ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
21 січня 2022 року м. Київ № 640/16571/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомГоловного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС
доОСОБА_1
простягнення заборгованості у розмірі 161 488,30 грн.,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (далі по тексту - позивач, ГУ ДПС у м. Києві) із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі також - відповідач, ОСОБА_1 ), у якій просить стягнути кошти платника податків ОСОБА_1 з усіх рахунків, відкритих у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу у розмірі 161 488,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на загальну суму 161 488,30 грн., який виник на підставі донарахованих податковим органом податкових зобов'язань.
Ухвалою від 22 червня 2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні); відповідачу запропоновано надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
29 листопада 2021 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачем не обґрунтовано у позовній заяві наявність податкового боргу у розмірі 161 488,30 грн., оскільки загальна сума зазначених у ній податкових повідомлень-рішень складає 136 522,97 грн.
Крім того, відповідач зазначив, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виникла сума податкового боргу, є протиправними, а також про те, що вказаних рішень позивача він не отримував, оскільки з 30 вересня 2016 року він не проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
З огляду на зазначене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві та є платником податків.
Матеріалами справи встановлено, що за ОСОБА_1 станом на 26 квітня 2021 року обліковується заборгованість з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на загальну суму 161 488,30 грн., яка виникла на підставі донарахованих податковим органом податкових зобов'язань, а саме податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2018 року №0098444202, №0098354202, №0098414202, №0098424202.
У матеріалах справи міститься копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з якого вбачається, що зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем особисто 29 жовтня 2018 року.
27 березня 2019 року податковим органом прийнято податкову вимогу форми «Ф» №105677-17 про сплату податкового боргу у розмірі 161 488,30 грн.
Вказана податкова вимога була отримана відповідачем особисто 05 травня 2019 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Вказаний борг не був погашений відповідачем у добровільному порядку, що обумовило ГУ ДПС у м. Києві на звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
При цьому, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов'язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14).
Узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього обов'язку сплатити такі зобов'язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Податковим кодексом України.
Несплачені у встановлений законом строк податкові зобов'язання є податковим боргом платника податків.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 59.5 цієї статті у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналіз вказаної норми свідчить про відсутність обов'язку контролюючого органу направляти платнику податків нову податкову вимогу у випадку збільшення суми податкового боргу. Тобто, в разі коли після направлення платнику податків податкової вимоги сума його податкового боргу збільшується, податкова вимога на збільшену суму податкового боргу не направляється.
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною у разі, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
Доказів сплати суми податкового зобов'язання та пені до суду не надано, також не надано суду доказів оскарження вимоги, тому, спірна сума заборгованості вважається податковим боргом.
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів та продаж майна платника податків проводяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Згідно з пунктом 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Матеріалами справи встановлено, що наявність податкового боргу у відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи:
- детальним розрахунком податкового боргу;
- витягом з інтегрованої картки платника податків;
- корінцем податкової вимоги форми «Ф» від 27 березня 2019 року №105677-17;
- податковими повідомленнями-рішеннями від 04 вересня 2018 року №0098444202, №0098354202, №0098414202, №0098424202.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що відповідач доказів погашення боргу у розмірі 161 488,30 грн. суду не надав, докази оскарження вказаної податкової заборгованості в адміністративному або судовому порядку в матеріалах справи відсутні, суд приходить до висновку, що заявлена сума є узгодженою та являється податковим боргом відповідача перед бюджетом, який ним не сплачений та підлягає стягненню з рахунків, що обслуговують такого платника податків та за рахунок готівки, що йому належить.
Поряд із цим, суд відхиляє доводи позивача про протиправність податкових повідомлень-рішень та їх неотримання у зв'язку зі зміною місця реєстрації, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.
З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Таким чином, у разі незгоди з рішенням, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання, останній має право оскаржити таке податкове повідомлення рішення в адміністративному чи судовому порядку. Протягом строку оскарження грошове зобов'язання вважається неузгодженим.
Матеріалами справи підтверджено, що відносно відповідача позивачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2018 року №0098444202, №0098354202, №0098414202, №0098424202.
Вказані податкові повідомлення-рішення, а також податкова вимога направлялись за податковою адресою відповідача: АДРЕСА_1 .
З відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30 серпня 2021 року вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 07 травня 2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, з наданих позивачем Відомостей з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальної служби України про реєстраційні (адресні) дані фізичних осіб ОСОБА_1 зареєстрована у центральній базі даних/окремому реєстрі Державного реєстру за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення підтверджується факт особистого отримання відповідачем акта перевірки від 11 червня 2018 року №2686/26-15-42-02-30/ НОМЕР_1 та винесених на його підставі податкових повідомлень-рішень, а також податкової вимоги, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Таким чином, суд вважає, що винесені у відношенні відповідача податкові повідомлення-рішення були направлені відповідачу за податковою адресою та вважаються врученими належним чином.
Подання відповідачем, як на підтвердження факту зняття з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , договору купівлі-продажу вказаної квартири від 11 жовтня 2016 року та копії одинадцятої сторінки паспорта серії НОМЕР_2 , згідно з якою вона знята з реєстрації місця проживання 30 вересня 2016 року, не спростовують висновків суду щодо належного вручення відповідачу поштової кореспонденції, надісланої позивачем.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів про те, що він повідомляв контролюючий орган про зміну податкової адреси, місця проживання чи місця перебування, що, в силу вимог податкового законодавства, є обов'язком платника податків.
Поряд із цим, суд зауважує, що відповідачем не надано суду доказів оскарження податкових повідомлень-рішень у судовому порядку, або доказів оплати узгоджених сум податкових зобов'язань, тобто податкового боргу.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведення експертиз.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) задовольнити повністю.
2. Стягнути з рахунків у банках, що обслуговують ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 161 488,30 грн. (сто шістдесят одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені положеннями статтею 255 адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.М. Погрібніченко