номер провадження справи 27/103/21
08.02.2022 Справа № 908/1549/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Хрипко О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” (03040 м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, офіс, ідентифікаційний код юридичної особи 40048577)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964)
про стягнення 75 793 грн. 71 коп.
за участю
представника позивача: Мороз А.М., дов. № 150 від 16.08.2021
представник відповідача: Погосян С.Г., дов. № 2809 від 02.09.2019
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” про стягнення з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” 69 960 грн. 00 коп. основного боргу, 2 794 грн. 57 коп. неустойки, 632 грн. 52 коп. 3 % річних, 2 406 грн. 62 коп. інфляційних збитків.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1549/21 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 01.06.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
15.06.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1549/21, присвоєно справі номер провадження 27/103/21. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження на 07.07.2021.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 10701/08-08/21 від 06.07.2021), відповідно до якого проти позову заперечив, зазначив, що надана позивачем копія Договору щодо надання послуг з навчання №468 від 15.01.2020 та Додатку № 1, Додатку № 2, Додатку № 3 до Договору - є проектом, підписаним тільки з боку позивача, та не узгодженим відповідачем і не створює прав та обов'язків для сторін. Доказів направлення або вручення відповідачу Договору щодо надання послуг з навчання №468 від 15.01.2020 та Додатку N9 1, Додатку № 2, Додатку N9 3 до Договору позивачем не надано. Отже, на дату відкриття провадження по справі № 905/1549/21 Договір про надання послуг сторонами не укладений, в зв'язку з чим заборгованість, на яку посилається позивач, в бухгалтерському обліку ВП ЗАЕС відсутня. Позивачем до позовної заяви надана копія непідписаного Акту здачі- приймання наданих послуг № 1406 від 21.08.2020, однак, не надано доказів в підтвердження укладання Договору та, як наслідок, надання послуг за цим Договором.
Ухвалою суду від 07.07.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.08.2021.
Позивачем надано відповідь на відзив (вх. № 15820/08-08/21 від 03.08.2021), відповідно до якої вказано, що вимога позивача щодо стягнення заборгованості за надані послуги на суму 69 960 грн. є правомірною. Адже небажання та ухилення від підпису однією зі сторін документів не є приводом для визнання даного правочину недійсним. Даний факт виключно показує недобросовісну поведінку з боку контрагента та його небажання належним чином виконувати покладені на нього зобов'язання. Тим паче, законодавець зі своєї сторони не обмежує суб 'єктів господарювання єдиною паперовою формою укладення угод, передбачений Господарським та Цивільним кодексами України можливість укладення договорів у спрощений спосіб.
30.07.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 02.08.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 908/1549/21 відмовлено.
09.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” звернулось до Господарського суду Запорізької області із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції у приміщенні Господарського суду міста Києва.
Ухвалою суду від 11.08.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 908/1549/21 відмовлено.
Від відповідача надійшли заперечення (вх. № 16810/08-08/21 від 16.08.2021) на відповідь на відзив, відповідно д яких зазначено, що надане позивачем листування щодо укладання договору та оплати наданих послуг, не можливо вважати доказами надання відповідних послуг, оскільки з боку відповідача листування здійснювалось неуповноваженою особою. Відповідач не згодний з позицією позивача, що Договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договори між юридичними особами, а також між фізичною та юридичною особою підлягають вчиненню у письмовій формі. Позивач не звертався до господарського суду з позовною заявою зобов'язати відповідача укласти Договір про надання послуг з навчання на умовах відповідача або з позовною заявою про визнання Договору укладеним та послуги наданими. Отже, на даний час між позивачем та відповідачем відсутні договірні відносини за проектом Договору № 468, копія якого надана до позовної заяви. Додані позивачем документи не містять відомостей стосовно того, що надані позивачем послуги шести фізичним особам з навчання надаються відповідачу або конкретним фізичним особам за їх власний рахунок, саме на платній основі, а не безкоштовно.
Ухвалою суду від 18.08.2021 суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/1549/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 20.09.2021.
31.08.2021 від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів, а саме нотаріально засвідченої заяви (свідчення) свідка.
Від відповідача 20.09.2021 надійшли заперечення №28-236/2291 від 16.09.2021 на надані докази, а саме на заву4 свідка.
Ухвалою суду від 20.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 18 листопада 2021 року та відкладено підготовче засідання на 01.11.2021.
Ухвалою суду від 01.11.2021 в порядку ст. 183 ГПК України підготовче провадження відкладено на 16.11.2021.
Ухвалою суду від 16.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/1549/21 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, відкладено підготовче провадження на 06.12.2021.
Ухвалою суду від 06.12.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/1549/21 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 11.01.2022.
11.01.2022 судом розпочато розгляд справи по суті. Ухвалою суду від 11.01.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 08.02.2022.
Позивачем 25.01.2022 сформовано в системі Електронний суд та 26.01.2022 надійшло до суду поштою додаткові пояснення з доказами електронного листування.
У судовому засіданні 08.02.2022 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Акорд”.
Позивач приймав участь в режимі відеоконференцзв'язку.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
В засіданні суду 08.02.2022 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 08.02.2022, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2022 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.02.2022 заперечив проти задоволення позову, просив суд в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, на замовлення Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» у серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» надало уповноваженим представникам відповідача (слухачі) інформаційно-консультаційні послуги за темою «Побудова та технічна експлуатація ВОЛЗ».
Зокрема, слухачі за результатами наданих позивачем за тематикою інформаційно-консультаційних послуг отримали сертифікати про участь у прослуховуванні програми «Побудова та технічна експлуатація ВОЛЗ». Крім того, зі сторони позивача були проставлені відповідні відмітки у посвідченнях слухачів про службове відрядження.
Позивач вказував на те, що Договір про надання послуг за № 468 від 15.01.2020 за предметом надання вищезазначених інформаційно-консультаційних послуг, рахунок № 1480 від 19 серпня 2020 на суму 69 960 грн. з ПДВ, Акт здачі-приймання наданих послуг № 1406 від 21.08.2020 - належним чином оформлені (підписані) зі сторони Позивача у двох примірниках (рахунок у 1 примірнику), були передані відповідачу нарочно - через слухачів та попередньо надіслані на погодження контактній особі зі сторони відповідача в електронному вигляді.
Однак, позивачем не отримано жодного з договірних документів (своїх екземплярів), належним чином оформлених (підписаних) зі сторони відповідача: ані договору про надання послуг за № 468 від 15.01.2020, ані Акту здачі-приймання наданих послуг № 1406 від 21.08.2020. Грошові кошти (у сумі загальної вартості наданих за договором № 468 від 15.01.2020 інформаційно-консультаційних послуг) також позивачеві не сплачені.
В зв'язку з чим, в порядку досудового врегулювання спору позивач 16.01.2021 року направив відповідачу претензію вих. № 2701-2021 від 14.01.2021 з відповідною вимогою щодо підписання усіх необхідних документів та оплати наданої послуги - цінним листом з описом вкладеного.
Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті АТ «Укрпошта», відповідач отримав претензію разом з надісланими повторно договором у 2-х примірниках, рахунком (1 примірник) та актами здачі - приймання наданих послуг (у 2-х примірниках) на дату 20.01.2021.
Повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу не повернулось, останній звернувся з офіційним запитом щодо вказаного до АТ «Укрпошта» та отримав письмове підтвердження (лист від 29.04.2021 вих.№1853-Т-2021042310519-В) про вручення вищезазначеного цінного листа відповідачу.
Відповідно до претензії позивач, враховуючи відсутність підписаного договору та первинних документів, та у цьому випадку керуючись ст. 530 Цивільного кодексу України вимагав сплатні заборгованість за надані послуги у розмірі 69 960 грн. з ПДВ та повернути підписані екземпляри документів протягом семи днів з дня пред'явлення вимоги.
В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до пункту 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина 1 статті 639 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повного і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Судом встановлено, що матеріали справами підтверджено перебування слухачів (працівників відповідача) на навчанні, що проводилось позивачем.
В матеріалах справи містяться завірені копії сертифікатів виданих ДЕПС СОЛЮШЕНЗ працівникам відповідача про навчання з тематики «Побудова та технічна експлуатація ВОЛЗ», з переліком таких осіб, що проходили навчання, також проходження навчання свідчать накази відповідача № 539-к від 20.02.2020, № 555-к від 21.02.2020 про відрядження на навчання у ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» на тему «Побутова та технічна експлуатація волоконно-оптичних ліній зв'язку», а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , в подальшому наказами змінювались періоди навчання.
Перша група, котра складалась з десяти осіб, налічувала п'ять чоловік, які були представниками відповідача у справі. Прослуховування програми «Побудова та технічна експлуатація ВОЛЗ» відбувалося протягом трьох днів з 25.02.2020 по 27.02.2020,
Крім того, на підтвердження проходження навчання працівників відповідача позивачем надавались копії фото першої групи під час процесу навчання.
Також позивачем надавалися анкети учасників другої групи навчання з власноруч заповненими нами даними, оцінками стосовно наданих послуг, коментарями.
Також матеріали справи містять заяву свідка, яка нотаріально посвідчена, відповідно до якої вказано, що ОСОБА_12 підтвердив, що в період з 19.08.2020 по 21.08.2020 був одним з слухачів програми «Побудова та технічна експлуатація ВОЛЗ, що проводилась в рамках надання Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕПС СОЛЮШНЗ» інформаційно-консультативних послуг за темою «Побудова та технічна експлуатація волоконно-оптичних ліній зв'язку». Серед слухачів програми у вказаний період в одній групі разом зі мною перебували представники Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС». За результатами отриманих від ТОВ «ДЕПС СОЛЮШЕНЗ» послуг всі слухачі групи отримали відповідні сертифікати та власноруч заповнювали анкети зворотнього зв'язку учасників навчання. друга група включала в себе вісім осіб, з яких шість були представниками відповідача. Надання послуг відбувалося у період з 19.08.2020 по 21.08.2020 рік.
Відповідно до ст. 88 ГПК України показання свідок викладає письмово в заяві, у якій зазначає ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності) або серію та номер паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які йому відомо, джерела обізнаності щодо цих обставин, а також підтвердження про обізнаність зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві посвідчує нотаріус.
Чинний ГПК України у ст. 13 та ч. 1 ст. 74 закріплює принцип змагальності сторін, згідно якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, на підставі таких засобів як письмові, речові і електронні докази; висновки експертів; показання свідків.
Показання свідка згідно ч. 1 ст. 87 ГПК України - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи, і викладаються ним письмово у заяві. Закон визначає вимоги до такої заяви, лише при дотриманні яких показання свідка будуть належним і допустимим доказом під час розгляду справи господарським судом та вирішення відповідного спору. Зокрема, у заяві свідка зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень. Підпис свідка на заяві потребує нотаріального посвідчення, окрім випадку посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
Важливим аспектом при дослідження процесуального статусу та ролі свідка в господарському процесі є те, що на підставі його показань судом не можуть встановлюватися обставини, які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Дане положення закріплене у ст. 87 ГПК України та досить конкретно визначає правову природу фактів, які можуть бути встановлені за допомогою такого засобу доказування як показання свідків.
Також судом вбачається, що після проходження навчання працівниками відповідача велось електронне листування між уповноваженою особою позивача ОСОБА_13 та відповідача - ОСОБА_14 . У даному листуванні ОСОБА_15 не заперечується факт того, що відповідачем зі свого боку не були підписані отримані від позивача документи (договір, акт наданих послуг), та підтверджується факт несплати відповідачем наданих послуг у періоди з 24.03.2020 року по 28.02.2020, та з 18.08.2020 по 22.08.2020 року, запевняючи що дана ситуація буде вирішена на рівні керівництва найближчим часом.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.
Сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. Обмін сторонами інформацією при виконанні договірних зобов'язань шляхом надіслання електронних листів уже давно став частиною ділових звичаїв в Україні. Відповідно до статей 3, 5, 8 Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», електронні документи вже давно стали частиною ділового обороту та юридична сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
У ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, й інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюють такими засобами: 1) письмовими, речовими й електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Перед здійсненням дослідження і оцінки певного доказу, господарському суду під час судового провадження в першу чергу необхідно з'ясувати його допустимість. Показання свідків є допустимими доказами лише в тому разі, коли надані ними відомості про обставини відповідно до законодавства мають бути підтверджені саме таким способом та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Окрім того, суд не бере до розгляду показань свідків, які не стосуються предмета доказування, тобто обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (згідно ст. 76 ГПК України), що свідчить про їх неналежність.
Таким чином, надання відповідачу відповідних послуг доведено позивачем, суд приймає до уваги показання свідків, наданні копії фото, електронного листування, сертифікатів про проходження навчання тощо, оскільки з урахуванням статті 86 ГПК України, відповідно до якої суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, матеріали справи та надані суду документи, судом встановлено, що укладення договору здійснено в спрощений спосіб, між сторонами склались господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки. Обов'язки позивача виразились у виконанні послуг з навчання, а обов'язки відповідача - в оплаті цих послуг.
На підтвердження обґрунтованості суми основного боргу, позивачем подано розрахунок вартості навчального курсу на 11 слухачів, вартість витратних матеріалів для практичних знань та зареєстровану в ЄРПН 21.08.2020 податкову накладну на загальну суму 69960 грн. за інформаційно-консультативні послуги.
Відповідачем отримані послуги в розмірі 69960 грн. не оплачені. Не підписаний з боку відповідача Договір є свідченням свідомої відмови від оплати наданих позивачем відповідачу послуг.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Надіслана позивачем 16.01.2021 відповідачу претензія вих. № 2701-2021 від 14.01.2021 про повернення належним чином оформлених (підписаних) документів (Договору, акту здачі-приймання послуг) та сплату заборгованості в розмірі 69960 грн. залишилась останнім без відповіді, докази оплати відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 69960 грн.00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за період з 28.01.2021 по 17.05.2021р. суму 632 грн. 52 коп. - 3 % річних, за період з лютого 2021 по травень 2021р. 2406 грн. 62 коп. - втрат від інфляції.
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.
Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Надані розрахунки 3 % річних, втрат від інфляції перевірені за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань не суперечать нормам діючого законодавства України.
Підлягає стягненню з відповідача сума 3 % річних в розмірі 632 грн. 52 коп. та суму втрат від інфляції в розмірі 2406 грн. 62 коп.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2794 грн. 57 коп. суми неустойки у вигляді пені за період з 28.01.2021 по 17.05.2021.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» застосовуються саме до договірних відносин (за згодою сторін).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, оскільки відповідальність сторін у вигляді сплати пені може застосовуватись лише до договірних відносин, тобто умовами Договору сторонами має бути передбачено відповідальності сторін у вигляді сплати пені, а письмовий Договір сторонами не укладений, вимога позивача про стягнення суми пені є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Матеріалами справи та вищевикладеними спростовуються заперечення відповідача.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” підлягають частковому задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032 м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (71503 Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕПС Солюшенз” (03040 м. Київ, вул. Маричанська, буд. 18, офіс, ідентифікаційний код юридичної особи 40048577) 69960 (шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 632 (шістсот тридцять дві) грн. 52 коп. 3 % річних, 2406 (дві тисячі чотириста шість) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 2186 (дві тисячі сто вісімдесят шість) грн. 30 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення оформлено та підписано 18.02.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.