17 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/16804/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач, пенсійний орган) про визнання протиправними дії щодо зменшення основного розміру пенсії з 86 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку в період з 01 січня 2018 року; зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії та провести виплату різниці (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років починаючи в період з 01 січня 2018 року у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення згідно із статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є пенсіонером Державної прикордонної служби України.
В травні 2018 року ГУ ПФУ у Волинській області здійснило перерахунок пенсії позивача, зменшивши її основний розмір з 86 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Позивач зазначає, що закон не надає відповідачу жодного права зменшувати розмір вже призначених пенсій щодо відсотків від відповідних сум грошового забезпечення під час їх перерахунку та зобов'язує збільшити розмір щодо відсотків від відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням додаткової вислуги років з часу повторного прийняття на військову службу до дня звільнення відповідно до Закону №2262-ХІІ.
Отже, Закон №2262-ХІІ передбачає перерахунок пенсій виключно у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а не у зв'язку зі зміною умов призначення пенсій за вислугу років.
ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо здійснення перерахунку основного розміру пенсії з 01 січня 2018 року з 86 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а також щодо проведення виплати різниці (з урахуванням виплачених сум) пенсії з урахуванням 86 процентів відповідних сум грошового забезпечення, однак відповідач повідомив, що перерахунок пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення і яка здійснена з урахуванням нового грошового забезпечення в розмірі 70 процентів (максимальний) за чинною редакцією Закону №2262-ХІІ.
Позивач з таким рішенням не згідний, оскільки ним порушено його законні права та інтереси, в зв'язку з чим уважає дії пенсійного органу щодо відмови в здійсненні вищевказаного перерахунку основного розміру пенсії, проведення виплати різниці (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років та виплати в подальшому його пенсії з урахуванням 86 процентів відповідних сум грошового забезпечення протиправними та просить позов задовольнити в повному обсязі.
У відзиві на позовну заяву від 02 лютого 2021 року №0300-0902-8/5441, відповідач позовних вимог не визнав, мотивуючи тим, що позивачу пенсія була призначена з 01 квітня 2004 року та застосовано 86 процентів від грошового забезпечення.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону №2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43) (норма чинна з 01 травня 2014 року)
Таку норму було прийнято Законом України від 27 березня 2014 року №1166 «Про бігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон №1166) (пункт 23) , яким у Законі №2262-XII у частині другій статті 13 відсоток «80» замінено відсотком «70». Положення даної статті застосовуються як при призначенні пенсії, так і при перерахунку. Зміни, передбачені Законом, набрали чинності 01 травня 2014 року. На даний час вищевказані положення не скасовані та не визнані неконституційними, а тому є обов'язковими для застосування органами Пенсійного фонду України.
Вказує, що вимога позивача про перерахунок пенсії в розмірі 90 процентів не підлягає задоволенню, оскільки дія норми Закону №1166 про максимальний розмір пенси 70 прцентів незворотня в часі застосовується з 01 травня 2014 році та відповідає конституційному принципу, передбаченому частиною першою статті 58 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 про незворотність дії в час. норми закону). Попередня норм з 01 травня 2014 року втратила чинність, і застосування її в перерахунках з 01 січня 2018 року є протиправним.
З урахуванням зазначеного, ГУ ПФУ у Волинській області просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 27-32).
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України (арк. спр. 24).
Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 01 жовтня 2004 року отримує пенсію за вислугу 32 (тридцять два) роки, яка була призначена у відповідності з законодавством про пенсійне забезпечення осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та їх сімей, у розмірі 86 процентів відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується посвідченням від 07 квітня 2004 року №003196 та протоколом про призначення пенсії за вислугу років (арк. спр. 14-15, 33).
З 01 січня 2018 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) та на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 21 березня 2018 року №11/7893 (арк. спр. 16, 36) пенсія позивача була перерахована ГУ ПФУ у Волинській області виходячи із 70 процентів таких видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн, оклад за військове звання - 1020,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 2095,00 грн, всього 6285,00 грн. Розмір перерахованої пенсії склав 3473,95 грн (арк. спр. 18, 34).
Як убачається із розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі від 09 листопада 2021 року пенсія позивача обчислена виходячи із 70 процентів наступних сум грошового забезпечення: посадовий оклад - 3170,00 грн, оклад за військове звання - 1020,00 грн, процентна надбавка за вислугу років 50% - 2095,00 грн, середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місці (особи, які працюють в умовах режимних обмежень 10%, надбавка за специфічні умови проходження служби, премія 105%) - 4902,50 грн, всього - 11187,50 грн. Розмір пенсії складає 7831,25 грн (арк. спр. 17, 35).
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 06 грудня 2021 року, в якій просив провести перерахунок та виплату основного розміру пенсії за вислугу років з 01 січня 2018 року відповідно з врахуванням 86 процентів відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум (арк. спр. 19-20), однак відповідач листом від 20 грудня 2021 року №15689-15917/Б-02/8-0300/21 повідомив про те, що на виконання Постанови №103 проведено перерахунок його пенсії з 01 січня 2018 року з урахуванням нового грошового забезпечення у розмірі 70 процентів (максимальний) (арк. спр. 21).
Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70 процентів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).
Згідно із пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
З 29 квітня 2006 року, в редакції Закону від 04 квітня 2006 року №3591-IV гранична межа відсоткового значення основного розміру пенсії становила 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Підпунктом 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри «90» замінено цифрами «80».
Пунктом 23 Розділу ІІ Закону України №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, до Закону №2262-ХІІ внесено зміни, а саме: у частині другій статті 13 цифри «80» замінено цифрами «70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Отже, з часу призначення позивачу пенсії стаття 13 Закону №2262-ХІІ неодноразово була змінена в частині граничного (максимального) розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Як вбачається із матеріалів справи, з 01 жовтня 2004 року позивачу призначена пенсія за вислугу 32 (тридцять два) роки та на підставі Закону №2262-XII така пенсія виплачувалася у розмірі 86 процентів від суми грошового забезпечення.
З 01 січня 2018 року пенсійний орган здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи із розміру 70 процентів від суми грошового забезпечення за відповідною посадою. При здійсненні перерахунку та визначенні нового розміру пенсії відповідач застосував чинну норму частини другої статті 13 Закону №2262-XII.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Пунктом 1 Постанови №103, передбачено перерахувати пенсії, призначені згідно із №2262-XII до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Згідно із частиною другою статті 13 Закону №2262-XII (в редакції Закону №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Разом з тим, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України, враховує правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, які полягають у наступному.
Відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України. Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. На момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Одночасно застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону №2262-XII, яка змін не зазнавала, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій є протиправним оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Відтак, при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII на підставі Постанови №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Таким чином, суд дійшов до переконання, що відповідачем при здійсненні 01 січня 2018 року перерахунку позивачу пенсії за вислугу років протиправно застосовано розмір відсоткової складової грошового забезпечення 70 процентів, а не 86 процентів, що був обчислений відповідно до наявної у позивача вислуги років.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено та в матеріалах справи відсутні письмові докази на підтвердження того, що його пенсія була призначення або виплачувалася в розмірі 90 процентів грошового забезпечення.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
За наведених вище обставин, суд вважає, що відповідачем належними, достатніми та допустимими доказами не спростовано доводи адміністративного позову та не доведено правомірності дій щодо зменшення розміру пенсії із 86 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, а, відтак, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, що визначений частиною другою статті 122 КАС України. КАС України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та строки перерахунку пенсій, є Закон №2262-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 55 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, не одержані пенсіонером своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
На думку суду, оскільки при перерахунку пенсії позивачу з 01 січня 2018 року її розмір у процентному значенні був зменшений з вини відповідача, тому шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом не підлягає застосуванню, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом №2262-ХІІ право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду в постанові від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17, від 19 березня 2019 року у справі №806/1952/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 1140/3136/18.
З урахуванням встановлених обставин та аналізу норм чинного законодавства, висновків Верховного Суду, викладених у постанові 16 жовтня 2019 року по справі №240/5401/18, яка є зразковою, суд у даній типовій справі дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 86 до 70 процентів грошового забезпечення та зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії у розмірі 86 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 30 грудня 2020 року №0.0.2400188634.1 (арк. спр. 9) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 23).
Керуючись статтями 243-246, 255, 257, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії із 86 процентів до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при проведенні її перерахунку із 01 січня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії у розмірі 86 процентів грошового забезпечення з 01 січня 2018 року (з урахуванням раніше виплачених сум).
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович
Повний текст судового рішення складено 17 лютого 2022 року.