ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.02.2022Справа № 910/16846/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд»
доАнтимонопольного комітету України
провизнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:Бабченко Ю.Ю.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (надалі - «Комітет») про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані незаконними діями відповідача щодо включення позивача до зведених відомостей, що містять інформацію про рішення органів комітету про визнання вчинення суб'єктом господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачений п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та накладення штрафу на підставі рішення №467-К «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у зв'язку з чим позивач просить суд визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідача виключити таку інформацію із зведених відомостей рішень органів Антимонопольного комітету України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
19.11.2021 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з огляду на те, що задоволення позовних вимог про виключення позивача зі зведених відомостей призводить до обмеження права щодо доступу третіх осіб до публічної інформації про вчинення позивачем порушення про захист економічної конкуренції. Крім того, відповідач вказує, що включення інформації до зведених відомостей не стосується прав та обов'язків позивача, оскільки правові наслідки для позивача створює саме рішення №467-К «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», а не включення його до таких відомостей.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач наголошує на тому, що оскільки наявність зведених відомостей, що містять інформацію про рішення органів комітету про визнання вчинення суб'єктом господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, не передбачено нормами чинного законодавства України, то включення позивача до таких відомостей порушує права позивача, на захист яких подано даний позов.
В запереченнях на відповідь на відзив відповідач спростовує твердження позивача про те, що наявність зведених відомостей не передбачено чинним законодавством та наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог.
Протокольною ухвалою суду від 05.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.01.2022.
В судовому засіданні 24.01.2022 представник позивача підтримала свої позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 07.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Після оголошення судом вступної та резолютивної частини рішення в автоматизованій системі «Діловодство спеціалізованого суду» була зареєстрована заява позивача про відмову від позову, яка залишається судом без розгляду з огляду на те, що станом на момент її надходження до суду розгляд даної справи завершився ухваленням рішення у даній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Комітет, розглянувши матеріали справи № 143-26.13/129-19 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-австрійське підприємство «Інтервіас Україна», Дочірнім підприємством «Вінницький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та Товариством законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», прийняв рішення №467-р від 12.08.2021 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - «Рішення»).
Комітетом вказаним рішення визнано, що ТОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Інтервіас Україна», ДП «Вінницький облавтодор» та Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - «Експлуатаційне утримання та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення у Вінницькій області (додатково)» (ідентифікатор процедури закупівлі в системі Prozorro UA-2019-04-18-001033-b) проведених Службою автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України.
За порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 12 065 480,00 грн.
Інформацію про прийняте Рішення внесено відповідачем до зведених відомостей, що містять інформацію про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів та накладення штрафу (надалі - «Зведені відомості»), які опубліковані на офіційному сайті відповідача.
Позивачем оскаржено Рішення до Господарського суду міста Києва.
Спір у справ виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання незаконними дій відповідача щодо включення позивача до зведених відомостей, а також зобов'язання відповідача виключити з таких відомостей інформацію щодо позивача.
Частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України). Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України). Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини перша статті 14 Цивільного кодексу України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п'ята статті 5 ГК України).
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.
Згідно з частиною першою статті 13 та частиною першою статті 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України «Про захист економічної конкуренції», «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державну допомогу суб'єктам господарювання», цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах:
- законності;
- гласності;
- захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною першою статті 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Відповідно до частин першої і другої статті 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
накладення штрафу;
блокування цінних паперів;
усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;
закриття провадження у справі.
Органи Антимонопольного комітету України оприлюднюють рішення за результатом розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції на офіційному веб-сайті Антимонопольного комітету України протягом 10 робочих днів з дня його прийняття. Рішення підлягає оприлюдненню в повному обсязі, крім інформації, яка визначена інформацією з обмеженим доступом. Інформація з обмеженим доступом має бути виключена або зачорнена чи змінена в інший спосіб, який забезпечує достатній її захист та достатню прозорість щодо обґрунтування органом Антимонопольного комітету України прийнятого рішення.
Згідно з частинами першої і четвертою статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Як встановлено судом, Рішенням визнано, що ТОВ «Спільне українсько-австрійське підприємство «Інтервіас Україна», ДП «Вінницький облавтодор» та Товариство вчинили порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій що стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю - «Експлуатаційне утримання та поточний ремонт автомобільних доріг загального користування державного значення у Вінницькій області (додатково)» (ідентифікатор процедури закупівлі в системі Prozorro UA-2019-04-18-001033-b) проведених Службою автомобільних доріг у Вінницькій області Державного агентства автомобільних доріг України; за вказане порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 12 065 480,00 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету про визнання недійсним та скасування пунктів 1 та 4 резолютивної частини рішення, за наслідком чого судом було відкрито провадження у справі №910/16639/21.
Порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого:
згідно з частиною першою статті 48 цього Закону, частиною першою статті 30 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;
за результатами перевірки відповідно до частини п'ятої статті 57 цього Закону;
за результатами перегляду відповідно до частини третьої статті 58 цього Закону,
а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини третьої статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.
Одночасно позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказує на те, що інформацію про Рішення внесено відповідачем до Зведених відомостей, ведення яких не передбачено чинним законодавством України, що порушує права позивача на участь у наступних процедурах закупівлі.
Пунктом 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що замовник приймає рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі та зобов'язаний відхилити тендерну пропозицію учасника або відмовити в участі у переговорній процедурі закупівлі (крім випадків, зазначених у пунктах 2, 4, 5 частини другої статті 40 цього Закону) в разі, якщо суб'єкт господарювання (учасник) протягом останніх трьох років притягувався до відповідальності за порушення, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів.
Зокрема, позивач зазначає, що з урахуванням приписів пункту 4 частини першої статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» наявність інформації щодо Товариства у Зведених відомостях фактично є підставою для прийняття замовником рішення про відмову учаснику у процедурі закупівлі та зобов'язання відхилити тендерну пропозицію учасника (Товариства), адже замовники при проведенні процедур закупівель використовують Зведені відомості та не допускають до участі у закупівлях суб'єктів господарювання, щодо яких Комітетом прийнято рішення.
В той же час, відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» закупівлі здійснюються за такими принципами:
1) добросовісна конкуренція серед учасників;
2) максимальна економія, ефективність та пропорційність;
3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;
4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них;
5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі;
6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом:
1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
в офіційних друкованих виданнях;
на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
на інформаційних стендах;
будь-яким іншим способом;
2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно із статтею 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»:
- розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- публічна інформація у формі відкритих даних є дозволеною для її подальшого публічного використання та поширення. Будь-яка особа може вільно копіювати, публікувати, поширювати, використовувати, у тому числі в комерційних цілях, у поєднанні з іншою інформацією або шляхом включення до складу власного продукту, публічну інформацію у формі відкритих даних з обов'язковим посиланням на джерело отримання такої інформації.
Відповідно до зазначеної статті Закону України «Про доступ до публічної інформації» Кабінетом Міністрів України затверджено, зокрема, Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.
Згідно з Переліком наборів даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (Додаток до названого Положення) Комітет оприлюднює, окрім іншого, Зведені відомості про рішення органів Комітету про визнання вчинення суб'єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу.
Таким чином, Комітетом на веб-порталі публікуються Зведені відомості саме з метою забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України «Про публічні закупівлі» та на виконання постанови Кабінету Міністрів України №835 від 21.10.2015.
Після спливу трьох років з дати прийняття відповідного рішення, відомості про суб'єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються зі Зведених відомостей.
Суд відзначає, що приписи п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі» застосовуються на підставі та з урахуванням відповідного рішення уповноваженого органу, тобто органу Комітету, а не на підставі Зведених відомостей. Між тим, рішення органу Комітету (поки його не скасовано чи не визнано недійсним у встановленому порядку) є обов'язковим до виконання (частина третя статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що чинним законодавством України не передбачено ведення відповідачем реєстру суб'єктів господарювання (учасників або учасників попередньої кваліфікації), які протягом останніх трьох років притягувалися до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
При цьому, задоволення позовних вимог в частині виключення позивача із Зведених відомостей фактично призведе до обмеження права щодо доступу до публічної інформації невизначеного кола осіб - запитувачів інформації, що суперечить приписам ч. 2 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що є підставою для відмови в позові в цій частині.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Комітету виключити інформацію про Товариство зі Зведених відомостей суд відзначає наступне.
Виходячи зі змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладено саме на позивача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Щодо порушеного права суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
На думку позивача, оскільки наявність Зведених відомостей із включенням до них інформації щодо позивача не передбачено чинним законодавством України, то дії відповідача щодо включення та оприлюднення відповідної інформації порушують права позивача, зокрема, на участь в процедурах закупівлі.
В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
За змістом ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Таким чином, Рішення є обов'язковим для виконання, а станом на момент розгляду даної справи по суті доказів визнання його незаконним та скасування в судовому порядку матеріали справи не містять.
Суд відзначає, що включення інформації про Товариство до Зведених відомостей не порушує права позивача та не створює для нього жодних правових наслідків, оскільки такі наслідки (передбачені п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі») створює саме Рішення.
З огляду на встановлення правомірності включення відповідачем інформації про Товариство до Зведених відомостей, а також враховуючи чинність та обов'язковість до виконання Рішення, позовні вимоги про зобов'язання Комітету виключити інформацію про Товариство зі Зведених відомостей також не підлягають задоволенню.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 17.02.2022.
Суддя В.П. Босий