про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
16 лютого 2022 року справа № 320/2298/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення головного спеціаліста відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації Вакуленко Г.Л. від 28.12.2021 щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Відділ з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації зняти з реєстрації місце проживання ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у справі за даним позовом суд виходив з наступного.
За змістом норм частин першої та другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Дослідивши зміст та матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У частині першій статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
За усталеною судовою практикою Великої Палати Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, від 24.12.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "УКРФІНСТАНДАРТ" (Продавець) та фізичною особою - громадянином України ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., зареєстрованого в реєстрі за № 6461.
Право власності на вказану квартиру зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом про реєстрацію права власності від 24.12.2021 №292631115, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2545894080000.
Відповідно до п. 5.6 договору купівлі-продажу квартири, що укладається на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, від 24.12.2021, відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні №76488271 від 24.12.2021, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., в квартирі, яка відчужується за даним договором, зареєстрована: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В позовній заяві позивач вказує, що на даний час в квартирі зареєстрована, але не проживає ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою зняття її з реєстрації, 28.12.2021 позивач звернувся до відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , за результатами розгляду якої відповідачем відмовлено в знятті з реєстрації з посиланням на пп.1 п.13 ст.18 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні" від 05.11.2021 №1871-ІХ, відповідно до якого орган реєстрації приймає рішення про відмову у знятті із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, якщо особа подала не в повному обсязі передбачені цим Законом документи (відомості) або документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, є недійсним.
Проаналізувавши наведені обставини, з приводу яких виник даний спір, суд вважає, що у даній справі спірні правовідносини пов'язані з правом користування та розпорядження майном, адже ініційований позивачем спір щодо зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 з адреси: АДРЕСА_1 , має цивільно-правову природу, оскільки позовні вимоги спрямовані на зміну (припинення) цивільних прав останньої.
Отже цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Такий висновок суду ґрунтується насамперед на правових позиціях Великої Палати Верховного Суду, відображених у її постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/3620/17.
Згідно із статтею 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття з такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання в належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі суб'єкта владних повноважень як відповідача.
З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань реєстрації місця проживання Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з адміністративним позовом та доданими до нього матеріалами надіслати позивачу.
3. Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства із заявою в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Кушнова А.О.