Іменем України
18 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/8162/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
13 грудня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач І), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач ІІ) з такими вимогами:
1) визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо порядку розподілу розгляду заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії за правилами екстериторіальності протиправними;
2) скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.09.2021 № 121630009081 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 ;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області з 22.09.2021 призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її страхового стажу періоди роботи з 14.07.1980 по 23.10.1980 на Краснолуцькому міськмолокозаводі, з 01.11.1980 по 31.05.1982 на Ясеновському заводі телевузлів, з 01.12.1989 по 01.06.2000 в ВАТ «Ясеновський завод «Протон» та період навчання з 01.09.1976 по 01.03.1980 в Вознесенському механіко-технологічному технікумі молочної промисловості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.09.2021 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області із заявою про призначення пенсії. За правилами екстериторіальності заява надійшла на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначені пенсії від 29.09.2021 № 121630009081 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстави недостатності страхового стажу. Згідно з рішенням про відмову у призначенні пенсії страховий стаж позивача становить 20 років 07 місяців 08 днів при необхідному страховому стажі для призначення пенсії 28 років. При цьому, відповідачем ІІ до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 14.07.1980 по 23.10.1980 у зв'язку з виправленням в трудовій книжці номера наказу на звільнення, з 01.11.1980 по 31.05.1982 з підстави відсутності в трудовій книжці номеру наказу на звільнення та з 01.12.1989 по 01.06.2000, оскільки в трудовій книжці при звільненні не можливо визначити назву підприємства на печатці. Крім того, позивачу до страхового стажу не зарахований і період навчання з 1976 року по 1980 рік в Вознесенському механіко-технологічному технікумі молочної промисловості з підстави відсутності підтверджуючих документів про зміну прізвища позивача.
Зазначене рішення Відповідача ІІ позивач вважає необґрунтованим та протиправним.
Щодо вимог до відповідача І представник позивача зазначила, що, на її думку, заява про призначення пенсії зі всіма необхідними для призначення пенсії документами подається саме до територіального Головного управління Пенсійного Фонду України за місцем проживання заявника через його сервісні центри, яка приймається спеціалістом цього сервісного центру та реєструється в електронному журналі звернень. Тобто, на думку представника позивача, в спірному питанні заява про призначення пенсії правильно подана саме до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області як «територіального органу, що призначає пенсію», оскільки позивач як внутрішньо перемішена особа зареєстрована за адресою місця проживання в м. Сєвєродонецьк.
Проте, в порушення вище викладених норм права, розгляд заяви та прийняття рішення за результатами розгляду заяви в спірних правовідносинах здійснив інший територіальний орган Пенсійного Фонду України, тобто відповідач ІІ - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який не є структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
На думку представника позивача, зазначені дії як відповідача І, так і відповідача ІІ не відповідають положенням пункту 4.2 розділу IV Порядку 22-1, оскільки згідно з вказаною нормою засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію», до якого була подана заява про призначення пенсії з усіма документами.
Представник позивача вважає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів відповідач І зобов'язаний засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначити структурний підрозділ саме «органу, що призначає пенсію», яким і є відповідач І - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області має 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області.
Саме серед 13 структурних підрозділів, які територіально розташовані у 16 населених пунктах Луганської області, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності повинен був визначений один структурний підрозділ, який повинен був сформувати атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу позивача.
Натомість, таким структурним підрозділом був визначений відповідач ІІ - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Представник позивача вважає, що зазначені дії не регламентовані жодною правовою нормою, які регулюють відносини в сфері пенсійного забезпечення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не є структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, оскільки є територіальним органом Пенсійного фонду України і має свої окремі структурні підрозділи.
Ухвалою суду від 20.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від ГУПФУ в Луганській області 06 січня 2022 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (а.с.41-44).
22.09.2021 позивач звернувся до управління з заявою про призначення пенсії за віком, зареєстрованою в формі № 10 за № 8007, та надав наступні документи згідно розписки-повідомлення: диплом НОМЕР_1 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №919-5000398249 від 22.09.2021; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги від 22.09.2021; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 18.12.1998; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 ; свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 - трудову книжку серії НОМЕР_5 .
Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії за віком від 22.09.2021 та надані документи позивачем, після автоматичного розподілу, розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
За наслідками розгляду заяви позивача від 22.09.2021 та наданих ним документів Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 29.09.2021 № 121630009081 про відмову у призначені пенсії позивачу відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за № 339/35961, яка набрала чинності 30.03.2021, пункт 4.2 Порядку № 22-1 викладено в такій редакції: "після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний 4 підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу".
Таким чином, із заявою про призначення пенсії особа звертається до сервісного центру Пенсійного фонду України за місцем реєстрації/проживання або через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Сервісний центр приймає документи (як подані особисто, так і ті, що надійшли через вебпортал), реєструє їх, а програма автоматично визначає структурний підрозділ пенсійної служби, який здійснює розгляд заяви та приймає рішення про призначення (перерахунок)/відмову в призначенні (перерахунку)пенсії, з урахуванням принципу єдиної черги спеціалістів.
Тобто, якщо особа звернулася з заявою до сервісного центу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, то зазначену заяву може розглянути не тільки структурний підрозділ, що призначає пенсію, в межах Луганської області, а й в межах всієї України.
З урахуванням пункту 4.2. Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивача про призначення пенсії від 22.09.2021 здійснюється Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яким за результатами розгляду вказаної заяви рішенням від 29.09.2021 № 121630009081 і було відмовлено в призначенні пенсії позивачу.
При цьому, управління листом від 08.10.2021 № 1200-0211-8/42644 лише повідомило позивача про прийняте за його заявою про призначення пенсії від 22.09.2021 рішення про відмову у призначенні пенсії з зазначенням органу Пенсійного фонду України, яким таке рішення прийнято, та надало копію такого рішення.
Щодо наявності підстав призначення пенсії, то управління погоджується з рішенням про відмову у призначенні позивачу від 29.09.2021 № 121630009081, прийнятим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
На підставі вищенаведеного, ГУ ПФУ в Луганській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
ГУПФУ в Дніпропетровській області правом надати відзив на позовну заяву не скористалося, відзив на позовну заяву до суду не надано.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є внутрішньо переміщеною особою (фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) (а.с.13-15).
22.09.2021 ОСОБА_2 звернулась до ГУ ПФУ в Луганській області з заявою про призначення пенсії за віком, зареєстрованою в формі № 10 за № 8007, надавши такі документи: диплом НОМЕР_1 ; довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №919-5000398249 від 22.09.2021; довідку про відкритий рахунок в банку; заяву про виплату пенсії або грошової допомоги від 22.09.2021; довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру від 18.12.1998; свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 ; паспорт НОМЕР_3 ; свідоцтво про укладення шлюбу НОМЕР_4 - трудову книжку серії НОМЕР_5 , що не заперечується ГУ ПФУ в Луганській області (а.с.47-63).
Заяву позивача про призначення пенсії було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за принципом екстериторіальності.
За наслідками розгляду заяви позивача від 22.09.2021 та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення від 29.09.2021 № 121630009081 про відмову у призначені пенсії за віком позивачу.
В обгрунтування оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зазначено, що необхідний страховий стаж, відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» станвить 28 років. Страховий стаж позивача становить 20 років 07 місяців 08 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи: з 14.07.1980 по 23.10.1980 у зв'язку з виправленням в трудовій книжці номеру наказу на звільнення; з 01.11.1980 по 31.05.1982 у зв'язку з відсутністю в трудовій книжці номеру наказу про звільнення; з 01.12.1989 по 01.06.2000 у зв'язку з тим, що в трудовій книжці при звільненні неможливо визначити назву підприємства на печатці. Дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного реєстру соціального страхування за цей період також відсутні. Для зарахування до стажу вказаних періодів необхідно надати довідки про періоди роботи, видані підприємствами на підставі первинних документів за час виконання робіт. Для зарахування періоду навчання згідно диплому необхідно підтвердити прізвище « ОСОБА_3 » (а.с.66 на звороті,67).
Згідно з розрахунком стажу для призначення пенсії за віком страховий стаж позивача складає 20 років 07 місяців 08 днів (а.с.66).
Листом від 08.10.2021 №1200-0211-8/42644 від 08.10.2021 повідомлено позивача щодо прийнято ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу (а.с.16).
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобування освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Особам, яким призначено пенсію, органи Пенсійного фонду видають пенсійні посвідчення.
Видача пенсійного посвідчення для пенсіонерів здійснюється безоплатно.
Порядок видачі, зразок та форма пенсійного посвідчення затверджуються правлінням Пенсійного фонду.
Відповідно до абзаців першого-другого пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Згідно з абзацом першим частини п'ятої статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
В період з 20 червня 1974 року по 17 серпня 1993 року порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначала Інструкція, затверджена постановою Держкомпраці від 20.06.1974 № 162 (Далі - Інструкція № 162), та яка втратила чинність у зв'язку із набранням чинності Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 Інструкції № 162 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно з пунктом 3.3 Інструкції № 162 усі записи у трудовій книжці про прийняття на роботу, переведенні на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення та мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи здійснюються арабськими цифрами (число та місяць двозначними).
Записи здійснюються акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього чи фіолетового кольору.
Відповідно до пункту 2.5 Інструкції № 162 у разі встановлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші виправлення здійснюються адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому потрібну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу чи розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або їх невідповідності фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не вказаних у трудовій книжці (п.2.8 Інструкції).
Відповідно до п.2.13 Інструкції № 162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, здійснюються: для робітників - відповідно до найменування професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменування посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу. У графі 4 зазначається підстава для внесення запису до трудової книжки - наказ (розпорядження) керівника підприємства, дата його видання і номер (п.2.19 Інструкції № 162).
Згідно з п.2.25 Інструкції № 162 записи про причини звільнення повинні здійснюватися в трудовій книжці в точній відповідності з формулюваннями чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення в трудовій книжці працівника здійснюється з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи (п.2.26 Інструкції № 162).
Згідно з пунктом 4.1 Інструкції № 162 при звільненні працівника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.
Пунктом 1.1 Інструкції № 58 визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства (пункт 1.5 Інструкції № 58).
Пунктом 2.2 Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 58 записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (пункт 2.4 Інструкції № 58).
Пунктом 4.1 Інструкції № 58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Згідно з абзацами першим, четвертим, п'ятим пункту 1.9 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Підпунктом 2 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, орган, що призначає пенсію, додає довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку № 22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абзацами другим, третім, четвертим, шостим пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З вищевикладених правових норм слідує, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону № 1058-IV за умови досягнення 60 років та за наявності страхового стажу 28 років.
За даними паспорта громадянина України позивач досягла 60 річного віку 11 вересня 2021 року, тобто віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Що стосується наявності у позивача необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу, суд зазначає таке.
За розрахунком стажу, здійсненим органом ПФУ, стаж позивача складає 20 років 07 місяців 08 днів.
Щодо спірних періодів роботи, а саме: з 14.07.1980 по 23.10.1980; з 01.11.1980 по 31.05.1982; з 01.12.1989 по 01.06.2000; періоду навчання з 1976 року по 1980 рік, які відповідач не зараховує до страхового стажу позивача згідно його трудової книжки, суд зазначає таке.
З аналізу вище зазначених правових норм слідує висновок, що страховий стаж особи за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01 січня 2004 року) обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-IV, - за даними трудової книжки, після впровадження системи персоніфікованого обліку (після 01.01.2004) - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
При цьому, значення трудової книжки, як основного документа, що підтверджує стаж роботи, встановлено статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Проте, якщо трудова книжка відсутня або у ній не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
В даному випадку ГУПФУ в Дніпропетрівській області відмовляє у врахуванні записів трудової книжки позивача через допущені роботодавцями, які здійснювали оформлення трудової книжки, порушення правил заповнення трудової книжки, визначених Інструкціями № 162, № 58.
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 від 12 липня 1980 року вбачається таке:
14.07.1980 позивач прийнята в Краснолуцький міськмолокозавод виробником сиру та сметани 3 розряду Ровеньківського виробничого участку, наказ № 76-к від 12.07.1980 та 23.10.1980 звільнена за власним бажанням, наказ № 115-к від 22.10.1980 (в номері наказу здійснено виправлення з номеру 114 на номер 115, при цьому, записи про прийняття та звільнення позивача в Краснолуцькому міськмолокозаводі завірені підписом уповноваженої особи (інспектором відділу кадрів) та печаткою підприємства);
01.11.1980 позивач прийнята учнем до Ясенівського заводу телевузлів, наказ № 263 від 30.10.1980, 10.02.1981 присвоєно 1 розряд контролера ЛВК, наказ № 66 від 11.02.1981, 25.05.1981 позивачу присвоєно 2 розряд контролера ЛВК, наказ № 228 від 28.05.81, позивачу 31.10.1981 присвоєно 3 розряд контролера ЛВК (графа 3), наказ № 533 від 31.10.81 та 31.05.1982 позивач звільнена за власним бажанням, наказ від 31.05.1982 (в записі про звільнення відсутній номер наказу про звільнення, при цьому, записи про прийняття, присвоєння розряду та звільнення позивача в Ясенівському заводі телевузлів завірені підписом уповноваженої особи (директором) та печаткою підприємства);
01.12.1989 позивач прийнята контролером радіоелектронної апаратури 2 розряду до Ясенівського заводу телевузлів в порядку переведення з відділу народної освіти м.Севастополя, наказ № 832к від 01.12.1989, позивачу 01.06.1990 присвоєно 3 розряд контролера радіоелектронної апаратури та приладів, наказ № 335к від 01.06.1990, Ясенівський завод телевузлів Симферопольського ВО «Фотон» перейменовано в Ясенівський орендний завод «Протон» на підставі наказу № 918 від 30.09.89, позивача 22.01.1991 переведено бухгалтером матеріального відділу, наказ № 4к від 02.01.91, Ясенівський орендний завод «Протон» перетворено у відкрите акціонерне товариство «Ясенівський завод «Протон», наказ № 22 від 09.01.1996 та 01.06.2000 позивач звільнена за власним бажанням, наказ № 1 від 01.06.2000 (печатка підприємства на записі про звільнення є нечитаємою, при цьому, записи про прийняття, присвоєння розряду, переведення, перейменування підприємства та звільнення позивача в Ясенівському заводі телевузлів, правонаступником якого є ВАТ «Ясенівський завод «Протон», виконані чітко та без виправлень, завірені підписом уповноваженої особи (директором) та печаткою підприємства).
Також трудова книжка позивача на внутрішньому боці обкладинки містить такі записи про зміну прізвища: ОСОБА_3 на ОСОБА_4 (на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_7 від 01.09.1983; Конаржевска на Сєргєєнкову (на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_8 від 26.07.1996), записи містять печатки підприємства та підписи посадових осіб (а.с.18-21,56-63).
Згідно з дипломом серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 з 1976 року по 1980 рік навчалась у Вознесенському механіко-технологічному технікумі молочної промисловості (а.с.25).
При цьому, в записах № 1 та № 2 трудової книжки позивача зазначено, що вона з 01.09.1976 року по 01.03.1980 рік (графа 2) навчалася в Вознесенському механіко-технологічному технікумі (графа 3), диплом НОМЕР_1 (графа 4).
Індивідуальні відомості щодо позивача, зокрема ім'я по батькові, дата народження, співпадають у свідоцтві про народження та паспорті громадянина України, а також трудова книжка позивача містить записи про спірний період навчання, у зв'язку з чим у суду відсутні сумніви щодо належності диплома саме позивачу (а.с.25,26).
Суд зазначає, що позивач не має нести тягар відповідальності, чи зазнавати негативних наслідків, через порушення порядку/інструкції заповнення трудової книжки, а наявність такого недоліку у трудовій книжці, як нечіткий відбиток печатки на першій її сторніці, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів її роботи згідно із записами у трудовій книжці.
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком, на загальних підставах.
Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Законодавець чітко визначив, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наявність же відповідних записів у трудовій книжці про стаж роботи є підтвердженням страхового стажу.
При цьому, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а.
Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Отже, суд вважає, що відповідачем безпідставно не враховано інформацію, яка міститься в трудовій книжці позивача, зокрема період роботи позивача: з 14.07.1980 по 23.10.1980; з 01.11.1980 по 31.05.1982; з 01.12.1989 по 01.06.2000; період навчання з 1976 року по 1980 рік.
Підтверджений органом ПФУ страховий стаж позивача, а також періоди роботи позивача з 14.07.1980 по 23.10.1980, з 01.11.1980 по 31.05.1982, з 01.12.1989 по 01.06.2000 та період навчання з 1976 року по 1980 рік, які також мають зараховуватися до страхового стажу позивача, сукупно складають страховий стаж більше 28 років, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУПФУ в Дніпропетровській області від 29.09.2021 № 121630009081 не відповідає критеріям правомірного рішення, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто є протиправним, тому підлягає скасуванню.
Як наслідок визнання протиправним та скасування рішення від 29.09.2021 № 121630009081, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУПФУ в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення позивачу пенсії згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV, відповідно до заяви позивача від 22.09.2021, із зарахуванням до страхового стажу позивача періодів її роботи з 14.07.1980 по 23.10.1980, з 01.11.1980 по 31.05.1982, з 01.12.1989 по 01.06.2000 та періоду навчання з 1976 року по 1980 рік.
На думку суду, саме такий спосіб захисту у повній мірі сприятиме відновленню порушених прав позивача, тобто є ефективним в межах спірних відносин.
Визначаючи територіальний орган, на якого суду слід покласти прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком, суд виходить з того, що за заявою позивача від 22 вересня 2021 року про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 4.2 Порядку № 22-1 за принципом екстериторіальності вже визначений територіальний орган Пенсійного фонду України, що призначає пенсію, - ГУПФУ в Дніпропетровській області. Тому, наслідком скасування прийнятого ГУПФУ в Дніпропетровській області за результатами розгляду цієї заяви позивача рішення, є виникнення саме за цим територіальним органом Пенсійного фонду України обов'язку повторно розглянути таку заяву з прийняттям відповідного рішення.
Щодо вимог позивача визнати протиправними дії ГУПФУ в Луганській області щодо порядку розподілу розгляду заяви позивача про призначення пенсії за правилами екстериторіальності, суд зазначає, що, по перше, позивачем суду не надано доказів та не наведено обставин, що ГУПФУ в Луганській області, як органом до якого подано заяву про призначення пенсії, вчинено будь-яких дій щодо визначення за принципом екстериторіальності іншого територіального органу, що призначає пенсію.
ГУПФУ в Луганській області стверджує, що визначення за принципом екстериторіальності структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, здійснюється засобами програмного забезпечення автоматично, з урахуванням принципу єдиної черги спеціалістів.
В свою чергу дії Пенсійного фонду України щодо імплементації положень пункту 4.2 Порядку № 22-1 про визначення за принципом екстериторіальності структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, в ІКІС ПФУ підсистеми «Звернення» та «Призначення та виплата пенсії» (ППВП) з огляду на суб'єктний склад учасників по справі, не входить до предмету доказування по даній справі.
По друге, зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов'язано із прийняттям ГУПФУ в Дніпропетровській області оскаржуваного рішення про відмову в призначенні пенсії, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими відповідачами з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме визнання протиправним та скасування такого рішення.
Самі по собі дії (бездіяльність) відповідачів не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню порушених прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні цієї вимоги позивача.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, сформовані до ГУПФУ в Дніпропетровській області підлягають частковому задоволенню з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.
Щодо вимог, сформованих позивачем до ГУПФУ в Луганській області, то при розгляді даної справи не встановлено порушення цим суб'єктом владних повноважень будь-яких прав позивача, тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною восьмою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн, що підтверджено квитанцією про сплату від 09 грудня 2021 року (а.с.12).
Зважаючи, що даний спір виник внаслідок протиправних дій ГУ ПФУ в Дніпропетрівській області, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір у розмірі 908,00 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме ГУПФУ в Дніпропетрівській області.
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги адвоката Скворцової Алли Юріївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21782461), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, код за ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 29.09.2021 № 121630009081 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно зі статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до заяви позивача від 22.09.2021, із зарахуванням до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи з 14.07.1980 по 23.10.1980, з 01.11.1980 по 31.05.1982, з 01.12.1989 по 01.06.2000 та періоду навчання з 1976 року по 1980 рік.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова