14.02.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1193/21
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Стефанів Т. В.,
секретар судового засідання Максимів Н. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВІП ОЙЛ"
до відповідача Державного підприємства "Солотвинське лісове господарство"
про стягнення заборгованості в сумі 29259 грн 47 к.,
представники сторін в судове засідання не з'явилися.
З урахуванням ч. 3 ст. 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суть спору.
ТОВ "Компанія ВІП ОЙЛ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ДП "Солотвинське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 29259 грн 47 к.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Ухвалою від 10.12.2021 суд постановив: позовну заяву залишити без руху; позивачу у десятиденний строк, з дня отримання даної ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме надати суду належним чином засвідчену копію наказу ТОВ "Компанія ВІП ОЙЛ" № 1 від 15.11.2010 та належні докази відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів (фіскальний чек).
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою від 21.12.2021 суд постановив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначити на 17.12.2021, встановити строки сторонам на подачу відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення.
Протокольною ухвалою від 17.01.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 14.02.2022.
Сторін належним чином було повідомлено про дату та час розгляду справи.
Ухвали суду від 10.12.2021 та 21.12.2021, які направлялися на адресу позивача повернулися до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Ухвала суду від 17.01.2022, яка направлялася на адресу позивача, повернулася до суду з відміткою Укрпошти "адресат відсутній".
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали у цій справі було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач мав можливість ознайомитися з їх текстом.
Факт неотримання позивачем кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання вимог згаданої ухвали, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Ухвала суду від 21.12.2021 вручена відповідачу 06.01.2022 (наведений факт підтверджує інформація з вебсайту Укрпошти відповідно до номера треку) ухвала суду від 17.01.2022 - 28.01.2022 (докази наявні у матеріалах справи).
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі в судовому засіданні представників сторін, запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
При розгляді даної справи суд керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно з якими кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Позиції сторін.
Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення оплати за поставлений товар. За прострочення виконання обов'язку по оплаті за товар відповідачу нараховані пеня та штраф.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
15.01.2019 між ТОВ "Компанія ВІП ОЙЛ" (постачальник) та ДП "Солотвинське лісове господарство" (покупець) укладено договір поставки № 8.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Предметом договору є поставка олив моторних, охолоджуючих рідин, акумуляторів, автозапчастин та інших автотоварів (товар) за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно видаткових накладних постачальника (п. 1.2 договору).
У п. 5.1 та 5.2 договору сторони погодили, що ціна товару та його загальна вартість виражаються в гривнях. Вартість договору становить 100000 грн 00 к. Ціна товару та загальна вартість переданої покупцю партії товару вказується у видатковій накладній, що видається постачальником на кожну таку партію.
Покупець зобов'язаний оплатити постачальнику за отриману конкретну партію товару протягом семи календарних днів з дати оформлення видаткової накладної (п. 6.1 договору).
Позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 20966 грн 61 к., про що свідчать видаткові накладні: № 39 від 08.01.2020 на суму 1510 грн 04 к., № 7166 від 22.11.2019 на суму 1738 грн 33 к., № 7278 від 26.11.2019 на суму 16041 грн 37 к., № 7859 від 18.12.2019 на суму 1676 грн 87 к.
Матеріали справи містять підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками акт звірки взаєморозрахунків, з огляду на який борг відповідача перед позивачем станом на 17.02.2021 становить 20966 грн 61 к.
У випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день такого прострочення протягом усього строку порушення зобов'язань (п. 7.1 договору).
На підставі п. 7.1 договору, за порушення строків оплати за поставлений товар відповідачу нараховано пеню в сумі 6196 грн 20 к. (402 грн 07 к. за період прострочення з 16.01.2020 по 25.10.2021 на суму боргу 1510 грн 00 к.; 525 грн 66 к. за період прострочення з 30.11.2019 по 25.10.2021 на суму боргу 1738 грн 33 к.; 4796 грн 23 к. за період прострочення з 04.12.2019 по 25.10.2021 на суму боргу 16041 грн 00 к.; 472 грн 24 к. за період прострочення з 26.12.2019 по 25.10.2021 на суму боргу 1676 грн 00 к.).
У випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару (п. 7.3 договору).
На підставі п. 7.3 договору, за порушення строків оплати за поставлений товар понад 30 календарних днів відповідачу нараховано штраф в сумі 2096 грн 66 к. (20966 грн 61 к. х 10 %).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Укладаючи договір поставки № 8 від 15.01.2019 сторони погодили всі його істотні умови.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Так, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 20966 грн 61 к., проте не розрахувався за нього у визначені договором строки. Борг відповідача становить 20966 грн 61 к. Протилежного суду не доведено.
Що стосується нарахування пені та штрафу, суд вказує на приписи ст. 549 ЦК України, якими визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові ОП КГС ВС від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20.
В даному випадку сторони у договорі поставки визначили, що пеня нараховується за прострочення виконання зобов'язання протягом усього строку порушення зобов'язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день такого прострочення, штраф - у відсотковому відношенні від суми неоплаченого товару.
Суд установив, що позивач, на підставі п. 7.1 та 7.3 договору правомірно здійснив нарахування пені та штрафу. Розрахунки пені та штрафу здійснено арифметично правильно.
Висновок суду.
В контексті наведеного позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи той факт, що позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 2270 грн 00 к. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 178, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВІП ОЙЛ" до відповідача Державного підприємства "Солотвинське лісове господарство" про стягнення заборгованості в сумі 29259 грн 47 к. - задоволити.
Стягнути з Державного підприємства "Солотвинське лісове господарство" (вул. Грушевського, буд. 22, смт Солотвин, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77753; ідентифікаційний код 22184176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ВІП ОЙЛ" (пр. Червоної Калини, буд. 104, кв. 119, м. Львів, 79049; ідентифікаційний код 37398817) 29259 (двадцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн 47 к. заборгованості та 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 к. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення підписане 18.02.2022.
Суддя Т. В. Стефанів