28 січня 2022 року Справа № 160/23828/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-
29 листопада 2021 року "Промислова компанія "ДТЗ" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпровської митниці в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товару NUA110050/2021/000057/1 від 14.06.2021 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки зазначені митницею у ньому зауваження, розбіжності та невідповідність відомостей, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. Надані документи мають числові значення, які дозволяють здійснити перевірку розрахунку митної вартості, здійсненого декларантом за основним методом визначення митної вартості, не мають розбіжностей, явних ознак підробки та містять усі відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари. Позивач вважає, що відповідач, протиправно, безпідставно, в порушення діючих правових норм та висновків Верховного Суду, витребує у нього додаткові документи, а не здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість та не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребування додаткових документів. Надані ТОВ “ПК “ДТЗ” документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна неможливість застосування основного методу не були спростовані контролюючим органом, посилання останнього на наявність розбіжностей в документах та недостовірність зазначених в них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є необґрунтованими і протирічать наданим до позову доказам.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні, в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України .
22.12.2021року, на виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 року, відповідачем, у строк, встановлений судом, надано відзив, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, що за результатами перевірки документів та відомостей виявлені розбіжності, зокрема: товариством не надано документального підтвердження торгівельної марки;вимога у разі здійснення оплати за товар надати банківські платіжні документи; у наданому товариством платіжному документі на підтвердження здійснення оплати вартості товару присутнє посилання на специфікацію №2 від 18.03.2021 р. та №1 від 28.11.2019 р., а оскільки специфікація №1 не надавалась митному органу не можливо впевнитись в оплаті за товар за ЕМД від 10.06.2021 №UA110050/2021/005631; надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості навантаження на борт судна чи включення вказаних витрат до ціни товару; товариством не надана копія митної декларації країни відправлення; у коносаменті, у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування; у рахунку на оплату фрахту відсутнє посилання на заявку на перевезення, відповідно до якої здійснено послуги з перевезення оцінюваної партії товарів; витрати на перевантаження, зазначені у рахунку на оплату фрахту та заявці на транспортування не виділені із витрат на транспортування за межами митної території України, тому здійснити обчислення складової митної вартості, що передбачено вимогами Митного кодексу України, не можливо; прохання надати банківські платіжні документи разі якщо рахунки на оплату фрахту сплачено; наявність перевантаження судна на судно свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався; прайс-лист та комерційна пропозиція виробника містять цінову інформацію виключно на товари які декларуються;
Позивачем, 31.12.2021р. було подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивач підтримує свою правову позицію та просить задовольнити позов у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.10.2019 року, ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) уклало з компанією “Taizhou MengHui Machinery” CO.,Ltd (Китай) (Продавець) зовнішньоекономічний контракт № MENH-1-2020 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Партії товару, відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту та додатків (специфікацій) до нього.
Надалі компанією - продавцем відповідно до умов даного зовнішньоекономічного Контракту було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» товарної партії (переносні оприскувачі ранцевого типу) на підставі Специфікації №2 від 18.03.2021р. до нього на загальну суму 72494,50 дол. США.; вартість транспортних витрат до кордону України склала 3210,00 дол. США.
10.06.2021р. за ЕМД №UA110050/2021/005631, товариством до митного поста “Новомосковськ” Дніпровської митниці Держмитслужби отриманий товар було задекларовано в установленому законом порядку .
Зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB-NINGBO, Китай згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Митна вартість товару підприємством була визначена відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України в розмірі 75704,50 дол. США, складовими якої стали 72494.50 дол. США (загальна фактурна вартість товарної партії за Специфікацією) + 3210,00 дол. США. (вартість транспортних витрат до кордону України).
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, та транспортних витрат підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ, перелік яких зазначений в гр. 44 митної декларації.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення № 1 від 11.06.2021р. відповідно до якого були виявлені начебто розбіжності у наданих документах, які на думку митниці впливають на числові значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ митницею були додатково витребувані від ТОВ “ПК «ДТЗ”, наступні документи:
1) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
3) виписку з бухгалтерської документації;
4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
5) копію митної декларації країни відправлення;
6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. ;
Листом №02-11/06 від 11.06.2021р., ТОВ «ПК «ДТЗ» додатково надало митниці: каталог виробника товару (технічний опис ); прайс-лист виробника від 24.02.2021, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
14.06.2021 року відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару № UA110050/2021/000057/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД № UA 110050/2021/005762 від 14.06.2021р., з якої вбачається, що загальна різниця митних платежів (ввізне мито та ПДВ) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею склала 203143,82 грн.
Як встановлено судом, зазначена товарна партія поставлялась на умовах FOB-NINGBO, Китай згідно міжнародних торговельних правил “ІНКОТЕРМС 2010”.
Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Складовими митної вартості товару на даних умовах поставки є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Статтями 57, 58 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.
Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини восьмої статті 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем розбіжностей у поданих декларантом документах, а також відсутності у них усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1. У графі 33 рішення, митниця зазначає про те, що оцінювана партія товарів заявлена на підставі контракту із заявленим виробником товарів "Taizhou MengHui Machinery" Co., LTD.. від 29.10.2019 № MENH-1-2020, специфікації №2 від 18.03.2021 , рахунку № TZMH20200923-080910 від 13.04.2021, Торгівельна марка - " "Vitals","Powercraft". Документального підтвердження торгівельної марки не надано.
Суд вважає,що зазначене зауваження не може вважатись розбіжністю у розумінні положень ч.3 ст.53 МК України і протирічить, документам, що надавались позивачем митному органу для підтвердження здійсненого декларантом товариства розрахунку митної вартості задекларованого товару.
Так,відповідно до вимог «Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, найменування торговельної марки (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах) зазначається повністю без будь-яких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами.
Як вбачається з товаросупровідних та комерційних документах зазначена торгівельні марки товару «Vitals» та «POWERCRAFT», у зв'язку з чим в ЕМД зазначена інформація про них.
Висуваючи зазначене зауваження митниця не зазначає яким чином повинна бути документально підтверджена торгівельна марка.
Наявність торговельних марок також підтверджується витягом з Експлуатаційної інструкції на товар про технічні характеристики товару, прайс-листом та комерційною пропозицією виробника, які надавались митниці декларантом товариства в процесі митного оформлення задекларованого товару.
Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ, у якості документів, що підтверджують митну вартість товарів, не передбачені документи , які стосуються наявності (або відсутності) торговельних марок на товари.
2. Також у спірному рішенні про коригування митної вартості товару, відповідач зазначає, що відповідно до п.5.1 контракту від 29.10.2019р. № MENH-1-2020, оплата за товар здійснюється відповідно до специфікації шляхом банківського переказу по системі S.W.I.F.T. Відповідно до специфікації №2 від 18.03.2021 на суму 72494.5 дол США, оплата здійснюється протягом 90 днів від дати фактичного отримання товару.
Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідачем також зазначено вимогу до позивача у разі здійснення оплати за товарнадати відповідні банківські платіжні документи у системі S.W.I.F.T.
У той же час, відповідачем у рішенні зазначено, що на момент заявлення товарів до митного оформлення, декларантом товариства надано платіжний документ №492 на суму 75001,5 дол. США, у якому присутнє посилання на специфікацію №2 від 18.03.2021 та №1 від 28.11.2019.
Також відповідач вважає, що оскільки специфікація №1 не надавалась митному органу, на його думку не можливо впевнитись в оплаті за товар за ЕМД від 10.06.2021 №UA110050/2021/005631. Вартість товарів не обчислюється як ціна, що фактично сплачена.
Суд вважає, що твердження відповідача не відповідають відомостям, які містяться у наданих до митного оформлення документах і не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, згідно до частин 4, 5 статті 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума усіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
З відомостей Специфікації №2 вбачається, умовами оплати вартості товару є попередня оплата у розмірі 72 494,50 USD протягом 90 днів від дати підписання Специфікації. З наданого декларантом товариства платіжного доручення №492 вбачається, що ТОВ «ПК «ДТЗ» здійснена плата на суму - 75 001,50 USD. Відповідно до інформації щодо призначення платежу, оплата здійснена за поставлені раніше товари на суму 2507,00 USD (за специфікацією №1) та у якості попередньої оплати на суму - 72 494,50 USD за специфікацією №2.
З наведеного вбачається, що оплата вартості задекларованого товару виконана відповідачем у повному обсязі та у встановлені Сторонами Контракту терміни. Відомості платіжного доручення дозволяють чітко ідентифікувати попередню оплату за конкретну партію товару.
Більш того, щодо умов та термінів оплати за товар Верховний Суд неодноразово висловлював наступну правову позицію:
«У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта» (Постанова від 11.04.18р. по справі № 804/4680/16).
“Крім того, судами попередніх інстанцій доречно зауважено, що уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів, а питання оплати вирішуються сторонами на вільній основі, з урахуванням власних ризиків та можливостей” (Постанова від 20.03.2018 по справі № 815/4132/17).
“Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що не має будь яких підстав вважати, що дати здійснення оплати за товар впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості.” (Постанова від 19.11.2019 року cправа №804/911/14).
3. Твердження відповідача про те, що відповідно до п.4.2 контракту від 29.10.2019 № MENH-1-2020 у ціну товару включена вартість пакування та маркування, однак надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару, суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що воно не відповідає відомостям, які містяться у наданих до митного оформлення документах і не може бути підставою для коригування митної вартості товарів.
Так, судом встановлено, що відповідно до п. 3.1.1. зовнішньоекономічного Контракту від 29.10.2019 № MENH-1-2020 його сторонами погоджено, що у разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов'язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець зобов'язаний за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження , назву, час прибуття судна. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Як зазначалось, відповідно до умов специфікації № 2 від 18.03.2021р., партія задекларованого товару постачалась на умовах FОВ - Ningdo (Китай) згідно міжнародних торговельних правил «Інкотермс 2010» .
Відповідно до визначення міжнародних торговельних правил «Інкотермс 2010», базис поставки FОВ покладає на продавця обов'язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов'язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.
Покупець зобов'язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.
Таким чином складовими митної вартості відповідно до умов поставки товару є інвойсна вартість товару та вартість міжнародного морського перевезення (фрахту) товару з порту відправлення в порт призначення (до кордону України).
З наведеного вбачається, що включення вартості навантаження до фактурної вартості товару прямо передбачена наведеними умовами зовнішньоекономічного контракту та міжнародними торговельними правилами «Інкотермс 2010», тому не підлягає відображенню в окремому комерційному документі або окремою статтею витрат у наданих декларантом товариства митниці для здійснення митного оформлення задекларованого товару документах.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, в постановах від 02.03.18р. по справі № 804/2997/17, від 12.03.19 по справі №817/604/17, а саме: «Суд апеляційної інстанції вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими»(постанова від 02.03.18р. по справі № 804/2997/17 ).
«У розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв'язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.
Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.
Таким чином зазначені митницею витрати на навантаження товару на борт судна не потребують додаткового підтвердження в даних випадках» постанова від 12.03.19 по справі №817/604/17.
4. Відповідачем у спірному рішенні зазначено, що відповідно до п.3.1.1 контракту, ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару. Всупереч зазначеному, митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.
На думку відповідача, будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за умовами терміну FOB на продавця покладається обов'язок по митному очищенню товару для експорту, що також зазначено у пункті 3.1.1 Контракту від 29.10.2019 № MENH-1-2020. В рамках проведення консультацій декларанта зобов'язано надати копію декларації країни відправлення з метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням п.2 та п.3 ст. 53 МКУ. Ненадання декларантом ТОВ "ТД "АМТ" експортної декларації свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових: перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей, що заявлялась митним органам Китаю при вивезенні. Декларантом не надано копію декларації країни відправлення. Надання копії митної декларації країни відправлення, як документу, що підтверджує заявлену декларантом митну вартість товару законодавчо закріплено у ч.7 п.3 статті 53 МКУ. Враховуючи вимоги зовнішньоекономічного контракту від 29.10.2019 № MENH-1-2020 та статті 53 МКУ витребування митним органом надання копії митної декларації країни відправлення є обґрунтованою та законною вимогою.
Суд вважає зазначені твердження відповідача необґрунтованими, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ, копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені ч.2 ст.53 МКУ містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як вбачається з пунктів 3.5, 3.6 зовнішньоекономічного Контракту №MENH-1-2020, його сторонами узгоджені документи, що повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких копія митної декларації країни відправлення відсутня, тобто ТОВ «ПК «ДТЗ», в рамках контракту, не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом.
Відповідно до частини першої ст.53 МКУ (в редакції Закону України від 02 жовтня 2019 року № 141-IX "Про внесення змін до Митного кодексу України щодо деяких питань функціонування авторизованих економічних операторів") виключено вимогу щодо подання органу доходів і зборів документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, одночасно з митною декларацією. Відповідно, разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та у випадках, встановлених Кодексом, - декларація митної вартості згідно з частиною другою ст. 264 МКУ.
Закон КНР «Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації», затверджений маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року, на який посилається митниця визначаючи ненадання товариством декларації країни відправлення, як чинник розбіжностей, що унеможливлює визначення фактурної вартості товару, як складової митної вартості - не є міжнародно-правовим актом і не підлягає виконанню суб'єктами декларування на території України. Законом не встановлено обов'язку для суб'єкта декларування КНР надавати митну декларацію українському підприємству, або обов'язку суб'єкту декларування України подавати митну декларацію КНР митному органу України.
Зазначаючи в якості розбіжності ненадання митниці копії декларації країни відправлення митний орган не зазначив, які розбіжності у наданих документах дають підставу вимагати таку копію.
Більш того, судом встановлено, що відомості щодо вартості товару та умов поставки містяться у наданих декларантом товариства митниці для підтвердження визначеної митної вартості документах: зовнішньоекономічному контракті, специфікації до нього, рахунку на оплату, які не містять розбіжностей та використовуючи які, митниця мала змогу здійснити перевірку саме числових значень фактурної вартості товару, як складової митної вартості.
Верховний Суд висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення зазначивши їїу постанові від 19.03.19 по справі №810/4116/17: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Таким чином вимога митного органу до позивача щодо надання декларації КНР у даному випадку протирічить положенням митного законодавства України.
5. Твердження відповідача щодо того, що у коносаментах від 18.04.2021 №209570795 у графі «For delivery apply to» (Для доставки звертатися до) зазначено - ICS LTD, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування, на думку суду є необґрунтованим, зважаючи на те, що світова практика міжнародного морського перевезення вантажів свідчить про те, що власники морських суден, перевізники та морські лінії мають у різних портах світу своїх представників-морських агентів.
Морський агент-це уповноважена судновласником особа, призначена ним для безпосереднього обслуговування належних судновласникові судів в певному порту або портах, для надання сприяння капітанові судна у взаєминах з вантажовласниками, портовими і адміністративними владою і для скорочення часу стоянки судна в порту.
Згідно ч.1 ст.116, 117 Кодексу торговельного мореплавства України, у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов'язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Морський агент виконує формальності та дії, пов'язані з прибуттям, перебуванням і відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з адміністрацією морського порту і службою капітана морського порту, власником морського терміналу, підприємствами, установами, організаціями, що надають спеціалізовані послуги, портовими операторами, місцевими органами виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов'язані з перебуванням у порту, залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Як встановлено судом, компанія «ICS LTD» зазначена у коносаменті в якості особи до якої треба звертатись у порту вивантаження товару з питань доставки вантажу - є агентом морської лінії (морським агентом) у порту призначення.
Оскільки жодних договірних стосунків з означеною компанією ТОВ «ПК «ДТЗ» відповідно до умов договору фрахту №1510/912/2019, то надання будь-якого документального підтвердження таких стосунків на момент митного оформлення було не можливим.
6. Також підставами для коригування митної вартості задекларованих товарів, митниця зазначає у спірному рішенні те, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - NINGBO, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FОВ, Продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Згідно декларації митної вартості декларантом заявлено обов'язкову складову митної вартості - витрати на транспортування 3210 дол. США (загальна вага брутто - 31111кг).
З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір перевезення вантажу морським транспортом із експедитором Global Container lines Latvija Sia від 15.10.2019 № 1510/912/2019, рахунок на оплату від 07.06.2021 № L41607, заявку на перевезення № 1/61 від 18.03.2021. Дані про митну вартість і її складові повинні піддаватися обчисленню, тобто митниця повинна мати можливість їх перевірити (наприклад, чи включені в ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати (за наявності) на страхування, перевантаження, складування, зберігання товару за межами митної території України, пов'язані з транспортуванням цього товару).
У рахунку на оплату від 07.06.2021 № L41607зазначено обсяг послуг як морський фрахт Нінгбо-Південний включаючи перевантаження -3210 дол. США. Відповідно до пункту 2.1. транспортного договору від 15.10.2019 № 1510/912/2019, перевезення здійснюється на підставі договору та заявок на перевезення.
Відповідно до пункту 1.2 заявка є невід'ємною частиною договору. Детальні умови перевезення визначаються у заявках. У рахунку на оплату від 07.06.2021 № L41607 відсутнє посилання на заявку на перевезення, відповідно до якої здійснено послуги з перевезення оцінюваної партії товарів.
У пункті 1 заявки на перевезення № 1/61 від 18.03.2021 зазначений маршрут прямування вантажу: порт Нінгбо (Китай)- порт Південний,Україна. У пункті 11 заявки на перевезення № 1/61 від 18.03.2021 «Вартість послуги (включаючи додаткові витрати) зазначено - 3210 дол США включаючи перевантаження. Витрати на перевантаження, зазначені у рахунку на оплату від 07.06.2021 № L41607 та заявці на транспортуванні № 1/61 від 18.03.2021 не виділені із витрат на транспортуванням за межами митної території України, тому здійснити обчислення складової митної вартості, що передбачено вимогами Митного кодексу України, не можливо.
У разі здійснення оплати транспортних витрат згідно рахунку, митниця вимагає від ТОВ «ПК «ДТЗ» надати відповідні документи.
Суд вважає, що означені твердження митного органу є також необґрунтованими, виходячи з того, що рахунок було видано компанією - перевізником за визначеною нею ж формою. Як вбачається з рахунку-фактури на оплату послуг з перевезення від 07.06.2021 № L41607, у ньому містяться посилання на: номери контейнерів, найменування товару, маршрут перевезення та вартість послуги.
Судом встановлено, що аналогічні відомості містяться і в інших наданих митниці документах: заявці на здійснення міжнародного морського перевезення, акті виконаних робіт щодо перевезення, коносаменті, інвойсі щодо вартості товару та пакувальному листі до нього, що дозволяє достеменно ідентифікувати виставлений рахунок на оплату послуг перевезення з задекларованою партією товарів.
У наданій Заявці на перевезення № 1/61 від 18.03.2021 зазначений маршрут перевезення від порту відправлення у КНР до порту призначення в Україні, тобто заявкою чітко передбачено надання компанією-перевізником замовнику ТОВ «ПК «ДТЗ» послуг з перевезення до кордону з Україною, тобто виділення транспортних витрат по території України відповідно до зазначених документів взагалі не потрібне.
Більш того, відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення.
Таким чином транспортні витрати по території України не включаються до митної вартості задекларованого товару, тому їх підтвердження також не потрібне.
Окрім того, як вбачається з пунктів 1.2, 4.3 договору №1510/912/2019 від 15.10.19року, детальні умови перевезення визначаються в заявках, підписаних Замовником, які є невід'ємною частиною Договору.
У разі перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт.
У той же час, у зазначених вище заявці, інвойсі, акті виконаних робіт чітко визначено, що вартість перевантаження включається до загальної вартості морського перевезення.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що включення вартості перевантаження контейнеру з товаром на інше судно в процесі перевезення у порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами договору фрахту та включається у загальну вартість перевезення, тому не потребує окремого зазначення таких витрат у окремому комерційному документі або окремою статтею витрат у наданих комерційних документах.
Щодо вимоги митниці про надання банківських платіжних документів, що підтверджують оплату послуг з перевезення, слід зазначити, що, як вбачається з пункту 4.2. договору перевезення вантажу морським транспортом (фрахту) № 1510/912/2019 встановлений термін для оплати послуг з перевезення - 45 календарних днів з моменту вивантаження контейнерів з товаром у порту. З відомостей рахунку від 07.06.2021 № L41607 самою компанією-перевізником визначено термін його сплати - до 08.07.2021 року.
З наведеного вбачається, що на день декларування товару термін оплати фрахту за зазначеним рахунком на оплату фрахту не сплинув, оплата товариством компанії-перевізнику не здійснювалась, тобто банківські платіжні документи, підтверджуючі її здійснення були відсутні у позивача,у зв'язку з чим надання їх надання митному органу було не можливе.
Пунктом 4 частини 2 ст.53 МКУ передбачено обов'язкову умову, яка зобов'язує декларанта надавати митному органу означені банківські документи - здійснення оплати на момент декларування. Оскільки товариством така оплата здійснена не була, то воно не мало можливості на момент митного оформлення спірної товарної партії надати митниці банківські платіжні документи, які б підтверджували її здійснення.
Як вбачається з платіжного доручення № 60 від 09.07.2021 року, товариством була здійснена оплата вартості послуги з морського перевезення компанії-перевізнику у повному обсязі.
7. В наданому рахунку про надання послуг перевезення від 28.05.2021 № L41478 зазначена вартість морського фрахту частини контейнеру №TCKU7973275 з урахуванням перевантаження, на загальну суму -620 дол. США.
Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався .
Суд зазначає, що таке зауваження не може вважатись розбіжністю в наданих документах, яка дає підстави для коригування митної вартості, оскільки ніяким чином не впливає на числові значення транспортних витрат як складової частини митної вартості.
Поставка контейнерів здійснювалась відповідно до укладеного договору міжнародного морського перевезення (фрахта) N 1510/912/2019 від 15.10.2020 року. Перевізником (фрахтувальником) за договором виступає компанія "Global Container Lines Latvija SIA", яка відповідно до п. 2.2 договору зобов'язана видати та надати замовнику коносамент, який є достатнім доказом здійснення перевезення та підставою для вивантаження та подальших операцій з вантажем в порту призначення.
Перевізником "Global Container Lines Latvija SIA" в рамках укладеного договору видано коносамент, як основний транспортний документ, що підтверджує факт перевезення контейнерів відповідно до узгодженої заявки. Договором не передбачено надання перевізником інших перевізних документів.
Вимога митного органу про надання іншого транспортного документу посилаючись на факт перевантаження, ґрунтується на припущеннях. Факт наявності такого документу нічим не підтверджується.
Що стосується перевантаження, то відповідно до п. 4.3 Договору міжнародного морського перевезення (фрахту) у випадку перевантаження (перевалки) контейнера (контейнерів) на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), що зазначена в рахунку (іновайсі) та акті виконаних робіт.
Отже, перевантаження контейнерів на інше судно в порту перевалки відноситься до основних умов перевезення, узгоджених сторонами контракту і не є додатковими послугами перевізника.
Загальна вартість транспортних витрат включаючи перевантаження контейнерів, як складова митної вартості товару, підтверджується наданими документами договором фрахту, інвойсом на сплату вартості перевезення, актом виконаних робіт, заявкою на перевезення.
8. Щодо доводів відповідача стосовно того, що прайс-лист та комерційна пропозиція виробника містять цінову інформацію виключно на товари, що декларуються, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на нижченвикладене.
Так, чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Враховуючи те, що комерційна пропозиція містить посилання на особу, якій надається пропозиція, та вказівку на найменування товару, кількість, умови поставки, ціну одиниці товару, а інформація, що міститься в комерційній пропозиції та прайс-листі відповідає іншим документам, які надавались позивачем до митного оформлення, не виникає ніяких сумнівів що надані документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України стосуються саме задекларованого товару і містять інформацію щодо ціни товару, яка пропонується для придбання.
Відповідно до положення п. 4 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Яким закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом. Із наведеної засади випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась в рішеннях Верховного Суду (постанови N 804/14558/15 від 07.08.2018 року, N 804/1755/17 від 21.08.2018 року, N 820/859/17 від 13.09.2019 року, N 520/10709/18 від 06.02.2020 року, N 810/690/17 від 23.20.2020 року).
З наведеного, суд дійшов до висновку, що зазначенні митницею в Рішенні про коригування митної вартості товарів розбіжності не можуть бути підставою для коригування митної вартості, оскільки по своїй суті не є розбіжностями в документах.
Також, відповідач не довів суду обов'язкову (в силу частини 1 статті 55 Митного кодексу України) наявність передбачених частиною 6 статті 54 Митного кодексу України випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.
Окрім того, як вбачається з оскаржуваних рішень митниці, в них містяться посилання лише на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до них документами. В графі 33 оскаржуваних рішень зазначено лише номер митної декларації за якою раніше здійснювалось митне оформлення товарів, дата її складання, порядковий номер задекларованого товару, сума митної вартості. При цьому, відповідачем не зазначені загальна кількість партії товару у штуках, вага одиниці товару та розрахунок митної вартості, не наведені технічні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась не виходячи з ваги товару, а з його характеристик.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 22.04.2019 року по справі №815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірне Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 MК України.
У постанові від 29.01.2019 року по справі № 815/6827/17 Верховний Суд зазначив, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Суд вважає, що надані ТОВ “ПК “ДТЗ” документи для проведення митних оформлень підтверджують заявлену митну вартість товарів за основним методом (за ціною договору), натомість митний орган безпідставно визначив митну вартість за резервним методом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно , зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про те, що надані позивачем в ході митного оформлення товару документи містили вказані вище розбіжності, за таких обставин, відповідач безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товару від 08.06.2021р. № UA110050/2021/000057/1, які за встановлених обставин, є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3047,16 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями № 1582 від 10.11.2021 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3047,16 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «ДТЗ» до Дніпровської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів в № UA110050/2021/000057/1 від 14.06.2021 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів № UA110150/2021/000057/1 від 14.06.2021.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Промислова компанія “ДТЗ” сплати (49000, м. Дніпро, вулиця Надії Алексеєнко, будинок 100, прим. 1, код ЄДРПОУ 42634661) документально підтверджені судові витрати у розмірі 3047 грн. 16 коп. (три тисячі сорок сім грн., шістнадцять коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Княгині Ольги, будинок 22, код ЄДРПОУ 43971371).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко