ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
20 січня 2022 року м. Київ № 640/930/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Чудак О.М., за участю секретаря судового засідання Лисун А.А., представника відповідача Лича С.В., у відсутність представників позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіматрейдінг" до Київської митниці про визнання протиправними і скасування рішень,
установив:
15.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптіматрейдінг" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Київської митниці Державної митної служби України (Київської митниці Держмитслужби) про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості від 25.02.2020 №UA10040/2020/000001/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.02.2020 №UA10040/2020/00021.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2021 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку загального позовного провадження.
29.04.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Київської митниці Держмитслужби у якому також заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з огляду на пропуск позивачем строку, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-IV (КАС України).
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, у рішенні про коригування митної вартості товарів не визначається сума податків та зборів, які підлягають сплаті до бюджету, вказане рішення не відноситься до рішень контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, прийняття митницею зазначеного рішення не породжує обов'язку у платника сплатити податки і збори. Відповідно строк звернення до суду із позовом про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є загальним та визначений у статті 122 КАС України, а не статтею 102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України). Позивач 15.01.2021 звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування рішень від 25.02.2020, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого КАС України.
До позовної заяви позивачем додано заяву про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, обґрунтовану дією карантинних обмежень на території України. Також позивач звертає увагу на те, що в межах строку звернення до суду, встановленого КАС України, вже подавав до суду позовну заяву про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості від 25.02.2020 №UA10040/2020/000001/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.02.2020 №UA10040/2020/00021, яку залишено без розгляду ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 у справі №640/18922/20, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020. У зв'язку із цим, позивач із даною позовною заявою звертається повторно, а строки пропуску строку звернення до суду просить вважати поважними, адже первинно подану позовну заяву залишено без розгляду з об'єктивних причин на які позивач не міг вплинути.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач заперечив проти задоволення вказаного клопотання відповідача та зауважив, що Європейський суд з прав людини у рішенні «Іліан проти Туреччини» зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не мас абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
В підготовчому судовому засіданні в задоволенні клопотання відповідача відмовлено.
26.10.2021 відповідачем подано доповнення до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, 30.11.2021 позивачем подані додаткові пояснення щодо клопотання відповідача, а 02.12.2021 суб'єктом владних повноважень заперечення на ці пояснення товариства.
Отже, розглянувши пояснення сторін, матеріали справи, клопотання відповідача, суд дійшов наступних висновків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Зазначене також суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97. З тексту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд.
У рішенні по справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі "Golder v.the United Kingdom" від 21.02.1975), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати закону мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі "Guerin v. France" від 29.07.1998). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розрахувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.1998).
Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до частин першої-третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX, яким Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України доповнено пунктом 3 за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки звернення до суду продовжуються на строк дії такого карантину.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18.06.2020 №731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, викладено у новій редакції пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Згідно пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону від 30.03.2020 №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Законодавцем встановлено обмеження строку встановленого відповідно до пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема для звернення до суду, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Закону №731-IX від 18.06.2020, тобто 06.08.2020.
Отже, перебіг строку звернення до суду було призупинено з 11.03.2020 до 06.08.2020. Таким чином, позивач 15.01.2021 звернувся до суду із позовом про визнання протиправними та скасування рішень від 25.02.2020, в межах шестимісячного строку, встановленого КАС України, адже останнім днем такого строку є 20.01.2021.
Також суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.113 пункту 14.1 статті 14 ПК України митні платежі це податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку із переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справляння яких покладено на контролюючи органі.
Згідно підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 ПК України митні органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, його територіальні органи) є контролюючими органами щодо дотримання законодавства з питань митної справи та оподаткування митом, акцизним податком, податком на додану вартість, іншими податками та зборами, які відповідно до податкового, митного та іншого законодавства справляються у зв'язку із ввезенням (пересиланням) товарів на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенням (пересиланням) товарів з митної території України або території вільної митної зони.
Отже, у розумінні положень ПК України митний орган є контролюючим органом, який здійснює контроль щодо правильності справляння митних платежів, в тому числі шляхом прийняття рішень про коригування митної вартості товарів згідно яких нараховується мито та податок на додану вартість.
Спеціальним законом Митним кодексом України не перебрані строки щодо оскарження такого роду рішень митного органу.
Згідно пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пункт 102.1 статті 102 ПК України передбачає, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошового зобов'язання платника податків, у випадках визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.
Отже, строк звернення платника податків до адміністративного суду з позовом про оскарження рішення про коригування митної вартості товарів становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником рішення, що оскаржується.
Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №826/17509/16 у якій зазначено, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (постанови Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №815/2541/17, від 04.09.2018 у справі №826/19630/16) згідно якої митна вартість, скоригована відповідним рішенням, є базою оподаткування в розумінні статті 23 Податкового кодексу України в її системному тлумаченні зі статтями 49-50 Митного кодексу України, похідним для числового виразу податкового зобов'язання з мита та податку на додану вартість, які платник податків повинен сплатити до бюджету. Відтак, безпідставним є застосування загального строку звернення до суду в межах правовідносин щодо оскарження рішення про коригування митної вартості, в той час застосуванню підлягає строк, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України.
Відповідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вказаної позиції Верховного Суду суд зазначає, що позивач звернувся до суду із вказаною позовною заявою в межах строку, встановленого статтею 102 ПК України.
Разом з цим, суд враховує наявність протилежних позицій Верховного Суду щодо даного питання (постанови від 18.06.2020 у справі №805/1536/17-а, від 18.02.2021 у справі №826/14826/16, від 27.05.2021 у справі №826/13159/17), а тому висновок про необхідність застосування до даних правовідносин строку, встановленого статтею 102 ПК України, суд не вважає беззаперечним.
При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 вказав, що задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
Також суд враховує, що 13.08.2020 позивач подавав до суду позовну заяву про визнання протиправними і скасування рішення про коригування митної вартості від 25.02.2020 №UA10040/2020/000001/1 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.02.2020 №UA10040/2020/00021, яку на підставі частини п'ятої статті 205 КАС України залишено без розгляду ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2020 у справі №640/18922/20, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2020.
Згідно частини четвертої статті 205 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Суд вважає за можливе застосувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі №560/2780/20, з урахуванням яких у контексті спірних правовідносин зазначає, що позивач має право на повторне звернення до суду, якщо будуть усунуті підстави, з яких позов було залишено без розгляду, які стали підставою для залишення без розгляду вперше поданої позовної заяви і таке звернення відбувається без зволікання. Сам факт залишення без розгляду вперше поданої позовної заяви не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених позивачем причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для залишення без розгляду вперше поданої позовної заяви, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов'язків.
У даному випадку позивач без зайвих зволікань повторно звернувся до суду після залишення без розгляду вперше поданої позовної заяви, що можна розцінювати як поважну причину при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду.
Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Оптіматрейдінг" строк звернення до суду з даним позовом.
В задоволенні клопотання Київської митниці про залишення позовної заяви без розгляду, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено й проголошено в судовому засіданні 20.01.2022.
Суддя О.М. Чудак