ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" лютого 2022 р. справа № 300/5777/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Шумея М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вигодської селищної ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання до вчинення дій.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю відмови від 23.07.2021 за №1361/02-14 Вигодського селищного голови, якою ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення технічної документації землеустрою, щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 2622087601:04:002:0021, що знаходиться в урочищі "Підбабичів" села Шевченкове Вигодської селищної ради Калуського району, з метою передачі позивачу у власність частини земельної ділянки площею 1,85 га, для ведення особистого селянського господарства, яка виділяється в окрему земельну ділянку, оскільки відповідачем за результатами розгляду заяви мало бути прийняте на пленарному засіданні шляхом голосування рішення про надання дозволу або відмову у його наданні. В зв'язку з цим просить зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 20.08.2021 у відповідності до вимог закону та заборонити надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку.
10.01.2022 від Вигодської селищної ради надійшов відзив на адміністративний позов за №12/10-06 від 05.01.2022 року. У відзиві представник відповідача зазначив, що згідно пункту 14 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представляє територіальну громаду та керуючись дискрецією повноважень головної посадової особи територіальної громади Вигодський селищний голова надав відповідь на заяву позивача щодо неможливості надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка рішенням ХІІІ сесії ХХІ скликання Шевченківської сільської ради народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області від 21.12.1993, передана безоплатно у приватну власність громадянам для ведення особистого підсобного господарства. Також вважає безпідставною вимогу щодо заборони надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку оскільки вказане питання віднесено до повноважень відповідної територіальної громади згідно статті 142 Конституції України та іншого законодавства України. Щодо стягнення витрат за надання правової допомоги звернув увагу суду на неспівмірність заявлених до стягнення витрат із складністю справи. Просив суд у задоволенні позову відмовити.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали адміністративної справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
22.06.2021 ОСОБА_1 звернулася до Вигодської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087601:04:002:0021, що знаходиться в урочищі «Підбабичів» села Шевченкове Вигодської селищної ради Калуського району з метою передачі у власність частини земельної ділянки, загальною площею 1,85 га для ведення особистого селянського господарства, яка виділяється в окрему земельну ділянку. До заяви додано ксерокопії паспорта та ідентифікаційного коду, викопіювання з публічної кадастрової карти України про місце розташування земельної ділянки.
На заяву позивача селищним головою Вигодської селищної ради надано відповідь за №1361/02-14 від 23.07.2021, якою повідомлено, що рішенням Шевченківської сільської ради від 21.12.1993 вказану земельну ділянку передано у власність жителям села Шевченкове, а тому на вказану земельну ділянку не може бути наданий дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо її поділу.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправною, звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Згідно з частино 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання регулювання земельних відносин відповідно до закону вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Суд зазначає, що передумовою для відведення громадянину у власність земельної ділянки, яка утворюється в результаті поділу раніше сформованої земельної ділянки, що перебуває у державній власності, є затверджена у встановленому порядку технічна документація із землеустрою щодо поділу такої раніше сформованої земельної ділянки.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 Земельного кодексу України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Оскільки окремої процедури для безоплатної приватизації землі на підставі технічної документації Земельним кодексом України не визначено, положення статті 118 цього Кодексу поширюються як на випадки безоплатної приватизації земельних ділянок на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки, так і на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Неприйняття рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою та повідомлення позивача про неможливість надання такого дозволу згідно не може підміняти рішення про відмову у наданні такого дозволу, оскільки стаття 118 Земельного кодексу України зобов'язує уповноважений орган у рішенні про відмову у наданні зацікавленій особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність викладати мотиви відмови (невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку).
Частина 7 статті 118 Земельного кодексу України не передбачає випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення (про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу).
Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 23.11.2021 у справі №580/704/21.
За викладених обставин, суд вважає, що Вигодська селищна рада у спірному випадку діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений статтею 118 Земельного кодексу України.
Як наслідок, належним способом захисту є визнання протиправними дій Вигодської селищної ради щодо нерозгляду у передбачений законодавством спосіб та строк заяви позивача від 22.06.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087601:04:002:0021, що знаходиться в урочищі «Підбабичів» села Шевченкове Вигодської селищної ради Калуського району, площею 1,85 га, та слід зобов'язати Вигодську селищну раду Калуського району Івано-Франківської області розглянути заяву позивача від 22.06.2021.
Щодо позовної вимоги про заборону Вигодській селищній раді надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність земельну ділянку, кадастровий номер 2622087601:04:002:0021, суд зазначає наступне.
Статтею 118 Земельного кодексу України передбачений порядок безоплатного надання земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб передбачає, зокрема, необхідність отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення відповідної ділянки (або замовлення такого проекту без отримання дозволу за принципом мовчазної згоди) (частина 7 вказаної статті), погодження такого проекту у порядку, встановленому законом (частина 8 зазначеної норми), та подання його до відповідного органу місцевого самоврядування на затвердження (частина 9 статті 118 ЗК України).
Водночас, частиною 7 статті 118 цього Кодексу передбачено, що підставою відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи, що статтею 118 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, і заборона надання такого дозволу за рішенням суду серед цих підстав відсутня, спосіб захисту прав позивача шляхом заборони Вигодській селищній раді надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку суперечить закону та може призвести до порушення прав інших осіб, які також мають право на отримання безоплатно у власність цієї земельної ділянки, а також прав позивача щодо розгляду його заяви та прийняття відповідного рішення.
Як наслідок, в задоволенні вимоги про заборону Вигодській селищній раді надавати дозволи на виготовлення технічної документації із землеустрою та передавати у власність дану земельну ділянку, слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.
Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача частину сплаченого судового збору в сумі 454,00 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно частин 5, 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що відзиві представник відповідача вказав про неспівмірність понесених позивачем витрат на правничу допомогу враховуючи те, що дана адміністративна справа є справою незначної складності.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, потребують дослідження на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд, дослідивши договір про надання правової допомоги від 30.09.2021, попередній розрахунок судових витрат від 30.09.2021, акт виконаних робіт від 30.09.2021 та квитанцію за №ПН32 від 30.09.2021 на суму 5000 грн. встановив, що позивачем понесено витрати за послуги професійної правничої допомоги щодо звернення до суду з даним позовом вартістю 5000,00 грн.
Розмір понесених позивачем витрат в сумі 5000,00 грн. підтверджується допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами.
Однак серед найменувань послуг наданих адвокатом згідно акту виконаних робіт зазначена послуга Представництво інтересів в суді вартістю 1200,00 грн. Суд зазначає, що розгляд вказаної справи здійснений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Будь-яких клопотань, заяв, які б підлягали вирішенню під час розгляду вказаної справи, до суду не надходило. Також позивачем не надано доказів вчинення адвокатом інших дій, пов'язаних із представництвом його інтересів в суді.
За таких обставин, суд вважає належним чином обґрунтованими та підтвердженими витрати за послуги професійної правничої допомоги в сумі 3800 грн.
Такий розмір є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а також значенням справи для сторони.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 1900,00 гривень.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Вигодської селищної ради щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 22.06.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087601:04:002:0021, у передбачений законодавством спосіб.
Зобов'язати Вигодську селищну раду (код ЄДРПОУ 04355875, вул. Д. Галицького, 75, смт. Вигода, Калуський район, Івано-Франківська область) розглянути заяву ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 22.06.2021 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, кадастровий номер 2622087601:04:002:0021.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вигодської селищної ради (код ЄДРПОУ 04355875, вул. Д. Галицького, 75, смт. Вигода, Калуський район, Івано-Франківська область) частину сплаченого судового збору в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні та частину витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 900 (одна тисяча дев'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шумей М.В.