вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"17" лютого 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/734/21
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, вул. Коперника, 4 м.Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВІКОС", вул.Говорова, 11 м.Ужгород,
про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди,
Секретар судового засідання - Сінкіна Е.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Глоба Л.В.;
від відповідача - не з'явився;
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВІКОС" про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018 у розмірі 5185,20 грн та про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018 року.
Описова частина рішення.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, прийнято розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.10.2021 клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено, призначено підготовче засідання на 02 листопада 2021 на 14:30 год.
Ухвалою від 22.10.2021 у зв'язку з перебуванням судді Пригузи П.Д. у відпустці суд постановив призначити нову дату підготовчого засідання (25.11.2021 року).
22.11.2021 Позивачем подана до суду заяву про збільшення позовних вимог, що прийнята судом до розгляду: стягнення заборгованості за період з 19.02.2021 по 31.10.2021 року у розмірі 7 531,71 грн., пеню в сумі 640,80грн. та штраф у сумі 753,17грн., а всього на загальну суму 8925,68 грн.
Ухвалою від 25.11.2021 року відкладено підготовче засідання на 23.12.2021 року.
Ухвалою від 23.12.2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.01.2022 року на 10 год. 00 хв.
27.01.2022 року судове засідання не відбулось через нез'явлення представника відповідача.
Відповідач участь уповноваженого представника у судові засідання не забезпечив, про причини своєї неявки суд не повідомляв, відзиву на позовну заяву не направив, відправлена поштова кореспонденція з ухвалами суду від 13.09.2021, 07.10.2021, 22.10.2021, 25.11.2021, 23.12.2021 повернута органом поштового зв'язку Укрпошта на адресу господарського суду з відміткою про причини повернення "за закінченням терміну зберігання".
В той же час, відповідач згідно відомостей ЄДРЮОФОПГО знаходиться саме за адресою, вказаною на конвертах.
В судовому засіданні 17.02.2022 суд розглянув справу за наявними у ній матеріалами без участі відповідача. Судом після виходу з нарадчої кімнати проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
І. Виклад позиції позивача.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів (Позивач, Орендодавець) заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВІКОС" про стягнення заборгованості за договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018 у розмірі 5185,20 грн та про розірвання договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018 стосовно об'єкту оренди: підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 16/а та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Виноградів, вул. Миру, 16 та перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області.
Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог, що прийнята судом до розгляду, позовні вимоги у даній справі позивач обґрунтовує покликанням на неналежне виконання відповідачем умов договору Об'єкту оренди, зокрема систематичною несплатою орендних платежів, заборгованістю за період з 19.02.2021 по 31.10.2021 року у розмірі 7 531,71 грн.
У зв'язку з порушенням зобов'язань відповідно до Договору Позивач просить стягнути пеню в сумі 640,80грн. та штраф у сумі 753,17грн., а всього на загальну суму 8925,68 грн. та покласти на Відповідача судові витрати.
У зв'язку із несплатою орендних платежів більше як три місяці поспіль, просить Договір оренди розірвати.
В судовому засіданні представник Позивача підтримала вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав.
Як вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВІКОС" є вул. Говорова, 11, м.Ужгород.
Ухвали суду про відкриття провадження у справі та про призначення нових дат розгляду справи були скеровані на вищезазначену адресу відповідача, але останнім не одержувалися та поверталися поштою до суду.
Згідно частин 3, 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
За змістом пунктів 3, 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Водночас, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, яка відповідає юридичній адресі, вказаній в ЄДРПОУ, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, не вручення під час доставки, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №44/227-б.
Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При таких обставинах, правовому регулюванні та наявних у справі матеріалів у суду справи суд виходить з того, що ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана відповідачу за офіційною, останньою відомою учасникам господарських відносин та суду адресою, а тому, відповідно до правової презумпції, встановленої законодавцем у нормі ч. 7 ст. 120 ГПК України, оскільки у суду відсутні можливості сповістити відповідача за допомогою інших засобів зв'язку, ухвала вважається врученою, навіть якщо відповідач фактично за цією адресою не знаходиться.
Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд за результатами розгляду цієї справи не знайшов підстав для захисту інтересів Відповідача.
III. Мотивувальна частина рішення.
Судом встановлено, що між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів (Позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВІКОС" укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності №17-18/06-08 від 23.05.2018 (а.с. 7-9) стосовно об'єкту оренди: підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 16/а та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Виноградів, вул. Миру, 16. Балансоутримувачем майна є Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області.
Ставка орендної плати встановлена сторонами відповідно до розрахунку (а.с. 10) в сумі 1285,84грн. на місяць як базова, без ПДВ.
Факт передачі нежитлового приміщення в оренду за Договором підтверджується підписаним сторонами спору Актом приймання-передавання майна від 23.05.2018 (а.с. 11).
Пунктом 5.3. Договору встановлено обов'язок Орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу.
Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
У п. 3.7. Договору вказано, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Пунктом 3.8 Договору визначено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
Судом встановлено, що відповідач як орендар систематично порушував строки розрахунків, а в період з 19.02.2021 по 31.10.2021 року припинив платити, що призвело до виникнення заборгованості перед орендодавцем у сумі 7 531,71 грн.
У зв'язку з порушенням зобов'язань відповідно до Договору Позивач правомірно нарахував відповідачеві пеню в сумі 640,80грн. та штраф у сумі 753,17грн.
Загальна заборгованість в сумі 8 925,68 грн. ґрунтується на Договорі сторін.
Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов Договору, станом на 31.10.2021 року Відповідачем допущено заборгованість з орендної плати за Договором в сумі 8 925,68 грн., яка не сплачується з лютого місяця 2021 року.
Позивачем та балансоутримувачем систематично надсилалися Відповідачеві як орендареві листи з вимогами про необхідність погашення заборгованості та про можливість примусового стягнення її через суд (а.с. 12-28).
Листом від 25.06.2021 Позивач як орендодавець повідомив відповідача про односторонню відмову від договору оренди та про звільнення (повернення) приміщень орендодавцю (а.с. 14).
Подальше невиконання відповідачем умов Договору оренди та вимог орендодавця стало підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача зазначеної суми боргу з орендної плати та розірвання договору оренди в примусовому порядку.
Отже, судом встановлено, що права Позивача є порушеними та підлягають судовому захисту від Відповідача.
Оцінивши наявні в справі докази суд доходить до переконанням, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, виходячи з такого.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
У відповідності до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Враховуючи доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми загальної заборгованості з орендної плати, пені та штрафу в сумі 8 925,68 грн. ця сума підлягає стягненню на користь Позивача.
Разом з тим, Позивач просить суд розірвати договір оренди враховуючи порушення відповідачем істотних умов договору.
Відповідно до п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку встановленому статтею 188 цього кодексу.
При цьому, повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.
Із змісту статті 782 Цивільного кодексу України випливає, що однією з підстав для дострокового розірвання договору є невнесення плати протягом трьох місяців підряд.
Визначена ст. 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 Цивільного кодексу України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Водночас орендоване майно є комунальним, тому, на спірні правовідносини поширюється також дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Із системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що договір оренди комунального майна може бути за рішенням суду достроково розірваний у випадку істотного порушення умов договору другою стороною.
Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд.
Норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору.
Згідно до ч. ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
IV. Розподіл судових витрат.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 4 540,00грн., що сплачені позивачем згідно платіжного доручення №2490 від 17.08.2021 року.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 73, 74, 86, 129, 165, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати Договір оренди № 17-18/06-08 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.05.2018, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (правонаступник Регіонального відділення ФДМУ по Закарпатській області) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВІКОС» (вул. Говорова, 11, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39007679) щодо користування об'єктом оренди: підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 281,2 кв.м. частини будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Виноградів, вул. Миру, 16/а та підвальні приміщення (поз. 1-10) загальною площею 143,9 кв.м. частини будівлі літ. «А», що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м.Виноградів, вул. Миру, 16 та перебуває на балансі Управління Державної казначейської служби України у Виноградівському районі Закарпатської області.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВІКОС» (вул. Говорова, 11, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 39007679) до державного бюджету заборгованість з орендної плати у сумі 7531,71 грн., пеню в сумі 640,80грн., штраф у сумі 753,17грн. - на загальну суму 8925,68 грн. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять гривень 68 копійок), а також витрати зі сплати судового збору в сумі 4540,00грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 18.02.2022 року
.
Суддя П.Д. Пригуза