14 лютого 2022 року Справа №160/17749/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді від розгляду справи №160/17749/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправними дій, -
30.09.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла направлена 27.09.2021 засобами поштового зв'язку позовна заява ОСОБА_1 до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якій позивач просить суд визнати протиправними дії державного виконавця Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Дирдіної В.В. у виконавчому провадженні ВП №65954671 по виконавчому листу №176/1955/20 від 30.06.2021 Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області щодо списання з карткового рахунку коштів у сумі 10 412,90 грн., який належить ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №160/17749/21 (головуючий суддя - Царікова О.В.) відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Жовтоводського відділу державної виконавчої служби у Кам'янському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправними дій.
Не погодившись з ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 р., позивачем подано апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 р. ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 р. у справі №160/17749/21 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2022 р. (головуючий суддя - Царікова О.В.) позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
09.02.2022 р. на адресу суду від позивача надійшла заява на усунення недоліків позову.
09.02.2022р. ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про відвід головуючого судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Царікової Олени Василівни від розгляду справи №160/17749/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2022р. судом визнано заяву ОСОБА_1 необґрунтованою та ухвалено передати справу №160/17749/21 відповідно до ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України для вирішення заяви позивача про відвід судді у справі.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 11.02.2022 р. заяву розподілено судді Рябчук О.С.
Згідно з ч.9 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Відповідно до ч.11 ст. 40 КАС України вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.
З огляду на вказані приписи, суд вважає за можливе розглянути заяву про відвід в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відвід головуючого судді Царікової Олени Василівни від розгляду даної справи, виходячи з наступного.
За змістом Кодексу адміністративного судочинства України процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об'єктивності суду є право відводу (самовідводу).
Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно з ч.1-ч.3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до ч.4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною 3 ст. 39 КАС України визначено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно до ч.ч. 3, 4 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що є сумніви щодо неупередженості та об'єктивності судді Царікової О.В. при розгляді даної справи, оскільки суд апеляційної інстанції скасував ухвалу про відмову у відкритті провадження у даній справі та після отримання справи судом було винесено ухвалу про залишення адміністративного позову без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Отже, право на подання заяви про відвід (самовідвід) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі Мироненко і Мартенко проти України, Олександр Волков проти України).
Рішенням Європейського Суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі Білуга проти України та Рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Виходячи з викладеного, беручи до уваги те, що викладеними у заяві підставами для відводу судді є фактична незгода з рішенням суду, заява позивача про відвід судді є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 37, 39-41, 243, 248 Кодексу адміністративного суду України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Царікової Олени Василівни від розгляду справи №160/1749/21 - відмовити.
Адміністративну справу передати для продовження розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.С. Рябчук