ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/15007/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Консульства України в Новосибірську
треті особи:Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області Міністерство закордонних справ України
про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Консульства України в Новосибірську (630099, Росія, м. Новосибірськ, вул. Сім'ї Шамшиних, 30), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.11.2018 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 .
Позиція позивача.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначає, що є громадянином України, документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданим 08.05.2018 органом 8029 (Оболонський РВ ГУ ДМС України в м. Києві).
Звертає увагу, що перебуваючи у громадянстві Росії, та, постійно проживаючи за адресом: АДРЕСА_2 , він 04.08.2016 звернувся до Консульства із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, а саме на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» у зв'язку з народженням батька на території України до 24.08.1991.
Разом із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, як зазначено у позові, позивач надав відповідачу всі необхідні документи, у тому числі документи, що підтверджують народження його батька в Україні, а також зобов'язання припинити громадянство Росії у разі набуття громадянства України.
Відповідачем було прийнято рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням та 08.08.2016 видано довідку №6119/71-530-1 про реєстрацію особи громадянином України, відповідно до якої позивач зареєстрований громадянином України.
У позові зазначається, що у зв'язку з оформленням набуття громадянства України та постійним проживанням позивача на території РФ, 08.06.2017 відповідач документував позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , як особу, яка постійно проживає за кордоном. При цьому Позивача було взято Відповідачем на консульський облік як громадянина України, який постійно проживає за кордоном.
У зв'язку з поверненням в Україну, на підставі заяви Позивача, 06.04.2018 Відповідачем було знято його з консульського обліку.
Позивач зазначає, що на підставі заяви позивача, 27.04.2018 ГУ ДМС України в м. Києві в паспорті громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 анульовано штамп про постійне проживання за кордоном.
Між тим, як далі йдеться у позові, 02.05.2018, за місцем свого проживання в Україні ( АДРЕСА_3, позивач звернувся до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України - Оболонського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою-анкетою №1819572 про оформлення паспорту громадянина України, подавши при цьому усі необхідні документи.
При цьому, як наполягає позивач, 05.05.2018 Позивач додатково надав до Оболонського РВ ГУ ДМС України в м. Києві документи на підтвердження факту повернення паспорту громадянина Росії компетентним органам цієї держави.
Позивач зазначає, що за результатами розгляду вказаної заяви-анкети, Позивачу було оформлено паспорт громадянина України НОМЕР_2 та видано його останньому 15.05.2018.
Одночасно, як стверджує позивач, 15.05.2018 Позивачем було подано зазначеному підрозділу ДМС України декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Надалі, як зазначає позивач, 03.08.2018 він зареєстрував своє місце проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_4 з 03.08.2018, та зареєстрований за цією адресою по цей час.
При цьому, як вважає позивач, після зняття з консульського обліку, анулювання в паспорті для виїзду за кордон штампу про постійне проживання в Росії, отримавши паспорт громадянина України НОМЕР_2 , та, за реєструвавши місце свого проживання на території України, позивач втратив статус громадянина України, який постійно проживає за кордоном.
Додає між тим, що під час перетину державного кордону України 12 лютого 2019, службовими особами Відділення інспекторів прикордонної служби ВПС «Жуляни» у Позивача було вилучено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 через те, що він обліковується серед документів, які втрачено, викрадено та оголошено недійсними.
У позові зазначається, що з метою з'ясування обставин визнання недійсним паспорту громадянина України для виїзду за кордон, позивач, у тому числі, звернувся до відповідача як органу, який видав цей паспорт, та 04.03.2019 отримав листа за №6119/19-536-632, з якого вперше дізнався, що 29.11.2018 відповідач скасував рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням через те, що, нібито, позивачем не було виконано зобов'язання надати відповідачу протягом двох років з моменту реєстрації громадянином України документ про припинення громадянства Російської Федерації.
Позивач вважає зазначене рішення відповідача від 29.11.2018 протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.
Як стверджує позивач, наведений висновок відповідача щодо невиконання Позивачем зобов'язання припинити іноземне громадянство та неподання до Консульства відповідного документу, є безпідставним, не заснований на вимогах закону та спростовується фактичними обставинами.
Зокрема, як наполягає позивач, в силу вимог профільного законодавства він повинен подати до уповноваженого органу України документ про припинення іноземного громадянства або, за наявності підстав, декларацію про відмову від іноземного громадянства.
У той час, як стверджує позивач, уповноваженим державним органом щодо вирішення питань, пов'язаних з громадянством, стосовно осіб, які проживають на території України - є Державна міграційна служба (її територіальні органі й підрозділи).
При цьому, звертає увагу позивач, відповідно до положень ч.2 ст.25 Закону України «Про громадянство України», консульські установи України здійснюють свої повноваження лише стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном.
Відтак, як стверджує позивач, оскільки він за викладених обставин, 06.04.2018 знявся з консульського обліку у відповідача, 27.04.2018 анулював штамп про постійне проживання за кордоном та, за місцем свого проживання в м. Київ, 15.05.2018 отримав паспорт громадянина України, він втратив статус особи, яка відповідно до чинного законодавства України є такою, що постійно проживає за кордоном. Отже, як наполягає позивач, з цього моменту, на підставі ч. 2 ст.25 Закону, відповідач перестав бути уповноваженим органом України щодо вирішення питань, пов'язаних з громадянством позивача.
При цьому, за твердженням позивача, враховуючи проживання на території України, з моменту втрати статусу особи, яка відповідно до чинного законодавства України є такою, що постійно проживає за кордоном, на підставі ч. 3 ст. 24 Закону, уповноваженим органом України щодо вирішення питань, пов'язаних з громадянством позивача, стала Державна міграційна службу України.
Таким чином, на думку позивача, висновок відповідача про те, що позивач мав надати саме до Консульства України в Новосибірську документ про припинення іноземного громадянства, не заснований на вимогах Закону.
Крім того, щодо власне оформлення декларації, позивач зазначає, що станом на день оформлення набуття позивачем громадянства України вартість (розмір консульського збору) за оформлення припинення громадянства Росії становила 1612 грн. та перевищувала поливну розміру мінімальної заробітної плати України - 725 грн. (1450 / 2), позивач, замість документу про припинення іноземного громадянства, мав право подати до уповноваженого органу України про декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Позивач наполягає, що враховуючи положення профільного законодавства та обставини, за яких вартість припинення іноземного громадянства перевищувала половину розміру мінімальної заробітної плати в України, позивач 15.05.2018, за місцем свого проживання в Україні, до уповноваженого органу України, яким на той час був підрозділ ДМС України в Оболенському районі м. Києва, подав декларацію про відмову від громадянства РФ.
Таким чином, як резюмує позивач, надавши підрозділу Державної міграційної служби України, яка на підставі ч. 3 ст.24 Закону України «Про громадянство України» є уповноваженим органом, декларацію про відмову від іноземного громадянства, Позивач фактично та юридично виконав своє зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства.
Позиція відповідача (Консульства) та третьої особи (МЗС України).
Вказані особи просять відмовити у задоволенні позову.
Зазначають, що 04.08.2016 громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Консульства України в м. Новосибірськ із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням як особа, батько якого народився до 24.08.1991 року на території України, у відповідності до положень статті 8 Закону України «Про громадянство України».
Позивачем разом з необхідним пакетом документів для оформлення громадянства за територіальним походженням, надано зобов'язання про припинення ним іноземного громадянства, в якому зазначено, що «Я, ОСОБА_1 , зобов'язуюся, що у разі набуття громадянства України, мною буде припинено іноземне громадянство і протягом двох років з моменту набуття громадянства України буде представлено до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави».
Таким чином, як зазначає відповідач та третя особа, власноручний підпис позивача у зобов'язанні припинити громадянство РФ, свідчить про його обізнаність із підписаним ним текстом документа, та необхідністю протягом двох років з моменту набуття громадянства України надати документ про припинення громадянства РФ до Консульства України у м. Новосибірськ.
Надалі зазначається, що 08.08.2016 відповідно до статті 8 Закону України «Про громадянство України» та згідно з пунктом 26 Порядку № 215 відповідачем було оформлено набуття громадянства України ОСОБА_1 за територіальним походженням.
19.07.2018 (майже через два роки після взяття зобов'язання щодо надання документу про припинення громадянства іншої держави) відповідач направив ОСОБА_1 лист №6119/19-530-1943 із нагадування щодо необхідності виконання взятого зобов'язання.
Позивачем, як вважають відповідач та третя особа, проігноровано взяті на себе зобов'язання, а також відповідне нагадування.
Вказане, на думку вказаних осіб, дає підстави стверджувати, що ОСОБА_1 порушив добровільно взяті на себе зобов'язання, визначені в підписаній ним заяві на оформлення громадянства.
Відповідач та третя особа наполягають, що відповідно до статті 21 Закону України «Про громадянство», рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
Додають, що протягом двох років з моменту реєстрації позивача громадянином України згадана особа не надала відповідачу підтверджуючих документів щодо його виходу з громадянства РФ на виконання взятого ним зобов'язання про припинення громадянства РФ або декларації про відмову від громадянства РФ, яка подається іноземцем, який має всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення іноземного громадянства, але з незалежних від нього причин, передбачених статтею 1 Закону України «Про громадянства», не може його отримати.
Відповідач та третя особа зазначають, що діючи у межах своїх повноважень Відповідач, згідно з процедурою, передбаченою пунктом 100 Порядку №215, на підставі подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 29.11.2018 було скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України стосовно ОСОБА_1 .
За таких підстав вважають, що відповідач та його посадові особи діяли на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення при прийнятті рішення від 29.11.2018 про скасування рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.
Щодо повноважень відповідача додають, що пунктами 98, 100 Порядку №215 передбачено, що до повноважень дипломатичних представництв та консульських установ України також належить скасування рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону.
Рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, особою, яка постійно проживає за кордоном, скасовується керівником дипломатичного представництва чи консульської установи України за місцем постійного проживання особи або його заступником.
При цьому, звертають увагу суду, що подання зобов'язання припинити іноземне громадянство у відповідності до положень статті 8 Закону України «Про громадянство» є складовою частиною процедури оформлення набуття ним громадянства України, а отже має подаватись до відповідного уповноваженого органу, який здійснив оформлення громадянства України - до Консульства України у Новосибірську.
Додають, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства України Позивачу відповідачем було оформлено як відносно особи, яка постійно проживає в РФ, що підтверджується особисто зазначеними Позивачем даними.
Таким чином, на думку відповідача та третьої особи, до повноважень відповідача належить питання прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України і про його скасування у даному випадках, у зв'язку з чим твердження представника позивача щодо відсутності повноважень у відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення частині є необґрунтованими та безпідставними.
Відповідь позивача на відзив.
Представником позивача надана відповідь на відзив, де представник ввід імені позивача наполягав на обґрунтованості позовних вимог та протиправності оскаржуваного рішення.
У додаткових поясненнях від 18.11.2019 (т.1, а.с. 139) Консульство та МЗС деталізували процедуру та правила документального оформлення скасування рішення про набуття особою громадянства України, зазначивши, що рішення про припинення громадянства оформляються шляхом проставлення відмітки «ЗАТВЕРДЖУЮ» на поданні про скасування рішення про оформлення громадянства України та скріплюється підписом керівника відповідної консульської установи.
Третя особа - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області пояснень щодо заявленого позову не надала.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 19.08.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків позові.
Ухвалою судді від 04.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Залучено до участі у справі вищезгаданих третіх осіб. Вирішено в розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом учасників справи.
Проведено судові засідання 17.10.2019, 07.11.2019. Ухвалено продовжити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, але надалі без виклику учасників справи.
Ухвалою від 21.01.2022 відмовлено у задоволення клопотання відповідача та МЗС України про залишення позову без розгляду.
Обставини, встановлені судом.
Так, у даному випадку учасниками справи не спростовується та не заперечується наведений вище хід подій, їх послідовність, зміст згаданих вище документів.
Так, відносно власне обставин, щодо яких виникли спірні відносини, слід зазначити, що зі змісту довідки Консульства від 08.08.2016 № 6119/71-530-1 вбачається, що позивача зареєстровано громадянином України.
До цього, крім іншого, 04.08.2016 позивачем підписано зобов'язання (т.1, а.с. 75) в разі набуття громадянства України припинити іноземне громадянство і протягом двох років з моменту набуття громадянства України надати органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави.
За даними Державної прикордонної служби України (т.1, а.с. 117) за період з 01.06.2017 по 13.02.2019, позивач 18.04.2018 здійснив в'їзд в Україну.
Прикордонною службою більше не зареєстровано переміщення позивача через кордон, чим підтверджується постійне перебування позивача в Україні з 18.04.2019.
02.05.2018 позивач звернувся за фактичним місцем проживання без реєстрації ( АДРЕСА_3 до Оболонського районного відділу Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київської області із заявою про видачу паспорту громадянина України, надавши, крім іншого: довідку про реєстрацію громадянином України, копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон з відміткою про зняття 06.04.2018 з консульського обліку, про анулювання 27.04.2018 постійного проживання в Російській Федерації та договір купівлі-продажу квартири, в якій фактично проживає позивач.
Як вбачається з опису вкладення до поштового відправлення, 05.05.2018 позивачем на адресу посольства РФ надіслано заяву про вихід з громадянства та відмову від російського паспорту, а також паспорт Росії.
15.05.2018 позивач отримав паспорт громадянина України «ID» НОМЕР_2 від 10.05.2018 із строком дії до 10.05.2018.
15.05.2018 позивач також подав заяву про приєднання до Заяви-Анкети № 1819572 декларації про відмову від іноземного громадянства від 02.05.2018 (т.1, а.с. 32). Як на підставу обрання такого способу виконання своїх зобов'язань перед Україною щодо виходу із громадянства РФ, позивач зазначив те, що вартість оформлення виходу з громадянства РФ становить 65 доларів США (1612 грн.), що перевищує половину мінімальної заробітної плати, розмір якої становив 1450 грн.
Вказані обставини не спростовуються, не ставляться під сумнів та не заперечуються відповідачем.
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання від 03.08.2018 № 08-2/718, яка видана паспортистом виконавчого комітету Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, позивача зареєстровано у вказаному селі за адресом АДРЕСА_1 з 03.08.2018 безстроково.
29.11.2018 Консульством України в Новосибірську було скасовано рішення про оформлення набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням відповідно до ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 р.
Вказане рішення оформлено та прийнято у формі затвердженого Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 29.11.2018 № 6119/19-536-3087).
Фактичною підставою прийняття рішення є те, що (т.1, а.с. 82) позивачем не надано документ про вихід з громадянства РФ (ст. 21 Закону України «Про громадянство).
У поданні зазначена адреса позивача у Новосибірську, хоча ще 06.04.2018 самим Консульством було знято позивача з консульського обліку, а 27.04.2018 анульовано постійне проживання за кордоном. Із заяви позивача до міграційної служби (в м. Києві) від 02.05.2018 вбачається, що позивач фактично проживав у АДРЕСА_3.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Так, у даному випадку Консульство стверджує, що після набуття громадянства України саме йому позивач повинен був подати документ про вихід з громадянства РФ, зазначаючи, що є компетентним для цього органом. Факт неподання до Консульства такого документу або вищезгаданої декларації розцінюється як підстава для скасування рішення про набуття позивачем громадянства України.
У зв'язку з цим, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про громадянство України», на яку посилається Консульство як правову підстав прийняття спірного рішення, рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.
У даному випадку, як вбачається у тому числі із пояснень учасників справи та наявних матеріалів, під час набуття громадянства України позивач не допускав обману у чомусь, не надавав неправдиві відомості, не надавав фальшиві документи та не приховував суттєві факти.
Неподання документу про вихід з громадянства, який подається протягом двох років після набуття громадянства України, не визначено у ст. 21 цього Закону як правова підстава для скасування рішення про набуття громадянства України, а відтак, враховуючи те, що Конституція України не допускає для суб'єктів владних повноважень розширеного тлумачення та застосування норм права, зокрема щодо розширеного тлумачення підзаконними актами підстав для скасування рішення про набуття громадянства або визначеннями ними - що мається на увазі під обманом, неправдивими відомостями, наведене вже само по собі свідчить про безпідставність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування.
Повертаючись до питання виконання позивачем своїх зобов'язань перед Україною, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 8 зазначеного Закону («Набуття громадянства України за територіальним походженням») особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства.
Наявність підстав для набуття громадянства України визнана Консульством, тобто Україною.
Слід додати, що відповідно до ч. 8. ст. 8 Закону особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов'язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави.
У даному випадку вказані зобов'язання виконані позивачем, а саме: надано зобов'язання припинити громадянство РФ та повернуто паспорт громадянина РФ разом із відповідною заявою до посольства РФ, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення - як зазначено вище.
Щодо подальших дій, слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України.
Таким чином, перш за все постає питання визначення «уповноваженого органу» України, до якого позивач мав подати відповідний документ або декларацію.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону Міністерство закордонних справ України, дипломатичні представництва та консульські установи України здійснюють повноваження, передбачені пунктами 1 - 10 частини першої цієї статті, зокрема щодо скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України, стосовно осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, а також приймають рішення про оформлення набуття громадянства України за підставою, передбаченою пунктом 1 статті 6 цього Закону, стосовно осіб, які народилися за межами України.
Відповідно до ст. 43 Консульського статуту Консул відповідно до законодавства України приймає рішення про оформлення набуття громадянства України, скасовує прийняте ним рішення про оформлення набуття громадянства України особами, які постійно проживають за кордоном.
Як вже неодноразово зазначалося, самим же Консульством 06.04.2018 позивача було знято з консульського обліку, а 27.04.2018 анульовано постійне проживання за кордоном. Станом на 02.05.2018 позивач фактично проживав у АДРЕСА_3. З 03.08.2018 позивач постійно зареєстрований у с. Святопетрівське на Київщині. За даними прикордонної служби (т.1, а.с. 117) за період з 01.06.2017 по 13.02.2019, позивач лише 18.04.2018 здійснив в'їзд в Україну.
Тобто, станом на час прийняття спірного рішення та з квітня 2018 позивач не мав статусу особи яка постійно проживає за кордоном, а відтак Консульство не є «уповноваженим органом України» відносно позивача щодо виконання позивачем зобов'язань перед Україною, прийнятих на себе в силу Закону при набутті громадянства України, та позивач не мав обов'язку звітувати про виконання зобов'язань перед Україною саме перед Консульством.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 24 вищезгаданого Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, здійснює повноваження, передбачені частиною першою цієї статті, зокрема - скасування в межах повноважень прийнятих рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону, стосовно осіб, які проживають на території України.
Таким органом, відповідно до Положення, затвердженого постановою КМ України від 20.08.2014 № 360, є Державна міграційна служба України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні (п. 7 Положення).
З наведеного вбачається, що саме перед органами ДМС позивач мав прозвітувати про виконання взяти на себе зобов'язань перед Україною та за обставин даної справи саме орган ДМСУ є компетентним органом щодо ініціювання та вчинення можливих дій, пов'язаних із скасуванням рішення про набуття позивачем громадянства України, а відтак Консульство, ініціюючи прийняття спірного рішення та приймаючи оскаржуване рішення, діяло поза межами своєї компетенції.
Далі, щодо питання повноти виконання позивачем зобов'язань перед Україною, слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 8 закону якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення іноземного громадянства, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Відповідно до абзацу 16 статті 1 Закону, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Відповідно до абзацу 13 статті 1 цього ж Закону незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.
У 2016 році половина розміру мінімальної заробітної плати в Україні складала 725 грн., а вартість оформлення припинення громадянства РФ відповідно до п/п. 2 п. 2 Ставок консульських зборів, затверджених постановою уряду РФ від 11.11.2010 № 889, складала 65 доларів США, що за курсом НБУ відповідало 1612 грн., позивач мав право скористатись процедурою подання декларації до міграційної служби, що у даному випадку і було ним виконано, що виключало можливість прийняття рішення про скасування рішення про набуття позивачем громадянства України.
Як з боку МЗС та Консульства, так і з боку міграційної служби не надано заперечень щодо можливості виконання позивачем свого обов'язку перед Україною у такий спосіб, тобто шляхом подання декларації.
Відносно доводів Консульства про те, що позивач надав зобов'язання - у разі набуття громадянства України припинити іноземне громадянство і протягом двох років з моменту набуття громадянства України представити до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства іншої держави, слід зазначити, що Консульство не видавало позивачу тимчасове посвідчення, а порядок виконання цього зобов'язання встановлюється Законом, а не різноманітними формами документів чи підзаконними актами.
Що стосується нагадування Консульства на адресу позивача про надання документу про припинення громадянства РФ, слід зазначити, що воно оформлено 19.07.2018, однак, ще 06.04.2018 позивача знято з консульського обліку, а 27.04.2018 анульовано постійне проживання за кордоном та Консульством не надано доказів направлення та вручення вказаного листа позивачу, що, однак, не має визначальної ролі у підтвердженні доводів відповідача.
Відтак, наведене у сукупності дає підстави для висновку про протиправність оскаржуваного рішення та наявність підстав для його скасування, у зв'язку з чим - позов підлягає задоволенню.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати з моменту прийняття рішення Консульства України в Новосибірську (630099, РФ, м. Новосибірськ, вул. Сім'ї Шамшиних, буд. 30) від 29.11.2018 про скасування рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ), громадянства України, прийняття якого (оскаржуваного рішення) оформлено у формі затвердженого Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 29.11.2018 № 6119/19-536-3087.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Суддя О.А. Кармазін