про повернення заяви без розгляду
17 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/4951/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року, яке набрало законної сили, у даній справі позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 11 листопада 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести ОСОБА_1 з 11 листопада 2020 року нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із Законом про Державний бюджет на відповідний рік). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
14 лютого 2022 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 у справі № 140/4951/21 та зобов'язання виконати рішення суду згідно чинного законодавства, у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною 2 статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Суд зазначає, що відповідно до положень пунктів 7, 8 частини 2 статті 383 КАС України заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження.
Таким чином, виходячи з наведених вище норм, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а та від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18, та в ухвалі від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання, є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд звертає увагу, що до матеріалів заяви не надано жодних доказів звернення рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 липня 2021 року у справі № 140/4951/21 до примусового виконання, доказів відкриття виконавчого провадження, вчинення виконавцем дій, спрямованих на перевірку виконання рішення суду.
Крім того, згідно пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України до заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду повинно бути додано документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви.
У свою чергу як визначено в статті 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат
Відповідно до вимог статті 2 Закону України "Про судовий збір", платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України "Про судовий збір" врегульовано, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
При цьому подана, в порядку статті 383 КАС України, вищезазначена заява до передбаченого частиною другою статті 3 Закону України "Про судовий збір" вичерпного переліку заяв, за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься.
Суд зазначає, що підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачена сплата судового збору за подання заяв, пов'язаних із деякими питаннями виконання судових рішень, у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня 2021 року, становить 2481,00 грн.
Таким чином, при зверненні до суду з даною заявою заявнику слід було сплатити судовий збір у розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 744,30 грн.
Проте, заявником (позивачем), в порушення вимог пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України, документа про сплату судового збору не надано, підстав для звільнення від сплати судового збору не зазначено.
Аналогічні висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку статті 383 КАС України дійшов Верховний Суд у постановах від 27 червня 2019 року по справі № 807/220/18, від 11 грудня 2019 року по справі № 821/471/18, від 25 червня 2020 року по справі № 0240/2226/18, в ухвалі Верховного Суду від 18 грудня 2020 року по справі № 200/5793/20-а.
Відтак, подана заява за відсутності документа про сплату судового збору є такою, що не відповідає вимогам пункту 9 частини 2 статті 383 КАС України.
Крім того, частиною 3 статті 383 КАС України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Доказів надсилання копії вказаної заяви боржнику (відповідачу) - Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області заявником не надано.
Частиною 4 статті 383 КАС України передбачено що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Разом з тим в поданій заяві ОСОБА_1 не вказує обставин дотримання вказаного строку та не надає доказів на їх підтвердження.
Частиною п'ятою статті 383 КАС України передбачено, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Таким чином, суд дійшов висновку, що подана заява не відповідає вимогам пунктів 7, 8, 9 частини 2, частини 3 статті 383 КАС України, а відтак підлягає поверненню заявнику відповідно до положень частини 5 статті 383 КАС України.
Керуючись статтями 248, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем щодо виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернути заявнику.
Копію ухвали направити заявнику разом із заявою, а копію заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписанню суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя А.Я.Ксензюк