10 Закону № 796-XII визначено, тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані призвані на військові збори, військовослужбовці - жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
З викладеного вбачається, що законодавством визначено декілька окремих категорій лише серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Таким чином, ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 року № 2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ (далі - Закон № 2148-VІІІ) частину 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Так, Законом № 2148-VІІІ розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, зокрема, на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Проте, умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону № 796-ХІІ залишилась незмінною.
З огляду на вказане, право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою передбаченою частиною 3 статті 59 Закону № 796-ХІІ виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов:
1) особа має статус особи з інвалідністю;
2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях;
3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до частини 3 статті 59 Закону № 796-XII не допускається.
З вищевикладеного слідує, що обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Крім того, суд звертає увагу, що вказана норма регулює правовідносини лише серед військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Зазначене встановлено законодавцем, адже навіть назва правової норми - ст. 59 у Законі № 796-XII викладена так: пенсії військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, правовими положеннями ст. 59 у Законі № 796-XII врегульовано питання порядку обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб - військовослужбовців.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року у справі за конституційними скаргами щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону № 796-XII визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Відповідно до вказаного рішення, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положеннях ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним.
Положеннями статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13 липня 2017 року № 2136-VIII (ділі - Закон № 2136-VIII) визначено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Вказане відповідає положенням Конституції України: «Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення» (частина друга статті 152).
Конституційний Суд України дійшов висновку, що військовослужбовці строкової служби, пенсія яким призначається за частиною третьою статті 59 Закону та обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, в окремих випадках мають вищий рівень соціального захисту, оскільки розмір їх соціального забезпечення є значно більшим порівняно з іншими категоріями військовослужбовців (у тому числі військовозобов'язані під час участі у військових зборах), які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та її наслідків.
Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини 3 статті 59 Закону, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Тобто, Конституційним Судом України ухвалене рішення, в якому суд запобігаючи всім формам дискримінації, надав право - усім військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, обирати порядок обчислення пенсії, відповідно до ст. 59 Закону № 796-XII.
Як вбачається з матеріалів справи, на позивача не поширюється дія Примітки до ст. 10 Закону № 796-XII, адже належних доказів щодо призову останнього, як військовозобов'язаного на військові збори, або проходження військової служби, в матеріалах справи не міститься, а позивачем не надано.
Більше того, інформація про те, що позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС міститься у розділі військового квитка «Особливі відмітки», при тому, що в розділі «проходження дійсної строкової служби» останні відомості датовані 1974р.
Крім того, відповідно до розділу «проходження навчальних зборів» наявні відомості про проходження позивачем саме навчальних зборів у складі 960 в/ч в 1986р. (140 днів).
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави для висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки на позивача не розповсюджується дія ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Керуючись ст. 77, 122, 123, 139, 242, 243, 251, 255 КАС України, -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська