01 лютого 2022 року Справа 160/2055/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник Сергій Володимирович, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 , який подано від імені представника адвоката Мерцалової Наталі Василівна до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
28 січня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яка подана від імені представника адвоката Мерцалової Наталі Василівна до військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати неправомірними дії керівництва частини НОМЕР_1 в тому, що військову службу ОСОБА_2 не було зупинено у відповідності до ч.2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» починаючи з того часу як він 05.12.2018року покинув частину НОМЕР_1 ;
- визнати неправомірними дії керівництва частини НОМЕР_1 в тому, що контракт укладений з ОСОБА_2 16.04.2019 року не був розірваний після набрання чинності вироку Новомосковського міськрайонного суду від 27.06.2019року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 розірвати контракт укладений з ОСОБА_2 , на підставі пп. е) п.2 ч.5 ст.26 Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що у відповідності до витягу з наказу командира частини НОМЕР_1 від 03.03.2018 року, 03.03.2018 року ОСОБА_2 разом з іншими військовослужбовцями було зараховано до списків особового складу частини. Відповідно до витягу з наказу №88 від 27.03.2018 року солдата строкової служби ОСОБА_2 , водія - слюсаря з ремонтного відділення бронетанкової техніки ремонтного взводу ремонтної роти бронетанкового озброєння і техніки ремонтно-відновлювального батальйону, переведено на військову службу за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16 квітня 2018року. Контракт було укладено строком на три роки починаючи з 15 квітня 2018 року по 15 квітня 2021 року. 05 грудня 2018 року ОСОБА_2 самовільно покинув частину № НОМЕР_1 . За даним фактом було відкрите кримінальне провадження № 42019040010000048. 27.05.2019 року Новомосковським міськрайонним судом в Дніпропетровській області кримінальне провадження № 42019040010000048 було розглянуто. За результатом розгляду було ухвалено вирок - визнати ОСОБА_2 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначено покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробувальним терміном відповідно до статті 75 Кримінального кодексу України на 1 рік. З 05.12.2018 року по теперішній час ОСОБА_2 у частину НОМЕР_1 на службу не повертався і до служби не приступав. Більш того, у відповідності до ст. ст. 24,26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», він не мав законних підстав приступити до виконання своїх обов'язків. На нашу думку, він навіть немає законних підстав знаходитися на території військової частини НОМЕР_1 без спеціального дозволу, який ніким і не видавався. В порядку передбаченому ст. ст. 24 та 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» керівництво частини НОМЕР_1 після того як ОСОБА_2 05.12.2018 року покинув частину повинні були призупинити військову службу. А як наслідок, військовослужбовцям, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Як наслідок в цей період на дану особу не може розповсюджуватися Статут Збройних Сил України, (ст.24 ЗУ Про військовий обов'язок і військову службу»). Отже, з грудня 2018року ОСОБА_2 є особою для якої військова служба призупинилася з усіма наслідками, передбаченими ст. ст. 24, 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» і повинна була бути призупинена до набрання чинності вироку Новомосковського міськрайонного суду, тобто до 26.06.2019 року включно. А у подальшому, керуючись ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», керівництво частини № НОМЕР_1 повинно було розірвати контракт з ОСОБА_2 .
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2022 року зазначена вище справа розподілена та 31.01.2022 року передана судді Пруднику С.В.
Приписами п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Так, пунктами 6-7 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначається відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Судом встановлено, що у матеріалах адміністративного позову всупереч вищенаведеної норми не вказані відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Також, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
В свою ж чергу, згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;
7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;
10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;
11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;
12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;
13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;
Отже, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Суд наголошує, що зміст позовних вимог - це певна форма захисту, права, свободи чи інтересу, яку просить позивач від суду. По суті, це повинно бути відображено в прохальній частині позовної заяви. Зокрема, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Відповідно позовні вимоги і обставини, їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв'язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин, підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.
Так, у прохальній частині позову позивач визнати неправомірними дії керівництва частини НОМЕР_1 . В той же час, якого саме керівництва частини НОМЕР_1 слід визнати неправомірними дії позивач не зазначає. При цьому, у вступній частині позову відповідачем зазначено як військову частину НОМЕР_1 , тоді як у прохальній частині окрім військової частини зазначено у якості також відповідача як керівництво частини НОМЕР_1 .
До того ж, приписи ст. 5 КАС України як встановлюють зміст позову, не містять такого поняття як визнання дій неправомірними.
Таким чином, вимоги позивача не відповідають наведеним приписам процесуального закону, а тому позивачу слід чітко сформулювати та уточнити позовні вимоги, чітко визначитися із кількісним складом відповідачів.
Окрім того, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч. 4 ст. 161 КАС України).
Частинами 1 та 2 ст. 94 КАС України обумовлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 94 КАС України, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Однак, всупереч вимог вказаних норм КАС України, до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені, як це встановлено Національним стандартом України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації». Зокрема, згідно з пунктом 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом від 01.07.2020 №144 Держспоживстандарту України, відмітку про засвідчення копії документа складають з таких елементів: слів "Згідно з оригіналом" (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Така відмітка проставляється на кожному аркуші засвідченої копії документа.
Висновок про те, що подання незасвідчених у передбачений законом спосіб ксерокопій документів є порушенням норм процесуального права, узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17 (№ К/9901/58858/18).
Як встановив суддя, позивач до позовної заяви додав не засвідчені належним чином копії документів, що є доказами при розгляді даної адміністративної справи.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають відкриттю провадження у справі, вказана позовна заява підлягає залишенню без руху з встановленням позивачу строку для усунення вказаних недоліків протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , який подано від імені представника адвоката Мерцалової Наталі Василівна до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п'яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду:
- позовної заяви та її копіями, а також копіями доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, у відповідності до вимог ст. ст. 5, 160 КАС України із зазначенням чітко сформулюваних та уточнених позовних вимог, чітким визначенням кількісного складу відповідачів; відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- засвідчені копії документів для суду та для вручення іншим учасникам справи із проставленням на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа відмітки - “Копія” та у лівому нижньому куті документа - “Згідно з оригіналом”.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали про залишення позовної заяви з руху невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник