ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2022Справа № 910/12302/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційних хаб "Економіка"
про спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Коваленко М.О.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційних хаб "Економіка" про:
1) визнання недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права інфорацію, поширену на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвами: "ОСОБА_1 судится с ІНФОРМАЦІЯ_1. 1 млн выигрыша обещает передать фонду Tabletochki"; "IBOX Bank подал в суд против издания ІНФОРМАЦІЯ_1: сума иска составила 2 млн грн."; "Собственник "Альта Капитал" требует в суде от ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацию в 1 млн и доменн сайта";
2) зобов'язання протягом 5 днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про позивача, шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи про цьому внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ "Фьючер Медіа";
3) зобов'язання протягом 5 днів з дня набрання рішенням у цій справі законної сили, надати позивачу можливість використати гарантоване право відповісти на публікації для спростування поширеної інформації, яка розміщена на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом розміщення запропонованого позивачем тексту відповіді.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.09.2021.
Протокольною ухвалою суду від 01.09.2021 відкладено підготовче засідання на 13.10.2021.
12.10.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
Протокольною ухвалою суду від 13.10.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.11.2021.
19.10.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою суду від 03.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 01.12.2021.
30.11.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті спору.
Протокольною ухвалою суду від 01.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2021.
У судовому засіданні 22.12.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги, та вступне слово представника відповідача, який заперечував проти позову.
Протокольною ухвалою суду від 22.12.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 12.01.2022.
Протокольною ухвалою суду від 12.01.2022 відкладено судове засідання на 03.02.2022.
У судовому засіданні 03.02.2022 суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.
У судовому засіданні 03.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
26.10.2020 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено публікацію під назвою "ОСОБА_1 судится с ІНФОРМАЦІЯ_1. 1 млн выигрыша обещает передать фонду Tabletochki", в якій розміщено інформацію наступного змісту: "в иски требуют привлечь к уголовной ответственности журналиста ОСОБА_3. …Таким образом, это уже не первый случай, когда интернет-издание занимается публикацией неправдивых данных об конкретном человеке без оснований и доказательной базы" (інформація 1).
27.10.2020 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено публікацію під назвою "IBOX Bank подал в суд против издания ІНФОРМАЦІЯ_1: сумма иска составила 2 млн грн", в якій розміщено інформацію наступного змісту: "…ООО "Фьючер Медиа", которое является издателем СМИ ІНФОРМАЦІЯ_1. … журналистки ОСОБА_3 и привлечения ее к уголовной ответственности сроком до 2-х лет" (інформація 2).
28.10.2020 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3/ розміщено публікацію під назвою "Собственник "Альта Капитал" требует в суде от ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацию в 1 млн и домен сайта", в якій розміщено інформацію наступного змісту: "ОСОБА_2, учредитель финансовой компании "Альта Капитал" и глава наблюдательного совета инвестиционного фонда "Франклин", подал в суд на издание ІНФОРМАЦІЯ_1. … Причиной иска стала публикация на сайте издания, которая, по оценке истца, содержит ряд непроверенных заявлений и порочит деловую репутацию. ОСОБА_2 требует в суде у издателя сайта ООО "Фьючер Медиа" права на домен ІНФОРМАЦІЯ_1 в качестве компенсации морального ущерба и выплатить 1 млн грн." (інформація 3).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що поширена інформація є недостовірною та такою, що порочить його ділову репутацію, а тому позивач просить визнати таку інформацію недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, спростувати недостовірну інформацію та зобов'язати відповідача забезпечити можливість надати відповідь на інформацію.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що спірна інформація є дослівним відтворенням інформації, яка розміщена раніше в мережі Інтернет, та у спірних статтях є посилання на такі джерела. З огляду на це, відповідач зазначає, що він є неналежним відповідачем у справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно із ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, недоторканість ділової репутації. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до ст. 91, 94 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.
Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. 277 ЦК України та право на недоторканість своєї ділової репутації відповідно до ст. 299 ЦК України.
Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ такої категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Так, судам, необхідно встановити: чи мало місце поширення відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.
В пунктах 9, 15 постанови Пленуму ВСУ № 1 зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти, зокрема, поширення її в мережі Інтернет. Відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. При цьому, належним відповідачем, у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет, є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, тобто особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спірну інформацію було поширено на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, управління яким здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний Хаб "Економіка". Зазначену інформацію відповідачем не спростовано та заперечень щодо приналежності сайту відповідачу не надано.
Окрім того, вказана інформація містить на сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3
Враховуючи викладене, відповідач відповідає за розміщену на ньому інформацію та за дотримання прав інших осіб при використанні сайту, шляхом розміщення на ньому будь-якої інформації.
Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України).
Згідно з п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27.02.2009 №1 вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Таким чином, відповідно до ст. 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При вирішенні питання з визначення характеру розміщеної спірної інформації, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, суд зазначає наступне.
Дослідивши зміст спірної інформації, суд дійшов висновку, що спірна інформація є твердженнями про факти, оскільки в спірній інформації відсутнє використання мовно-стилістичних засобів. Цитати не містять мовних зворотів, які б свідчили що останні є припущеннями, вказівками чи відсилками на чиїсь думки.
Крім того, зазначені вище цитати мають категоричну стверджувальну форму про факти.
Таким чином, в зазначених статтях повідомлено про факти, які можуть бути перевірені на предмет дійсності.
Щодо достовірності викладеної відповідачем інформації, а також порушення особистих немайнових прав позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Статтею 5 Закону України "Про інформацію" визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
В абз. 5 п. 15 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" та у п. 1 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 12.06.2014 №01-06/770/2014 зазначено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.
Згідно з положеннями ст. 277 Цивільного кодексу України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
Таким чином, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню (п. 5 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням господарськими судами законодавства про інформацію (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)" від 12.11.2008 № 01-8/676).
Право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.
Позивач просить визнати недостовірною інформацію наступного змісту: "в иски требуют привлечь к уголовной ответственности журналиста ОСОБА_3", "журналистки ОСОБА_3 и привлечения ее к уголовной ответственности сроком до 2-х лет".
Суд дійшов висновку, що поширенням вказаної вище інформації не порушує права чи інтереси позивача, оскільки інформація стосується Любові Величко. При цьому, та обставина, що за твердженням позивача остання є автором статей, розміщених на сайті позивача не свідчить про порушення його прав, оскільки позивач звернувся до суду як юридична особа на захист ділової репутації юридичної особи. З огляду на зазначене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо визнання недостовірною інформації наступного змісту: "ООО "Фьючер Медиа", которое является издателем СМИ ІНФОРМАЦІЯ_1", суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що від не є видавцем ЗМІ, та ані ТОВ "Фьючер Медіа", ані ІНФОРМАЦІЯ_1 не є засобами масової інформації.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 22 Закону України "Про інформацію", масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб. Засоби масової інформації - засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації.
Аудіовізуальна інформація - будь-які сигнали, що сприймаються зоровими і слуховими рецепторами людини та ідентифікуються як повідомлення про події, факти, явища, процеси, відомості про осіб, а також коментарі (думки) про них, що передаються за допомогою зображень та звуків".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про телекомунікації", Інтернет - всесвітня інформаційна система загального доступу, яка логічно зв'язана глобальним адресним простором та базується на Інтернет-протоколі, визначеному міжнародними стандартами'.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про інформацію" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, інформація яка поширюються через мережу інтернет орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) є засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації, а відповідно є засобом масової інформації.
Таким чином, вказана інформація не містить недостовірних відомостей, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню також не підлягають.
Щодо інформації наступного змісту "Таким образом, это уже не первый случай, когда интернет-издание занимается публикацией неправдивых данных об конкретном человеке без оснований и доказательной базы", суд зазначає наступне.
Матеріали справи не містять доказів того, що інформація є достовірною, відповідачем не надано таких доказів.
Окрім того, із долученої до матеріалів справи роздруківки із сайту Судової влади, на момент публікації спірної інформації були відсутні будь-які рішення, які набрали законної сили, про публікацію заявником недостовірної інформації.
Таким чином, вказана інформація є недостовірною та підлягає спростуванню.
Окрім того, інформації "ОСОБА_2, учредитель финансовой компании "Альта Капитал" и глава наблюдательного совета инвестиционного фонда "Франклин", подал в суд на издание ІНФОРМАЦІЯ_1. … Причиной иска стала публикация на сайте издания, которая, по оценке истца, содержит ряд непроверенных заявлений и порочит деловую репутацию. ОСОБА_2 требует в суде у издателя сайта ООО "Фьючер Медиа" права на домен ІНФОРМАЦІЯ_1 в качестве компенсации морального ущерба и выплатить 1 млн грн.", є недостовірною, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що факти викладені у інформації мали місце у дійсності.
Позивачем долучено до матеріалів справи роздруківку із сайту Судової влади за пошуковим запитом "ОСОБА_2" із якого вбачається, що спори із зазначеним у статті предметом відсутність.
Відповідач належними та допустимими доказами достовірність поширеної інформації не довів.
Посилання відповідача на те, що спірна інформація є відображенням інформації, яка була поширена раніше в мережі Інтернет, а тому відповідач є неналежним відповідачем, судом не приймаються, оскільки на відповідача, як суб'єкта який поширює інформацію покладено обов'язок не поширювати недостовірну інформацію та перевіряти інформацію, яка поширюється.
При цьому, застосування прямих посилань на оригінал статті та на її місце розміщення у мережі Інтернет, і з безпосереднім цитуванням частин тексту оригіналу статті, не спростовує обов'язок відповідача спростувати таку інформацію.
Спростування недостовірної інформації, відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України, здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині зобов'язання відповідача спростувати інформацію, яка визнана судом недостовірною.
Щодо зобов'язання відповідача забезпечити позивача право на відповідь, суд вважає що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки наведена позивачем відповідь у прохальній частині позову спрямована на статтю уцілому, у той час як судом визнано недостовірним лише одне речення із всієї статті.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" - задовольнити частково.
2. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, код ЄДРПОУ - 40430635) інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний хаб "Економіка" (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 39399922) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: "ОСОБА_1 судится с ІНФОРМАЦІЯ_1. 1 млн выигрыша обещают передать фонду Tabletochki" наступного змісту:
"Таким образом, это уже не первый случай, когда интернет-издание занимается публикацией неправдивых данных об конкретном человеке без оснований и доказательной базы".
3. Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, код ЄДРПОУ - 40430635) інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний хаб "Економіка" (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 39399922) на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 під назвою: "Собственник "Альта Капитал" требует в суде от ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацию в 1 млн и домен сайта" наступного змісту:
"Собственник "Альта Капитал" требует в суде от ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацию в 1 млн и домен сайта.
ОСОБА_2, учредитель финансовой компании "Альта Капитал" и глава наблюдательного совета инвестиционного фонда "Франклин" подал в суд на издание ІНФОРМАЦІЯ_1.
Причиной иска стала публикация на сайте издания, которая, по оценке истца, содержит ряд непроверенных заявлений и порочит деловую репутацию. ОСОБА_2 требует в суде у издателя сайта ООО "Фьючер Медиа" права на домен ІНФОРМАЦІЯ_1 в качестве компенсации морального ущерба и выплатить 1 млн грн".
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний хаб "Економіка" (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 39399922) протягом 5 днів з дня набрання рішенням у справі законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену про Товариство з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, код ЄДРПОУ - 40430635), шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2 у публікаціях під назвою " ОСОБА_1 судится с ІНФОРМАЦІЯ_1. 1 млн выигрыша обещают передать фонду Tabletochki" та під назвою "Собственник "Альта Капитал" требует в суде от ІНФОРМАЦІЯ_1 компенсацию в 1 млн и домен сайта", вступної та резолютивної частини рішення суду у справі таким самим шрифтом, як і спростовувана інформація, не допускаючи про цьому внесення паролів та/або кодів доступу тощо, під заголовком "Спростування недостовірної інформації щодо ТОВ "Фьючер Медіа".
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комунікаційний хаб "Економіка" (03022, м. Київ, вул. Кайсарова, буд. 2, код ЄДРПОУ - 39399922) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фьючер Медіа" (04086, м. Київ, вул. Теліги Олени, буд. 41, код ЄДРПОУ - 40430635) 4 540 (чотири тисячі п'ятсот сорок) грн - витрат по сплаті судового збору.
6. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 18.02.2022.
Суддя Н.І. Зеленіна