вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
18.02.2022м. ДніпроСправа № 910/7831/21
За позовом ОСОБА_1 , м. Миколаїв, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЖЄ", м. Київ
до ОСОБА_2 , м. Дніпро
Третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергопрект", м. Київ
Третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайф Технолоджі", м. Київ
про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі представників сторін
Привезенцев Сергій Володимирович, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЖЄ” звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на користь ТОВ “ЛЖЄ” збитківу розмірі 2 000 000 грн.
Ухвалою суду від 28.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 08.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 09.02.2022 у задоволенні позову Привезенцева Сергія Володимировича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЖЄ" до ОСОБА_2 , третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенергопрект", третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайф Технолоджі" про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) її посадової особи у розмірі 2 000 000 відмовлено.
15.02.2022 від представника відповідачки надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. Представник відповідачки просить суд:
- визнати поважними причини пропуску строку на подання заяви про розподіл судових витрат та поновити його;
- ухвалити додаткове рішення по справі № 910/7831/21, в якому розглянути питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ОСОБА_2 при розгляді даного спору, та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у сумі в загальному розмірі 15 000 грн.
Клопотання про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення обґрунтовано тим, що представник відповідача не встиг надати клопотання про розподіл судових витрат разом з першою заявою по суті спору, тобто з відзивом на позовну заяву, згідно з частини 124 ГПК України. Пропуск встановленого строку був обумовлений неможливістю нормального докладного спілкування ОСОБА_2 зі своїм представником через знаходження у різних місцях (м. Київ та м. Дніпро відповідно), термінові відрядження Кравцової Н.Ш. та зайнятість її представника - адвоката Лихопьока Д.П. в інших процесах. У вказаних умовах було терміново підготовлено та подано до суду відзив на позовну заяву, а питання відшкодування витрат на правову допомогу було узгоджено та оформлено відповідним клопотанням дещо пізніше - через декілька днів.
Розглянувши матеріали заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
При цьому, принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Останній потребує "справедливої рівноваги сторін": кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі "Івон проти Франції" від 24.07.2003 року, рішення у справі "Нідерест-Хубер проти Швейцарії" від 18.02.1997 року).
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Так, частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд враховує, що вирішення питання про судові витрати, у разі подання заяв в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, має відбуватись виходячи із положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якою унормовано, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Однак, відповідно до пункту 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України відповідачем разом з першою заявою по суті спору, якою з боку відповідача є відзив на позовну заяву, не було подано суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, зокрема, які він поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом справи (витрати на правничу допомогу).
Крім того, заяв та/або клопотань під час судових дебатів щодо відкладення вирішення питання про розподіл судових витрат відповідач не заявляв та до винесення рішення у справі не повідомив суду про неможливість своєчасного подання доказів, що підтверджують такі витрати відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, зі змісту рішення Господарського суду Дніпропетровської області вбачається, що питання про розподіл судових витрат було вирішено судом при постановлені рішення у даній справі 09.02.2022.
Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Варто зауважити, що інститут додаткового рішення (стаття 244 Господарського процесуального кодексу України) передбачений законодавцем з метою виправлення судом допущених при ухваленні рішення недоліків, пов'язаних з неповнотою, неясністю і неточністю судового рішення. Зокрема, згідно з положеннями ч. 1 ст. 244 ГПК України, підставами для ухвалення додаткового рішення є невирішення судом питання про судові витрати.
Процедура ухвалення рішення про розподіл судових витрат, докази про які сторона не змогла з поважних причин подати чи заявити клопотання про їх подання до закінчення судових дебатів, достатньо суттєво відрізняється від процедури ухвалення додаткового рішення, як це передбачено ст. 244 ГПК України. Та обставина, що в силу ч. 3 ст. 221 ГПК України суд ухвалює додаткове рішення, не змінює наведений вище висновок.
В клопотанні про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідачем заявлено вимогу про поновлення строку на подання доказів, у зв'язку з чим суд зазначає таке.
Як передбачено частинами 1, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
За наведених обставин, оскільки, відповідачем не доведено поважність причин пропуску встановленого процесуального строку для подання доказів щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката, та не подано заяви в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 129 ГПК України суд не вбачає правових підстав для поновлення такого строку.
У даному випадку, відсутні підстави для ухваленні додаткового рішення, оскільки при прийнятті рішення у справі було вирішено всі питання, що стояли перед судом, у тому числі здійснено розподіл судових витрат.
Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Керуючись статями 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про поновлення строку на ухвалення додаткового рішення.
2. Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвала набирає законної сили 18.02.2022 та її може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.І. Ярошенко