ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"17" лютого 2022 р. справа № 300/6402/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-0915, №0298952-2405-0915, №0301444-2405-0915, №0298954-2405-0915, якими нараховано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками нерухомого майна за 2017, 2018, 2019 і 2020 роки, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 , платник податків) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - відповідач, контролюючий орган, Головне управління ДПС в області, орган контрою) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-0915, №0298952-2405-0915, №0301444-2405-0915, №0298954-2405-0915, якими нараховано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками нерухомого майна за 2017, 2018, 2019 і 2020 роки (надалі по тексту також - оскаржувані рішення).
Позов мотивовано тим, що Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області, в порушення норм Податкового кодексу України, в тому числі статті 266 цього Кодексу, прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.10.2020 за №0010083-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010089-0415-0915, №0010083-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2017, №0010088-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2017 і від 11.05.2021 за №0298952-2405-0915, №0298954-2405-0915 та від 12.05.2021 за №0301444-2405-0915, якими нараховано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами власниками нерухомого майна за 2017, 2018, 2019 і 2020 роки.
В обґрунтування протиправності оскаржуваних рішень, позивач зазначає, що вона є власником нерухомого майна, а саме: Торгово-офісного центру площею 1038,9 м2, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; Ѕ частки нежитлових підвальних приміщень площею 96,4 м2, місцем знаходження якого є АДРЕСА_1 ; Ѕ частки нежитлових та офісних приміщень, площею 300,1 м2, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 . Як стверджує позивач, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, протиправно прийняті Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області з підстав невірного застосування ставок оподаткування і не врахування пільги щодо нерухомого майна, належного позивачу. Також, на переконання позивача, органом контролю порушено строки формування податкових повідомлення-рішень, що виключає у відношенні до позивача виникнення спірних зобов'язань і обов'язку щодо їх сплати. Додатково позивач вказав на належність об'єктів нерухомості, належних ОСОБА_1 , до пам'яток культурної спадщини, що не було взято відповідачем до уваги при застосуванні ставок податку. За доводами позивача, податкові повідомлення-рішення суперечать рішенням Івано-Франківської міської ради про встановлення ставок і пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2017-2020 роки. З наведених підстав, платник податків вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення та просить їх скасувати.
За наслідками виконання позивачем ухвали про залишення позовної заяви без руху від 29.10.2021 (а.с.49-50, 53-75), Івано-Франківським окружним адміністративним судом ухвалою від 05.11.2021 на підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами (а.с.76-77).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву від 02.12.2021, який надійшов на адресу суду 06.12.2021 із відповідними письмовими доказами (а.с.82-84, 85-133). Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог, вказавши на наступні обставини. Так, згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і даних АІС "Податковий блок", у власності ОСОБА_1 перебувають об'єкти нерухомості, а саме: крамниця продтоварів "Дари моря" Ѕ частки, загальною площею 300,1 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; торгово-офісний центр загальною площею 1038,9 м2, який розташований по АДРЕСА_1 ; нежитлові приміщення Ѕ частки загальною площею 96,4 м2, що знаходяться в будинку АДРЕСА_1 .
Враховуючи наявність у приватній власності платника податків вказаних об'єктів нерухомості та зважаючи на вимоги податкового законодавства, контролюючим органом ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до ставок, встановлених рішеннями Івано-Франківської міської ради з урахуванням місця розташування об'єктів нерухомості (зональність) та типів об'єктів нерухомості, визначених відповідно до статті 14 Податкового кодексу України.
Стосовно строків нарахування спірного податку, відповідач вказав на наявність у контролюючого органу права нарахування податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податкові (звітні) періоди в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, тобто не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Також представник органу контролю заперечив твердження позивача з приводу не направлення на адресу ОСОБА_1 податкових повідомлень-рішень від 16.10.2021, зазначивши що такі направлялись позивачу 30.10.2020 проте не отримані останнім. Відтак вважає правомірним формування відповідачем оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, вивчивши зміст позовної заяви і відзиву на позов, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить наступне нерухоме майно:
- "Торгово-офісний центр" загальною площею 1038,9 м2, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 12.07.2007, копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ВАВ №720030 від 07.08.2013 і копією технічного паспорта на громадський будинок від 22.05.2007 (реєстраційний номер19343/38, інвентарний номер 4371, реєстровий номер 1181/60) (а.с.54, 55, 56-61);
- Ѕ частки нежитлових офісних приміщень "магазин "Дари моря" загальною площею 300,1 м2, які знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , свідченням чого є копія договору міни серії ВРД №159160 від 22.12.2010 (реєстраційний номер 1244), копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ЕАА №705470 від 20.08.2013 і копія технічного паспорта на громадський будинок від 18.09.2006 (реєстраційний номер 30200919, інвентарний номер 10010, реєстровий номер 2235/1-ф) (а.с.62-64, 65-70);
- Ѕ частки нежитлових підвальних приміщень загальною площею 96,4 м2, які розташовані по АДРЕСА_1 , на підтвердження чого в матеріалах справи наявні копії договору міни серії ВРД №159160 від 22.12.2010 (реєстраційний номер 1244), витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ВАВ №955812 від 06.08.2013 і технічного паспорта на громадський будинок від 03.12.2010 (реєстраційний номер 2182118, інвентарний номер 10010, реєстровий номер 1508/пв) (а.с.62-64, 71-72, 73-75).
Як встановлено судом із матеріалів справи, рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 за №7-10 у 2017-2018 роках встановлено ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2, а саме: «для будівель торгівельних» ставка податку у першій зоні становила 1 відсоток, а «для інших будівель» - 0,8 відсотків (а.с.119-120).
Згідно рішень Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 за №174-20 та від 07.06.2019 за №108-26, встановлено у 2019 і 2020 роках ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2, а саме: «для будівель торгівельних/торгові центри, універмаги, магазини» ставка податку у першій зоні становила 1,5 відсотків (а.с.34-39, 40-44).
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області здійснило нарахування ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік на загальну суму 38 480,32 гривень, за 2018 рік на загальну суму 45 700,20 гривень, за 2019 рік на загальну суму 77 439,41 гривень і за 2020 рік на загальну суму 80 342,06 гривень, що в загальному становить 241 961,99 гривень.
Так, контролюючим органом сформовано наступні спірні податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 нараховано податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме:
- податкові повідомлення-рішення за 2017 рік №0010083-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 1 233,92 гривні, № 0010088-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 4 001,60 гривень, 0010089-0415-0915/2017 від 16.10.2020 на суму 33 244,80 гривень (а.с.17, 18, 19);
- податкові повідомлення-рішення за 2018 рік №0010083-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 1 435,59 гривень, №0010088-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 5 586,36 гривень, №0010089-0415-0915/2018 від 16.10.2020 на суму 38 678,25 гривень (а.с.14, 15, 16);
- податкові повідомлення-рішення за 2019 рік №0010083-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 3 017,08 гривень, №0010088-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 9 392,38 гривень, №0010089-0415-0915 від 16.10.2020 на суму 65 029,95 гривень;
- податкові повідомлення-рішення за 2020 рік №0298952-2405-0915 від 11.05.2021 на суму 67 467,46 гривень, №0298954-2405-0915 від 11.05.2021 на суму 9 744,43 гривень, №0301444-2405-0915 від 12.05.2021 на суму 3 130,17 гривень (а.с.20, 21, 22).
В свою чергу, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявами від 01.03.2021 і 10.06.2021 про проведення коригування податку на вище коментоване нерухоме майно, зазначивши, що належні їй об'єкти є пам'ятками архітектури і культурної спадщини, на підтвердження чого долучила копії листів Сектору охорони культурної спадщини Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/1, №10-011/2, №10-011/3 (а.с.23-25, 26-27).
Головне управління ДПС в області листом від 14.07.2021 за №7287/6/09-19-24-05-15 повідомило позивача про відсутність підстав для проведення коригування податку, зазначивши, що такий податок нарахований згідно ставок, встановлених рішеннями Івано-Франківської міської ради, з урахуванням місця розташування об'єктів нерухомості та їх типів у відповідності до вимог статті 14 Податкового кодексу України.
Позивач, вважаючи протиправними податкові повідомлення-рішення №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-0915, №0298952-2405-0915, №0301444-2405-0915, №0298954-2405-0915, звернувся до суду за захистом своїх прав, ставлячи вимогу про їх скасування.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем в першу чергу врегульовані положеннями Податкового кодексу України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 за №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 (надалі по тексту також - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу вимог підпункту 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України), є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Положеннями підпунктів 266.3.1. та 266.3.2. пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно підпункту 266.6.1. пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий звітний період дорівнює календарному року.
У відповідності до підпункту 266.5.1. пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (абзац 7 підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України).
За змістом підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до підпункту 266.9.1. пункту 266.9 статті 266 Кодексу податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (підпункт 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Кодексу).
Досліджуючи правомірність нарахування Головним управлінням ДПС в області податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти, належні позивачу на праві приватної власності згідно податкових повідомлень-рішень №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-0915, №0298952-2405-0915, №0301444-2405-0915, №0298954-2405-0915, суд вважає за необхідне вказати на слідуюче.
Так, основними доводами відповідача щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлення-рішень, є:
- "нарахування контролюючим органом податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на об'єкти, які є пам'ятками культурної спадщини без врахування пільг, встановлених рішеннями Івано-Франківської міської ради, виходячи із невірного застосування ставок";
- "порушення відповідачем строків формування податкових повідомлень-рішень".
Стосовно належності спірних об'єктів оподаткування до пам'яток культурної спадщини Івано-Франківської міської ради, про що наголошує позивач в адміністративному позові, суд встановив наступне.
Згідно довідки Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/2, будівля за адресою: вул. Січових Стрільців, 4 в м. Івано-Франківську є пам'яткою культурної спадщини (ох. №349-ІФ) (а.с.23).
За змістом довідки №10-011/1 за №27.07.2018, виданою Сектором охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації, будівля за адресою: вул. Станіславська, 4 споруджена шляхом реконструкції пам'ятки культурної спадщини (ох. №95-ІФ) за адресою: вул. Тринітарська, 9 в м. Івано-Франківську (відповідно до рішення ОВК Івано-Франківської міської ради від 27.04.2005 за №131), тому зазначена будівля є невід'ємною частиною історичного середовища м. Івано-Франківська та являється пам'яткою культурної спадщини, як її складова (а.с.24).
Відповідно до довідки Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/3 нежитлові приміщення за адресою: вул. Січових Стрільців, 4-В є невід'ємною частиною пам'ятки культурної спадщини за адресою: вул. Січових Стрільців, 4 в м. Івано-Франківську (ох. №349-ІФ) та являється пам'яткою культурної спадщини, як її складова (а.с.25).
Водночас, як уже встановлено судом вище по тексту судового рішення, Івано-Франківська міська рада рішеннями від 20.01.2017 за №7-10, від 21.06.2018 за №174-20 та від 07.06.2019 за №108-26 встановила ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у відсотках до мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2, а саме: у 2017-2018 роках ставка податку у першій зоні для будівель торгівельних становила 1 відсоток, для офісних та інших будівель - 0,8 відсотків (а.с.119-120), а у 2019-2020 роках таку ставку встановлено у розмірі 1,5 відсотків для будівель торгівельних/торгові центри, універмаги, магазини (а.с.34-39, 40-44).
Виходячи саме із розміру коментованих ставок, контролюючий орган здійснив нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належне позивачу та прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010083-0415-0915, №0298952-2405-0915, №0301444-2405-0915, №0298954-2405-0915.
Проте позивач обґрунтовуючи невірне визначення відповідачем ставок податку, посилається на рішення Івано-Франківської міської ради, зазначаючи про необхідність застосування ставок податку на об'єкти, як такі, що відносяться до «пам'яток культурної спадщини».
Суд вважає такі доводи ОСОБА_1 безпідставними, не обґрунтованими та такими що не відповідають вимогам закону, з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 за №1805-ІІІ (надалі по тексту також - Закон №1805-ІІІ) визначено термін пам'ятки культурної спадщини (надалі по тексту також - пам'ятка) - це об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно частини 2 статті 2 Закону №1805-ІІІ за видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:
- історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців), які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця, пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю відомих осіб, культурою та побутом народів;
- об'єкти архітектури - окремі будівлі, архітектурні споруди, що повністю або частково збереглися в автентичному стані і характеризуються відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій, будівельних технологій або є творами відомих авторів.
Об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам'яток історії та культури", визнаються пам'ятками відповідно до цього Закону (розділ Х Прикінцевих положень Закону №1805-ІІІ)
Перевіряючи доводи позивача про приналежність трьох будинків (споруд), в яких розміщені (розташовані) належні ОСОБА_1 нежитлові приміщення, до пам'яток культурної спадщини, суд виходить із наступного.
Так, згідно з публічними відомостями Реєстру пам'яток архітектури міста Івано-Франківська, розміщеного на офіційному веб-сайті Департаменту містобудування та архітектури Івано-Франківської міської ради і сайту "Вікіпедія" до такого реєстру із трьох будинків належить тільки один - будинок по АДРЕСА_1 , в якому знаходиться Ѕ частки нежитлових підвальних приміщень загальною площею 96,4 м2, набутих позивачем у власність на підставі договору міни серії ВРД №159160 від 22.12.2010 (реєстраційний номер 1244).
За даними Реєстру пам'яток архітектури міста Івано-Франківська (https://dma.if.ua/department/registries/paif/) і даними сайту "Вікіпедія" (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%
D1%80%D0%B8_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D0%A4%D1%80%D0%
B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0) будинок по АДРЕСА_1 ідентифіковано під порядковим номером Реєстру 411 - «Готель «Центральний» («Імперіал»), 1904 року будівництва, охоронний номер 349-ІФ (349-м)».
При цьому коментовані два Реєстри, вказують на те, що:
- за охороним номером 349-ІФ не значиться будинок по АДРЕСА_1 , мова про що йдеться в листі Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/3 (а.с.25);
- за охороним номером 95-ІФ не значиться будинок по АДРЕСА_1 , мова про що йдеться в листі Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/1 (а.с.24). За вказаним охоронним номером 95-ІФ (95-м) Реєстру пам'яток архітектури міста Івано-Франківська (https://dma.if.ua/department/registries/paif/) і дані сайту "Вікіпедія" (https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%B8_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%
D1%80%D0%B8_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE-%D0%A4%D1%80%D0%
B0%D0%BD%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0) визначають пам'ятку архітектури «Житловий будинок 1895 року будівництва» по АДРЕСА_2 , а не АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що в місті Івано-Франківську наявні як вулиця Тринітарська так і АДРЕСА_1 , що виключає ототожнення даних двох вулиць в одну в наслідок можливого перенаймування.
Публічні коментовані Рестри не містять змін і доповнень до пам'яток архітектури за охоронними номерами 349-ІФ (349-м) та 95-ІФ (95-м). Таких же відомостей про внесення змін до Реєстру пам'яток архітектури міста Івано-Франківська не містять листи Сектору охорони культурної спадщини Управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.07.2018 за №10-011/3 і за №10-011/1.
Відтак, зважаючи на вказане суд критично оцінює доводи позивача про віднесення будівель по вул. Січових Стрільців, 4-В і по вул. Станіславська, 4 в м. Івано-Франківську до пам'яток культурної спадщини міста Івано-Франківська.
В частині аргументів про невірне застосування органом контролю ставок оподаткування, визначених органом місцевого самоврядування на 2017-2020 роки, суд виходить із наступних мотивів.
Так, згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 за №7-10 ставка податку для об'єктів, що розташовані у першій зоні у 2017-2018 роках становила: будівлі офісні - 0,8%; будівлі торговельні - 1,0%; підвали у багатоповерхових будинках, власниками яких є фізичні особи і які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності - 0% (зворотній бік а.с.33).
Детальне вивчення змісту всього коментованого рішення міської ради свідчить, що його положення не містять жодної згадки про пільги чи нульову ставку для таких видів об'єктів нежитлової нерухомості як:
- "пам'ятки культурної спадщини" (на приналежність приміщень в яких наполягає позивач);
"пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою2" (код 1273) і "пам'ятки історії та архітектури" (код 1273.1).
Відтак, доводи позивача про необхідність застосування в 2017-2018 роках нульової ставки до оподаткування трьох об'єктів нерухомого майна з підставі віднесення їх до таких, що розташовані в будівлях/спорудах "пам'ятки культурної спадщини", не відповідають об'єктивній дійсності та є повністю безпідставними.
В свою чергу, згідно додатку 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 за №174-20, яким визначено ставки податку на 2019 рік, а саме розділу "Пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою2" (код 1273) "пам'ятки історії та архітектури" (підкод 1273.1) оподатковуються податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою 0% (а.с.39). Водночас згідно розділу "Будівлі інші, не класифіковані раніше2 (код 1274)" додатку 1 ставка податку на підвали у багатоповерхових будинках, власниками яких є фізичні особи і які не використовуються для здійснення підприємницької діяльності також становить 0% (зворотній бік а.с.39).
Додатком 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 за №108-26 визначено ставки податку на 2020 рік для "пам'яток історії та архітектури2" (підкод 1273.1) розділу "Пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою4" (код 1273) в розмірі 0,1% (а.с.44), а згідно додатку 2 до коментованого рішення надано пільги зі сплати податку на підвали у багатоповерхових будинках, власниками яких є фізичні та/або юридичні особи у розмірі 100%. При цьому така пільга не надається на об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (а.с.45-46).
Тобто, коментовані рішення міської ради, для ідентифікації і визначення будівель/споруд, в яких розміщені об'єкти оподаткування, застосовано Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, про що чітко зафіксовано в самих Додатках до таких рішень (зворотній бік а.с.39, зворотній бік а.с.44).
Досліджувані рішення не мають поняття "пам'ятки культурної спадщини", на застосування якого наполягає позивач.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 за №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 клас "Пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою" (код 1273) включає будівлі історичні та такі, що охороняються державою і не використовуються для інших цілей. Цей клас включає також:
- старовинні руїни, що охороняються державою, археологічні розкопки;
- будівлі меморіального, художнього і декоративного призначення, статуї.
Цей клас не включає музеї (1262).
До підкласу "Пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою" (код 1273) першим в переліку віднесено "Пам'ятки історичні та архітектури" (підкод 1273.1). Саме такий підклас міститься за ідентичною навою і за тим же підкодом 1273.1 міститься в рішеннях міської ради про встановлення ставок оподаткування на 2019-2020 роки.
Тобто ключовим для класифікації будівель/споруд та розміщених в них об'єктів до підкоду (підкласу) 1273.1 коду (класу) 1273 є сукупність наступних ознак:
- по перше, будівля/споруда має бути пам'яткою історії та архітектури, до переліку яких суд вважає можуть відноситися і "пам'ятки культурної спадщини міста Івано-Франківська";
- по друге, будівля/споруда повинна охоронятися державою, що має місце у випадку із окремими "пам'ятками культурної спадщини міста Івано-Франківська" на умовах охоронного договору із власниками майна і у відповідності до закону;
- по третє (основне), будівлі/споруди пам'яток історії та архітектури, розміщенні у них приміщення чи об'єкти, не повинні використовуються для інших цілей.
Виходячи із змісту коментованих рішень міської ради (про встановлення ставок податку на 2019 і 2020 роки), а також Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, суд звертає увагу позивача на те, що нерухоме майно: торгово-офісний центр загальною площею 1038,9 м2 ( АДРЕСА_1 ) і Ѕ частки нежитлових офісних приміщень загальною площею 300,1 м2 ( АДРЕСА_1 ) не можна вважати такими, що відносяться до будівель/споруд, визначених за підкодом (підкласом) 1273.1 коду (класу) 1273 Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, так як вони лише за своєю назвою (об'єкта нерухомого майна "Торгово-офісний центр" і "Магазин "Дари моря") свідчать про їх використання для інших цілей.
Окрім цього, матеріали справи і застосовані судом норми матеріального права свідчать дають підстави для наступних висновків.
Насамперед, примітки додатків 1 до рішення Івано-Франківської міської ради від 21.06.2018 за №174-20 і від 07.06.2019 за №108-26, якими встановлено ставки податку на 2019 рік і 2020 рік, чітко визначено, що клас (1273) включає пам'ятки історичні та такі, що охороняються державою і не використовуються для інших цілей.
По друге, позивачем не доведено перед судом, що належне їй нерухоме майно (три приміщення), як об'єкт оподаткування, "не використовуються для інших цілей", в тому числі для цілей одержання доходу, а саме, у підприємницькій діяльності, не здається в оренду, не передано у лізинг, позичку тощо, про що чітко передбачено умовами класифікації ДК 018-2000 для можливості віднесення таких об'єктів до "пам'яток історичні та архітектури".
З приводу Ѕ частки нежитлових підвальних приміщень загальною площею 96,4 м2 ( АДРЕСА_1 , то суд відзначає, що всі коментовані рішення Івано-Франківської міської ради і додатки до них (за 2017-2020 роки) містять умови, за яких підвали у багатоповерхових будинках, власниками яких є фізичні особи, підлягають оподаткуванню за ставкою 0% чи звільняються від оподаткування, за виключної умови що такі не використовуються для здійснення підприємницькою діяльності, не здаються в оренду тощо, чого позивач у справі, як і у відношенні до інших двох об'єктів оподаткування, не довів.
В контексті досліджуваного питання та виходячи із принципу адміністративного судочинства "офіційного з'ясування усіх обставин у справі", закріпленого в частині 4 статті 9 КАС України, судом із публічних відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 з 14.05.2005 зареєстрована як фізична особа-підприємець.
За Класифікатором видів економічної діяльності згідно відомостей вказаного Реєстру позивачка, серед іншого, здійснює наступні: 56.10. "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування" (основний), 68.20. "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна", 56.30 "Обслуговування напоями".
Видів економічної діяльності позивача як суб'єкта господарської діяльності відповідають назвам об'єктів нерухомого майна.
Отож, виходячи із матеріалів справи, відсутності будь-яких доказів щодо не використання ОСОБА_1 нежитлових приміщень, що знаходяться в АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 та АДРЕСА_3 , окрім володіння ними на умовах "пам'яток історичні та архітектури", суд не знайшов підстав вважати, що такі об'єкти відносяться до таких, у відношенні до яких встановлено ставку оподаткування - "0".
Навпаки, як свідчать дані занесенні до первинних документів про право власності позивача на таке нерухоме майно:
- будівля загальною площею 1038,9 м2 за адресою АДРЕСА_1 є торгово-офісним центром;
- приміщення загальною площею 300,1 м2 по АДРЕСА_3 є крамницею (магазином) "Дари моря" із офісними приміщення (а.с.54-55, 62-64, 65).
Вказані документи, на переконання суду, є достатньою підставою вважати, що позивач володіє і використовує такі об'єкти у цілях отримання доходу.
Щодо нежитлових підвальних приміщень загальною площею 96,4 м2, які знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не пояснила суду за якими цілями такі використовуються, та не довела обставину "не використання для здійснення підприємницької діяльності".
Таким чином, вказані об'єкти не підлягають оподаткуванню за ставками, визначеними для пам'яток культурної спадщини (історичних пам'яток), а тому доводи позивача з приводу невірного застосування контролюючим органом ставок при визначенні податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, суд вважає помилковими.
Додатково, слід вказати на правильне застосування відповідачем згідно рішення Івано-Франківської міської ради від 20.01.2017 за №7-10, ставки податку в розмірі 1% на 2017 і 2018 роки для об'єкта загальною площею 300,1 м2, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , оскільки вказаний майно, згідно договору міни серії ВРД №159160 від 22.12.2010, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень серії ЕАА №705470 від 20.08.2013 і технічного паспорта на громадський будинок від 18.09.2006 (а.с.62-64, 65-70), за переліком "восьми об'єктів нежитлової нерухомості" відноситься до "Будівель торгівлі" (зворотній бік а.с.33).
Надаючи правову оцінку доводам ОСОБА_1 щодо не дотримання відповідачем строків формування і надіслання оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, як підставу для їх скасування, суд виходить із наступного.
Вище по тексту рішення суд вказував на підпункт 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, згідно якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
07.12.2017 року прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році" №2245-VIII, яким пункт 266.10 статті 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3, змістом яких визначено:
"У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання.
Податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу".
Зазначені зміни до ПК України набули чинності з 1 січня 2018 року.
Отже, вказаним Законом дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов'язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Конкретизація спеціалізованої норми (пункту 266.10 статті 266 ПК України) не змінила період за який визначається податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Наявність або відсутність норми, яка передбачає, що податкове зобов'язання може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених статтею 102 Кодексу, не скасовує правило нарахування податку за період визначений статтею 102 ПК України.
Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такого податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Позивач вказує на протиправність податкових повідомлень-рішень від 16.10.2020 №0010089-0415-0915/2017, 0010088-0415-0915/2017, №0010083-0415-0915/2017, якими відповідач нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за базовий період 2017 рік, оскільки з моменту граничного строку сплати таких зобов'язань та до моменту винесення таких рішень минуло більше як 1095 днів.
При цьому суд не погоджується з такими аргументами позивача, оскільки, як було зазначено вище, контролюючі органи самостійно обчислюють суму податку з об'єктів нерухомості, що належить фізичним особам, та повідомляють їх про необхідність сплати такого податку шляхом направлення податкових повідомлень-рішень до 1 липня року, який настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Отже, з урахуванням правил пункту 102.1 статті 102 ПК України у поєднанні з нормами 266 цього ж Кодексу слідує висновок про те, що 1095-денний строк необхідно обчислювати з 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо правовідносин за 2017 рік такий строк розпочинається з 01.07.2018 та, відповідно, завершується 30.06.2021 року, а тому прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 16.10.2020 щодо податку за податковий (звітній) 2017 рік відбувалося у межах визначених ПК України строків.
Також суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо порушення відповідачем термінів формування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими нараховано податок за 2017, 2018, 2019 роки, оскільки наявність затримки у формуванні податкового повідомлення-рішення, з урахуванням пункту 102.1 статті 102 ПК України і пункту 266.10 статті 266 ПК України, не вливає на обов'язок позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і не може бути самостійною і єдиною підставою для визнання рішень протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Суд констатує, що податкові повідомлення-рішення від 16.10.2020 за №0010083-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010089-0415-0915, №0010083-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2017, №0010088-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2017 (сформовані в межах строку, визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України і пунктом 266.10 статті 266 ПК України) надіслані на адресу позивача 20.10.2020, однак повернулися на адресу контролюючого органу з незалежних від нього причин, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази (а.с.93, 94).
Водночас, слід зазначити про дотримання відповідачем строку нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік згідно податкових повідомлень-рішень від 11.05.2021 за №0298952-2405-0915, №0298954-2405-0915 та від 12.05.2021 за №0301444-2405-0915. Як свідчить Список №10667 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих контролюючим органом 01.07.2021, повідомлення про вручення поштового відправлення (76018 6900142 1) та корінці коментованих податкових повідомлень рішень, останні отримані ОСОБА_1 05.07.2021, про що свідчить особистий підпис позивача (а.с.88-90, 135-136).
При цьому, як вже зазначено судом вище, затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України строк оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), може свідчити лише про процедуру їх направлення (вручення), яка не змінює суті спірних рішень та не повинна сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, для його скасування.
Якщо податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом у межах компетенції та з його форми можна чітко встановити його зміст, згідно з яким визначено грошове зобов'язання платника податків, суму такого зобов'язання, таке рішення є правомірним, навіть у разі, коли порушено строки його надсилання (вручення), передбачені Податковим кодексом України.
Сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку. Порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення, не впливає на його законність.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 13.02.2018 року по справі №820/1975/17, яка є обов'язковою для врахування в силу частини 5 статті 242 КАС України
Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2017-2020 років здійснене податковими повідомлення-рішеннями від 16.10.2020 за №0010083-0415-0915, №0010088-0415-0915, №0010089-0415-0915, №0010083-0415-0915/2018, №0010088-0415-0915/2018, №0010089-0415-0915/2018, №0010083-0415-0915/2017, №0010088-0415-0915/2017, №0010089-0415-0915/2017, від 11.05.2021 за №0298952-2405-0915, №0298954-2405-0915 та від 12.05.2021 за №0301444-2405-0915, відповідає положенням чинного законодавства, а отже позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційності, який полягає в активній позиції суду щодо з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).
Суд вжив всіх заходів на з'ясування обставин, які мають значення для даної справи, в тому числі витребував пояснення і докази з власної ініціативи (пункти 5, 6 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2021).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи в силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За такого правового врегулювання та обставин справи, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що позивач за подання до суду адміністративного позову майнового характеру сплачено судовий збір в розмірі 2 419,62 гривень, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься квитанція від 23.10.2021 за №0.0.2314571583.1 (а.с.1).
Зважаючи на висновок суду про необґрунтованість адміністративного позову в силу вимог статті 139 КАС України не підлягають стягненню із відповідача суб'єкта владних повноважень витрати зі сплати судового збору
Сторонами не подано до суду будь-яких доказів про понесені ними інші судові витрати при розгляду даної справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу таких витрат.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), АДРЕСА_4 );
представник позивача - адвокат Савчук Василь Романович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ №001191 від 14.06.2017, ордер на надання правничої допомоги серії АТ №1000954 від 13.11.2019), вул. Витвицького, 24/32, м. Івано-Франківськ, 76018;
відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код відокремленого структурного підрозділу юридичної особи 43968084), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.