18 лютого 2022 р. Справа № 120/10903/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), які подані його представником - адвокатом Проценко Ю.Л (далі - адвокат Проценко ЮЛ., представник позивача) до Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" (далі - ДУ "Одеський слідчий ізолятор", відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 позивач засуджений до довічного позбавлення волі та відбуває покарання в державній установі "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)". 03.04.2021 на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 09.02.2021 позивач прибув до ДУ "Одеський слідчий ізолятор", де перебував до 21.05.2021. Втім, після його вибуття зі слідчого ізолятора, відповідач всупереч положень Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5, не забезпечив його права на отримання процесуальних документів по справі № 127/24903/20, що попередньо були направленні Вінницьким міським судом Вінницької області для вручення позивачу. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Ухвалою від 13.09.2021 судом відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву та витребувано додаткові докази, необхідні для розгляду справи.
На виконання вимог вказаної ухвали від ДУ "Одеський слідчий ізолятор" до суду надійшов відзив на позовну заяву від 04.10.2021, у якому представник відповідача просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 09.02.2021 ОСОБА_1 прибув до ДУ "Одеський слідчий ізолятор" на час апеляційного розгляду справи, про що зазначено в алфавітній картці. Відповідач вказує, що оскільки позивач вибув до місця відбування покарання з ізолятору 22.05.2021, то листом від 10.06.2021 №5/6-8091 ті процесуальні документи, які надійшли після його вибуття, були повернуті до Вінницького міського суду. Додатково зазначає, що відповідні процесуальні документи були повернуті відправнику (тобто суду), а не адресату (позивачу), оскільки виконавчий документ є документом суворої звітності, а так як ув'язнений вибув з установи, то відповідачем було прийнято рішення повернути лист до органу, яким було видано цей лист для вручення його безпосередньо засудженому. Крім того відповідач вказує, що у тому випадку, якби даний лист було адресовано засудженому, то його у закритому конверті було б перенаправлено позивачу, а так як конверт було відкрито та процесуальні документи зареєстровано, тому вони були повернуті на адресу суду. Відтак, відповідач вважає, що жодних ознак протиправності в його діях не має, а тому просить залишити позов без задоволення.
Стосовно вимог ухвали про витребування належним чином завіреної копій талону-підтвердження про отримання відповідачем кореспонденції з процесуальними документами по справі та копію талону підтвердження, то відповідач зазначив, що не має можливості їх надати, оскільки чинним законодавством не передбачено видачу талону-підтвердження на посвідчення факту отримання відповідачем кореспонденції.
26.10.2021 представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.
Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.
Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку суд встановив, що ОСОБА_1 вироком Піщанського районного суду Вінницької області від 21.12.2011 засуджений до довічного позбавлення волі. Місцем відбування призначеного покарання є Державна установа "Вінницька установа виконання покарань (№ 1)".
На виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 09.02.2021 ОСОБА_1 03.04.2021 прибув до ДУ "Одеський слідчий ізолятор", де утримувався до 21.05.2021.
Вінницький міський суд Вінницької області направив на адресу ДУ "Одеський слідчий ізолятор" для передання засудженому ОСОБА_1 виконавчий лист, копії рішення суду від 29.01.2021 та ухвали Вінницького апеляційного суду від 31.03.2021 у справі №127/24903/20 за позовом ОСОБА_1 до ДУ "Вінницька установа виконання покарань №1", Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.
Із листа Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2021 № 127/24903/20 1260/2021 слідує, що вищевказані документи були отримані ДУ "Одеський слідчий ізолятор" згідно рекомендованого повідомлення, що надійшло до міського суду 02.06.2021,
Втім, як зазначає позивач, оскільки він 21.05.2021 вибув з ДУ "Одеський слідчий ізолятор", тому відповідач безпідставно в межах триденного строку не переслав адресовані йому документи за місцем його вибуття.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач за захистом порушених, на його думку, прав звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.
Відповідно до ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду (ч.ч. 1, 2 ст. 7 КВК України).
Частиною 2 ст. 151 КВК України встановлено, що на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.
Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості (ч. 1 ст. 113 КВК України).
Відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (надалі - Правила)
Як зазначено у п.п. 11 розділу 3 глави IV Правил листи, що надійшли на ім'я ув'язнених чи засуджених, які вибули із СІЗО, не пізніше триденного строку персонал СІЗО, призначений наказом начальника СІЗО, пересилає за місцем їх вибуття.
Покликаючись саме на дану норму позивач і оскаржує дії відповідача.
Втім, з такими доводами ОСОБА_1 суд погодитись не може з огляду на таке.
Як уже було встановлено судом та не заперечується сторонами спору, Вінницький міський суд Вінницької області надіслав на адресу Державної установи "Одеський слідчий ізолятор" для передання засудженому ОСОБА_1 виконавчий лист та інші судові документи у справі №127/24903/20.
Із наданої відповідачем копії витягу з Журналу обліку виконавчих листів К/22, надісланий Вінницьким міським судом виконавчий лист за вих. № 127/24903/20 - 1016/2021 надійшов на адресу ДУ "Одеський слідчий ізолятор" та зареєстрований 04.06.2021 під № 1.
В той же час, оскільки засуджений ОСОБА_1 ще 22.05.2021 вибув із слідчого ізолятора до місця відбування покарання, то листом від 10.06.2021 за № 5/6-8091 згаданий виконавчий лист та копії інших процесуальних документів по справі № 127/24903/20, всього на 9 арк., ДУ "Одеський слідчий ізолятор" були направлені до Вінницького міського суду Вінницької області, як відправнику цих документів, що підтверджується копією реєстру про відправку простої кореспонденції від 10.06.2021, який наданий відповідачем разом із відзивом на позовну заяву.
При цьому, на наступний лист Вінницького міського суду Вінницької області від 07.06.2021 №127/24903/201260/2021 про повернення раніше направлених документів, який надійшов на адресу ДУ "Одеський слідчий ізолятор" 29.06.2021 за вх. №18236, відповідач лише додатково повідомив, що такі дії ним уже вчинені і листом від 10.06.2021 виконавчий лист на ОСОБА_1 був повернути на адресу суду.
В даному випадку суд погоджується із твердженням відповідача, що оскільки виконавчий лист у справі 127/24903/20 був направлений Вінницьким міським судом Вінницької області на адресу ДУ "Одеський слідчий ізолятор", де він був офіційно зареєстрований у відповідному Журналі обліку виконавчих листів, тому повернення такого виконавчого листа, як і інших процесуальних документів, здійснювалося до того органу, який направив відповідні документи, а саме - до Вінницького міського суду Вінницької області.
Тому, посилання позивача на п.п. 11 розділу 3 глави IV Правил, як на обставину протиправності дій відповідача, свого підтвердження не знаходить, оскільки у спірній ситуації мало місце не пересилання листа (як закритої поштової кореспонденції) за місцем відбуття засудженого, а повернення виконавчого листа та копій інших процесуальних документів відправнику (тобто суду), для подальшого спрямування їх за належністю.
Як зазначено у ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Отже, для прийняття рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії суд неодмінно повинен встановити факт його дій чи бездіяльності та констатувати їх протиправний характер внаслідок порушення прав, свобод та інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень.
В межах даної справи позивач просить суд визнати протиправними дії ДУ "Одеський слідчий ізолятор" щодо не направлення копій процесуальних документів по справі №127/24903/20, які були направленні Вінницьким міським судом Вінницької області для вручення ОСОБА_1 та, як наслідок, зобов'язати відповідача направити копії процесуальних документів по справі №127/24903/20, які були направлені Вінницьким міським судом для вручення ОСОБА_1 .
Втім, під час розгляду справи факт протиправних дій відповідача не підтвердився, оскільки, як свідчать матеріали справи та наявні у ній докази, відповідач здійснив правомірні дії щодо повернення вказаних процесуальних документів їх відправнику.
При цьому суд враховує, що за відсутності у ДУ "Одеський слідчий ізолятор" тих документів, про які зазначає позивач, у зв'язку з їх поверненням до Вінницького міського суду Вінницької області, відповідач за будь-яких умов не має змоги їх направити ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на наведене суд, надавши правову оцінку визначальним доводам сторін, доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов'язаних з розглядом справи, судом не встановлено, питання про розподіл судових витрат у справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 287, 295 КАС України, -
У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 18.02.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце перебування (відбуття покарання): АДРЕСА_1 ), РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Державна установа "Одеський слідчий ізолятор" (вул. Люстдорфська Дорога, 11, м. Одеса, код ЄДРПОУ 08564162).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович