18 лютого 2022 р. Справа № 120/16759/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в місті Вінниця в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
26.11.2021 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про:
- визнання протиправним рішення відповідача від 11.11.2021 за № 0200-0203-8/72487 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком з урахуванням всіх періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 28.10.2021, досягнувши 60-річного віку, 28.10.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Однак листом від 11.11.2021 за № 0200-0203-8/72487 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.
Ухвалою суду від 01.12.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою вирішено витребувати у відповідача матеріали пенсійної справи позивача.
17.12.2021 на виконання вимог суду відповідач надав копії матеріалів пенсійної справи позивача.
23.12.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Однак страховий стаж позивача складає 24 роки 01 місяць 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
Відповідач зауважує, що до страхового стажу позивача не зараховано наступні періоди трудової діяльності відповідно до його трудової книжки серії НОМЕР_1 від 21.03.1983:
- з 11.03.1990 по 31.03.1991 - невідповідність між датою звільнення та датою наказу про звільнення (19.02.1992);
- з 29.10.1992 по 18.09.1993 - відсутність посади відповідальної особи на записі про звільнення;
- з 21.05.1996 по 13.04.1998 - невідповідність між датою прийняття та датою наказу про прийняття (26.09.1996).
Тому, на думку відповідача, відмова у призначенні позивачу пенсії за віком є правомірною.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що 28.10.2021, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заяви позивач додав необхідні документи, в тому числі трудові книжки серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , довідку Барського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.07.2021 № 303 про проходження військової служби, диплом серії НОМЕР_3 від 16.07.1980, довідку ТОВ "Барська швейна фабрика" від 27.09.2021 № 38, довідку ТОВ "Барська швейна фабрика" від 27.09.2021 № 38/1, трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю № 7 від 25.05.2021.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області за № 025450006405 від 02.11.2021 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки страховий стаж позивача складає 24 роки 01 місяць 24 дні, при необхідному - не менше 28 років.
До страхового стажу позивача відповідач не врахував періоди роботи згідно з трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 від 21.03.1983:
- з 11.03.1990 по 31.03.1991 - невідповідність між датою звільнення та датою наказу про звільнення (19.02.1992), чим порушено п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162;
- з 29.10.1992 по 18.09.1993 - через відсутність посади відповідальної особи на записі про звільнення, чим порушено п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 № 110;
- з 21.05.1996 по 13.04.1998 - невідповідність між датою прийняття та датою наказу про прийняття (26.09.1996), чим порушено п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 17.08.1993 № 110.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 11.11.2021 за № 0200-0203-8/72487 "Про надання відмови в призначенні пенсії" позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність необхідного страхового стажу роботи.
Позивач вважає рішення відповідача протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а тому просить суд про за захист його порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах предмету позову та заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З 01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), який, згідно з преамбулою, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Отже, з 01.01.2004 Закон № 1058-IV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1 (далі - Порядок № 22-1).
Так, пунктом 1.1 Порядку № 22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.
За приписами пункту 2.1 Порядку № 22-1 документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637; для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера у період до 01 січня 2016 року ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Судом встановлено, що після досягнення необхідного пенсійного віку позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Серед іншого до своєї заяви позивач трудову книжку серії НОМЕР_4 від 21.03.1983 з метою підтвердження страхового стажу.
За результатами розгляду заяви позивача пенсійний орган прийняв рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Підставою для такого рішення став висновок про відсутність у позивача достатнього страхового стажу, а саме 28 років.
Як зазначає відповідач, підтверджений стаж роботи позивача становить 24 роки 01 місяць 24 дні. Водночас до страхового стажу позивач не враховані періоди роботи з 11.03.1990 по 31.03.1991, з 29.10.1992 по 18.09.1993, з 21.05.1996 по 13.04.1998, оскільки існує невідповідність між датою прийняття/звільнення та датою наказу про прийняття/звільнення та відсутність посади відповідальної особи на записі про звільнення.
Перевіряючи вказані доводи відповідача, суд враховує, що згідно із ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).
Пунктом 1.1 цієї Інструкції також передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 Інструкції № 58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що порядок заповнення трудових книжок визначається розділом 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників.
Так, пунктом 2.4 Інструкції передбачено, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з пунктом 2.9 Інструкції виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Пунктом 4.1 Інструкції визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як видно з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , в період з 11.03.1990 по 31.03.1991 позивач працював в об'єднанні "Сєвєровостокзолото".
Відповідно до запису № 24 позивача звільнено з роботи з 31.03.1991 на підставі наказу № 111 від 19.02.1992.
Суд зазначає, що дійсно має місце невідповідність між датою звільнення та датою прийняття наказу про звільнення. Однак, на думку суду, така невідповідність є технічною помилкою особи, яка відповідальна за внесення відповідних записів на підприємстві до трудової книжки працівника, яка не може давати достатні підстави для незарахування цього періоду роботи позивача до трудового стажу особи.
Крім того, в період з 29.10.1992 по 18.08.1993 позивач працював на малому підприємстві "Рось", що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Відмовляючи у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача, пенсійний орган зазначив, що на записі про звільнення відсутня посада відповідальної особи, яка такий запис внесла до трудової книжки позивача.
Втім, на думку суду, така помилка відповідальної особи підприємства, яка вносила такий запис до трудової книжки не може бути підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до його страхового стажу.
Також до страхового стажу позивача пенсійний орган не зарахував період його роботи з 21.05.1996 по 13.04.1998 у зв'язку з невідповідністю між датою прийняття та датою наказу про прийняття (26.09.1996).
З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 вбачається наступне:
запис № 29 - 26.10.1996 позивача було прийнято в артіль старателів "Заря" машиністом бульдозера відповідно до наказу № 33 від 26.09.1996;
запис № 30 - 01.05.1998 позивача звільнено як такого, що до своїх обов'язків не приступив на підставі наказу № 13 від 15.05.1998;
запис № 31 внесено на підставі наказу № 25 від 31.08.1998 про те, що запис № 30 вважати недійсним.
запис № 32 - 13.04.1998 позивач звільнений за власним бажанням на підставі наказу № 25 від 31.08.1998.
Окрім того, у верхньому лівому куті сторінки № 14 трудової книжки позивача наявний запис про внесення виправлень до запису № 29, а саме виправлено дату прийняття позивача на роботу з "26.10.1996" на правильну "21.05.1996". Вказаний запис внесено на підставі наказу № 26 від 14.08.1997. Запис про виправлення в записі № 29 засвідчений підписом відповідальної особи підприємства за організацію обліку трудових книжок працівників та печаткою відділу кадрів підприємства.
Вказану обставину відповідач під час розгляду заяви позивача залишив поза увагою та жодної оцінки цій обставині не надав.
Водночас суд вважає, що у даному випадку невідповідність між датою прийняття позивача на роботу та датою видачі наказу про його прийняття на роботу є помилкою лише з боку роботодавця.
Суд враховує, що в силу приписів чинного законодавства заповнення трудової книжки працівника здійснюється роботодавцем, а не працівником, і саме підприємство-роботодавець є відповідальним за організацію обліку трудових книжок працівників, в тому числі правильність внесення записів до них.
Також суд зауважує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 в справі № 593/283/17 та від 30.09.2019 в справі № 638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.
Крім того, на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку) за формальну неправильність оформлення досліджуваного документу, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства. Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Наведене додатково підтверджується тим, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а тому й не може впливати на його особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17.
Суд наголошує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи особи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
З огляду на викладене суд доходить до висновку, що відповідач неправомірно не зарахував до страхового стажу позивача періоди його роботи з 11.03.1990 по 31.03.1991, з 29.10.1992 по 18.09.1993 та з 21.05.1996 по 13.04.1998.
Враховуючи наведене суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача вказаних періодів.
Тому, беручи до уваги встановлені обставини справи та надані сторонами докази, суд вважає підставними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача зарахувати періоди його роботи з 11.03.1990 по 31.03.1991, з 29.10.1992 по 18.09.1993, з 21.05.1996 по 13.04.1998 до страхового стажу та повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що заявлений позов належить задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо незарахування до страхового стажу позивача періоди його роботи з 11.03.1990 по 31.03.1991, з 29.10.1992 по 18.09.1993, з 21.05.1996 по 13.04.1998 та зобов'язання відповідача зарахувати такий період до страхового стажу позивача і з урахуванням висновку суду, наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 908,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 11.03.1990 по 31.03.1991, з 29.10.1992 по 18.09.1993 та з 21.05.1996 по 13.04.1998 на підставі записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 21.03.1983.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 11.03.1990 по 31.03.1991, з 29.10.1992 по 18.09.1993 та з 21.05.1996 по 13.04.1998, і з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).
Судове рішення складено 18.02.2022.
Суддя Сало Павло Ігорович