за результатами вирішення заяви про самовідвід судді
18 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/10702/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Смокович В.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід судді Волинського окружного адміністративного суду Смокович В.І. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 26 серпня 2021 року №135/21.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2021 року визначено склад суду (суддя Смокович В.І.) для розгляду даної справи.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.
15 лютого 2022 року відбулося підготовче судове засідання за участі представника позивача, третьої особи ОСОБА_2 та його представника.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на год. 10:00 год. 14 березня 2022 року.
На адресу Волинського окружного адміністративного суду 17 лютого 2022 року за вх. канцелярії №9692/22 надійшла заява від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_2 про відвід судді Смокович В.І.
Пізніше 17 лютого 2022 року за вх. канцелярії №97838/22 надійшло клопотання від ОСОБА_2 про відкликання заяви про відвід судді Смокович В.І. з проханням її не розглядати.
Суддею Смокович В.І. 18 лютого 2022 року подано заяву про самовідвід, яка мотивована тим, що подання ОСОБА_2 спочатку заяви про відвід судді Смокович В.І., а через деякий проміжок часу про її відкликання можуть викликати у інших учасників справи обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суду.
Обидва клопотання подані через підсистему електронного суду та долучені до матеріалів справи. Доступні для ознайомлення іншим учасникам справи.
Причини подачі заяви про відвід, а в подальшому її відкликання суду не відомі.
Підставою самовідводу є виключно обставини, зазначені в заяві про самовідвід.
Зміст заяви про відвід не оцінюється судом, оскільки безпосередньо ОСОБА_2 подано клопотання про її нерозгляд.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою, третьою статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Як передбачено частинами першою, третьою статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ (черговим) з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).
У справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного.
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи.
У справі П'єрсак проти Бельгії Європейський суд з прав людини, встановивши порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є законні сумніви, повинен вийти зі складу суду.
На переконання суду, інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
Таким чином, для забезпечення умов, за яких у будь-кого із сторін не виникало будь-яких сумнівів щодо розгляду справи безстороннім та неупередженим судом, а також з метою усунення будь-яких сумнівів щодо об'єктивності та неупередженості судді Смокович В.І. при розгляді даної справи, а також з метою об'єктивного вирішення справи, заява про самовідвід підлягає до задоволення.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 36, статтями 39, 40, 41, 248 КАС України, суд
Заяву про самовідвід судді задовольнити та відвести суддю Смокович В.І. від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя В.І. Смокович