10 лютого 2022 року Справа № 160/7757/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОлійника В. М.
за участі секретаря судового засіданняБороди І.В.
за участі:
позивача представника відповідача Васецького І.М. Леус Т.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку,-
17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Перещепинської міської ради, в якій, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 17 червня 2021 року, просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №6-6/VIII від 30.03.2021 року "Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 ";
зобов'язати Перещепинську міську раду поновити позивача на посаді старости Шандрівського старостинського округу з 30.03.2021 року та внести відповідні зміни до трудової книжки;
стягнути з Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.03.2021 року до набрання чинності рішення суду;
допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць;
стягнути з Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області на користь позивача відшкодування за завдану моральну шкоду.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що згідно рішення сесії Перещепинської міської ради №15-1/VІІІ скликання від 03.12.2020 року ОСОБА_1 було затверджено на посаду старости Шандрівського старостинського округу.
З 24 березня 2021 року по 29 березня 2021 року ОСОБА_1 була надана відпустка для консультації у лікаря стосовно операції.
29 березня 2021 року позивача було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська центральна районна лікарня» Вербської сільської ради, де 30.03.2021 року останнього прооперовано.
30 березня 2021 року рішенням Перещепинської міської ради №6-6/VIII було достроково припинено повноваження старости Шандрівського старостинського округу і звільнено ОСОБА_1 з посади старости з підстав не забезпечення наданих йому повноважень, із посиланням на п.3.ч.3 ст.26 та ч.2 ст.79 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №6-6/VIII від 30.03.2021 року "Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу", у зв'язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 травня 2021 року адміністративний позов залишено без руху та позивачу запропоновано у строк протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути зазначені судом недоліки адміністративного позову та визначено порядок і спосіб їх усунення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - повернуто позивачу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та постановлено:
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 року у справі №160/7757/21 скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання даної ухвали.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року, з урахуванням усунення недоліків позовної заяви, заяву позивача про поновлення процесуального строку - задоволено та поновлено позивачу строк звернення до суду та ухвалено: адміністративну справу №160/7757/21 прийняти до провадження і призначити підготовче засідання.
23 листопада 2021 року на адресу суду від представника Перещепинської міської ради надійшов відзив на позовну заяву вх.№104022/21, в якому представник відповідача вимоги позивача, викладені у позовній заяві, не визнає у повному обсязі з наступних підстав.
У зв'язку з тим, що депутати Перещепинської міської ради проголосували більшістю голосів за включення сіл Шандрівка та Новошандрівка, які були у складі Шандрівського старостинського округу, до Керносівського старостинського округу міської ради, було прийнято рішення №8-6/VIII «Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2021 №10-4/VIII «Про внесення змін до рішення Перещепинської міської ради №17-1/VIII від 03.12.2020 «Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», на підставі якого одну штатну одиницю старости було виведено зі структури.
Щодо незгоди позивача з прийнятим рішенням Перещепинської міської ради, відповідачем зазначено.
ОСОБА_1 дійсно перебував у відпустці у період з 24.03.2021 по 29.03.2021 року.
Після громадських зборів, що відбулися 10.03.2021 в с. Шандрівка, на яких був присутнім ОСОБА_1 та на яких більшість присутніх проголосувала за звільнення старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 , йому було повідомлено, що питання про його звільнення буде винесене на розгляд сесії Перещепинської міської ради.
Позивач завчасно знав, що саме на 30.03.2021 буде скликано сесію Перещепинської міської ради, на якій буде розглядатись питання щодо дострокового припинення його повноважень.
Розпорядження міського голови від 19.03.2021 №84 «Про скликання 6-ї сесії міської ради» з проектом порядку денного було опубліковано на офіційному веб-сайті Перещепинської міської ради 19.03.2021.
Таким чином, відповідач вважає, що позивач навмисно не вийшов на роботу 30.03.2021, завчасно не попередивши про це керівництво міської ради.
Крім цього, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного окружного суду від 23.09.2021 у справі №160/8678/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування протоколу загальних зборів громадян, які відбулися 10.03.2021 в с.Шандрівка і на яких більшість присутніх проголосувала за звільнення позивача, - відмовлено.
Щодо вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач зазначив.
Оскільки повноваження старости Шандрівського старостинського округу Васецького І.М. були припинені на законних підставах, позивач не підлягає поновленню на цій посаді.
Відтак, відсутні ознаки вимушеного прогулу ОСОБА_1 та необхідність виплачувати позивачу середній заробіток.
Запис про звільнення до трудової книжки ОСОБА_1 було внесено у день звільнення 30.03.2021.
14 квітня 2021 року позивачу було направлено лист вих.№2.25-724, з проханням прибути до міської ради для отримання трудової книжки, 26 квітня 2021 року позивач отримав власну трудову книжку.
Міською радою здійснено повний розрахунок із ОСОБА_1 по заробітній платі, у тому числі по відпускним, матеріальній допомозі на оздоровлення та на соціально-побутові потреби.
Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди, відповідач зазначив.
Відповідно до частини 1 статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема; у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Враховуючи, що позивачем належним чином не доведений факт заподіяння Перещепинської міською радою моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового та майнового характеру, а також не зазначено, з чого виходив позивач при оцінюванні заподіяної йому шкоди, вимога щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
02 грудня 2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№108809/21, в якій останній заперечує проти доводів Перещепинської міської ради та просить задовольнити адміністративний позов у повному обсязі, з огляду на таке.
Положенням ч.3 ст.40 КЗпП України закріплені гарантії працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який на момент звільнення є тимчасово непрацездатним, або перебуває у відпустці.
Отже, відповідачем грубо порушено трудове законодавство, а саме ч.3 ст.40 КЗпП України, в якій вказано, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника під час його тимчасової непрацездатності та перебування працівника у відпустці.
Враховуючи той факт, що позивач знаходився у черговій відпустці з 24.03.2021 року по 29.03.2021 року, але був направлений 29.03.2021 року до комунального некомерційного закладу «Павлоградська центральна районна лікарня» Вербської сільської ради, то 30.03.2021 року - був день відпустки.
Відповідачем порушено трудове законодавство в ч.1 ст.47 та ч.1 ст.116 КЗпП України і в день звільнення 30.03.2021 року не була видана належним чином оформлена трудова книжка та копія рішення про звільнення, а також в цей день не була проведена виплата всіх сум до заробітній платі та компенсація за всі не використані дні щорічних відпусток.
Трудову книжку та рішення Перещепинської міської ради №6-6/VIII від 30.03.2021 року про звільнення ОСОБА_1 отримав тільки 26.04.2021 року, коли вийшов з лікарні.
Про порушення відповідачем трудового законодавства та права на працю він звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, яке після отримання погодження Державної служби України з питань праці провело позаплановий захід державного контролю у Перещепинській міській раді.
У ході інспекційної перевірки було встановлено, що дострокове припинення повноважень старости ОСОБА_1 відбулося у час його перебування у тимчасовій непрацездатності, чим порушено трудове законодавство, а саме ч.2 ст.40 КЗпП України, а також встановлено порушення частини другої ст.30 Закону України «Про оплату праці», частини першої ст.116, частину першу ст.117, частину першу ст.83 Кодексу Законів про працю України.
В табелі відпрацьованого часу за 30 - 31.03.2021 року наявна позначка відпрацьованих годин - 8 годин 15 хвилин.
У ході перевірки встановлено, що остаточний розрахунок із позивачем 30.03.2021 року проведено частково. Частково розрахунок був проведений у квітні і, згідно відомості нарахування заробітної плати за травень 2021 року, ОСОБА_1 нарахована сума лікарняних за рахунок підприємства.
Таким чином, відповідач вводить суд в оману, заявляючи, що 30.03.2021 року повністю проведений розрахунок із позивачем.
З викладеного вбачається, що відповідач звільнив позивача без законної на те підстави, порушивши трудове законодавство України та ст.43 Конституції України, в якій передбачено, що кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку вільно погоджується.
Рішення про звільнення позивача було прийняте із порушеннями ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ЗУ «Про доступ до публічної інформації» та трудового законодавства України, що підтверджує протиправність та незаконність вказаного рішення відповідача.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/7757/21 за позовом ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про визнання протиправним, скасування рішення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди на 30 днів.
Останнє судове засідання у справі відбулось 10 лютого 2022 року о 13 годині 00 хвилин.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, адміністративний позов просив задовольнити.
Представник відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, підтримавши доводи викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Згідно рішення 1-ї сесії VII скликання Шандрівської сільської ради №1 від 05.11.2015 року ОСОБА_1 було обрано сільським головою Шандрівської сільської ради.
Рішенням сесії Перещепинської міської ради від 18.05.2018 року було завершено повноваження Шандрівського сільського голови, керуючись ч.2 ст.8 Закону України «Про добровільне об'єднання громад».
Рішенням сесії Перещепинської міської ради від 18.05.2018 року №10-1/VIII скликання на позивача було покладено виконання обов'язків старости в селах Новошандрівка і Шандрівка до обрання на перших виборах старости.
Згідно рішення сесії Перещепинської міської ради №15-1/VІІІ скликання від 03.12.2020 року ОСОБА_1 було затверджено на посаду старости Шандрівського старостинського округу.
23 лютого 2021 року на засіданні постійної комісії міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту було розглянуто депутатське звернення ОСОБА_2 та прийнято рішення (протокол №2) про проведення громадських зборів із мешканцями Шандрівського округу за участю керівництва ради, членів виконкому та депутатів ради.
26 лютого 2021 року на сесії Перещепинської міської ради депутатами прийнято рішення №4-5/ТП «Про проведення громадських зборів мешканців Шандрівського старостинського округу стосовно виконання обов'язків старостою ОСОБА_1 », згідно з яким ініційовано проведення громадських зборів.
Розпорядженням міського голови від 02.03.2021 №61 «Про проведення загальних зборів громадян в с. Шандрівка Шандрівського старостинського округу міської ради» скликано 10.03.2021 загальні збори громадян в с.Шандрівка, на яких винесено питання щодо виконання посадових обов'язків старостою ОСОБА_1
10 березня 2021 відбулись громадські збори громадян в с. Шандрівка, за участі позивача, на яких частина присутніх проголосувала за звільнення старости ОСОБА_1
19 березня 2021 року Перещепинським міським головою підписано розпорядження №84 «Про скликання 6-ї сесії міської ради».
З 24 березня 2021 року по 29 березня 2021 року ОСОБА_1 була надана відпустка для консультації у лікаря стосовно операції.
25 березня 2021 року на засіданні постійної комісії міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту вирішено винести питання про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу міської ради ОСОБА_1 на розгляд міської ради.
29 березня 2021 року позивача було доставлено до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська центральна районна лікарня» Вербської сільської ради, де 30.03.2021 року останнього прооперовано.
Період перебування ОСОБА_1 у комунальному некомерційному підприємстві «Павлоградська центральна районна лікарня» Вербської сільської ради з 29.03.2021 року по 23.04.2021 року документально підтверджує лист-непрацездатності серія АЛА №225438 від 29.03.2021 року, виписка із медичної картки від 29.03.2021 року та направлення на операційне лікування від 25.03.2021 року.
30 березня 2021 року рішенням Перещепинської міської ради №6-6/VIII "Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 ", відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 26, ч. 2 ст. 79-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", в зв'язку з не забезпеченням здійснення наданих повноважень старостою Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради Васецьким І.М., вирішено:
Дострокового припинити повноваження старости Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради ОСОБА_1 .
Звільнити старосту Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради ОСОБА_1 , у зв'язку з достроковим припиненням повноважень з підстави не забезпечення здійснення наданих йому повноважень, з дня прийняття цього рішення.
ОСОБА_1 передати закріплені за ним печатку, штампи, матеріальні цінності, документи, тощо ОСОБА_3 провідному спеціалісту відділу «Центр надання адміністративних послуг» Перещепинської міської ради з оформленням відповідного акту.
Відділу економіки, бухгалтерського обліку та звітності Перещепинської міської ради провести з ОСОБА_1 повний розрахунок відповідно до норм чинного законодавства.
Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьбі зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту.
ОСОБА_1 трудову книжку та рішення Перещепинської міської ради №6-6/VIII від 30.03.2021 року про своє звільнення отримав 26.04.2021 року по закінченню терміну лікування.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Перещепинської міської ради із інформаційним запитом про надання публічної інформації.
Перещепинська міська рада листом №2.25-837 від 29 квітня 2021 року повідомила позивача, що:
Проект рішення 6-ої сесії VIII скликання «Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 » оприлюднено на офіційному веб - сайті Перещепинської міської ради 19.03.2021 року.
Проект рішення 6-ої сесії VIII скликання «Про внесення змін до рішення міської ради від 26.06.2018 №4-2/VІІ «Про утворення старостинських округів Перещепинської міської ради» оприлюднено на офіційному веб - сайті Перещепинської міської ради 23.03.2021 року.
Питання "Про внесення змін до рішення міської ради від 29.01.2021 №10-4/VІІІ «Про внесення змін до рішення Перещепинської міської ради №17-1/VІІІ від 03.12.2020 року «Про затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів» було внесено перед початком пленарного засідання, яке пропонувалось для розгляду у разі прийняття рішення «Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 », тому проект рішення по даному питанню не оприлюднювався на офіційному веб - сайті Перещепинської міської ради.
На виконання наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" №907/П від 17.06.2021 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питань дотримання законодавства про працю при звільненні позивача.
В ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо додержання законодавства про працю, були встановлені наступні порушення: частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці", частина перша статті 116 КЗпП, частина перша статті 117 КЗпП, частина перша статті 83 КЗпП.
Листом Перещепинської міської ради від 07 травня 2021 року №2.25-908 позивача повідомлено, що останній про захворювання чи про перебування на лікарняному адміністрацію міської ради не повідомляв.
29 червня 2021 року Головним управління Держпраці у Дніпропетровській області винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №107/4.1-1001/ІІ-39.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі №160/8678/21 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про визнання протиправним та скасування протоколу загальних зборів громадян - відмовлено.
У судовому засіданні, яке відбулось 20 січня 2022 року, судом були допитані свідки - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
ОСОБА_4 повідомила суду, що вона є депутатом Перещепинської міської ради з грудня 2020 року. З 14.12.2020 року вона працює в постійній комісії Перещепинської міської ради з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту. ОСОБА_2 - секретар ради на засіданні ради надала депутатське звернення перед 5 сесією щодо роботи ОСОБА_1 . Свідок запропонувала провести громадські збори з цього питання. На 5 сесії було прийнято рішення про проведення громадських зборів. На громадських зборах були присутні мешканці з двох сел, головував на зборах голова ради. Було багато претензій до позивача, ніхто не сказав нічого позитивного, багато скарг від мешканців щодо земельних питань. Більш ніж 100 осіб були присутніми на зборах. ОСОБА_2 потім принесла рішення на комісію про припинення повноважень позивача як старости старостинського округу. На засіданні комісії серед інших питань було розглянуто питання припинення повноважень позивача. Протокол комісії підписав голова комісії та ОСОБА_4 . Про перебування позивача на лікарняному 30.03.2021 року вона не знала.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 повідомив суду, що він є депутатом міської ради з 1980 року. Є секретарем комісії з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, запобігання корупції, сприяння депутатській діяльності, етики та регламенту з 14.12.2020 року. Щодо розгляду на комісії депутатського звернення секретаря ради ОСОБА_2 про роботу ОСОБА_1 він не пам'ятає. 26.03.2021 року о 13 годині начальник відділу організаційної роботи ради надала проект черги денної 6-ї сесії, який вони розглядали на комісії. На засіданні комісії були присутні депутати Галка - голова комісії, свідок, Булава та ОСОБА_6 . Питання щодо припинення повноважень ОСОБА_1 на цій комісії не розглядали. Потім надали інший протокол засідання комісії, але свідок його на підписав. На сесії ради 30 березня 2021 року розглядалось питання щодо припинення повноважень ОСОБА_1 , але він голосував проти, скарг на ОСОБА_1 не було. Про знаходження позивача на лікарняному 30 березня 2021 року він знав.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Перещепинської міської ради Новомосковського району Дніпропетровської області №6-6/VIII від 30.03.2021 року "Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу", у зв'язку із чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст.19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Відповідно до статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно зі статтею 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Частина 3 статті 7 Закону №2493-III передбачає, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є, зокрема додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави (стаття 8 Закону №2493-III ).
Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №280/97-ВР, старостинський округ - частина території об'єднаної територіальної громади, утвореної відповідно до Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", на якій розташовані один або декілька населених пунктів (сіл, селищ), крім адміністративного центру об'єднаної територіальної громади, визначена сільською, селищною, міською радою з метою забезпечення представництва інтересів жителів такого населеного пункту (населених пунктів) старостою.
Відповідно до статті 14-1 Закону №280/97-ВР староста є виборною посадовою особою місцевого самоврядування. Староста обирається жителями села, селища (сіл, селищ), розташованого на території відповідного старостинського округу, на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Повноваження старости починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації.
Строк повноважень старости, обраного на чергових виборах, становить п'ять років, крім випадків дострокового припинення його повноважень з підстав і в порядку, визначених цим Законом.
Староста є членом виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради за посадою.
Староста не може мати інший представницький мандат, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю. Порядок організації роботи старости визначається цим та іншими законами, а також Положенням про старосту, затвердженим сільською, селищною, міською радою.
Повноваження старости визначені статтею 54-1 цього Закону, згідно з якою староста:
1) представляє інтереси жителів відповідного села, селища у виконавчих органах сільської, селищної, міської ради;
2) бере участь у пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради та засіданнях її постійних комісій;
3) має право на гарантований виступ на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради, засіданнях її постійних комісій з питань, що стосуються інтересів жителів відповідного села, селища;
4) сприяє жителям відповідного села, селища у підготовці документів, що подаються до органів місцевого самоврядування;
5) бере участь в організації виконання рішень сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету, розпоряджень сільського, селищного, міського голови на території відповідного старостинського округу та у здійсненні контролю за їх виконанням;
6) бере участь у підготовці проекту місцевого бюджету в частині фінансування програм, що реалізуються на території відповідного старостинського округу;
7) вносить пропозиції до виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради з питань діяльності на території відповідного старостинського округу виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб;
8) бере участь у підготовці проектів рішень сільської, селищної, міської ради, що стосуються майна територіальної громади, розташованого на території відповідного старостинського округу;
9) бере участь у здійсненні контролю за використанням об'єктів комунальної власності, розташованих на території відповідного старостинського округу;
10) бере участь у здійсненні контролю за станом благоустрою відповідного села, селища та інформує сільського, селищного, міського голову, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради про його результати;
11) отримує від виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, підприємств, установ, організацій комунальної власності та їх посадових осіб інформацію, документи і матеріали, необхідні для здійснення наданих йому повноважень;
12) сприяє утворенню та діяльності органів самоорганізації населення, організації та проведенню загальних зборів, громадських слухань та інших форм безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення у відповідному селі, селищі;
13) здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами.
При здійсненні наданих повноважень староста є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед жителями відповідного села, селища, відповідальним - перед сільською, селищною, міською радою.
Староста не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед жителями відповідного села, селища на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів сільської, селищної, міської ради староста інформує раду про свою роботу.
На старост поширюються гарантії діяльності депутатів місцевих рад, передбачені Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», якщо інше не встановлено законом.
Так, стаття 79-1 Закону №280/97-ВР визначає випадки дострокового припинення повноважень старости, зокрема, у разі: 1) звернення з особистою заявою до сільської, селищної, міської ради про складення ним повноважень старости; 2) припинення громадянства України або виїзду на постійне проживання за межі України; 3) набуття громадянства іншої держави; 4) набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо нього; 5) набрання законної сили рішенням суду про притягнення його до відповідальності за правопорушення, пов'язане з корупцією, яким накладено стягнення у виді позбавлення права займати посади або займатися діяльністю, що пов'язана з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 6) набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним, безвісно відсутнім чи оголошення померлим; 7) його смерті; 8) відкликання з посади за народною ініціативою.
Згідно до абзацу 1 частини 2 статті 79-1 повноваження старости можуть бути достроково припинені за рішенням сільської, селищної, міської ради, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Рішення про дострокове припинення повноважень старости рада приймає таємним або відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу ради.
Пунктом 5 частини 7 статті 79-1 Закону №280/97-ВР передбачено, що у випадку, передбаченому абзацом першим частини другої цієї статті повноваження старости припиняються достроково, а відповідна особа звільняється з посади з дня прийняття відповідною радою рішення про дострокове припинення повноважень старости.
З аналізу викладеного вбачається, що повноваження старости припиняються саме на підставі рішення відповідної ради, яке безпосередньо породжує певні правові наслідки.
У даному випадку 30 березня 2021 року рішенням Перещепинської міської ради №6-6/VIII вирішено:
Дострокового припинити повноваження старости Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради ОСОБА_1 .
Звільнити старосту Шандрівського старостинського округу Перещепинської міської ради Васецького Івана Михайловича, у зв'язку з достроковим припиненням повноважень з підстави не забезпечення здійснення наданих йому повноважень, з дня прийняття цього рішення.
З протоколу сесії ради від 30 березня 2021 року вбачається, що за вказане рішення проголосувало 19 депутатів, проти - 0, утрималось - 8, та рішення прийнято.
При цьому, суд не приймає доводів позивача щодо порушення процедури підготовки радою вказаного проекту рішення про припинення його повноважень, так як вважає, що протягом судового розгляду справи порушення, які відповідно до чинного законодавства могли б бути підставою для скасування рішення ради, не знайшли свого підтвердження, а факти, на які посилається позивач в обгрунтування свого позову, також не є такими підставами.
Позивач також не погоджується із звільненням, враховуючи факт того, що ОСОБА_1 29 березня 2021 року доставлений до комунального некомерційного підприємства «Павлоградська центральна районна лікарня» Вербської сільської ради, де 30.03.2021 року останнього було прооперовано.
Судом встановлено, що період перебування ОСОБА_1 у комунальному некомерційному підприємстві «Павлоградська центральна районна лікарня» Вербської сільської ради з 29.03.2021 року по 23.04.2021 року документально підтверджується:
- листом-непрацездатності серія АЛА №225438 від 29.03.2021 року;
- випискою із медичної картки від 29.03.2021 року;
- направленням на операційне лікування від 25.03.2021 року.
Відповідно до листка-непрацездатності серія АЛА №225438 від 29.03.2021 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному з 29 березня 2021 року по 24 квітня 2021 року.
Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України.
Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства.
Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.
Проте, наслідком звільнення працівника у період його непрацездатності є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.
Аналогічний за змістом висновок висловлений також у постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №545/1151/16-ц (провадження №61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі №522/3410/15-ц (провадження №61-43676св18), від 16 червня 2020 року у справі №750/8456/17 (провадження №61-22946св18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №205/4196/18 (провадження №14-670цс19) відступила від висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду України від 26 грудня 2012 року у справі №6-156цс12 і від 23 січня 2013 року у справі №6-127цс12, а також від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 16 березня 2020 року у справі №640/10761/14-ц.
Зокрема, зазначила, що гарантія частини третьої статті 40 КЗпП України поширюється на випадки припинення контракту з працівником за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. У разі порушення цієї гарантії негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог щодо скасування оскаржуваного рішення ради та поновлення його на роботу, але вважає за необхідне змінити дату звільнення ОСОБА_1 відповідно до Рішення Перещепинської міської ради від 30.03.2021 року №6-6/VІІІ "Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 " з 30.03.2021 року на 26.04.2021 року.
Судом також встановлено, що на виконання наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області "Про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю)" №907/П від 17.06.2021 року було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питань дотримання законодавства про працю при звільненні.
В ході проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі перевірки щодо додержання законодавства про працю, були встановлені наступні порушення: частини другої статті 30 Закону України "Про оплату праці", частина перша статті 116 КЗпП, частина перша статті 117 КЗпП, частина перша статті 83 КЗпП.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Перещепинську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 31.03.2021 року по 26.04.2021 року та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача моральної шкоди.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути:
- порушення майнових (ст.386, ст.396 ЦК України);
- особистих немайнових прав особи (ст.280 ЦК України), а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом або розірвання договору (ст.611 ЦК України);
- прийняття неправомірних рішень, а також дій чи бездіяльності органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст.1167 ЦК України);
- заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті особи (ст.1168 ЦК України) тощо.
Моральна шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Незалежно від наявності вини відшкодовується шкода у випадках, передбачених ч.2 ст.1176 ЦК України.
Питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, зокрема, вирішується, у таких випадках:
- поширення, у тім числі через засоби масової інформації, відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво;
- відшкодування шкоди, завданої майну та здоров'ю (наприклад, у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, залиттям квартири);
- порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
- прийняття незаконних рішень, а також дії чи бездіяльність органу дізнання, судового слідства, прокуратури або суду;
- вчинення корупційного діяння;
- вчинення злочину;
- пошкодження майна;
- завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки;
- та інші випадки порушення прав особи.
Враховуючи вищевказане, суд вважає за необхідне також відмовити у задоволенні позову у цій частині, так як позивачем протягом судового розгляду справи не наведено достатніх доказів завдання моральної шкоди з боку відповідача.
Приймаючи рішення у справі, суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.241-246, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Перещепинської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку задовольнити частково.
Змінити дату звільнення ОСОБА_1 відповідно до Рішення Перещепинської міської ради від 30.03.2021 року №6 - 6/VІІІ "Про дострокове припинення повноважень старости Шандрівського старостинського округу ОСОБА_1 " з 30.03.2021 року на 26.04.2021 року.
Зобов'язати Перещепинську міську раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з 31.03.2021 року по 26.04.2021 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку з 31.03.2021 року по 26.04.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення суду складений 17 лютого 2022 року.
Суддя В.М. Олійник