17 лютого 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/1132/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №00006730704 від 11.03.2021 року.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.04.2021 (т.2 а.с.114-115).
Ухвалою суду від 20.04.2021 клопотання представника відповідача про продовження строку на подачу відзиву на позовну заяву та доказів задоволено. Відкладено підготовче засідання до 18.05.2021 року. Продовжено відповідачу строк на подання відзиву та доказів, встановлений ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 березня 2021 року до 05 травня 2021 року (т.2 а.с.138).
18.05.2021 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 02.06.2021 для надання доказів, продовжено строк підготовчого провадження (т.3 а.с.69).
У підготовче засідання 02.06.2021 учасники справи не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи у підготовчому засіданні в порядку письмового провадження.
Ухвалою суду від 02.06.2021 закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до розгляду по суті на 08.07.2021 (т.4 а.с.150).
08.07.2021 в судовому засіданні учасники справи заявили клопотання про проведення розгляду справи у письмовому провадженні (т.4 а.с.161).
Враховуючи викладене, а також з урахуванням приписів ч.3 ст.194 КАС України, суд визнав за можливе продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржуване рішення є протиправним та безпідставним, оскільки висновки перевірки, за результатами якої прийнято спірне рішення, не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства. Стверджував, що висновки податкового органу про порушення товариством п.189.1 ст.189, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, пп.“в” п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України є необґрунтованими. Зазначав, що позивач не погоджується із висновками акту перевірки № 448/1 1-28-07-04/366/7706 від 15.02.2021, з огляду на те, шо вони не відповідають фактичним даним про характер взаємовідносин позивача з ТОВ “Равен Агро Трейд” та ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” та не підтверджені належними доказами, які б доводили безтоварність укладених правочинів. Зазначав, що на підставі абзацу 2 пункту 201.10 ст.201 Податкового кодексу України позивач цілком правомірно включив до складу податкового кредиту з ПДВ суму 4435452 грн., за операціями, здійсненими позивачем із зазначеними контрагентами. Вказував, що висновок відповідача про донарахування податкових зобов'язань у сумі 405834,75 грн. у грудні 2019 та 466798,51 у січні 2020 року, на його думку, є таким, що не відповідає реальним обставинам, не ґрунтується на чинних на момент спірних правовідносин нормах законодавства України. Таким чином, на його переконання, податкове повідомлення-рішення № 00006730704 від 11.03.2021 є неправомірним. Зауважував, що платник податків (покупець товару/послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару/послуг вимог податкового законодавства та правил ведення господарської діяльності і в подальшому нести відповідальність за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву (т.2 а.с.140-143), відповідно до змісту якого, позов ним не визнається у повному обсязі, у зв'язку з необхідністю нарахування податкових зобов'язань на матеріальну складову собівартості готової продукції, що була використана не у господарській діяльності та у зв'язку з нереальністю господарських операцій позивача з придбання товару у ТОВ “Равен Агро Трейд” та ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод”. Вказував, що за результатами перевірки, встановлено порушення позивачем п.189.1 ст.189, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, пп.“в” п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за листопад 2020 року на суму 4435452 грн. Зазначав, що перевіркою встановлено, що товариством не нараховувались податкові зобов'язання по товарах та послугах, придбаних з податком на додану вартість, що використані не у господарській діяльності. Зокрема, ТОВ “Капро Ойл” від реалізації готової продукції у грудні 2019 року та січні 2020 року отримало валові збитки, а саме собівартість реалізованої готової продукції перевищила суму доходу від реалізації (без врахування ПДВ). Також, зазначав, що згідно наданих в ході перевірки посвідчень якості виробником олії, реалізованої ТОВ “Равен Агро Трейд” на ТОВ “Капро Ойл”, є ТОВ “Міфаль Оіл”. Посилався на те, що аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних за вказаний період, встановлено, що ТОВ “Равен Агро Трейд” задекларовано постачання на адресу контрагентів-покупців макухи соняшникової та олії соняшникової в обсягах, що перевищують обсяги їх придбання у виробника такої продукції ТОВ “Міфаль Оіл” на 290,67 тон та 402,14 тон, відповідно. При цьому, згідно поданої фінансової звітності малого підприємства за 2018-2019 роки, ТОВ “Равен Агро Трейд” не декларує наявність запасів станом на 31.12.2018 та 31.12.2019. Зазначав, що факт здійснення реальності господарських операцій з придбання олії соняшникової нерафінованої у ТОВ “Равен Агро Трейд” не підтверджено документально, а тому відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій у ТОВ "Капро Ойл" за вказані періоди по ланцюгу постачання: ТОВ “Міфаль Оіл” - ТОВ “Равен Агро Треш)” - ТОВ “Капро Ойл”. Також, посилався на те, що аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2020 по 30.11.2020 року не встановлено придбання ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” послуг оренди виробничих потужностей та компенсації витрат на їх експлуатацію (освітлення, опалення виробничих приміщень, водопостачання, тощо). Посилався на те, що придбання насіння соняшника майже в повному обсязі відображалось ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” у контрагентів-постачальників, віднесених до ризикової категорії. В той же час, ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” відповідно до даних ЄРПН в період з січня по листопад 2020 року здійснювало придбання в значних обсягах товарів за номенклатурою, відмінною від номенклатури реалізованої продукції та не пов'язаною із виробництвом олії соняшникової. Враховуючи вищевикладене, в ході перевірки, з урахуванням даних податкової звітності, податкових накладних по ланцюгу постачання встановлено відсутність фактичної можливості постачання ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” олії соняшникової нерафінованої внаслідок відсутності необхідних умов для її виробництва. Отже, на переконання відповідача, факт здійснення реальності господарських операцій з придбання олії соняшникової у ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” не підтверджено документально, а тому відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій у ТОВ “Капро Ойл” за вказані періоди.
Позивачем надана відповідь на відзив, в якій повністю не погоджується з доводами відповідача (т.3 а.с.62-65).
Також позивачем надані додаткові письмові пояснення, в яких вказує, що товариство в червні 2019 року придбало промислові потужності та адміністративні споруди для виробництва жирів для молочної продукції та кондитерської промисловості. У період з червня по грудень 2019 року тривали будівельно-монтажні роботи по відновленню придбаних потужностей. Запуск заводу відбувся у грудні 2019 року та у зв'язку з тим, що спочатку здійснено пробне виробництво, обсяг виробленої продукції був невеликим, сировина списувалася по узгодженим калькуляціям на виготовлення продукції. Зазначає, що підприємство здійснювало продаж виробленої продукції за цінами, які склались на ринку на момент продажу. При цьому, зауважував, що нормами ПКУ не встановлено обмеження, що база оподаткування ПДВ має бути не нижче балансової вартості товарів (собівартості). Тобто, вважає, що реалізуючи товари нижче балансової вартості, підприємство для цілей оподаткування ПДВ має дотримуватися умов, що така реалізація має здійснюватися за цінами, не нижчими ніж звичайні ціни на таку продукцію. Щодо порушення на яке посилається відповідача, завищення у жовтні 2019 року від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 1062,00 грн., позивач зазначає, що у податкову декларацію за вересень 2019 р. помилково включена податкова накладна №5 від 13.09.2019 на загальну суму 6367,99 грн., у т.ч. ПДВ - 1061,33 грн., яка була зареєстрована в ЄРПН з порушенням термінів реєстрації, а саме 10.10.2019. У грудні 2019 року товариством подано 2 уточнених розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за вересень 2019, в якому знято 1061,33 грн., за жовтень 2019 р., в якому додано 1061,33 грн. ПДВ. Тому на думку позивача, у відповідача відсутні правові підстави для твердження про завищення від'ємного значення ПДВ на суму 1062,00 грн. (т.4 а.с.132, 133).
Представником відповідача подані додаткові пояснення, в яких зазначав, що перевіркою не заперечувалось фактичне використання товару (олії соняшникової нерафінованої) в господарській діяльності платника податків, проте джерело походження такого товару є невстановленим.(т.4 а.с.155).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з таких підстав.
ТОВ “Капро Ойл” зареєстровано як юридична особа 14.08.2009, перебуває на обліку в податковому органі як платник податків з 17.08.2009, з 01.07.2019 є платником ПДВ, що встановлено податковим органом під час перевірки. (т.1 а.с.11, т.2 а.с.103-104).
Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області на підставі наказів від 22.01.2021 №71-п, від 29.01.2021 №88-п, направлень №133, 134 від 22.01.2021, у період з 26.01.2021 по 08.02.2021 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ “Капро Ойл” з питання дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах (з липня 2019 року по жовтень 2020 року). Результати перевірки було оформлено актом №448/1 1-28-07-04/366/7706 від 15.02.2021 (т.1 а.с.10-45).
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем: п.189.1 ст.189, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, пп.“в” п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) за листопад 2020 року на суму 4435452 грн., зокрема, встановлено, що позивачем:
- на порушення п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України у грудні 2019 року та січні 2020 року не нараховано податкові зобов'язання на вартість сировини, придбаної з податком на додану вартість, та використаної не у господарській діяльності на суму 872633,26 грн. ;
- на порушення п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України у періоді листопад, грудень 2019 року, січень, квітень - листопад 2020 року віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 3561756,68 грн. по операціях з придбання олії соняшникової нерафінованої у контрагентів, щодо яких встановлена нереальність їх здійснення;
- на порушення пп.“в” п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у жовтні 2019 року завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 1062 грн.
На підставі складеного акту перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення - рішення №00006730704 від 11.03.2021, яким встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за листопад 2020 року на суму 4435542,00 грн. (т.1 а.с.52-53).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.
Щодо порядку прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.58.1 ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт, зокрема завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу.
Підпунктом 58.1.1 пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить, зокрема суму та підставу для визначення (нарахування/зменшення) грошового зобов'язання та/або податкового зобов'язання, що повинен сплатити платник податків, та/або суму та підставу для зменшення бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, та/або зменшення податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету, зокрема при використанні права на податкову знижку, та/або збільшення/зменшення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, та посилання на норми цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до яких здійснено їх розрахунок;
У податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних фінансових санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. (п.58.2 ст.58 ПК України).
Згідно п.9 розділу ІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015 (чинного на час винисення спірного рішення) до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
З огляду на викладені норми, судом відхиляються доводи позивача щодо порушення відповідачем форми прийняття спірного рішення, оскільки останнє відповідає вимогам ПК України та у відповідності до пп.58.1.1 п.58.1 ст.58 ПК України, у самому податковому повідомленні-рішенні зазначено суму та підставу для зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість, а також зазначено розрахунок податкового зобов'язання. При цьому, суд зауважує, що детальний розрахунок податкового зобов'язання додається за наявності.
Відповідно до акту перевірки №448/1 1-28-07-04/366/7706 від 15.02.2021 податковим органом на підставі аналізу рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”, 26 “Готова продукція” та 901 “Собівартість реалізованої готової продукції” встановлено, що ТОВ “Капро Ойл” від реалізації готової продукції у грудні 2019 року та січні 2020 року отримало валові збитки, а саме: собівартість реалізованої готової продукції перевищила суму доходу від реалізації (без врахування ПДВ). Діяльність, внаслідок якої отримано збитки не відповідає поняттю “господарська діяльність”. Вартість сировини в загальній сумі отриманих збитків від реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість, є такою, що використана не у господарській діяльності. Тому, на підставі п.п.“г” п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, позивач мав донарахувати податкові зобов'язання у сумі 405834,75 грн. (2029173,76 х 20%) у грудні 2019 р.; 466798,51 грн. (2333992,56 х 20%) у січні 2020 року.
Відповідно до ч.1 ст.3 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно ч.2 ст.3 ГК України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг та отримання доходу. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Згідно з абз.“г” п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Таким чином, кваліфікуючою ознакою господарської діяльності є мета отримання доходу, що передбачає наявність розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції платника податків.
Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Вищевикладене не означає обов'язкової прибутковості кожної окремої операції, адже в аналізованих нормах йдеться не про позитивний фінансовий результат та не про прибуток як об'єкт оподаткування, а про дохід як один з елементів обчислення бази оподаткування. Господарська операція, спрямована на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, яка опосередковується комерційним ризиком неодержання очікуваного доходу.
Разом з цим, віднесення таких операцій до господарських можливе лише за умови належного обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість з наданням відповідних доказів.
Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 09.06.2015 року у справі №21-289а15, та Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2020 у справі №440/1503/19, від 17.12.2021 у справі №П/811/433/16.
Контролюючий орган в акті послався на заниження позивачем сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в результаті реалізації товариством продукції за цінами, нижчими їх собівартості.
Суд зазначає, що, плануючи господарську діяльність, платник повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання у господарських відносинах повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.
Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок отримання певних преференцій.
Так, представник позивача у судовому засіданні вказував, що товариство в червні 2019 року придбало промислові потужності та адміністративні споруди для виробництва жирів для молочної продукції та кондитерської промисловості. У період з червня по грудень 2019 року тривали будівельно-монтажні роботи по відновленню придбаних потужностей. В грудні 2019 року розпочалася закупівля сировини та допоміжних матеріалів для виробництва. Запуск заводу відбувся у грудні 2019 року та у зв'язку з тим, що спочатку здійснено пробне виробництво, обсяг виробленої продукції був невеликим, що не дало змогу покрити загальновиробничі витрати підприємства, які включали вартість енергоносіїв та заробітну плату персоналу. Сировина списувалася по узгодженим калькуляціям на виготовлення продукції. Зазначав, що у зв'язку з тим, що товариство було новим для ринку України постачальником жирів для молочної промисловості та для напрацювання клієнтської бази здійснювало продаж виробленої продукції за цінами, які склались на ринку на момент продажу. За період з грудня 2019 по січень 2020 товариство активно здійснювало пошук клієнтів для збільшення обсягу продажу, що і відбулося з лютого 2020 року. При цьому, зауважував, що нормами ПКУ не встановлено обмеження, що база оподаткування ПДВ має бути не нижче балансової вартості товарів (собівартості). Тобто, вважає, що реалізуючи товари нижче балансової вартості, підприємство для цілей оподаткування ПДВ має дотримуватися умов, що така реалізація має здійснюватися за цінами, не нижчими ніж звичайні ціни на таку продукцію.
Відповідачем не спростовані вказані доводи позивача.
Згідно п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Суд враховує, що відповідно до абз.“г” п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України обов'язок платника податку щодо нарахування податкових зобов'язань пов'язується з призначенням для використання чи використанням товарів в операціях, які не є господарською діяльністю такого платника.
Судом встановлено, що акт перевірки позивача не містить посилань на встановлення податковим органом факту використання ТОВ “Капро Ойл” сировини не у господарській діяльності у грудні 2019 року та січні 2020 року.
Як і не надано суду доказів використання позивачем сировини в операціях, що не є господарською діяльністю та придбання позивачем сировини з метою використання в операціях, що не є господарською діяльністю, у грудні 2019 року та січні 2020 року.
Отже, під час розгляду справи не знайшов підтвердження факт заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 405834,75 грн. (2029173,76 х 20%) у грудні 2019 р.; 466798,51 грн. (2333992,56 х 20%) у січні 2020 року.
Відповідно до акту перевірки №448/1 1-28-07-04/366/7706 від 15.02.2021 податковим органом під час перевірки встановлено, що первинні документи по операціях з придбання позивачем товару у контрагента ТОВ “Равен Агро Трейд” не опосередковуються реальним рухом активів. Зокрема, податковим органом зазначено, що згідно інформації ЄРПН не встановлено декларування ТОВ “Равен Агро Трейд” придбання послуг зберігання товарів в червні 2019 року - червні 2020 року, оренди складських приміщень, комунальних послуг, зв'язку, інтернету, канцелярських засобів, тощо; ТОВ “Равен Агро Трейд” задекларовано придбання послуг переробки насіння соняшника в кількості більшій, ніж придбання самого соняшника на 684,82 т, внаслідок чого не підтверджується реальність їх здійснення; згідно інформації ЄРПНТОВ “Равен Агро Трейд” задекларовано постачання на адресу контрагентів-покупців макухи соняшникової та олії соняшникової в кількості більшій, ніж їх придбання у виробника ТОВ “Міфаль Ойл”; ТОВ “Равен Агро Трейд” не декларує наявність запасів станом на 31.12.2018 та 31.12.2019р.; ТОВ “Равен Агро Трейд” не декларує придбання товарів у неплатників ІІДВ; у відповідача наявна інформація щодо нереальності операцій, здійснених контрагентами ТОВ “Равен Агро Трейд”; у контрагентів ТОВ “Равен Агро Трейд” не підтверджено їх місцезнаходження; згідно інформації, поданої контрагентами ТОВ “Равен Агро Трейд” до контролюючих органів у них відсутні в певних періодах працівники, неможливо підтвердити фаховий рівень їх освіти з чого робиться висновок про непідтвердження можливості придбання у ТОВ “Равен Агро Трейд” олії соняшникової рафінованої, а тому відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій у ТОВ “Капро Ойл”.
Крім того, перевіркою встановлено, що первинні документи по операціях з придбання позивачем товару у ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” також не опосередковуються реальним рухом активів. Зокрема, податковим органом зазначено, що аналізом інформації, зазначеної в товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення соняшникової олії покупцю ТОВ “Капро Ойл” здійснювалось на замовлення ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” автомобільними перевізниками ТОВ “Логістик Трейд”, ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 . В товарно-транспортних накладних відсутня повна інформація про реєстраційні дані цих суб'єктів господарювання (коди за ЄДРПОУ, податкові адреси), що унеможливлює їх ідентифікацію; за даними реєстру податкових накладних за період з серпня по листопад 2020 року (включно) ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” придбавало послуги перевезення у різних суб'єктів, серед яких відсутні ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для податкового обліку відповідних операцій ТОВ “Капро Ойл” за вказані періоди.
Судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту віднесено у листопаді 2019 суму 94066,67 грн., грудні 2019 - 531133,34 грн., січні 2020 - 83893,33 грн., квітні 2020 - 477964,00 грн., травні 2020 - 465040,66 грн., червні 2020 - 416263,34 грн., липні 2020 - 246074,67 грн. суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ “Равен Агро Трейд” (т.1 а.с.136, 142, 148, 154, 160, 165, 170, 176, 183, 189, 194, 201, 208, 214, 220, 226, 231, 236, 241, 247, т.2 а.с.3, 8, 13, 18, 23, 29). Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.
Операції з поставки позивачу (Покупець) товару від ТОВ “Равен Агро Трейд” (Постачальник) здійснені на підставі договору поставки №15/11/19 від 15.11.2019 року, специфікації до договору поставки (т.1 а.с.60-63, 64-65), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову нерафіновану (Товар) на умовах, викладених у договорі.
На виконання даного договору Постачальником поставлено товар згідно видаткових накладних (т.1 а.с.134, 140, 146, 152, 158, 163, 168, 174, 181, 187, 192, 198, 206, 212, 218, 224, 229, 235, 239, 245, т.2 а.с.1, 6, 11, 16, 21, 27).
Матеріалами справи підтверджено транспортування вищевказаного товару, зокрема, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.135, 141, 147, 153, 159, 164, 169, 175, 182, 188, 193, 199, 207, 213, 219, 225, 230, 240, 246, т.2 а.с.2, 7, 12, 17, 22, 28).
Оплату вартості придбаного позивачем товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ “Равен Агро Трейд”, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.137, 138, 143, 144, 149, 150, 155, 156, 161, 166, 171, 172, 177, 178, 179, 184, 185, 190, 195, 196, 202, 203, 204, 209, 210, 215, 216, 221, 222, 227, 232, 233, 237, 238, 242, 243, 248, 249, т.2 а.с.4, 9, 14, 19, 25, 26, 31, 32).
Також, судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту віднесено у серпні 2020 у сумі 395118,00 грн., вересні 2020 - 580648,01 грн., жовтні 2020 - 155133,33 грн., листопаді 2020 - 116421,33 грн. суми ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” (т.1 а.с.68, 72, 77, 82, 87, 94, 97, 104, 108, 118, 124). Вказані податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що не заперечується відповідачем.
Судом встановлено, що операції з поставки позивачу (Покупець) товару від ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” (Постачальник) здійснені на підставі договору поставки №06081/1 від 06.08.2020 року (т.1 а.с.58-59), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити олію соняшникову в асортименті (Товар) на умовах, викладених у договорі.
На виконання даного договору Постачальником поставлено товар згідно видаткових накладних (т.1 а.с.66, 70, 71, 75, 80, 85, 92, 101, 106, 111, 113, 116, 122).
Матеріалами справи підтверджено транспортування вищевказаного товару, зокрема, товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.67, 76, 81, 86, 93, 102, 107, 112, 117, 123).
Оплату вартості придбаного позивачем товару здійснено в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок ТОВ “Равен Агро Трейд”, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.73, 78, 83, 88, 89, 96, 103, 109, 114, 119, 120, 125, 126).
Пунктом 44.1 ст.44 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Відповідно п.п.14.1.178, 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до п.п.198.1-198.3 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Під час розгляду справи відповідачем не надано суду доказів встановлення порушення позивачем національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку при формуванні податкового кредиту не на підставі податкової накладної зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд враховує, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку є подальше використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.
Так, фактичним видом діяльності позивача є виробництво маргарину і подібних харчових жирів, що встановлено податковим органом під час перевірки та відображено в акті перевірки. (т.1 а.с.11).
Крім того, доказів того, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача не були зареєстровані в ЄДР та як платники ПДВ, і не мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку, відповідачем суду не надано. Натомість, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані в ЄДР та як платники ПДВ, мали право на здійснення господарської діяльності у встановленому порядку, що не заперечується відповідачем та зазначено в акті перевірки (т.2 а.с.106-113).
Також, суд враховує, що ТОВ “Равен Агро Трейд”, на виконання ухвали суду, надано первинні документи щодо укладення останнім з позивачем договору поставки №15/11/19 від 15.11.2019 року, а також його виконання, зокрема, транспортування вищевказаного товару, а також оплати вартості придбаного позивачем товару (т.2 а.с.220-240, т.3 а.с.1-59).
ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” на виконання ухвали суду також надано первинні документи щодо укладення останнім з позивачем договору поставки №06081/1 від 06.08.2020 року, а також його виконання, зокрема, транспортування вищевказаного товару, а також оплати вартості придбаного позивачем товару (т.2 а.с.149-195).
Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Згідно з пунктами 11.1, 11.4 зазначених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб'єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.
Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документ обумовлений вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відтак, з наведеного вбачається, що навіть відсутність товарно-транспортних накладних не впливає на формування платником податку податкового кредиту, за результатами здійснення господарських операцій, за наявності інших належним чином складених первинних документів.
Крім того, відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. При цьому, суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем зазначається, що у контрагентів позивача були працевлаштовані працівники.
Суд зазначає, що відсутність у власності постачальника основних засобів, майна також не може спростовувати фактичне виконання спірної операції з поставки, оскільки специфіка підприємницької діяльності і купівля-продаж товару, полягає у тому що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов'язань.
Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції позивача з контрагентами ТОВ “Равен Агро Трейд” та ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
До того ж, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат та податкового кредиту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №П/811/1930/17.
Таким чином, не встановлення джерела походження товару у контрагента, а також факти відсутності у такого контрагента трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, тощо, самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій та не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року по справі №808/1507/18.
Також, суд враховує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).
Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.
Суд враховує, що доказами наданими позивачем та дослідженими судом під час розгляду справи підтверджено факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ “Равен Агро Трейд” та ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод” та зміну його майнового стану внаслідок таких господарських операцій.
Так, в обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контролюючим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операції. Висновки відповідача ґрунтуються виключно на відпрацьованій податковій інформації по вказаним контрагентам та його постачальників у ланцюгу товарообігу, а не на аналізі суті та наслідків господарської операції з позивачем, які мали місце у періоді, в якому проводилася перевірка, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарської операції з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.
Щодо посилання відповідача на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні за фактом ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, зокрема щодо ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод”, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сама собою наявність кримінальних проваджень за фактами ухилення від сплати податків не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентами.
Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09.07.2020 у справі №826/9561/17, від 04.09.2020 у справі №1640/2783/18, від 25.09.2019 у справі №817/992/15.
Оскільки відповідачем під час розгляду справи не надано інформації щодо наявності вироку відносно посадових осіб ТОВ “Знаменівський олійноекстракційний завод”, то за встановлених обставин вчинення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, суд не може вважати таку інформацію належним доказом на підтвердження порушення позивачем вимог ст.198 ПК України.
Відповідно до акту перевірки №448/1 1-28-07-04/366/7706 від 15.02.2021 податковим органом вказано, що на порушення пп.в п.200.4 ст.200 ПК України позивачем завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за жовтень 2019 року на 1062 грн., яке зараховано до складу податкового кредиту листопада 2019 року. Товариством подано уточнюючий розрахунок від 20.01.2020 №9002400406 за жовтень 2019 року, згідно якого зменшено показник рядка 21 декларації на суму 1062 грн. При цьому, товариством не враховано дані цього уточнюючого розрахунку при декларуванні показника рядка 16 декларації з ПДВ наступних звітних періодів. Отже платником в період з листопада 2019 по листопада 2020 року завищено показники рядка 16 декларації з ПДВ на суму 1062 грн.
Відповідно до п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Судом встановлено, що позивачем до податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 року (т.3 а.с.126-131) включена, як зазначав позивач помилково, податкова накладна №5 від 13.09.2019 на загальну суму 6367,99 грн., у т.ч. ПДВ - 1061,33 грн., яка була зареєстрована в ЄРПН з порушенням термінів реєстрації - 10.10.2019.
В подальшому позивачем подано уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за вересень 2019, в якому знято 1061,33 грн. ПДВ (т.4 а.с.139-145) та за жовтень 2019, в якому додано суму 1061,33 грн. (т.4 а.с.134-137).
Крім того, позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 20.01.2020 за жовтень 2019 року відповідно до якого зменшено рядок 21 декларації на суму 1062,00 грн.(т.3 а.с.148-154). При цьому, товариством не враховано дані цього уточнюючого розрахунку при декларуванні показника рядка 16 декларації з ПДВ наступних звітних періодів.
Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами відповідача щодо порушення позивачем вимог пп.в п.200.4 ст.200 ПК України.
Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №00006730704 від 11.03.2021 в частині завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1062,00 грн.
Водночас, під час розгляду справи відповідачем не доведено порушення позивачем вимог п.189.1 ст.189, п.198.1. п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00006730704 від 11.03.2021, яким встановлено завищення позивачем суми від'ємного значення ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації) за листопад 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині суми 4434390,00 грн.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 22694,56 грн. слід стягнути на його користь пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.139, 243, 245, 246, 255, 257-258, 262, 293, 295, 297 КАС України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" (25031, м.Кропивницький, просп.Промисловий, 14, ЄДРПОУ 36617706) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. В.Перспективна,55, ЄДРПОУ 43995486) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області №00006730704 від 11.03.2021 року в частині завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 4434390,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Капро Ойл" (ЄДРПОУ: 36617706) здійснені ним судові витрати на оплату судового збору в сумі 22694,56 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина