18 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/17054/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (відділення №1 Маневичі) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 як законний представник звернувся в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з позовом до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (відділення №1 Маневичі) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати з 23 червня 2021 року щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов'язання провести з 23 червня 2021 року нарахування та виплату вказаної щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що разом з дітьми постійно проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Відповідно до підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» було виключено статті 31, 37, 39 та 45 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І вказаного Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), а відтак відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідач протиправно не здійснює виплату встановленої статтею 37 зазначеного Закону щомісячної грошової допомоги, починаючи із 17 липня 2018 року. Вважає, що така бездіяльність є порушенням майнових прав та обмеженням права на соціальний захист його дітей, тому просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Як визначено частиною шостою статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 (а.с.4-8). Сам ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), про що йому видано посвідчення серії НОМЕР_6 (а.с.13), а його діти мають статус дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_7 , серії НОМЕР_8 , серії НОМЕР_9 , серії НОМЕР_10 , серії НОМЕР_11 (а.с.11-12).
Відповідно до паспортних даних ОСОБА_1 (а.с.9-10) він проживає в селі Цміни Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Як вбачається з довідки Управління від 26 січня 2022 року №103, ОСОБА_1 щомісячна грошова допомога громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства на дітей ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с.19). Разом з тим, як вбачається з довідки Управління від 16 лютого 2022 року №336, їх матір ОСОБА_12 отримувала щомісячну грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до 31 грудня 2014 року включно на дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.22). З 01 січня 2015 року виплата допомоги припинена на підставі Закону України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України». У свою чергу за призначенням цієї допомоги на дитину ОСОБА_2 ні батько ОСОБА_1 , ні мати ОСОБА_12 до Управління не зверталися.
17 грудня 2021 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (відділення №1 Маневичі) із заявою, в якій просив відновити, нарахувати та виплатити його дітям з 17 липня 2018 року щомісячну грошову допомогу громадянам, які проживають на території зони радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (а.с.23-24). На звернення ОСОБА_1 відповідач листом від 17 грудня 2021 року №П-296/ч повідомив про те, що в Управлінні відсутня передбачена законодавством України можливість для здійснення нарахування та виплати відповідної компенсації: пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що норми і положення статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджету, але постанови Уряду, якими були врегульовані розміри та порядок їх нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, скасовані (а.с.3).
ОСОБА_1 вважає, що відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась його дітям щомісячна грошова допомога, встановлена статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому звернувся до суду.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).
Відповідно до положень статті 37 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону №107-VI визнані неконституційними.
У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема, статтю 37 Закону №796-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року №6-р/2018 підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону №796-XII, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
Відповідно до статті 63 Закону №796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.
Правовідносини, які є предметом розгляду цієї адміністративної справи, врегульовано також нормами Бюджетного кодексу України. Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.
Разом з тим, Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ.
Отже, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону №796-ХІІ (у редакції, чинній з 09 липня 2007 року).
Крім того, 01 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та за змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв'язку з набранням чинності Законом №1774-VIII, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону №796-ХІІ щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а як зазначено у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18, для розрахунку застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що громадянин, який має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, перебував на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої статтею 37 Закону № 796-XII, з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018) має право на відновлення її виплати.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18 за позовом Особа 1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії та відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
При вирішенні спору суд також враховує, що за приписами абзаців першого, третього пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 (далі - Порядок №936), призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка.
Аналіз норм Порядку №936 дає підстави дійти висновку про те, що необхідною умовою для призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є подання особою відповідної заяви, а з дня подання такої заяви проводиться виплата вказаної допомоги (у випадку, якщо посвідчення встановленого зразка видане пізніше дня подання заяви, то виплата здійснюється із дня видачі посвідчення).
Отже, на думку суду, правових підстав для нарахування та виплати допомоги, встановленої статтею 37 Закону №796-ХІІ, до моменту відповідного звернення особи із заявою про призначення такої допомоги немає.
З урахуванням наведеного суд дійшов переконання, що оскільки діти позивача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та проживають в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, по 01 січня 2015 року отримували щомісячну грошову допомогу, передбачену статтею 37 Закону №796-XII, то з 17 липня 2018 року (з дня прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2018), відповідач мав відновити їм виплату такої допомоги. Проте відповідач виплату зазначеної допомоги не відновив, чим допустив протиправну бездіяльність.
В той же час, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 лише 17 грудня 2021 року звернувся до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства його дітям, зокрема, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23-24), на яку отримав відповідь про відмову у такій виплаті у зв'язку із відсутністю законодавчо визначених механізмів. До цього часу із відповідною заявою про виплату вказаної допомоги ОСОБА_2 не звертався (ні він, ні мати дитини), що підтверджується довідками Управління від 26 січня 2022 року №103, від 16 лютого 2022 року №336 (а.с.19, 22). На переконання суду, така заява може слугувати підставою для призначення та виплати цієї допомоги із 17 грудня 2021 року доньці ОСОБА_2 , відповідний статус якої та факт постійного проживання на території населеного пункту, віднесеного до зони гарантованого добровільного відселення внаслідок радіоактивного забруднення, підтверджено належними та достатніми доказами.
За таких обставин суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання вчинити дії щодо нарахування і виплати щомісячної грошової допомоги на доньку ОСОБА_2 до дня звернення ОСОБА_1 із заявою щодо таких виплат - до 17 грудня 2021 року.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у зразковій справі №240/4946/18, а також тієї обставини, що ОСОБА_1 із заявою про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства на доньку ОСОБА_2 звернувся до відповідача вперше лише 17 грудня 2021 року, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом прийняття рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 встановленої статтею 37 Закону №796-XII щомісячної грошової допомоги та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити таку допомогу в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з 23 червня 2021 року, а ОСОБА_2 - із 17 грудня 2021 року та про відмову у задоволенні решти позовних вимог (в частині виплати щомісячної грошової допомоги в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від мінімальної заробітної плати та в частині виплати щомісячної грошової допомоги ОСОБА_2 у період з 23 червня 2021 року по 16 грудня 2021 року).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 258, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 ) в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (відділення №1 Маневичі) (44501, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 03192023) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації (відділення №1 Маневичі) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Камінь-Каширської районної державної адміністрації провести з 23 червня 2021 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а з 17 грудня 2021 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі, що дорівнює 40 відсотків від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк