14 лютого 2022 року Справа № 160/24794/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/24794/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
І. ПРОЦЕДУРА
07.12.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач, з урахуванням уточнень від 14.01.2022 року, просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51-13-05/62 від 11.02.2021 року у розмірі 37 788,74 грн. винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Вілічук Сергію Петровичу (РНОКПП НОМЕР_1 );
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5163-51У від 21.11.2018 року у розмірі 15819,54 грн. винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області Вілічук Сергію Петровичу (РНОКПП НОМЕР_1 );
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51/62у від 11.02.2021 року у розмірі 21969,20 грн. винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Вілічук Сергію Петровичу (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу між суддями від 07.12.2021 року ця справа була розподілена судді Ількову В.В.
Ухвалою суду від 13.12.2021 року позовну заяву залишено без руху.
Позивачем у строк визначений в ухвалі усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.01.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/24794/21 та призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, згідно положень ст.262 КАС України.
Також, ухвалою суду від 13.01.2022 року було витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії таких документів, а саме:
- вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51-13-05/62 від 11.02.2021 року у розмірі 37 788,74 грн.;
- вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5163-51У від 21.11.2018 року у розмірі 15819,54 грн.;
- вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51/62у від 11.02.2021 року у розмірі 21969,20 грн.;
- ІКП платника податків,
- докази направлення позивачеві оскаржуваних вимог;
- відомості (інформації) щодо отримання позивачем оскаржуваної вимоги;
- відомості (інформацію) щодо працевлаштування позивача у спірний період;
- відомості (інформацію) щодо здійснення позивачем підприємницької діяльності за спірний період та інші докази щодо суті спору.
07.02.2022 року від відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на адміністративний позов з додатками та доказами направлення позивачу, а також із витребуваними судом доказами по справі.
08.02.2022 року позивачем до суду подано письмову відповідь на відзив відповідача.
За приписами статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.02.2022 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
У позовній заяві зазначено, що позивачу стало відомо про існування боргу через Додаток Дія, де в розділі виконавче провадження йому відобразилась інформація про те, що 29.09.2021 року Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було відкрито виконавче провадження №66963420, на підставі Вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-5159-51 /62у від 11.02.2021 року на загальну суму боргу 21 969,20 грн., виданої ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
03.11.2021 року представником позивача подано Адвокатський запит до відповідача про надання копії Вимог про сплату боргу (недоїмки) нараховані на суму 37788,74 грн. ОСОБА_1 , так як в податковому кабінеті відображено суму боргу (недоїмки) саме в розмірі 37 788,74 гривень.
09.11.2021 року представнику на електронну адресу Відповідачем надіслано відповідь на Адвокатський запит вих. №81949/6/04-36-13-03-14 від 08.11.2021 року, в якому зазначено, що станом на 31.01.2021 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 37788,74 грн., відповідно до вимоги про сплату боргу недоїмки № Ф-5159-51-13-05/62 від 11.02.2021 року.
Враховуючи, що Відповідачем було зазначено лише про вимогу про сплату боргу недоїмки № Ф-5159-51-13-05/62 від 11.02.2021 року на суму 37788,74 грн., а на виконанні в виконавчій службі знаходиться інша вимога № Ф-5159-51/62у від 11.02.2021 року на загальну суму боргу 21969,20 грн., то Адвокатом було направлено повторно Адвокатський запит на відповідь Відповідача, з проханням надати роз'яснення чому за позивачем, ОСОБА_1 , нараховується борг (недоїмка) на суму 37788,74 грн., при цьому існує декілька Вимог про сплату боргу (недоїмки) датовані однією датою від 11.02.2021 року але мають різницю в номерах та сумах.
30.11.2021 року Адвокатом отримано відповідь від Відповідача, ГУ ДПС у Дніпропетровській області, за вих. №85689/04-36-13-03-14 від 22.11.2021 року з наданням роз'яснень, а саме зазначено: 21.11.2018 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 року №-5159-51 на суму 15819,54 грн., згідно п.5 розділу VI Інструкції №449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області направило до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) направило заяву на узгоджену вимогу про стягнення коштів №Ф-5163-51У від 21.11.2019 року на суму 15 819,54 грн. (ВП №60443015)
Також, листом було повідомлено, що 11.02.2021 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.21 року №-5159-51-13-05/62 на суму 37 788,74 грн., згідно ч. 7 розділу VI Інструкції №449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області направило до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпра) направило заяву на узгоджену вимогу про стягнення коштів №Ф-5163-51/62 У від 11.02.2021 року на суму 21 969,20 грн. (ВП №66963420).
Таким чином, враховуючи положення п.5, ч.4, ч.7 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, ОСОБА_1 нараховано борг в розмірі 37788,74 грн. відповідно до вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року №Ф-5159-51-13-05/62, яка включає в себе дві узгоджені вимоги передані до виконавчої служби, а саме №Ф-5163-51У від 21.11.2018 року на суму 15819,54 грн. та №Ф-5163-51/62У від 11.02.2021 року на суму 21 969,20 гривень.
Позивач вказує, що не отримував жодної вимоги про сплату боргу (недоїмки), що також не заперечується і податковим органом.
На думку позивача, зазначені вище вимоги про сплату боргу (недоїмки) є такими, що прийняті податковим органом протиправно та у порушення вимогам чинного законодавства України, з огляду на таке.
Починаючи з 2010 року та по теперішній час позивач офіційно працевлаштований.
Так, в період з серпня 2014 року по жовтень 2019 року позивач був працевлаштований у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а в період з жовтня 2019 року по сьогоднішній день працевлаштований у ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Зазначає, що взагалі не отримував будь-який дохід від підприємницької діяльності.
Окрім цього, діяльність позивачем була припинена 13.10.2021 року.
Вказує, що протягом усієї тривалості вказаних трудових відносин позивач був та є відповідно застрахованою особою в розумінні Закону №2464-VІ, тобто підлягав та підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню як працівник, і за нього сплачувався і сплачується у встановленому законом порядку єдиний внесок його роботодавцем.
Отже, на думку позивача, він не є страхувальником в статусі фізичної особи-підприємця, одночасно, оскільки позивач є застрахованою особою, та обов'язок по нарахуванню та сплаті єдиного внеску покладається відповідно на його роботодавця.
Таким чином, позивач вважає, що оскаржувані ним вимоги про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку із чим він звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх порушених прав.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Зазначили, що відповідно до приписів Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Позивач, як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відтак має сплачувати єдиний внесок у розмірі не менше мінімального страхового внеску на місяць.
З огляду на викладене, відповідач вважає оскаржувані вимоги такими, що скасуванню не підлягають.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Починаючи з 13.10.2021 року діяльність позивачем була припинена.
Відповідно до інтегрованої картки платника податків, загальна сума заборгованості позивача з єдиного внеску станом на 31.10.2018 за даними інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність (код бюджетної класифікації 71040000) у сумі 15819,54 гривень.
На підставі цих даних ГУ ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 року №Ф-5159-51 на суму 15819,54 гривень, яка надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Однак, зазначене поштове відправлення було повернуто Укрпоштою з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
У подальшому, ГУ ДПС у Дніпропетровській області до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпра) було направило заяву на узгоджену вимогу про стягнення коштів №Ф-5159-51У від 21.11.2018 року на суму 15819,54 гривень.
Станом на 31.01.2021 року за даними інформаційно-телекомунікаційної системи Державної податкової служби в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які ведуть незалежну професійну діяльність (код бюджетної класифікації 71040000) у сумі 37788,74 гривень.
На підставі цих даних ГУ ДПС у ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2021 року №Ф-5159-51-13-05/62 на суму 37788,74 гривень, яка була надіслана на адресу платника рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, зазначене поштове відправлення повернуто Укрпоштою з позначкою «за закінченням терміну зберігання».
У подальшому, ГУ ДПС у Дніпропетровській області було направлено до органу Державної виконавчої служби вимогу №Ф-5159-51/62У від 11.02.2021 року на суму 21969,20 гривень.
Згідно матеріалів справи, у період з серпня 2014 року по жовтень 2019 року позивач був працевлаштований у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а в період з жовтня 2019 року по сьогоднішній день працевлаштований у ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 за позивача, ОСОБА_1 у вказаний період, роботодавцями було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Вважаючи вищезазначені вимоги про сплату боргу (недоїмки) протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід зазначити про таке.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону №2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Враховуючи положення частини третьої статті 6 Закону № 2464-VI, вказані обов'язки поширюються також на платників єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, тобто і на позивача у справі.
Абзацом 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
База нарахування єдиного внеску визначається статтею 7 Закону № 2464-VI.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Водночас, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказані правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19.
На підставі частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховували та сплачували протягом спірного періоду, роботодавці, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем, що призвело б до подвійної сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі.
Отже, ГУ ДПС у Дніпропетровській області неналежно нараховано єдиний внесок за період коли за позивача у встановленому законом порядку були сплачені страхові внески.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Оскільки матеріали справи свідчать про відсутність у позивача як у фізичної особи-підприємця обов'язку зі сплати єдиного соціального внеску за спірний період, у той час як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували наведене вище, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані позивачем вимоги прийняті протиправно та підлягають скасуванню.
За наведених обставин справи, здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі “Рисовський проти України” (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу “доброго врядування”.
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах “Beyeler v. Italy” № 33202/96, “Oneryildiz v.Turkey” №48939/99, “Moskal v. Poland” № 10373/05).
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі “Hasan and Chaush v. Bulgaria” № 30985/96).
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що податковим органом не було доведено належними та допустимими доказами щодо правомірності нарахування ЄСВ в подвійному розмірі.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, та з системного аналізу матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень.
Щодо розплоду судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2724,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51-13-05/62 від 11.02.2021 року у розмірі 37 788,74 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Вілічук Сергію Петровичу.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51У від 21.11.2018 року у розмірі 15819,54 грн. винесену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області Вілічук Сергію Петровичу.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5159-51/62У від 11.02.2021 року у розмірі 21969,20 грн., винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області Вілічук Сергію Петровичу.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2724,00 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м.Дніпро, вул. Симферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 14.02.2022 року.
Суддя В.В. Ільков