17 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/15780/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась із позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 01 березня 2021 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язання відповідача провести з 01 березня 2021 року нарахування та виплату вказаної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою, яка постраждала унаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно в селі Лахвичі Волинської області, яке входить до переліку таких, які віднесені до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, а тому враховуючи рішення Конституційного Суду №6-р/2018 від 17 липня 2018 року має право на щомісячне отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак усупереч статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вказана щомісячна грошова допомога із 17 липня 2018 року відповідачем не нарахована та не виплачена.
Ухвалами судді Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Любешівської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період із 01 березня 2021 року по 09 червня 2021 року повернуто позивачеві у зв'язку із пропуском строку звернення до суду (арк. спр. 17-18), в іншій частині за вказаним позовом - відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 19).
Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не подав.
Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус громадянина, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, категорії 3, що підтверджується посвідченням від 17 березня 1994 року серії НОМЕР_1 (арк. спр. 6).
Окрім того, згідно паспортних даних позивач проживає в селі Лахвичі Волинської області (арк. спр. 5 зворот.), яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
На підставі довідки Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації від 19 січня 2022 року №65 установлено, що ОСОБА_1 до 31 грудня 2014 року отримувала щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 01 січня 2015 року на обліку управління як отримувач цієї допомоги не перебуває (арк. спр. 23).
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 30 вересня 2021 року про здійснення їй з 01 березня 2021 року нарахування та виплати вказаної щомісячної грошової допомоги (арк. спр. 7), однак листом від 01 листопада 2021 року №М-1079 Управління повідомило про відсутність передбаченої законодавством України можливості для здійснення нарахування ти виплати відповідної компенсації, оскільки постанови, що регулювали розміри, порядок нарахування та виплати компенсації, особам, які є постраждалими внаслідок Чорнобильської катастрофи, є скасованими (арк. спр. 8).
Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування і невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до положень статті 37 цього Закону (у редакції, чинній із 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 07-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VІІІ, який набрав чинності з 01 січня 2015 року, статтю 31, 37, 39 та 45 Закону № 796-XII виключено.
Однак згідно із рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17 липня 2018 року підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, рішенням Конституційного Суду України із 17 липня 2018 року відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто остання з 17 липня 2018 року є чинною.
Враховуючи те, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, а тому з дня прийняття рішення Конституційним Судом України, тобто із 17 липня 2018 року, він має право на відновлення та виплату щомісячної грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-XII (із урахуванням строків звернення до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів).
Проте відповідач протиправно не відновив позивачу зазначену виплату.
Суд звертає увагу, що дана справа є типовою, а відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у рішенні від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09 липня 2007 року), при цьому у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
Відтак, враховуючи ухвалу суду від 17 січня 2022 року у цій справі про повернення позовної заяви в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого, виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, за період з 01 березня 2021 року по 09 червня 2021 року, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 10 червня 2021 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року та зобов'язання відповідача провести із 10 червня 2021 року нарахування і виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону №796-XII в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок), який сплачений відповідно до квитанції від 09 грудня 2021 року №97018 (арк. спр. 3) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 11).
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (44500, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03192023) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 із 10 червня 2021 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації провести із 10 червня 2021 року нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40 процентів від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович