15 лютого 2022 року Справа № 280/4/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Духневича О.С.
за участю секретаря судового засідання Севериненко К.Р.
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Шевченка А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Запорізької обласної прокуратури
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головне управління Держпраці у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування наказів,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Головне управління Держпраці у Запорізькій області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення (зміну) позовних вимог, просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 1671к від 21.12.2021 про скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури № 803к від 09.06.2021 про переведення позивача на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури;
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 1674к від 21.12.2020, зі змінами внесеними наказом від 11.01.2022 № 16к, про тимчасове визначення прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області позивачу робочого місця в другому відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві позивач зазначає, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 280/5176/20 наказом керівника Запорізької обласної прокуратури № 803к від 09.06.2021 позивача було переведено на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури з 09.06.2021. Однак, на підставі постанови Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 280/5176/20 наказом керівника Запорізької обласної прокуратури № 1671к від 21.12.2021 було скасовано вищевказаний наказ та наказом від 21.12.2021 № 1674к позивачу було визначено тимчасове робоче місце в другому відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури. Зауважує, що винесення наказу № 803к від 09.06.2021 носило обов'язковий характер та було здійснено на виконання рішення суду, що набрало законної сили, та вважає даний наказ актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після його виконання, що унеможливлює його подальше скасування. Також, посилаючись на статтю 11 Закону України «Про прокуратуру» та правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 14.07.2021 у справі № 9901/96/21, зазначає, що у керівника обласної прокуратури не має повноважень щодо скасування виданого ним раніше наказу. Вважає, що виконання розпорядчої частини оскаржуваного наказу № 1671к від 21.12.2021 має наслідком повернення позивача на його попередню посаду, однак з урахуванням реформування органів прокуратури, відповідач розпорядився перевести позивача на посаду, якої вже не існує на момент винесення оскаржуваних актів, а тому дані дії відповідача грубо порушують норми чинного законодавства про працю. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини («С.G. та інші проти Болгарії», «Олександр Волков проти України» «Лелас проти Хорватії», «Беєлер проти Італії», «Тошкуце та інші проти Румунії» та ін.) та вважаючи, що накази № 1671к та № 1674к від 21.12.2021 винесені відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 05.01.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 280/4/22.
Ухвалою суду від 05.01.2022 задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову.
Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву від 26.01.2022 (вх. № 5609) позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на те, що на виконання постанови Верховного Суду від 02.12.2021 № 280/5176/20 керівником обласної прокуратури винесено наказ від 21.12.2021 № 1671к та, з метою не допущення порушення трудових прав позивача, винесено наказ від 21.12.2021 № 1674к про закріплення позивачу робочого місця. Зазначає, що Верховною Радою України від 15.06.2021 прийнято Закон України «Про внесення змін до розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо окремих аспектів дії перехідних положень» № 1554-ХІ, який набрав чинності 11.07.2021, відповідно до якого прокурори та слідчі органів прокуратури можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, дані твердження також відображені у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 280/3705/20. Однак, станом на цей час атестація прокурора Смірнова В.Ю. є не завершеною, а тому на виконання положень чинного законодавства позивача буде включено до графіку проведення співбесід з прокурорами регіональних прокуратур та у разі успішного проходження ним атестації буде прийнято рішення про переведення до Запорізької обласної прокуратури. Вважає спірні накази правомірними.
26.01.2022 на адресу суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Головного управління Держпраці у Запорізькій області надійшли пояснення (вх. № 5889) в яких зазначено, що своїм наказом від 21.12.2021 № 1671к відповідач фактично розпорядився звільнити позивача із займаної посади без законної підстави та перевів на посаду, якої вже не існувало на момент винесення оскаржуваних актів.
Ухвалою суду від 31.01.2022 заяву відповідача про розгляд справи № 280/4/22 в порядку загального позовного провадження задоволено та призначено підготовче засідання на 08.02.2022.
01.02.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 7691), в якому зазначив, що відповідач помилково розтлумачив зміст постанови Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 280/5176/20 та дійшов хибних висновків щодо необхідності її виконання, оскільки ані мотивувальна, ані резолютивна частина постанови не містить імперативного припису щодо її виконання у такий спосіб, як винесення будь-яких наказів чи вчинення будь-яких дій. Зауважує, що судова практика, на яку відповідач посилається не може бути застосована до спірних правовідносин, оскільки у наведених рішеннях суду предметом розгляду було оскарження рішень кадрової комісії та поновлення на роботі, у зв'язку з незаконним звільненням за обставинами, що не є аналогічними з даним спором. Просить суд доводи відповідача відхилити та задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.
Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 03.02.2022 надійшло клопотання (вх. № 8419), в якому просить розглянути дану справу без її участі з урахуванням наданих письмових пояснень.
Ухвалою суду від 04.02.2022 у задоволенні заяви відповідача про роз'яснення ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 05.01.2022 у справі № 280/4/22 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою суду від 08.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.
Крім того, 08.02.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.02.2022.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві, долученому до матеріалів справи. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача у судове засідання не з'явилася, про дату та час судового засідання була повідомлена належим чином.
На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, яким надано оцінку з точки зору їх достовірності, допустимості, належності та достатності, суд встановив такі обставини.
На підставі рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі № 280/5176/20 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021, Запорізькою обласною прокуратурою винесено наказ № 803к від 09.06.2021 про переведення прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області позивача на посаду другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури з 09.06.2021.
21.12.2021 Запорізькою обласною прокуратурою на підставі постанови Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 280/5176/20 винесено наказ № 1671к про скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури № 803к від 09.06.2021 про переведення позивача на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури.
Наказом відповідача № 1674к від 21.12.2020, тимчасово визначено прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області позивачу робочого місця в другому відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури.
Наказом відповідача від 11.01.2022 № 16к, внесено зміни до наказу відповідача від 21.12.2020 № 1674к, а саме дату наказу: "з 21 грудня 2020 року" замінити на дату наказу: "з 21 грудня 2021 року". В іншій частині наказ від 21.12.2020 № 1674к залишено без змін.
Вважаючи накази № 1671к від 21.12.2021, № 1674к від 21.12.2020, зі змінами внесеним наказом № 16к від 11.01.2022, протиправними та таким, що порушують його законні права та інтереси, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та вирішуючи питання обґрунтованості прийняття відповідачем спірних наказів, суд враховує наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII) та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.1,2 ст. 11. Закону №1697-VII , керівник обласної прокуратури:
1) представляє обласну прокуратуру у зносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями;
2) організовує діяльність обласної прокуратури;
3) призначає на посади та звільняє з посад прокурорів обласних та окружних прокуратур у встановленому цим Законом порядку;
4) затверджує акти з питань, що стосуються організації діяльності обласної прокуратури;
5) {Дію пункту 5 частини першої статті 11 зупинено до 1 вересня 2021 року - див. абзац четвертий пункту 2 розділу II Закону № 113-IX від 19.09.2019} у десятиденний строк з моменту вивільнення посади повідомляє відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у обласній прокуратурі;
6) забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації прокурорів обласної прокуратури;
7) призначає на адміністративні посади та звільняє з адміністративних посад прокурорів у випадках та порядку, встановлених цим Законом;
8) у встановленому порядку та на підставі рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора приймає рішення про застосування до прокурора окружної прокуратури дисциплінарного стягнення або про неможливість подальшого перебування його на посаді прокурора;
9) контролює ведення та аналіз статистичних даних, організовує вивчення та узагальнення практики застосування законодавства та інформаційно-аналітичне забезпечення прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними своїх функцій;
10) виконує інші повноваження, передбачені цим та іншими законами України.
Керівник обласної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень.
Як вбачається з наказу відповідача № 1674к від 21.12.2020, зі змінами внесеними наказом від 11.01.2022 № 16к, посада позивача визначена як прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області.
На зазначеній посаді позивач перебував до прийняття наказу відповідача № 803к від 09.06.2021 про його переведення.
Таким чином, наслідком прийняття наказу № 1671к від 21.12.2021 є переведення позивача на його попередню посаду - прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Запорізької області.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX (далі -Закон №113-IX), запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
Підпунктом 8 пункту 1 наказу Генерального прокурора від 03.09.2020 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур», перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичну особу «Прокуратуру Запорізької області» у «Запорізьку обласну прокуратуру» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Наказом Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 визначено днем початку роботи обласних прокуратур 11.09.2020.
Отже, наказом № 1671к від 21.12.2021, відповідачем переведено позивача до Прокуратури Запорізької області, яка відповідно до наказу № 414 від 08.09.2020 припинила свою діяльність 11.09.2020.
Однією з гарантій незалежності прокурора, що передбачена статтею 16 Закону №1697-VII, є особливий порядок призначення прокурора на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (ч. 3 ст. 16 Закону №1697-VII).
Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Суд звертає увагу, що припинення трудових правовідносин позивача на посаді прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержання законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури можливе шляхом його звільнення.
Відповідно до статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є:
1) угода сторін;
2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення;
3) призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частини третьої статті 119 цього Кодексу;
4) розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45);
5) переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду;
6) відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці;
7) набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків звільнення від відбування покарання з випробуванням) до позбавлення волі або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи;
7-1) укладення трудового договору (контракту), всупереч вимогам Закону України "Про запобігання корупції", встановленим для осіб, які звільнилися або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення;
7-2) з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади";
7-3) набрання законної сили рішенням суду про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави стосовно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках;
8) підстави, передбачені контрактом;
9) підстави, передбачені іншими законами.
У випадках, передбачених пунктами 7, 7-1 і 7-3 частини першої цієї статті, особа підлягає звільненню з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, а у випадку, передбаченому пунктом 7-2, особа підлягає звільненню з посади у порядку, визначеному Законом України "Про очищення влади".
Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.
У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).
Частиною 1 статті 51 Закону №1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади у разі: 1) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 2) порушення ним вимог щодо несумісності, передбачених статтею 18 цього Закону; 3) набрання законної сили судовим рішенням про притягнення прокурора до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією; 3-1) набрання законної сили рішенням суду про визнання активів прокурора або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 4) неможливості переведення на іншу посаду у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 6) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави; 7) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням; 8) неможливості подальшого перебування на тимчасово вакантній посаді; 9) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Суд звертає увагу, що в спірному наказі № 1671к від 21.12.2021 відсутні підстави для звільнення передбачені статтею 36 КЗпП України та частиною 1 статті 51 Закону №1697-VII.
Відповідно до ч.1, 5 ст.32. КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.
Частиною 1 статті 38 Закону №1697-VII прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня.
Суд звертає увагу, що в спірному наказі № 1671к від 21.12.2021 відсутні підстави для переведення передбачені статтею 32 КЗпП України та частиною 1 статті 38 Закону №1697-VII.
Відповідач визначив підставу для прийняття наказу № 1671к від 21.12.2021 постанову Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 280/5176/20, однак відповідно до резолютивної частини постанови зазначено, що касаційні скарги Офісу Генерального прокурора, Запорізької обласної прокуратури задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.012021 в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Запорізької обласної прокуратури перевести позивача на посаду прокурора у Запорізькій обласній прокуратурі, рівнозначну його посаді прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області скасовано, у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 в частині зміни рішення суду першої інстанції шляхом доповнення резолютивної частини рішення абзацом, яким визнано прокурора відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області позивача таким, що успішно пройшов атестацію, скасовано, в іншій частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
Отже, резолютивна частина постанови Верховного Суду від 02.12.2021 у справі № 280/5176/20, не містить заходів виконання рішення суду.
Також, відповідач із заявою про поворот виконання рішення суду у справі № 280/5176/20 не звертався.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що наказ № 1671к від 21.12.2021 є протиправним, а тому позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню.
Наказ № 1674к від 21.12.2020, зі змінами внесеними наказом від 16.01.2022 № 16к є похідним від наказу № 1671к від 21.12.2021, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу відповідача № 1674к від 21.12.2020, зі змінами внесеними наказом від 11.01.2022 № 16к підлягає задоволенню.
Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі №9901/96/21 суд до уваги не приймає, оскільки предметом спору у зазначеній справі є визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 27.03.2021 №124/2021 "Про деякі питання забезпечення національної безпеки України" в частині скасування Указу Президента України від 14.05.2013 №256 "Про призначення суддею Конституційного Суду України". Зазначені позивачем постанови Верховного Суду у справах №№ 2040/6074/18, 9901/580/19, 9901/286/19, 9901/226/21 також стосуються інших правовідносин.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх наказів, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті143 КАС України).
Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1984,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури.
У судовому засіданні 15.02.2022 позивач звернувся до суду із заявою про стягнення з відповідача 22911,42 грн. судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розглядаючи подану заяву суд виходить з наступного.
Згідно частинами 1 та 3 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати: на професійну правничу допомогу та пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав суду такі документи: розрахунок розміру понесених позивачем судових витрат станом на 15.02.2022; договір про надання правової допомоги від 30.07.2020, укладений між позивачем та адвокатом; акт передачі-приймання наданих послуг від 30.12.2021; акт передачі-приймання наданих послуг від 15.02.2022; рахунок-фактура № 30/12 від 30.12.2021; рахунок-фактура № 15/02 від 15.02.2022.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2 та 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
В силу положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд з аналізу матеріалів справи вважає, що суть справи, обсяг робіт та час, витрачений адвокатом на виконання робіт, вказаних в акті виконаних робіт, є співмірними з розміром понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Відтак, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 18900,00 грн., судових витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, дослідивши розрахунок розміру понесених позивачем витрат, судом становлено, що позивачем були понесені витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Зокрема, у вищезгаданому розрахунку позивач поніс витрати пов'язані із пересиланням засобами поштового зв'язку:
адвокатських запитів за № 06/01, № 13/01 на загальну суму 98,02 грн., що підтверджується квитанціями про оплату поштового відправлення № 69005120228805 від 06.01.2022 та № 6900512050126 від 12.01.2022;
заяв по суті справи учасникам процесу на загальну суму 440,00 грн., що підтверджується квитанціями про оплату поштового відправлення № 6900512196090, № 6900512196082, № 6903530456600, № 6903530456643, № 6903530456619, № 6903530456635, № 6903530457933, № 6903530457925, № 6903530457941, № 6903530457968.
Вжитий у статті 138 КАС України термін «інших процесуальних дій» стосується вчинення учасниками справи, або особами, які не є учасником судового процесу, дій пов'язаних саме з процесом доказування (збір доказів, їх огляд та забезпечення) у справі.
Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом.
Таким чином, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 538,02 грн., судових витрат, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, судом встановлено та матеріалами заяви підтверджено, що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати пов'язані з розглядом справи на загальну суму 19438,02 грн.
Щодо стягнення суми судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 1488,60 грн., суд зазначає наступне.
Ухвалою суду від 05.01.2022 задоволено заяву позивача про забезпечення адміністративного позову.
Відповідно до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною 1 статті 156 КАС України передбачено, що ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення суми судового збору за подання заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова Олександра, буд. 29А, код ЄДРПОУ 02909973), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Головне управління Держпраці у Запорізькій області (69032, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 25, код ЄДРПОУ 39833546) про визнання протиправним та скасування наказів - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Запорізької обласної прокуратури № 1671к від 21.12.2021 про скасування наказу керівника Запорізької обласної прокуратури № 803к від 09.06.2021 про переведення ОСОБА_1 на посаду прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури.
Визнати протиправним та скасувати наказ Запорізької обласної прокуратури № 1674к від 21.12.2020, зі змінами внесеними наказом від 11.01.2022 № 16к, про тимчасове визначення прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадження прокуратури Запорізької області ОСОБА_1 робочого місця в другому відділі процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Запорізької обласної прокуратури.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1984,80 грн. (однієї тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 19438,02 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень дві копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 18.02.2022.
Суддя О.С. Духневич