14 лютого 2022 року м. ТернопільСправа № 921/735/21
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.
за участі секретаря судового засідання Ранецької Л.А.
розглянув справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720
до відповідача Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", 47002, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Вокзальна, 4, код ЄДРПОУ 39460902
про стягнення заборгованості в сумі 1 992 162,47 грн, з яких: 441 048,40 грн - 3% річних та 1 551 114,07 грн - інфляційні втрати
за участі представників від:
позивача: адвокат Оборський Я.В., довіреність № 14-110 від 27.04.2021;
відповідача: Шовкопляс О.Ф., посвідчення № 83 від 03.06.2020.
В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.
Встановив:
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення заборгованості в сумі 1 992 162,47 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов договору № 16-219-Б від 30.12.2015 купівлі - продажу природного газу в частині своєчасних розрахунків із позивачем, внаслідок чого на суму простроченої заборгованості нараховано відсотки річних та втрати від інфляції, стягнення яких і є предметом спору у даній справі.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15 листопада 2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13 грудня 2021 року на 10:00 год.
13 грудня 2021 року відкладено підготовче засідання у даній справі до 13 січня 2022 року о 10:00 год. без постановлення окремого процесуального документа, про що зазначено у протоколі судового засідання від 13.12.2021.
Також, 13.12.2021 на адресу Господарського суду Тернопільської області від відповідача надійшов письмовий відзив на позов №1102 від 08.12.2021 (вх.№ 10146 від 13.12.2021) разом із клопотанням про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій № 1108 від 10.12.2021 (вх.№ 10143 від 13.12.2021).
Так, відповідно до письмового відзиву на позов та клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, Державне підприємство "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" визнає, що свої зобов'язання з оплати в повному обсязі вартості отриманого протягом січня-квітня 2016 року природного газу не виконав, що є порушенням зобов'язання і відповідно до ст. 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки. Зазначає, що позивач звертався до Господарського суду Тернопільської області з позов про стягнення наявної заборгованості у розмірі 4 188 997,66 грн і 23 квітня 2018 року Господарським судом Тернопільської області було прийнято рішення, у справі № 921/14/18 за позовом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кременецьке УПРГ" яким позовні вимоги позивача задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача суму, у розмірі 4 188 997,66 грн - основного боргу; 377 411,61 грн - пені; 206 439,61 грн - 3% річних; 883 359,00 грн - інфляційних втрат; 90 504,29 грн - в повернення сплаченого судового збору. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2018 року рішення Господарського суду Тернопільської області у справі № 921/14/18 залишено без змін. Позивач отримав судовий наказ по даному рішенню та передав його на примусове виконання, за наслідками чого сума до стягнення збільшилася ще на 574 671,22 грн. Таким чином загальна сума боргу до стягнення примусово - 6 321 383,39 грн. Вказує, що на усі кошти ДП "Кременецьке УПРГ" накладено арешт. Однак, у зв'язку із необхідністю виплачувати заробітну плату працівникам відповідач щомісяця звертається із відповідним клопотанням до органів державної виконавчої служби з проханням зняття арешту на конкретну суму коштів, що підлягає виплаті в якості заробітної плати працівникам. Крім того, періодично в примусовому порядку органами ДВС стягуються суми на предмет погашення боргу.
Таким чином, борг ДП "Кременецьке УПРГ" за рішенням суду від 23 квітня 2018 року у справі № 921/14/18 майже повністю погашено.
При цьому, відповідач, посилаючись, зокрема, на скрутне фінансове становище, наявність значної дебіторської заборгованості, стратегічної важливості боржника, не співмірності заявлених санкцій з майновим станом відповідача, просить взяти до уваги клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій та зменшити суми нарахованих санкцій до 1% від заявленого, в іншій частині нарахування, у розмірі 99% від заявленого, відмовити.
Окрім того, відповідач вважає, що даний позов має всі ознаки спроби додатково отримати безпідставні прибутки, без надання підтвердження понесення відповідних збитків.
Підготовче засідання, призначене на 13 січня 2022 року, у зв'язку із перебуванням судді Охотницької Н.В. у відпустці, не відбулось.
Ухвалою суду від 22.12.2021 повідомлено сторони, що підготовче засідання у справі № 921/735/21 буде проведено 20 січня 2022 року о 11:00 год.
Окрім того, даною ухвалою задоволено заяву б/н від 20.12.2021 (вх. № 10364 від 20.12.2021) представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 921/735/21 та постановлено проведення підготовчого засідання 20 січня 2022 року о 11:00 год. здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
В підготовчому засіданні 20.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 921/735/21 до судового розгляду по суті на 14 лютого 2022 року о 11:00 год, із зазначенням про це, у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України. При цьому, проведення судового засідання у справі № 921/735/21 14 лютого 2022 року о 11:00 год. вирішено здійснювати в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
В судове засідання 14.02.2022 прибули представники сторін.
Повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задоволити.
У свою чергу, представник відповідача позовні вимоги заперечив, просив суд в позові відмовити.
У судовому засіданні 14.02.2022 справу розглянуто по суті та проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне.
30.12.2015 між ПАТ Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі директора Департаменту реалізації газу Лужанського В.Г., який діє на підставі довіреності №14-121 від 15.12.2015 (далі - Продавець) та Державним підприємством "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", в особі в.о. директора Гуславського А.А., який діє на підставі Статуту (далі - Покупець), укладено Договір №16-219-Б на купівлю-продаж природного газу (далі Договір) та додаткові угоди до нього: №1 від 01.02.2016, №2 від 26.02.2016, №3 від 31.03.2016, №4 від 29.04.2016, №5 від 25.05.2016, №6 від 27.07.2016, №7 від 30.08.2016, №8 від 29.09.2016, №9 від 31.10.2016 та №10 від 30.11.2016, якими вносилися зміни в основний договір щодо ціни газу.
Відповідно до умов Договору продавець зобов'язується передати у власність Покупця з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року природний газ в обсязі 1 635,507 тис. куб. м. (січень - 304,000, лютий - 390,000, березень - 205,000, квітень - 81,000, травень - 0,200; червень - 0,070; липень - 0,070; серпень - 0,070; вересень - 0,097; жовтень - 83,000; листопад - 212,000; грудень - 360,000) для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 14-го числа місяця наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного Сторонами акта приймання - передачі газу за розрахунковий місяць У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Покупцем до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем реалізації газу (п.п. 1.1, 1.2, 6.1 Договору).
Договір набуває чинності з дати підписання повноважними представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2016 року до 31 грудня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
На виконання умов договору Продавець поставив Покупцю природний газ в кількості 554,004 тис. куб. м на загальну суму 4 188 997,66 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2016 на суму 1 519 112,96 грн, від 29.02.2016 на суму 1 290 559,61 грн, від 31.03.2016 на суму 1 174 726,54 грн, від 30.04.2016 на суму 204 598,55 грн, які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем реалізації природного газу.
Покупець, у порушення взятих зобов'язань, не розрахувався за поставлений природний газ у строки передбачені договором, і така заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку Продавця (позивач) склала 4 188 997,66 грн, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення боргу в сумі 4 188 997,66 грн, інфляційних нарахувань та річних.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.04.2018 у справі № 921/14/18, яке залишене в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 листопада 2018 року, позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, 47002, ідентифікаційний код - 39460902) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код - 20077720) 4 188 997 (чотири мільйони сто вісімдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 66 коп. основного боргу, 377 411 (триста сімдесят сім тисяч чотириста одинадцять) грн 61 коп. пені, 206 439 (двісті шість тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн 61 коп. 3% річних, 883 359 (вісімсот вісімдесят три тисячі триста п'ятдесят дев'ять) грн 00 коп. інфляційних втрат та 90 504 (дев'яносто тисяч п'ятсот чотири) грн 29 коп. судового збору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення із відповідача 3% річних в сумі 441 048, 40 грн, а також інфляційних нарахувань, що складають 1 551 114,07 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору на купівлю-продаж природного газу №16-219-Б від 30.12.2015.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога АТ "НАК "Нафтогаз України" до ДП "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище Договору.
Ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч. 2ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач виконав свій обов'язок щодо передачі у власність відповідачу природного газу згідно Договору купівлі - продажу природного газу №16-219-Б від 30.12.2015 в повному обсязі. Натомість відповідач свої зобов'язання з оплати вартості отриманого газу виконував з порушенням встановленого Договором строку, що підтверджується самим відповідачем у відзиві на позов та усних поясненнях представника в судових засіданнях.
Як уже зазначалось вище, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі наведеної норми позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 441 048,40 грн.
З наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що останні нараховані (із урахуванням сум часткової сплати та періодів, врахованих у рішенні суду у справі № 921/14/18)
за зобов'язаннями січня 2016 року:
За період з 07.11.2017 по 31.12.2019 на суму 1 519112,96 грн - в сумі 98 014,00 грн;
За період з 01.01.2020 по 02.04.2020 на суму 1 519112,96 грн - в сумі 11580,00 грн;
За період з 03.04.2020 по 28.05.2020 на суму 1 414921,08 грн - в сумі 6 494,72 грн;
За період з 29.05.2020 по 27.08.2020 на суму 1 408 638,21 грн - в сумі 10 507,06 грн;
За період з 28.08.2020 по 14.10.2020 на суму 1 191286,12 грн - в сумі 4 687,03 грн;
За період з 15.10.2020 по 12.11.2020 на суму 908 616,02 грн - в сумі 2 159,82 грн;
За період з 13.11.2020 по 03.12.2020 на суму 767 307,01 грн - в сумі 1 320,77 грн;
За період з 04.12.2020 по 31.12.2020 на суму 478 053, 73 грн - в сумі 1 097,17 грн;
За період з 01.01.2021 по 26.01.2021 на суму 478 053,73 грн - в сумі 1 021, 59 грн;
За період з 27.01.2021 по 09.03.2021 на суму 83 672,10 грн - в сумі 288,84 грн.
Тобто, загальна сума 3% річних за вказаний період становить 137 171,12 грн.
За зобов'язаннями лютого 2016 року:
За період з 07.11.2017 по 31.12.2019 на суму 1 290 559,61 грн - в сумі 83 267,61 грн;
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 1 290 559,61 грн - в сумі 38 716,79 грн;
За період з 01.01.2021 по 09.03.2021 на суму 1 290 559,61 грн - в сумі 7 212,99 грн;
За період з 10.03.2021 по 18.04.2021 на суму 1 048 093,81 грн - в сумі 3 445, 79 грн;
За період з 19.04.2021 по 10.06.2021 на суму 882 196,74 грн - в сумі 3 842,99 грн;
За період з 11.06.2021 по 22.07.2021 на суму 711 452,28 грн - в сумі 2 455,97 грн;
За період з 23.07.2021 по 28.09.2021 на суму 632 374,54 грн - в сумі 3 534,37 грн;
За період з 29.09.2021 по 30.09.2021 на суму 478 053, 73 грн - в сумі 76,42 грн;
Тобто, загальна сума 3% річних за вказаний період становить 142 552,93 грн.
За зобов'язаннями березня 2016 року:
За період з 07.11.2017 по 31.12.2019 на суму 1 174 726, 54 грн - в сумі 75 794,00 грн;
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 1 174 726,54 грн - в сумі 35 241,79 грн;
За період з 01.01.2021 по 30.09.2021 на суму 1 174 726, 54 грн - в сумі 26 358,93 грн;
Тобто, загальна сума 3% річних за вказаний період становить 137 394, 72 грн.
За зобов'язаннями квітня 2016 року:
За період з 07.11.2017 по 31.12.2019 на суму 204 598,55 грн - в сумі 13 200,81 грн;
За період з 01.01.2020 по 31.12.2020 на суму 204 598,55 грн - в сумі 6 137,96 грн;
За період з 01.01.2021 по 30.09.2021 на суму 204 598,55 грн - в сумі 4 590,86 грн;
Тобто, загальна сума 3% річних за вказаний період становить 23 929,63 грн.
Також, позивачем здійснено нарахування інфляційних нарахувань, що складають 1 551 114,07 грн за січень, лютий, березень , квітень 2016.
З наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань вбачається, що останні нараховані (із урахуванням сум часткової сплати та періодів, врахованих у рішенні суду у справі № 921/14/18)
за зобов'язаннями січня 2016 року:
За період з 01.10.2017 по 31.03.2020 на суму 1 519 112,96 грн - в сумі 348 107, 77 грн;
За період з 01.04.2020 по 30.04.2020 на суму 1 414 921, 08 грн - в сумі 17 757,24 грн;
За період з 01.05.2020 по 30.07.2020 на суму 1 408 638, 21 грн - в сумі - 2 237,41 грн;
За період з 01.08.2020 по 30.09.2020 на суму 1 191 286,12 грн - в сумі 6 705,52 грн;
За період з 01.10.2020 по 31.10.2020 на суму 908 616, 02 грн - в сумі 22 418, 80 грн;
За період з 01.11.2020 по 30.11.2020 на суму 767 307,01 грн - в сумі 29 435,89 грн;
За період з 01.12.2020 по 31.12.2020 на суму 478 053,73 грн - в сумі 20 643,61 грн;
За період з 01.01.2021 по 28.02.2021 на суму 83 672,10 грн - в сумі 53 230,71 грн.
Тобто, загальна сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 496 062,13 грн.
За зобов'язаннями лютого 2016 року:
За період з 01.10.2017 по 28.02.2021 на суму 1 290 559,61 грн - в сумі 417 237,92 грн;
За період з 01.03.2021 по 31.03.2021 на суму 1 048093,81 грн - в сумі 33 859,25 грн;
За період з 01.04.2021 по 31.05.2021 на суму 882 196,74 грн - в сумі - 40 511,60 грн;
За період з 01.06.2021 по 30.06.2021 на суму 711 452,28 грн - в сумі 4 132,18 грн;
За період з 01.07.2021 по 31.08.2021 на суму 632 374,54 грн - в сумі - 2 070,22 грн;
За період з 01.09.2021 по 30.09.2021 на суму 464 879,94 грн - в сумі 24 817,84 грн;
За період з 01.12.2020 по 31.12.2020 на суму 478 053,73 грн - в сумі 20 643,61 грн;
За період з 01.01.2021 по 28.02.2021 на суму 83 672,10 грн - в сумі 53 230,71 грн.
Тобто, загальна сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 518 488,57 грн.
За зобов'язаннями березня 2016 року:
За період з 01.10.2017 по 30.09.2021 на суму 1 174 726,54 грн - в сумі 457 050,85 грн;
Тобто, загальна сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 457 050, 85 грн.
За зобов'язаннями квітня 2016 року:
За період з 01.10.2017 по 30.09.2021 на суму 204 598, 55 грн - в сумі 79 512,52 грн;
Тобто, загальна сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 79 512,52 грн.
За змістом ч. 2ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 у справі № 915/14/17).
Суд перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи умови договору та норми чинного законодавства, погоджується з ними.
Відповідачем обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог належними засобами доказування не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано, заперечень щодо нарахованих сум 3 % річних та інфляційних нарахувань не заявлено.
В той же час, відповідачем подано клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у якому просив суд скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню на 99%.
В обґрунтування клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій відповідач вказує, що на час укладення між відповідачем та позивачем договору № 16-219-Б від 30.12.2015 ДП "Кременецьке УПРГ" здійснювало два основних прибуткових види діяльності з розподілу газу та з його постачання. Однак, у зв'язку із запровадженням законодавчих змін на ринку природного газу, виходячи із процесів анбандлінгу того ж таки АТ "НАК "Нафтогаз України" 06.082021 ліцензію на постачання природного газу, надану для ДП "Кременецьке УПРГ" було анульовано, про що видано постанову НКРЕКП № 1239, отже ДП "Кременецьке УПРГ" втратило одне з двох основних джерел грошових надходжень, відповідно платоспроможність підприємства різко впала.
Також відповідач зазначає, що на сьогодні ДП "Кременецьке УПРГ" не має можливості погасити зазначену заборгованість через те, що дохідна частина від надання основного виду послуг з розподілу газу не забезпечує відповідних видатків із причин невідповідності затвердженого НКРЕКП тарифу на розподіл для підприємства, зокрема в частині вартості природного газу, що у ньому передбачена реальним ринковим цінам на даний час.
Окрім того, відповідач вказує, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, має значну дебіторську заборгованість та є стратегічним підприємством, а заявлені санкції є не співмірними із майновим станом відповідача.
В той же час, відповідач зазначає, що незважаючи на тяжкий матеріальний стан, борг ДП "Кременецьке УПРГ" за рішенням суду від 23.04.2018 у справі № 921/14/18 майже повністю погашено, що вказує на добросовісну поведінку відповідача та відсутність прямого умислу в його діях.
З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд зазначає наступне.
За приписами статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, за положенням частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанова Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В той же час, суд відзначає, що позивачем - Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у даній справі не заявлено позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки, пені чи штрафу, відтак клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, зокрема в частині про зменшення суми нарахованої пені є безпідставним.
Тоді як, позивач заявив до стягнення 3% річних, які за своєю природою є компенсацією за користування належними до сплати позивачу коштами, та інфляційні нарахування, які є відшкодуванням втрат позивача, спричинених знеціненням грошових коштів, та які визнано судом обґрунтованими, що в свою чергу забезпечує захист майнових прав та інтересів позивача.
Утім, суд не вбачає підстав для зменшення розміру як нарахованих інфляційних втрат так і 3 % річних виходячи з наступного.
Суд зауважує, що норми ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені).
В обґрунтування підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат відповідач послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Згідно висновків викладених у пункті 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 слідує, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
В той же час, як слідує з вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, під час розгляду справи встановлено, що умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та дев'яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів (п. 8.18 Постанови).
Проте, в даній справі позивачем нараховано відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі, що встановлений законом - безпосередньо статтею 625 ЦК України.
На переконання суду, в даному випадку правовідносини, яким надано правову оцінку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 не є подібними тим правовідносинам, які досліджені судом в даному конкретному випадку.
Таким чином, суд погоджується з позицією позивача, що нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати є законними, обґрунтованими, та співмірними з розміром заявлених вимог про стягнення заборгованості та не є надмірними.
Таким чином, враховуючи можливість зменшення розміру виключно неустойки (штрафу, пені), що прямо встановлено нормами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України та законодавством не передбачено можливості суду зменшити нараховані інфляційні втрати та відсотки річні, клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій не підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань з своєчасної оплати поставленого товару, свідчать про порушення відповідачем прав позивача, на підставі чого позовні вимоги про стягнення 441 048, 40 грн 3% річних та 1 551 114,07 грн інфляційних втрат є законними, ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України.
Відповідач не навів суду переконливих аргументів на підтвердження своєї позиції, які б переважили аргументи позивача або викликали обґрунтовані сумніви стосовно позовних вимог. Доводи позивача відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Судові витрати на підставі статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу" (вул. Вокзальна, 4, м. Кременець, 47002, ідентифікаційний код - 39460902) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код - 20077720):
- 441 048 (чотириста сорок одну тисячу сорок вісім) грн 40 коп. 3% річних;
- 1 551 114 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят одну тисячу сто чотирнадцять) грн 07 коп. інфляційних втрат;
- 29 882 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дві) грн 44 коп. судового збору.
3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:
- Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6;
- Державному підприємству "Кременецьке управління з постачання та реалізації газу", 47002, Тернопільська область, м. Кременець, вул. Вокзальна, 4.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. ст. 256-257 ГПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне рішення складено та підписано 18.02.2022 .
Суддя Н.В. Охотницька