16 лютого 2022 року Справа № 160/26084/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Жукової Є.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61000) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, -
17 грудня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), в якій позивач просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптетровській області від 19.11.2021 за № 046850008710 щодо відмови в призначені пільгової пенсії ОСОБА_1 , з 16.11.2021 року та не зарахуванню до загального стахового стражу період роботи з 02.03.1985 року по 04.12.1989 року та до пільгового стажу роботи з 01.07.1989 року по 28.01.1998 рік, з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р., архівних довідок виданих виконавчим комітетом Зайцевської сільської ради № Ц-102, 103,104,105,106,107,108, 197, 198 а також архівних довідок; Славгородської сільської ради № Ц-55, Ц-56, та довідку № 15/К від 01.12.2021 р.; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України включити до загального страхового стажу періоди роботи з 02.03.1985 року по 04.12.1989 р., зарахувати до пільгового станжу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період робсти з 01.07.1989 року по 28.01.1998 рік, 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р. та врахувати при призначені пенсії архівні довідки видані виконавчим комітетом Зайцевської сільської ради № Ц-102, Ц-103, Ц-104, Ц-105, Ц-106, Ц-107, Ц-108, Ц-198, а також архівних довідок Славгородської сільської ради № Ц-55, Ц-56, та довідку № 15/К від 01.12.2021 року та нарахувати, призначити та виплачувати ОСОБА_1 , в порядку п.5 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсію за віком на пільгових умовах з 16 листопада 2021 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 р. відкрито провадження у справі №160/26084/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Залучено у якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61000) у справі №160/26084/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094) про визнання рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним; зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 16.11.2021 р. з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.5 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінкам, які працюють доярками( оператарами машинного доїння) в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, надала усі необхідні документа передбачені законодавством. Позивач зазначає, що стаж пільгової роботи останньої складає 20 років.
01.12.2021 р. за №046850008710 від 19.11.2021 р. ОСОБА_1 отримала відповідь відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного угфавління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а саме: пояснення що до загального трудового стажу не зараховано періоди роботи у колгоспі імені Шевченко Синельж-іківськото районну Дніпропетровської області з 02.03.1985 р. по 04.12.1989 відповідно до записів трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.07.1985 р., оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р. згідно довідки № 06/К, виданої ПАТ «Агро-Союз», також зазначено, що в довідні відсутні первинні документи про виконання встановлених норм обслуговування корів.
Позивач зазначає, що відповідачем не зараховано до загального страхового стажу роботи період роботи з 02.03.1985 року по 04.12.1989 рік, до пільгового стажу роботи взагалі не зараховано період роботи дояркою відповідно до записів трудової книжки з 01.07.1989 р. по 28.01.1998 р., з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 року.
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не заразовано до загального страхового стажу відповідні періоди роботи, на підставі чого останній вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 19.11.2021 р. за №046850008710 щодо відмови в призначенні пільгової пенсії ОСОБА_1 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
Суд зазначає, що копію ухвали суду від 20.12.2021 р. у справі №160/26084/21 разом з позовною заявою та доданими до неї документами направлено на адресу відповідачів, що підтверджується відомостями, які міститься в матеріалах справи.
На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідачів про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.
27.01.2022 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, через канцелярію суду, було подано відзив від 27.01.2022 р. вх.№0400-010902-8/15027/21, в обґрунтування якого зазначено наступне.
ОСОБА_1 , звернулась 16.11.2021 р. до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через відділ обслуговування громадян № 26 (сервісний центр) управління обслуговування громадян із заявою та доданими до неї документами на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, який уповноважений розглянути подану заяву ОСОБА_1
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначає, що спір у даній справі виник у зв'язку з відмовою в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яке прийняте у формі рішення від 19.11.2021 р. № 046850008710, складене відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювало лише прийняття та сканування документів.
Розглянувши заяву та додані до неї документи, відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 19.11.2021 р. прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за №046850008710 у зв'язку з тим, що позивач на дату звернення (16.11.2021 р.) не мав необхідного спеціального стажу. В означеному рішенні розраховано страховий стаж позивача, який склав 32 роки 10 місяців 28 днів.
Разом з тим за наданими до заяви документами до загального страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі імені Шевченко Синельниківського району Дніпропетровської області з 02.03.1985 р. по 04.12.1989 р. відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.07.1985 р., оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу.
До пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р. згідно довідки № 06/К від 20.07.2021 р., виданої ПАТ «Агро-Союз», оскільки підставою для видачі вказаної довідки вказана стаття із Закону України «Про пенсійне забезпечення». В означеній довідці відсутні первинні документи про виконання встановлених норм обслуговування корів (кількість голів корів, закріплених за робітницею, яких вона має обслужити протягом встановленого робочого дня (зміни) у визначених організаційно-технічних умовах).
Відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області роз'яснено, що для зарахування означених вище періодів роботи необхідно надати уточнюючі довідки.
З огляду на викладене вище, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області погоджується з висновками рішення про відмову в призначення пенсії від 19.11.2021 р., яке прийняте відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, вважає його законним та обґрунтованим, складеним на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства.
На підставі викладеного вище, предствник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Станом на дату винесення рішення, від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відзиву на позовну заяву направлено не було.
Відтак, оскільки відзив на позовну заяву до суду не надходив, а матеріали справи містять відомості про належне повідомлення відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву до суду, останнє не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного вище, суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд встановив наступне.
В матеріалах справи міститься копія трудової книжки позивача - ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , в якій визначено трудовий шлях останньої.
Судом встановлено, що 16.11.2021 р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області із заявою та документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В грудні 2021 р. позивачем було отримано від Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області рішення від 19.11.2021 р. №046850008710 про відмову у призначенні пенсії, в тексті якого зазначено, що до загального страхового стажу не зараховано період роботи у колгоспі імені Шевченко Синельниківського району Дніпропетровської області з 02.03.1955 р. по 04.12.1989 р. згідно трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.07.1985 р., оскільки відсутні довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум та довідка про перейменування колгоспу. В рішенні зазначено, що для зарахування цього періоду необхідно надати уточнюючі довідки. До пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р. згідно довідки №06/К від 20.07.2021, виданої ПАТ «Агро-Союз», оскільки підставою для видачі вказана ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
На підставі означеного, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до пп 5 п 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного спеціального стажу.
Зауважень стосовно форми звернення, обсягу матеріалів звернення пенсійним органом не висловлено, наявності явних та очевидних дефектів у поданих документах не виявлено.
Не погодившись із означеним рішенням щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.
На підставі статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Ст. 48 Конституції України кожному гарантується право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регламентуються ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ст. 8 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Ст. 4 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є ЗУ "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (ч. 1 та 2 ст. 7 ЗУ "Про пенсійне забезпечення").
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також:
а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;
в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби;
д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі;
При призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Відповідно до п. 5. ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.
Норма обслуговування - це кількість голів корів, закріплених за робітницею, яких вона зобов'язана обслужити протягом встановленого робочого дня у визначених організаційно-технічних умовах.
Ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої наказом Мінпраці, Мінюсту, Мінсоцзахисту від 29 липня 1993 року №58 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а уточнюючі довідки про період та характер роботи, що дають право на пільгову пенсію, вимагаються у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
За правилами пунктів 1, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7, згідно з яким до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «доярка» та свинарка, запроваджена в 1961 році.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «д» ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є виконання робіт на посаді доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.
Відповідно до п. 1,2 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 3 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 18 цього ж Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
У п. 23, 24 Порядку № 637 визначено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Отже, з аналізу наведених норм видно, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно п.4.2. Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінилися докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до Роз'яснення про проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000 року №205 в окремих випадках за скрутного фінансово-економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці.
Виходячи з наведеного, суд доходить висновку, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено порядок на умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Системний аналіз норм свідчить, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Таким чином, держава гарантує кожному виплату пенсії за умови наявності відповідного стажу роботи. До стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. В свою чергу, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Саме на підставі зроблених у ній записів, органи Пенсійного фонду України призначають пенсію. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, а у виняткових випадках - на підставі показань свідків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач рішенням за №046850008710 від 149.11.2021 р. відмовив позивачеві у призначенні вказаної пенсії, з огляду на відсутність необхідного спеціального стажу роботи, та зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р. згідно довідки №06/К від 20.07.2021 р., виданої ПАТ «Агро-Союз», оскільки підставою для видачі вказана стаття 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до вимог ст. 62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 , яка міститься в матеріалах справи, позивач працювала, а саме: з 02.03.1985 р. по 04.12.1989 р. та з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р. дояркою.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19.11.2021 р. № 046850008710 «Рішення про відмову в призначенні пенсії» прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначене законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Оскільки право позивача на призначення пенсії за віком порушено, а предметом розгляду зазначеної справи є саме відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в призначенні пенсії, то воно підлягає відновленню у спосіб, яким є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.11.2021 р. № 046850008710 «Рішення про відмову в призначенні пенсії», та як наслідок зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу періоди роботи з 02.03.1985 року по 04.12.1989 р., зарахувати до пільгового станжу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах період робсти з 01.07.1989 року по 28.01.1998 рік, 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р.; зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2021 р. з урахуванням висновків суду.
Щодо вимоги позивача про нарахування, призначення та виплати пенсії, в порядку п.5 ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, така позовна вимога задоволенню не підлягає, так як призначення та виплата пенсіє є дискреційними повноваженнями Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в наступній редакції:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19.11.2021р. № 046850008710.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи у колгоспі імені Шевченко Синельниківського району Дніпропетровської області з 02.03.1985 р. по 04.12.1989 р. відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.07.1985 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2021 р., з урахуванням висновків суду.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до квитанції від 13.12.2021 р. за №ПН5449458 за подання позовної заяви позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн. 00 коп.), який у повному розмірі зараховано до Державного бюджету України.
Враховуючи часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61000) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, суд приходить до висновку про наявність підстав для присудження всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 , а саме, судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн., 00 коп.).
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, м.Харків, 61000) про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 19.11.2021р. № 046850008710.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи у колгоспі імені Шевченко Синельниківського району Дніпропетровської області з 02.03.1985 р. по 04.12.1989 р. відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 22.07.1985 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи: з 26.06.2006 р. по 03.01.2020 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2021 р., з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім грн., 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно дост.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова