16 лютого 2022 року Справа № 160/1975/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому просить суд:
- скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 16631025 (спеціальний розділ), зареєстрований 29.09.2016 року на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер 51763509, виданої 25.07.2016 року Амур-Нижньодніпровським ВДВС Дніпропетровського МУЮ, вид обтяження - арешт нерухомого майна, все нерухоме майно, особа, майно якої обтяжується - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 );
- зобов'язати Амур-Нижньодніпровський відділ виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) скасувати відповідні обтяження в Державному реєстрі обтяжень та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Адміністративний позов ОСОБА_1 не відповідав вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою суду від 28.01.2022 року був залишений без руху з наданням позивачу п'ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду від 28.01.2022 року позивач надав суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом та докази поважності причин його пропуску.
Так, позивачем в означеній заяві зазначено, що дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів, зокрема, 08.10.2021 року, а саме, з листа Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за вих.№ К-3958-02, в якому повідомив позивача про те, що на виконанні в Амур-Нижньодніпровському відділі державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження ВП № 51763509, в рамках якого державним виконавцем була винесена спірна постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Разом з тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 27.01.2022 року, що підтверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду, тобто з пропуском десятиденного строку звернення до суду з позовом, передбаченого приписами ст. 287 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Крім того, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” № 3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини “Чуйкіна проти України” ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що “стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)”.
Разом з тим, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, яке може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення від 28.05.1985 року у справі “Ешингдейн проти Сполученого Королівства”, (п. 57).
Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.
За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, а також повернути ОСОБА_1 позовну заяву разом з доданими до неї матеріалами.
Керуючись статтями 123,160, 161, 169, 171, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування арешту та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена у порядку та строки визначені ст. 295 КАС України.
Суддя І.О. Лозицька