ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" лютого 2022 р. справа № 300/3543/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.07.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 18.06.2021 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати пільгового та страхового стажу періоди роботи, повторно розглянути заяву про призначення пенсії та призначити з 22.03.2021 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
20.07.2021 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач протиправно, за наявності трудової книжки та підтверджуючих документів не зарахував до страхового стажу період навчання у вищому та середньому навчальних закладах з 01.09.1982 до 01.04.1983, з 26.08.1986 до 23.10.1987, з 21.12.1987 до 09.06.1988, з 28.08.1988 до 20.07.1989, з 16.09.1989 до 01.07.1990 та не зарахував до пільгового стажу період роботи в шкідливих умовах праці в Долинському управлінні бурових робіт з 07.12.1998 до 31.05.2000, у Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988, у Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989 із збільшенням у півтори рази цього стажу при розрахунку загального страхового стажу. Не зарахування відповідачем цих періодів стажу стало відмовою для призначення йому з 22.03.2021 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту “б” частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що до пільгового стажу позивача не зараховано період його роботи в Долинському управлінні бурових робіт з 07.12.1998 до 31.05.2000, оскільки не подано документів про результати проведення атестації робочих місць. Щодо зарахування до пільгового стажу періоди проходження виробничої практики з 10.06.1988 до 27.08.1988, з 21.07.1989 до 15.09.1989 із збільшенням у півтори рази цього стажу при розрахунку загального страхового стажу, то ці періоди враховані до загального стажу роботи, підстав для зарахування до пільгового стажу немає, оскільки в архівній довідці від 25.03.2021 за № РН/14-20-С-39-21 зазначено, що особова карточка форми Т-2 та особові рахунки по нарахуванню зарплати на зберігання в архіві відсутні, а записи у трудовій книжці позивача не дають можливості встановити чи працював позивач повний робочий день на посаді помічника бурильника.
Пільгове обчислення стажу роботи в районі Крайньої Півночі проводилось до 31.12.1990 відповідно до пункту 5 прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». При наявності стажу роботи на Крайній Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої півночі після 01.01.1991 стаж роботи обчислювався в одинарному розмірі, у зв'язку з тим, що з 01.01.1991 не застосовується пільгове обчислення стажу роботи.
Також, заперечення проти позову у відзиві обґрунтовані тим, що основним документом, який підтверджує період протягом якого тривало навчання є диплом, а не записи в трудовій книжці.
Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою від 11.06.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.
Відповідно до листа відповідача за № 55367 від 22.06.2021 позивача повідомлено про те, що прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 18.06.2021. Повідомлено, що відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення 55 років за наявності необхідного страхового стажу, зокрема у 2021 рокі, 28 років 6 місяців та 12 років 6 місяців пільгового стажу на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Страховий стаж позивача згідно з наданими документами становить 34 роки 3 місяці 18 днів, пільговий - 8 років 4 місяці 28 днів. До страхового стажу враховано всі періоди роботи. До пільгового стажу не враховано період роботи з 07.12.1998 до 31.05.2000 в Долинському управлінні бурових робіт, оскільки відсутня атестація робочих місць. В призначенні пенсії відмовлено у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач, вважаючи таку відмову протиправно, звернувся до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який був прийнятий на зміну положення Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Отже, оскільки і Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і Закон України «Про пенсійне забезпечення» регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, суд наголошує на існуванні і виключень з даного загального правила.
Згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» за № 213-VІІІ від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції Закону від 02.03.2015 № 213-VІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Згідно з пунктом 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Після набуття чинності нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017), яким текст Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частини 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції від 03.10.2017 за №2148-VІІІ), яка набрала чинності з 11.10.2007, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, з 11.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції Закону України від 02.03.2015 за №213-VIII та пунктом 1 ч 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Правила вказаних законів були повністю уніфікованими.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 «У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до пункту 3 резолютивної частини вказаного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивача щодо вікового цензу, який складає 55 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.
Враховуючи частину першу статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років.
Так, у цих рішеннях зазначено, що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
Таким чином, на переконання суду, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача, а саме, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вказаних вище норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відтак, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.
Оскільки, на момент звернення позивача за призначенням пенсії в Україні існували два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, то в даних правовідносинах перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні найбільш сприятливий для позивача та має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 - пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і таке застосування створить більш сприятливі умови для реалізації права позивача на пенсійне забезпечення, та забезпечить у спірних правовідносинах правову визначеність.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, відповідно пункту 1 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постанов Кабінету Міністрів України за №637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача період його роботи в Долинському управлінні бурових робіт з 07.12.1998 до 31.05.2000, суд встановив, що відповідач зарахував період роботи з 07.12.1998 до 31.05.2000 до страхового стажу роботи, однак не зарахував цей період до пільгового стажу з тих підстав, що не подано документів про результати атестації робочих місць.
Суд зазначає, що Висновками Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2020 у справі за № 520/15025/16-а, провадження 11-1207апп19, встановлено, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Як наслідок, період роботи позивача в Долинському управлінні бурових робіт з 07.12.1998 до 31.05.2000 підлягає зарахуванню до його пільгового стажу.
Щодо не зарахування періоду роботи позивача в шкідливих умовах під час виробничої практики за професією помічник бурильника у Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988, та у Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989 із збільшенням у півтори рази цього стажу при розрахунку загального страхового стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Відповідно до пункту 3 постанови Ради Міністрів СРСР за № 148 від 10.02.1960 передбачено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожен рік роботи в районах Крайної Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайної Півночі зараховується за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Як встановив суд, відповідач зарахував періоди роботи позивача з 10.06.1988 до 27.08.1988 та з 21.07.1989 до 15.09.1989 до загального страхового стажу. Робітники: бурильники експлуатаційного та розвідувального буріння свердловин на нафту і газ відносяться до Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (2130100а-11297).
Згідно з архівною довідкою Адміністрації міста Нефтоюганська Департаменту по справами адміністрації відділу по справам архівів за № С-872 від 18.03.2021 позивач працював у Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 виробничого об'єднання “Юганскнафтогаз” з 21.07.1989 до 15.09.1989 помічником бурильника на період проходження виробничої практики.
Відповідно до архівної довідки Представництва ПАО «Роснефть» в Ханти-Мансійськім автономнім окрузі за № РН/14-20-С-39-21 від 25.03.2021 позивач з 10.06.1988 до 27.08.1988 на період проходження виробничої практики працював помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння нафти і газу 4 розряду повний робочий день, повний робочий тиждень у Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області, професія бурильник і їх помічники відносяться до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР за № 1173 від 22.08.1956.
Таким чином, період роботи позивача у Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988 та у Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989 підлягає зарахуванню до пільгового стажу та відноситься до Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
При цьому, періоди роботи з 10.06.1988 до 27.08.1988 та з 21.07.1989 до 15.09.1989 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, із розрахунку кожен рік роботи за один рік і шість місяців роботи.
Щодо не зарахування до стажу період навчання позивача у вищому та середньому навчальних закладах з 01.09.1982 до 01.04.1983, з 26.08.1986 до 23.10.1987, з 21.12.1987 до 09.06.1988, з 28.08.1988 до 20.07.1989, з 16.09.1989 до 01.07.1990, суд встановив наступне.
Згідно записів у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 та диплома серії НОМЕР_2 позивач навчався з 01.09.1982 до 24.07.1983 у МСПТУ-35 м. Стрия Львівської області та здобув професію помічника бурильника розвідкового і експлуатаційного буріння.
Відповідно до диплома серії НОМЕР_3 позивач в 1983 році поступив в Івано-Франківський інститут нафти і газу, а 29.05.1990 закінчив Тюменський індустріальний інститут ім. Ленінського комсомолу по спеціальності буріння нафтових і газових свердловин.
Згідно з архівною довідкою за № 109 від 02.06.2021 позивач з 01.09.1983 зарахований студентом 1-го курсу Івано-Франківського інституту нафти і газу денної форми навчання газонафтопромислового факультету. З 01.07.1984 йому надано академічну відпустку на час строкової служби у лавах Радянської Армії. Поновлено на навчання після академвідпустки згідно поданої заяви у зв'язку з демобілізацією із лав Радянської Армії та зараховано у групу НБ-85-3. (Наказ № 293/7 від 18.07.1986). позивача - студента 3-го курсу групи НБ-85-3 відрахувати з інституту у зв'язку з переводом у Тюменський індустріальний інститут імені Ленінського комсомолу на III курс з 23.10.1987.
Згідно з пунктом 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 637 від 12.08.1993, час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Таким чином, період навчання позивача з 01.09.1982 до 24.07.1983, з 01.09.1983 до 01.07.1984, з 18.07.1986 до 29.05.1990 підтверджений вказаними документами, а тому, ці періоди підлягають зарахуванню до трудового стажу позивача, а вимоги в цій частині до задоволення.
Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та долучені позивачем документи, на підтвердження наявного страхового та пільгового стажу, суд робить висновок, що, відповідач протиправно не зрахував до пільгового стажу позивача, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період його роботи в Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988, в Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989, в Долинському управлінні бурових робіт з 07.12.1998 до 31.05.2000 та протиправно не зарахував до загального трудового стажу позивача періоди роботи у Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988 та у Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989, виходячи з розрахунку кожен рік роботи за один рік і шість місяців роботи, та періоди навчання позивача в МСПТУ-35 м. Стрия Львівської області з 01.09.1982 до 24.07.1983, в Івано-Франківському інституті нафти і газу та Тюменського індустріального інституту ім. Ленінського комсомолу з 01.09.1983 до 01.07.1984, з 18.07.1986 до 29.05.1990.
Як наслідок, оскільки відповідач протиправно не зарахував позивачу вказані періоди при розгляді його заяви від 11.06.2021, то оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є протиправним та підлягає скасування, а вказана заява підлягає повторному розгляду відповідачем, з врахуванням зазначених вище висновків суду та зарахованих судом до загального трудового стажу та пільгового стажу вказаних періодів.
За таких обставин, заявлені позовні вимоги в цих частина підлягаю до задоволення.
Позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити з 22.03.2021 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» задоволенню не підлягають, оскільки розрахунок загального та пільгового стажу позивача і вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах буде здійснено відповідачем за наслідками виконання відповідачем судового рішення, прийнятого в цій справі.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За таких обставин, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно з квитанцією за № 0.0.2193193205.1 від 13.07.2021, підтвердив сплату судового збору на суму 908 гривень, за подання даної позовної заяви, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області пропорційно розміру задоволених позовних вимог частину сплаченого судового збору в розмірі 454 гривні.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 18.06.2021 про відмову в призначенні, ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) від 11.06.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до його пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи в Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988, в Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989, в Долинському управлінні бурових робіт з 07.12.1998 до 31.05.2000, та зарахувати до його загального трудового стажу періоди роботи у Мамонтовському управлінні бурових робіт Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 10.06.1988 до 27.08.1988 та у Нафтоюганському управлінні бурових робіт №2 Об'єднання “Юганскнафтогаз” Ханти - Мансійського автономного округу Тюменської області з 21.07.1989 до 15.09.1989, виходячи з розрахунку кожен рік роботи за один рік і шість місяців роботи, та періоди навчання в МСПТУ-35 м. Стрия Львівської області з 01.09.1982 до 24.07.1983, в Івано-Франківському інституті нафти і газу та Тюменського індустріального інституту ім. Ленінського комсомолу з 01.09.1983 до 01.07.1984, з 18.07.1986 до 29.05.1990.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових Стрільців, будинок 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні шляхом безспірного списання коштів органами казначейської служби.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Остап'юк С.В.