17 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/14547/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною бездіяльності щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання провести перерахунок та виплату, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ (далі - Закон№3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Проте, в порушення вимог Закону №3551-ХІІ, у 2021 році відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” і “Про жертви нацистських переслідувань” (далі - Постанова № 325), що становить 1491,00грн.
Позивач вказує, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020, набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону №3551-ХІІ.
Вважаючи дії відповідача щодо виплати вказаної допомоги у неналежному розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до вимог частини другої статті 257 КАС України.
У запереченні (відзиві) відповідач позовних вимог не визнав та просить відмовити у їх задоволенні у зв'язку із тим, що разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік у розмірі 1491,00 грн позивачу нарахована у повному обсязі відповідно до Закону №3551-ХІІ та Постанови №325.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .
На звернення позивача щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як часнику бойових дій відповідач листом від 22.10.2021 №Б-90 повідомив позивача про відсутність можливості виплатити разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у збільшеному розмірі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із преамбулою Закону № 3551-ХІІ цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
01.01.1999 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25.12.1998 № 367-ХІV (далі - Закон № 367-ХІV), яким статтю 12 Закону № 3551-ХІІ доповнено частиною п'ятою такого змісту: Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Законом України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 28.12.2007 №107-VI (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі - БК України).
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин (набрав чинності 01.01.2015) розділ VI Прикінцеві та перехідні положення БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: №147 від 31.03.2015, № 141 від 02.03.2016, № 233 від 05.04.2017, № 170 від 14.03.2018, № 237 від 20.03.2019, № 112 від 19.02.2020 та №325 від 08.04.2021, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Зокрема, у постанові Кабінету Міністрів України Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань №325 від 08.04.2021 (набрала чинності 09.04.2021) визначено розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій 1 491 гривня.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. ст.12, 13, 14, 15 та 16 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
За положеннями статті 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України Про Конституційний Суд України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційним Судом України у Рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 вказано про втрату чинності положеннями Закону саме з дня ухвалення цього Рішення.
Таким чином, з 27.02.2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас як зазначалось вище, Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-ХІІ, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1491,00 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон № 3551-ХІІ та Постанова № 325.
Виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам учасникам бойових дій у 2021 році необхідно застосовувати не Постанову № 325, а Закон № 3551-ХІІ, який має вищу юридичну силу.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач як учасник бойових дій має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ у редакції Закону № 367-ХІV.
При цьому, вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон № 1058-IV), мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2021 - 1769,00 гривень.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році для учасників бойових дій становить 8 845,00 грн (1769,00 грн х 5).
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у зразковій справі № 440/2722/20 та в силу приписів частини п'ятої статті 242, частини третьої статті 291 КАС України враховуються при ухваленні рішення у даній типовій справі.
Крім того, у вказаних судових рішеннях Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20 висловлена правова позиція про те, що Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни, а тому управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат є органами, уповноваженими здійснювати виплату вказаної допомоги; відмова відповідача в перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-ХІІ, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право мирно володіти своїм майном; доки відповідне положення цього Закону є чинним, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті. Тобто, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Кечко проти України, заява № 63134/00).
Оскільки відповідач разову грошову допомогу позивачу виплатив у розмірі, меншому ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ, чим порушив право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі, відтак такі дії необхідно визнати протиправними.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №440/2722/20, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону № 3551-ХІІ, зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У позовній заяві позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката Жука Юрія Богдановича, в розмірі 700,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання співмірності витрат адвоката, заявлених до стягнення, суд зазначає, що витрати останнього на складання та подання до суду адміністративного позову в сумі 700,00 грн є обґрунтованими з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 24.11.2021 №б/н, акту приймання-передачі юридичних послуг №б/н від 25.11.2021, квитанції від 25.11.2021 №98, позивач сплатив адвокату Жуку Ю.Б., який здійснює професійну діяльність відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №320 від 13.12.2006, кошти на правничу допомогу в сумі 700,00 грн.
Таким чином, з огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання адвокатом всіх процесуальних документів від імені та в інтересах позивача, суд дійшов висновку, що в даній справі витрати на правову допомогу в сумі 700,00 грн є реальними, підтвердженими матеріалами справи, отже підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 700 грн (сімсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач: Управління соціального захисту населення Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 173; код ЄДРПОУ: 03191992).
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич