10 січня 2022 року Справа № 160/20024/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника після померлого чоловіка із числа ліквідаторів 1 категорії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії після померлого чоловіка ОСОБА_2 , як передбачено ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, починаючи з липня 2021 року, до моменту припинення права на отримання даного виду пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач має право на перехід на інший вид пенсії, зокрема, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте, їй відповідачем неправомірно було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Головним управлінням Пенсійною фонду України в Дніпропетровській області було проведено розрахунок пенсії позивачу у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії позивача зменшиться і становитиме 2762,91 грн. Відтак, позивачу недоцільно проводити обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року провадження в зазначеній адміністративній справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, згідно ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Першим днем для прийняття рішення по даній справі є 01.01.2022 - припадає на святкові та вихідні дні, а також перебування судді у відпустці, у зв'язку з чим, дане рішення прийнято першим робочим днем - 10.01.2022р.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 09.07.2021р. №901 про переведення з одного виду пенсії (за віком) на інший вид пенсії (по втраті годувальника), згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою для вказаного звернення було те, що чоловік позивача - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, являвся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 2 групи, із встановленням причинного зв'язку з Чорнобильською катастрофою. Як пенсіонер він знаходився на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Магдалинівському районі. Згідно висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 20.12.2006 року встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не заперечуються.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №912230117725 від 16.07.2021, яким позивачці було відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з суттєвим зменшенням розміру пенсії.
У вказаному рішенні зазначено: «Під час розгляду звернення встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". За матеріалами пенсійної справи загальний розмір пенсії з надбавками становить 3786,35 грн.
Після проведення розрахунку пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії складає 2762,91 грн. (основний розмір пенсії 2648,93 грн., щомісячна компенсація непрацездатному члену сім'ї за втрату годувальника через ЧК Постанова №112 п.5 113,88 грн.)
Отже, проведення переходу з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника є недоцільним».
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за втрату годувальника, якщо його смерть пов'язана з Чорнобильською катастрофою.
Статтею 36 Закону № 1058-IV встановлено: пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності <…> (частина перша); непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону (пункт 1 частини другої); до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
Згідно з частиною першою статті 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою.
Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, визначено механізм обчислення пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 мінімальний розмір пенсії у разі втрати годувальника становить на одного непрацездатного члена сім'ї померлого годувальника, який був на його утриманні - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 визначено перелік документів, необхідних для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Так, до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, якими є документи про стаж, що визначені "Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а також індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000, які надаються відділом персоніфікованого обліку для підтвердження заробітної плати та довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року, яка подається за бажанням пенсіонера. Також надаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; документи про місце проживання (реєстрації); документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника; експертний висновок про встановлення причинного зв'язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника).
До заяви про призначення пенсії членам сім'ї померлого пенсіонера повинні бути додані необхідні документи, зазначені в цьому пункті. Заробіток у такому випадку визначається за документами, що є в пенсійній справі померлого годувальника, або за поданими додатково документами відповідно до вимог частини першої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2.8 Порядку № 22-1 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за бажанням пенсіонера за документами, що є у пенсійній справі, та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 .
Як слідує з матеріалів справи, чоловік позивача - ОСОБА_2 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, являвся учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 2 групи, із встановленням причинного зв'язку з Чорнобильською катастрофою.
Згідно висновку Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії від 20.12.2006 року встановлено причинний зв'язок смерті чоловіка з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 09.07.2021р. №901 про переведення з одного виду пенсії (за віком) на інший вид пенсії (по втраті годувальника), згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення №912230117725 від 16.07.2021, яким позивачці було відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка відповідно до ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку з суттєвим зменшенням розміру пенсії.
Судом встановлено, що позивачем було надано відповідачу необхідні документи для переведення її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також наявність у позивача правових підстав на вказану пенсію, що позивачем не заперечувалося та не було підставою для відмови.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку слугував умовний розрахунок пенсії, з якого відповідач зробив висновок про недоцільність перерахунку, оскільки розмір пенсії підлягатиме зменшенню.
Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень не може на власний розсуд втручатись у реалізацію особою свого права на пенсійне забезпечення та впливати на його волевиявлення з мотивів доцільності або недоцільності вчинення певних дій.
У разі подання особою, яка має на це право, заяви з клопотанням або вимогою про вчинення на її користь перерахунку або інших дій, які пенсійний орган повинен розглянути/вирішити/вчинити (по суті), орган влади не має права відмовляти, керуючись при цьому мотивами доцільності або недоцільності.
Якщо суб'єкт владних повноважень вважає вимоги особи такими, що задоволенню не підлягають, він повинен навести чіткі, визначені законодавством підстави для відмови у задоволенні вимог та прийняти рішення про відмову, а не посилатись на будь-які оціночні судження або розрахунки, викладаючи свої висновки у формі роз'яснення чи рекомендацій.
Суд також звертає увагу на те, що позивач фактично оскаржує не дії відповідача, а його рішення про відмову в перерахунку пенсії №912230117725 від 16.07.2021р. яким відмовлено у задоволенні її заяви про переведення з одного виду пенсії (за віком) на інший вид пенсії (по втраті годувальника).
Зважаючи на те, що формулювання позовних вимог у такому вигляді у даному випадку не впливає на суть встановлених судом обставин та висновки в цілому, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в перерахунку пенсії» №912230117725 від 16.07.2021р.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області нарахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, як передбачено ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50% пенсії по інвалідності померлого годувальника, суд зазначає, що рішення щодо переведення позивача на інший вид пенсії (по втраті годувальника), під час прийняття якого вирішується питання про нарахування та виплату пенсії відповідачем не приймалось, а тому такі вимоги позивача є передчасними, та не підлягають задоволенню, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Крім того, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Разом з тим, відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення/переведення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.07.2021р. №901 про переведення на пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ч. ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача частину сплаченого ним суму судового збору у розмірі 908,00грн.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про відмову в перерахунку пенсії» №912230117725 від 16.07.2021р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.07.2021р. №901 про переведення на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Турлакова