14 лютого 2022 року Справа № 160/21573/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 61715,01 грн., -
08.11.2021р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні;
- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2021р. по 06.10.2021р. в сумі 61715,01 грн. без урахування податків й інших обов'язкових платежів.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11.05.2021р. позивач був звільнений зі служби в Національній поліції України відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу) згідно до наказу №197, однак, при його звільненні зі служби одноразова грошова допомога у день його звільнення виплачена йому не була, а була зарахована на його банківський рахунок лише 06.10.2021р. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки відповідач повинен був розрахуватися з ним у день його звільнення у відповідності до вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України, тому вважає, що, оскільки невиплата вказаної одноразової грошової допомоги при звільненні у день його звільнення сталася з вини відповідача, останній зобов'язаний виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, що передбачено ч.1 ст.117 КЗпП України. На думку позивача, нарахування та виплата середнього заробітку повинно відбуватися за період з 11.05.2021р. по 06.10.2021р. із розрахунку 419,83 грн., що становить середній заробіток за один день, та становить суму у розмірі 61715,01 грн. у відповідності до довідки №1500 від 08.11.2021р., яка надана самим відповідачем та вимог Порядку №100. При цьому, позивач вважає, що спірні питання не врегульовані спеціальним законодавством щодо порядку та умов визначення оплати праці поліцейських (питання відповідальності відповідача за затримку розрахунку при звільненні поліцейських), тому до даних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми трудового законодавства, які врегульовані КЗпП України про що також зазначено і у правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 23.05.2018р. у справі №803/1212/16, від 19.04.2018р. у справі №806/1183/16, від 01.03.2018р. у справі №806/1551//17, від 01.03.2018р. у справі №806/1309/17, від 07.02.2018р. у справі №806/535/16, від 25.10.2019р. у справі №811/1536/18.Також у позові позивач просить і покласти на відповідача судові витрати, у тому числі, і витрати понесені ним на професійну правничу допомогу, у розмірі 6508 грн. Додатково у відповіді на відзив позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2021р. по 06.10.2021р. в сумі 54958,89 грн. без урахування податків й інших обов'язкових платежів, виходячи із середньоденного грошового забезпечення - 373,87 грн. враховуючи, що відповідачем у довідці від 08.11.2021р. №1500 були допущені помилки у проведенні відповідного розрахунку про що відповідач вказав у своєму відзиві (а.с.1-3,71).
Ухвалою суду від 08.12.2021р. було відкрито адміністративне провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 06.01.2022р., а також зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотримання вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України, надати докази про те, у якій саме строки та на підставі якого нормативно-правового акту була виплачена позивачеві одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи з вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.36).
На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду відповідачем 22.12.2021р. подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015р. №988 та Порядком про умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016р. №260 ( далі - Порядок №260). Відповідно до п.8 розділу УІ Порядку №260 передбачено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження. Так, сума нарахованої позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 142701,51 грн. була перерахована на банківський рахунок позивача 06.10.2021р., тобто, протягом трьох робочих днів після надходження коштів на рахунок ГУНП ( дата надходження коштів 04.10.2021р. згідно довідки УФЗБО ГУНП від 18.01.2022р. №899). Відповідач зазначає, що наведені норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які мають пріоритет у застосуванні над загальними нормами, тому приписи КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин згідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 15.03.2019р. у справі №814/2594/16. Щодо розміру місячного грошового забезпечення позивача обрахованого у довідці від 08.11.2021р. №1500, відповідач вказує на допущення у ній помилок, тому наведена довідка є недійсною, а правильно визначене та обраховане середньоденне грошове забезпечення позивача становить 373,87 грн. згідно довідки від 18.01.2022р. №898. За викладеного, відповідач вважає, що ГУНП при проведенні своєчасного розрахунку при звільненні позивача усі його права були дотримані, тому під час здійснення розрахунку при звільненні позивача, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України(а.с.44-49).
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 07.02.2022р. по 11.02.2022р. включно у щорічній відпустці, рішення у даній адміністративній справі приймається 14.02.2022р.
Із наявних в матеріалах справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.
ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України у званні старшого сержанта поліції на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №8 Дніпровського районного управління поліції, що підтверджується копією Витягу з наказу про звільнення та інформацією, яка міститься у трудовій книжці позивача (а.с.5-10,52).
11.05.2021р. ОСОБА_1 був звільнений зі служби в поліції за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу), з 11 травня 2021р., що підтверджується копією Витягу з наказу №197 о/с (а.с.10,52).
06 жовтня 2021р. ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 142701,51 грн., що підтверджено відомостями по особовому рахунку позивача, наведеними у довідці АТ «Ощадбанк», копія якої наявна у справі (а.с.13).
Позивач, вважаючи, що одноразову грошову допомогу при звільненні йому виплачено несвоєчасно, а саме: не у день звільнення - 11.05.2021р., а лише 06.10.2021р., тому вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні, що є порушенням вимог ст.116,117 КЗпП України у зв'язку із чим позивач звернувся з даним позовом та просить визнати таку бездіяльність протиправною та, відповідно, стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.05.2021р. по 06.10.2021р. з урахуванням вищевказаних вимог трудового законодавства.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до частини другої статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України, а виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції відповідно до статті 102 Закону України "Про Національну поліцію" № 580-VIII здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" .
В статті 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ, якою передбачена виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, не визначено строк виплати такої допомоги.
Водночас, правовідносини щодо умов, розміру виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовані Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейських Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016р. №260 зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.04.2016р. за №669/28799 ( далі - Порядок №260).
Порядок № 260 доповнено розділом VI згідно з Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 "Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260", який набрав чинності з 21 серпня 2020 року.
Так, пунктом 8 розділу VI Порядку №260 визначено, що одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Таким чином, із аналізу наведених вище норм, можна дійти висновку, що, починаючи з 21 серпня 2020 року, спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, встановлено порядок та строк виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, згідно з якими у відповідача відсутній обов'язок здійснювати виплату такої допомоги в день звільнення поліцейського, тобто, наведеною спеціальною нормою встановлені строки, відмінні від строків, визначених статтею 116 КЗпП України.
Як убачається з матеріалів справи, позивач звільнений зі служби в поліції 11 травня 2021 року, тобто, після набрання чинності змінами, внесеними до Порядку № 260.
Кошти на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським ГУНП в Дніпропетровській області, звільнених у травні 2021р., надійшли на рахунок ГУНП у жовтні 2021р., а саме: 04.10.2021р., що підтверджується відомостями, наведеними у довідці №899 від 18.01.2022р., копіями листа від 08.10.2021р. №4654/29/2/03-2021 з додатком до нього, та довідками про зміни до кошторису на 2021р., про зміни до плану асигнувань на 2021 рік (а.с.57-61).
Відповідна одноразова грошова допомога при звільненні була перерахована на картковий рахунок позивача у сумі 142701,51 грн. 06 жовтня 2021 року, що підтверджується відомостями, наведеними у довідці Ощадбанку по особовому рахунку позивача та відомостями, наведеними відповідачем у довідці відповідача №899 від 18.01.2022р. (а.с.13,55).
Тобто, вищенаведена сума одноразової грошової допомоги при звільненні була виплачена позивачеві на другий робочий день після надходження коштів, що відповідає строкам, встановленим пунктом 8 Розділу VI Порядку № 260.
З викладених обставин, суд приходить до висновку, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні позивачеві, відповідачем здійснювалася з урахуванням та з дотриманням строків, встановлених пунктом 8 розділу VI Порядку № 260.
За приписами ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи - ч.1 ст.75 наведеного Кодексу.
Згідно ч.1 ст.76 Кодексу, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Проте, позивачем не доведено жодними належними та достатніми доказами бездіяльності відповідача, яка полягає у не проведенні своєчасного повного розрахунку з позивачем при звільненні (не виплати одноразової грошової допомоги у день його звільнення) зі служби в поліції з урахуванням обставин, встановлених судом, які позивачем не спростовані та аналізу норм чинного спеціального законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини.
При цьому, судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються судом аргументи позивача з приводу того, що до спірних правовідносин сторін підлягають застосуванню норми ст.ст.116, 117 КЗпП України, а не Порядок № 260, з огляду на таке.
За загальним правилом норми Кодексу законів про працю підлягають субсидіарному застосуванню лише в тих випадках, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано те чи інше питання.
В даному випадку, оскільки виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції врегульована нормами п.8 розділу УІ Порядком № 260, у редакції, чинній з 21.08.2020р., які підлягають застосуванню при вирішенні цього спору, норми ст.116,117 КЗпП України на спірні правовідносини не розповсюджуються.
Тому доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень статтей 116,117 КЗпП України є безпідставними та спростовуються вище дослідженими спеціальними нормами, які мають пріоритет у застосуванні над загальними нормами права у даних спірних правовідносинах.
Також судом у даних правовідносинах не може бути застосована правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2019р., від 06.03.2020р., від 13.02.2020р. та від 27.04.2020р. за якими встановлена необхідність застосування норм трудового законодавства до правовідносин, що стосуються відповідальності роботодавця у вигляді виплати середнього заробітку за затримку у проведенні повного розрахунку з працівником у день його звільнення, на застосуванні якої наполягає позивач у позові, з огляду на те, що наведені правові позиції були сформовані без урахування норм п.8 розділу УІ Порядку №260 у редакції, чинній з 21.08.2020р., а отже, вони не є подібними до правовідносин у даній справі у розумінні ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За викладених обставин, з урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом не встановлено бездіяльності відповідача у несвоєчасній виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, а позивачем така бездіяльність жодними доказами не підтверджена, а, навпаки, спростована дослідженими вище доказами, тому суд приходить до висновку, що відповідач при виплаті позивачеві одноразової допомоги шляхом зарахування на банківський рахунок позивача у розмірі 142701,51 грн. 06.10.2021р. діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому в адміністративного суду відсутні будь-які обґрунтовані правові підстави для задоволення даного адміністративного позову.
За викладеного, у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві слід відмовити повністю.
З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати позивача по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 78, 94, 122, 132, 132, 138, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 61715,01 грн. - відмовити повністю.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва